Справа № 635/1629/21
Провадження № 2/635/1692/22
28 січня 2022 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Бобко Т.В.,
секретар судового засідання Полоз М.М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога»,
представник відповідача - Стародуб Ірина Володимирівна,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про захист прав споживачів,
Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.
ОСОБА_1 пред'явила до суду позов шляхом подання позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», яким просить визнати Договір позики №424232678 від 30 липня 2020 року, укладений між сторонами, недійсним.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 30 липня 2020 року між сторонами був укладений договір №424232678, відповідно до умов якого позивачем було отримано у позику 5500 гривень, однак, ознайомившись зі змістом договору, остання прийшла до висновку, що він є недійсним, виходячи з наступного. Так, відповідачем було надано фінансову допомогу шляхом обрання форми укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, однак позивачем не було підписано вказаний договір. Факт надання інформації, передбаченої ч.ч. 2,3 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів» повинен бути підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення. Відповідачем було проігноровано вимоги вказаного Закону та не повідомлено письмово позивача про всю необхідну інформацію щодо умов кредитування. Відповідач скористався тим, що позивачу як позичальнику об'єктивно бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і вона була введена в оману при отриманні кредитних послуг, а відповідач, в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів» не надав їй відомостей, які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в його змісті. Прийняття пропозиції від відповідача укласти електронний договір (акцепт) здійснено шляхом зазначення у відповідному чекбоксі галочки на сторінці сервісу з надання онлайн позик відповідачем та введення одноразового ідентифікатора без заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття пропозиції в електронній формі, що не відповідає положенням абзацу 3 ч. 6 ст. 11 Закону УКкраїни «Про електронну комерцію», а тому оспорюваний договір позики є таким, що не прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Крім того, позивач просила звернути увагу на те, що оспорюваний договір містить ознаки кредитного, а тому має бути укладеним в письмовій формі. У договорі не були зазначені ціна та сукупна вартість кредиту. Працівниками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було проігноровано вимоги законодавства та не надано позивачу розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом, тобто витрат, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, у зв'язку з чим реально нарахований останній відсоток за користування кредитним коштами став значно більшим за зазначений працівниками фінансової установи у розрахунку платежів. Вимога про нарахування позивачу та сплау неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1,2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права та засіб розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання, а не несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Правочин, здійснений з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсним. Відповідач ввів позивача в оману на рахунок істотних умов договору, зокрема щодо відсоткової ставки за користування кредитом , адже останній не було повідомлено про непомірно велику відсоткову ставку у випадку порушення зобов'язання, їй було повідомлено про значно меншу ціну кредиту (відсотків), у зв'язку з чим вона погодилась на укладення договору. Також при укладенні договору було порушено принцип рівності сторін, оскільки позивачу було запропоновано укласти договір на фактично невідомих їй умовах. Просить звернути увагу на те, що розмір нарахованих відсотків за кредитним договором перевищує розмір заборгованості за кредитом.
Аргументи учасників справи.
06 жовтня 2021 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» Стародубом І.В. надані заперечення проти позову, в яких він просив відмовити у задоволенні позову, виходячи з наступних обставин. Так, 30 липня 2020 року між Товариством та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту №424232678 гривень на суму 5500 гривень зі сплатою процентів строком на 30 календарних днів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором шляхом перерахування грошових коштів на банківських рахунок позичальника (банківська картка № НОМЕР_1 ), що засвідчує факт укладення між ними кредитного договору у формі електронного документу. Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» визначають порядок і умови надання товариством грошових коштів у кредит згідно п. 4.1 Договору є невід'ємною частиною цього договору. Правила розміщені на сайті Товариства за посиланням у загальному доступі для ознайомлення всіх зацікавлених осіб і є публічною Офертою. Позивач добровільно за допомогою мережі Інтернет перейшла за посиланням www.moneyveo.ua, обрала для себе у вбудованому калькуляторі бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначила свої персональні дані і банківську картку, на яку в подальшому отримала грошові кошти в розмірі 5500 гривень, пройшла декілька етапів підтвердження наміру вступити в договірні відносини з відповідачем та уклала кредитний договір без зовнішнього впливу та примусу. Зазначене підтверджує, що волевиявлення позивача було вільним і відповідало його внутрішній волі відповідно до вимог ст. 203 ЦК України. Договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до вимог ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми, що спростовує необґрунтовані твердження позивача. Отже, на підставі викладеного, ініціатором щодо укладення кредитного договору був позивач, маючи необмежену кількість часу для ознайомлення з умовами та порядком співпраці з Фінансовою установою самостійно визначив підходящу лату укладення договору, а шляхом отримання від товариства кредитних коштів та внесення грошових коштів в рахунок погашення заборгованості, повністю погодився з умовами кредитного договору, тому посилання позивача в позові є необґрунтованими. Відповідно до Загального порядку дії споживача в інформаційно- телекомунікаційній системі Товариства з метою акцепту оферти та укладення електронного договору, позичальник запрошується для переходу на сторінку для ознайомлення з офертою, яка містить у собі всі істотні умови договору та додатково повідомляється СМС повідомленням на номер телефону, вказаний позичальником у заявці на кредит. На цьому етапі інформаційно-телекомунікаційні система Товариства формує та надає позичальнику на ознайомлення індивідуальну частину договору з позичальником шляхом підстановки у типовий договір, погоджений Національною комісією, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, введених позичальником в заявку на кредит даних. Індивідуальна частина договору є офертою Товариства відповідно до ст. 641 ЦК України та ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Одночасно з переходом на сторінку ознайомлення з офертою, Товариством генерується та відправляється на номер телефону вказаний позичальником в заявці на кредит, персональний одноразовий ідентифікатор, який використовується позичальником для підписання електронного договору. У разі, якщо позичальник не бажає приймати оферту він тисне кнопку «Ні», після чого позичальник повідомляється про можливість повторно надати заявку на кредит, при цьому позичальник має право змінити істотні умови договору. Отже, інформаційно-телекомунікаційною системою Товариства роз'яснюється позичальнику, що у разі його згоди з офертою Товариства та виявлення бажання і укласти електронний договір він має вчинити дію в інформаційно-телекомунікаційній системі щодо прийняття оферти Товариства, а саме ввести одноразовий ідентифікатор, отриманий від товариства у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі та натиснути кнопку «ТАК», що одночасно є підписанням договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, як і було зроблено позивачем, тобто введення у відповідне поле одноразового ідентифікатора та перерахування товариством грошових коштів на банківський рахунок позичальника. Введення одноразового персонального ідентифікатора і є вчиненням дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, а саме - акцептом в розумінні ч. 3 п. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». У разі вчинення дій, спрямованих на прийняття оферти, позичальник повідомляється про те, що Товариством ініційовано грошовий переказ за реквізитами електронного платіжного засобу, вказаного позичальником у заявці на кредит. Одночасно з підписанням договору, товариство відправляє на електронну адресу, вказану позичальником у заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та з вкладеним в нього примірником електронного договору у формі, що унеможливлює зміну його змісту. Інформаційно-телекомунікаційна система Товариства повідомляє позичальника про успішне проходження транзакції переказу коштів. З цього моменту електронний договір вважається укладеним в силу положень частини 2 ст. 640 та ст. 1046 ЦК України. Оспорюваний кредитний договір було підписано позивачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор №6JPE67K5 було направлено позичальнику 30 липня 2020 року на номер мобільного телефону наданий нею під час заповнення заявки на отримання кредиту - НОМЕР_2 , одноразовий персональний ідентифікатор №6JPE67K5 було введено позивачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 30 липня 2020 року о 17:21:41 годині, після чого позивач натиснув кнопку «ТАК», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відразу після вчинених дій 30 липня 2020 року о 17:21:58 годині відповідачем було перераховано грошові кошти в сумі 5500 гривень на банківську картку НОМЕР_1 , що належить позивачу та сулугє доказом того, що позивач акцептував оферту відповідача. Отже, твердження позивача про те, що порядок акцептування пропозиції товариства не відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію» є такими, що не відповідають дійсності, повністю спростовуються викладеними вище обставинами. Інформація, надана Фінансовою установою з дотриманням всіх вимог законодавства, виклавши їх в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме позивач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті Фінансової установи. Позивач вчинив певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту від Фінансової установи, тобто позивач самостійно для себе визначив необхідний для нього обсяг часу для ознайомлення з умовами Договору, після чого проявив намір вступити з відповідачем в договірні відносини на умовах, визначених Правилами. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі позивача для укладення такого Договору на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позивач не надав і в матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження того, що відповідачем використовувалась нечесна підприємницька практика. ТОВ «Манівео швидка фінансова установа» не є банком та не надає банківських послуг, крім того, оспорюваний правочин не є договором про надання споживчого кредиту, а тому посилання позивача на Закон України «Про споживче кредитування» та Постанову Правління НБУ №168 від 08 червня 2017 року є безпідставними. Як вбачається з умов Договору позивач перед підписанням вказаного Договору, був ознайомлений з сумою кредиту, нарахованими процентами за користування кредитом, терміном платежу та сукупною (загальною) вартістю кредиту. Всі умови щодо кредитування були надані для ознайомлення Товариством позивачу перед укладенням договору без проставляння у чекбоксі відмітки щодо ознайомлення з умовами Договору, Договір не був би укладений. Посилання позивача на те, що вона не підписувала договір не підтверджено жодними доказами, позивачем не доведено, що умови договору містять невідповідність вимогам законодавства та їх несправедливість. Станом на сьогодні, позивач продовжує користуватися грошовими коштами Товариства і, пред'являючи вказаний позов, намагається уникнути відповідальності за порушення умов Договору.
Рух справи.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 03 березня 2021 року провадження у справі відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 10 січня 2020 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.
Участь у справі сторін та інших учасників справи
Позивач у судове засідання не з'явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» Сародуб І.В. надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
30 липня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений договір № 3424232678, за умовами якого Товариство зобов'язалося надати позичальнику кредит без конкретної споживчої мети на суму 5 500,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кошами, нараховані згідно з пунктами 1.3, 1.4 або 1.5 цього договору. Кредит наданий строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (п.1.2 договору) На період строку, визначеного п. 1.2 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,25 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом (п. 1.3). У випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, відповідно до чого позивальник зобов'язується сплатити товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою Базовою процентними ставками та весь строк користування кредитом (від дати отримання кредиту до фактичної дати його повернення) (п.1.4). Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку користування кредитом, вказаного в п. 1.2 Договору, виключно за умови, якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом, в усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до вимог п. 1.4 Договору (п.1.5).
Відповідно до п. 1.7 Договору, розрахунок сукупної вартості кредиту за Дисконтною процентною ставкою та Термін платежу згідно строку передбаченого п. 1.2 Договору, зазначені в графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною договору (Додаток №1 до Договору).
30 липня 2020 року позивач ОСОБА_1 залишила заявку щодо надання їй кредитних коштів у розмірі 5500 гривень (договір №424232678) із зазначенням всіх своїх персональних даних та номеру картки, на яку необхідно перерахувати кошти - НОМЕР_1 .
Згідно довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір було підписано позивачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором - №6JPE67K5, який було направлено позичальнику 30 липня 2020 року на номер мобільного телефону НОМЕР_2 і який було введено , позивачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 30 липня 2020 року о 17:21:41 годині, після чого 30 липня 2020 року о 17:21:58 годині відповідачем було перераховано грошові кошти і сумі 5500 гривень на банківську картку НОМЕР_1 , що є підтвердженням того, що позивач акцептував оферту відповідача, а отже підписанням договору електронним підписом.
Отже, договір укладений у формі електронного документу з відповідним електронним підписом позичальника, для укладення якого позивач подав відповідну заявку на кредит на сайті відповідача, в якій вказав свої персональні дані, зокрема прізвище, ім'я, по-батькові, номер телефону, адресу електронної пошти, паспортні дані ідентифікаційний номер, номер банківської картки для перерахування коштів, що підтверджується відповідною роздруківкою з сайту.
Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» визначають порядок і умови надання товариством грошових коштів у кредит. Правила розміщені на сайті товариства за посиланням: https://moneyveo.ua у загальному доступі для ознайомлення всіх зацікавлених осіб і є публічною офертою Товариства до укладення договору.
Згідно з пунктом 4.1 договору від 14 травня 2020 року № 325243642 невід'ємною частиною Договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Уклавши цей Договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язуються неухильно дотримуватися Правил, текст яких розміщений на сайті Товариства www.moneyveo.ua.
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України.
Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Частина перша статті 626 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожний електронний правочин вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76,77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У заяві-анкеті для отримання кредиту зазначено, що позичальник ознайомилась та погодилась з умовами кредитного договору, Умовами надання та обслуговування кредитів та Правилами про порядок надання коштів у позику, в тому числі, на умовах фінансового кредиту, що розміщені на офіційному сайті відповідача.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
З наданого відповідачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з Умовами надання та обслуговування кредитів та Правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим.
Отже, заповненням анкети-заяви позивач підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Отже, суд дійшов висновку, що оспорюваний договір про надання кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи позивача у цій частині.
Позивач жодним чином не спростувала вказані обставини в ході судового розгляду, позивачем не надано також жодних доказів на підтвердження її доводів щодо непідписання договору, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов'язком.
Вказані висновки суду повністю узгоджуються з висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 та від 02 листопада 2021 року у справі №243/6552/20.
Укладений між сторонами договір містить умови щодо нарахування відсотків в тому числі на прострочену заборгованість, а тому посилання позивача про її необізнаність з умовами договору в цій частині є безпідставними.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 3 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, що діяла на час укладення договору) цей Закон не поширюється на договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця.
Оспорюваний договір укладений сторонами на строк 30 днів, а тому дія вказаного Закону на такий правочин не поширюється, і посилання позивача на Закон є безпідставними. Доводи позивача щодо використання нечесної підприємницької діяльності під час укладення договору не підтверджені жодними доказами.
Враховуючи всі вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання Договору позики №4242322678 від 30 липня 2020 року, укладеного між стороонами, недійсним, та відмовляє у задоволенні позову.
Щодо судових витрат.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України і покладає судовий збір на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, а позивач звільнена від сплати судового збору за подання позову про захист прав споживачів відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів», судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 908 гривень компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про захист прав споживачів,- відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», код ЄДРПОУ 39700642, місцезнаходження - м. Київ, вул. Лейпцигська, 15Б.
Повне рішення складено 04 лютого 2022 року.
Суддя Т.В. Бобко