Справа № 635/8603/20
Провадження № 2/635/1213/2022
27 січня 2022 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Лук'яненко С.А.
секретар судового засідання - Євсюков О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Рассвет», Відділ державної реєстрації Харківської районної державної адміністрації Харківської області про скасування рішення про державну реєстрацію договору оренди,-
ОСОБА_1 , в інтересах якого на підставі ордеру на надання правової допомоги від 17.12.2020 року діє адвокат Харченко К.С, звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Рассвет», Відділ державної реєстрації Харківської районної державної адміністрації Харківської області, в якому просить скасувати рішення державного реєстратора Радіонова Олександра Сергійовича, Харківська районна державна адміністрація Харківської області, про державну реєстрацію права та їх обтяжень, індексний номер: 46618436 від 23.04.2019 р., щодо державної реєстрації договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 11.04.2015, видавник : ТОВ «Агрофірма Престиж»/Лисенко М.М., а також стягнути відповідача сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн. та витрати на професійну правничу допомогу.
На обґрунтування позову позивач зазначив, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6325180500:04:007:0100, площею 3,9560 га, що розташована на території Веселівської сільської ради Харківського району Харківської області, на підставі Державного акту на право приватної власності ІІІ-ХР№095119 від 30.04.2002 року. 10.11.2015 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірмою «РАССВЕТ» був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки строком дії до 10.11.2025 року. Проте, під час реєстрації вказаного договору оренди земельної ділянки стало відомо, що вона начебто вже перебуває в оренді у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» на підставі договору оренди від 11.04.2015, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Радіоновим Олександром Сергійовичем Харківська районна державна адміністрація Харківської області 11.05.2018. Однак позивач зазначає, що не підписував жодних договорів оренди та актів приймання-передачі земельної ділянки з відповідачем та його підписи, якщо вони містяться на вказаних документах, є підробленими. У зв'язку з існуванням вказаного запису про право відповідача на оренду земельної ділянки, внесеного на підставі договору, який позивач не укладав, він позбавлений можливості зареєструвати договір оренди землі, укладений 10.11.2015 з ТОВ АФ «РАССВЕТ». У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли. Отже для захисту право позивача необхідно встановити неукладеність договору оренди між позивачем і відповідачем та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача адвокат Чуб С.В. проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що 11.04.2015 року між Позивачем та Відповідачем був укладений Договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6325180500:04:007:0100, який зареєстрований державним реєстратором Радіоновим О.С. Харківської районної державної адміністрації 11.05.2018 року. До державного реєстратора Радіонова О.С. були надані всі належним чином оформлені документи згідно з визначеним переліком, які були перевірені реєстратором. За результатом перевірки поданих документів відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень держаним реєстратором не було виявлено недоліків документів, які б могли призвести відповідно до ст. 23-24 Закону до зупинення чи відмови у задоволенні заяви про реєстрацію, а також ним було перевірено відповідність реєстраційних дій в доступних для нього державних реєстрах щодо права власності та обтяжень земельної ділянки, і, відповідно, було зареєстровано Договір оренди земельної ділянки. Тобто, запис про державну реєстрацію Договору був вчинений законно та відповідно до належних поданих документів.У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Будь-яких об'єктивних даних, які б свідчили про те, що Позивач, не підписував договір оренди не було надано.Підпис позивача був присутній на цьому договорі, а також ним були добровільно надані всі належні документи для його державної реєстрації. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на Позивача. Крім того, спори про оскарження рішення державного реєстратора, з огляду на наявність законного зареєстрованого речового права, повинні розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
В своїх поясненнях від 05.03.2021 року третя особа ТОВ АФ «Рассвет» зазначило, що 10.11.2015 року між ТОВ АФ «Рассвет» та позивачем укладено договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером 6325180500:04:007:0100 строком дії до 10.11.2025 року. Проте під час реєстрації договору оренди стало відомо, що земельна ділянка вже перебуває в оренді ТОВ «Агрофірма Престиж». Однак, незважаючи на реєстрацію договору, начебто укладеного між позивачем і відповідачем, останній так і не приступив до його виконання, обробіток землі не здійснює, а обробіток вказаної земельної ділянки здійснює ТОВ АФ «Рассвет», а також здійснює відповідні платежі за оренду землі. За таких обставин вважають, що позов підлягає задоволенню.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 22.12.2020 року провадження у справі було відкрите і призначено проведення підготовчого засідання, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 14.04.2021 року було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 29.11.2021 року підготовче провадження у справі було закрите і справу призначено до судового розгляду, задоволено клопотання представника позивача про виклик свідка.
Позивач та його представник - адвокат Харченко К.С. у судове засідання не з'явились, останній подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав, з підстав, вказаних у позові, просив закінчити розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, від допиту позивача в якості свідка відмовився.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомленим про день, місце та час розгляду справи, надіслав до суду заяву, в якій просив відкласти розгляд справи у зв'язку із невідкладними слідчими діями у кримінальному провадженні, підтверджуючих документів підтвердження поважності неявки в судове засідання не надав.
Представник третьої особи ТОВ «Агрофірма «Рассвет» в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Представник третьої особи Відділу державної реєстрації Харківської районної державної адміністрації Харківської області в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч.3 ст.223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причини неявки.
У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (ч.4 ст.223 ЦПК України).
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів дійшов до наступного висновку.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.12.2020, номер інформаційної довідки 236932814:
- земельна ділянка кадастровий номер 6325180500:04:007:0100, площею 3,956 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , дата державної реєстрації права власності: 11.05.2018, підстава для державної реєстрації: державний акт на право власності на землю, серія та номер ІІІ-ХР №095119, виданий 30.04.2002, видавник Харківська районна державна адміністрація Харківської області;
- 11.05.2018 державним реєстратором Харківської районної державної адміністрації Харківської області Радіоновим О.С. була здійснена державна реєстрація права оренди земельної ділянки, підстава для державної реєстрації: договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 11.04.2015, видавник: ТОВ «Агрофірма Престиж»/Лисенко М.М., підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46618436 від 23.04.2019, Радіонов О.С., Харківська районна державна адміністрація Харківської області, строк дії: договір укладений на 10 (десять) років, орендар: ТОВ «Агрофірма Престиж», орендодавець: ОСОБА_1 .
Як вбачається з рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №46618436 від 23.04.2019 реєстрацію здійснено на підставі заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яка подана державному реєстратору уповноваженою особою ТОВ «АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ» Богдановичем А.В., дата реєстрації заяви 11.05.2018.
До суду надано копію договору оренди землі, укладеного 11.04.2015 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ», згідно умов яких позивач передав в оренду ТОВ «АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ» земельну ділянку загальною площею 3,9560 га, кадастровий номер 6325180500:04:007:0100, строком на 10 років.
Згідно з детальною інформацією про юридичну особу 23.03.2011 року була проведена державна реєстрація юридичної особи ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ» в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи, основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур,
На підтвердження позовних вимог позивачем надано копію договору оренди землі від 10.11.2015 р., який був укладений між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ АГРОФІРМА «РАССВЕТ» стосовно оренди земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,9560 га, кадастровий номер 6325180500:04:007:0100, яка знаходиться поза межами населених пунктів на території Веселівської сільської ради Харківського району Харківської області, на строк до 10 листопада 2025 року.
Разом з цим, представник позивача зазначає, що позивач дізнавшись про реєстрацію підробленого договору оренди від 05.01.2015 разом з іншими власниками земельних ділянок, які постраждали від дій відповідача, подали заяви до Липецького відділення поліції Харківського ВП ГУНП в Харківській області, відповідно до яких 16.07.2019 внесено відомості про кримінальне правопорушення за ознаками ч.1 ст.366 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019221430000182.
Як вбачається із довідки СУ ГУНП в Харківській області №23956/119-24-2021 від 19.10.2021 досудове розслідування у кримінальному провадженні №42019221430000182 від 16.07.2019 триває, проводяться слідчі та процесуальні дії.
Відповідно до ухвали слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 14.12.2020 у кримінальному провадженні №42019221430000182 від 16.07.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення за ч.1 ст.366 КК України, був наданий тимчасовий доступ до договорів оренди землі, укладених від імені громадян з ТОВ «АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ» стосовно земельних ділянок.
Надаючи правову оцінку встановленим фактам, суд оцінивши докази як кожний окремо так і в їх сукупності прийшов до наступних висновків.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист: прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).
Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).
Спірні правовідносини у цій справі регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України Законом України «Про оренду землі», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
Згідно частини першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно із частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що «підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами».
Згідно з частиною 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Законом, яким регулюються відносини пов'язані з орендою землі, є Закону України «Про оренду землі».
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У пункті 8 постанова Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
Разом з цим, у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення».
Представник позивача зазначає, що договір оренди з відповідачем ОСОБА_1 не укладав, підпис у договорі оренди не його,а отже істотних умов цього договору не погоджував,відсутнє його волевиявлення на укладання договору, тому правочин є неукладеним.
В своїх письмових поясненнях ТОВ АГРОФІРМА «РАССВЕТ» зазначила, що ТОВ «Агрофірма Престиж», незважаючи на реєстрацію договору оренди, укладеного нібито між позивачем і відповідачем, не приступило до його виконання, обробіток землі не здійснило, обробіток вказаної земельної ділянки здійснює ТОВ АГРОФІРМА «РАССВЕТ» на підставі укладеного, але не зареєстрованого договору оренди і здійснює платежі з орендної плати за даним договором. На підтвердження чого надали копії платіжних доручень №1176 від 17.11.2017 року, №1368 від 06.03.2018 року про виплату орендної плати ОСОБА_1 , копії відомостей на видачу оз.пшениці №4 за земельні паї 2017 р., №2 за земельні паї 2019 р., на видачу кукурудзи №18 за земельні паї 2017 р., №6 за земельні паї 2018 року, на видачу паїв №20 за земельні паї 2020 р., на видачу паїв №3 за земельні паї 2020 р.
Представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог, посилається на те, що позивач не може достовірно стверджувати, що не підписував спірний договір оренди, реєстрацію договору оренди проведено відповідно до вимог закону.
Виходячи зі змісту обставин, зазначених позивачем в обґрунтування позовних вимог, вирішальним є ідентифікація виконавця підпису в спірному договорі, що можливо довести лише певними засобами доказування, якими у даному випадку є проведення по справі судової почеркознавчої експертизи, предметом дослідження якої має бути підпис особи в оригіналі документу.
Як встановлено судом, позивачем та його представником вичерпані всі процесуальні можливості для виконання обов'язку подання суду доказів на підтвердження своїх доводів про підроблення підпису від його імені в спірному договорі - оригіналу договору земельної ділянки, про що свідчать надані адвокатські запити до правоохоронних органів, отримання інформації з електронного реєстру Державного реєстру речових прав щодо реєстраційної справи на спірну земельну ділянку, звернення до суду з клопотаннями про витребування доказів.
Однак, на виконання ухвали суду від 22.12.2020 року про витребування оригіналу оспорюваного договору оренди представник відповідача ОСОБА_2 надав до суду лист від 02.03.2021 року, зі змісту якого вбачається, що 10.03.2020 року під час вимушеної зупинки на відрізку дороги між с.Веселе та с.Липці, приблизно о 16.00, були викрадені документи відповідача, серед яких перебував вищевказаний договір оренди. Про факт викрадення директором ТОВ «Агрофірма Престиж» Богдановичем А.В. було подано заяву до Липецького відділу поліції, на підтвердження чого надає талон-повідомлення №171292 від 10.03.2020 про прийняття заяви. Враховуючи даний факт, у відповідача відсутня можливість надати суду витребувані документи.
Як вбачається із відповіді на адвокатський запит Харківської районної державної адміністрації Харківської області за №01-22/1973 від 23.10.2021 оригінали договорів оренди земельних ділянок, що слугували підставою для реєстрації права оренди ТОВ «Агрофірма Престиж» на земельні ділянки, що належить в тому числі ОСОБА_1 в Харківській районній державній адміністрації не зберігаються.
Відповідно до вимог ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п.п, 10, 24 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, оригінали документів, що подаються державному реєстратору, у тому числі оригінали договорів, після проведення реєстраційних дій не зберігаються у реєстратора та невідкладно повертаються заявнику.
Відсутність оригіналу спірного договору оренди виключило можливість призначення судової почеркознавчої експертизи для спростування або підтвердження виконання підпису у спірному договорі особисто позивачем, оскільки для проведення експертизи документа необхідний його оригінал.
Отже, доводи відповідача про те, що позивачем не надані докази, які б свідчили про те, що він не підписував договір оренди, повністю спростовуються сукупністю активних дій позивача, спрямованих на отримання та надання до суду таких доказів. Виходячи з пояснень позивача про підроблення підпису у спірному договорі, суд вважає, що оригінал такого договору може бути наданий лише відповідачем, як особою, яка уклала договір оренди земельної ділянки та звернулася із заявою щодо його реєстрації.
В той час неукладеність спірного договору оренди земельної ділянки підтверджується непрямими доказами, а саме відомостями на виплату орендної плати ТОВ Агрофірма «РАССВЕТ» позивачу ОСОБА_1 за 2017-2020 роки, що свідчить про те, що земельна ділянка перебувала у фактичному користуванні ТОВ Агрофірма «РАССВЕТ», що повністю узгоджується з доводами позивача про те, що він не передавав в оренду земельну ділянку іншим особам.
Доводи представника відповідача про те, що виключно позивач міг надати свої паспорті дані для укладення договорів оренди земельних ділянок, що свідчить про укладання спірного договору оренди, ґрунтуються виключно на припущеннях, оскільки такі дані можуть бути відомі невизначеному колу осіб.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.2 ст. 80, ст. 89 ЦПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)
Варто відзначити, що згідно пункту 81 Постанови Великої Палата Верховного суду від 18.03.2020 року по справі №129/1033/13-ц принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про неукладеність спірного договору оренди, у зв'язку з відсутністю волевиявлення позивача на його укладення.
Згідно з п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч.2 ст.3 цього Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
А згідно ч.4 ст.3 цього Закону будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.
Статтею 5 частинами 1-3 закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» № 1952-ІV передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Згідно зі статтею 3 Закону № 1952-IV однією з основних засад державної реєстрації прав є гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження та внесення відомостей до Державного реєстру виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.
Позивач просить скасувати рішення державного реєстратора Харківської районної державної адміністрації Радіонова О.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46618436 від 23.04.2015 року щодо державної реєстрації договору оренди, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «АГРОФІРМА ПРЕСТИЖ», посилаючись на його неукладеність, так як ОСОБА_1 договір оренди не підписував.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту є ефективним і забезпечить реальне відновлення порушеного права позивача.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 гривень 80 коп.
Питання відшкодування витрат на правову допомогу у даному судовому засіданні не вирішувалось, оскільки представник позивача до закінчення судових дебатів у справі зробив заяву про надання доказів судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 76-81, 141,263-265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Рассвет», Відділ державної реєстрації Харківської районної державної адміністрації Харківської області про скасування рішення про державну реєстрацію договору оренди - задовольнити повністю.
Скасувати рішення державного реєстратора Харківської районної державної адміністрації Харківської області Радіонова Олександра Сергійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46618436 від 23.04.2019 року, щодо державної реєстрації договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 11.04.2015, видавник: TOВ «Агрофірма Престиж»/Лисенко М.М.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 гривень.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж», ЄДРПОУ 37574805 , місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, с.Веселе, вул.Жовтнева, буд.4.
Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма «Рассвет», ЄДРПОУ 30712821, місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, село Тернова.
Третя особа - Відділ державної реєстрації Харківської районної державної адміністрації Харківської області, місцезнаходження: м.Харків, вул.Григорівське шосе, 52.
Повний текст рішення складено 04 січня 2022 року.
Суддя С.А.Лук'яненко