Справа № 635/3190/21
Провадження по справі №1-кп/635/112/2022
03 лютого 2022 року Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю прокурора - ОСОБА_2 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
представника потерпілих - адвоката ОСОБА_5 ,
потерпілої - ОСОБА_6 ,
законного представника потерпілої - ОСОБА_7 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,-
В провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться зазначене кримінальне провадження.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_2 заявив клопотання про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, посилаючись на те, що ризики, передбачені п.п.1,3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які існували на момент обрання вказаного запобіжного заходу, продовжують існувати, застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків.
Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти продовження строку тримання під вартою, просив змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позицію свого підзахисного, просив змінити останньому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, а у випадку задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Потерпіла ОСОБА_6 , законний представник потерпілих ОСОБА_7 , представник потерпілих - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримали клопотання прокурора про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , виходячи з наступного.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2021 року відносно ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому був продовжений, останній раз ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 20 грудня 2021 року.
Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 спливає 17 лютого 2022 року.
Відповідно до ст.331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам : переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу суд повинен враховувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого ця особа обвинувачується, та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від суду чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Так, вирішуючи питання щодо продовження запобіжного заходу, суд бере до уваги, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, який класифікується як тяжкий, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, враховує характер та конкретні обставини інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, вчиненого в стані алкогольного сп'яніння, дії обвинуваченого після дорожньо-транспортної пригоди, направлені на уникнення кримінальної відповідальності шляхом спотворення наслідків злочину, та вважає, що вказані обставини в сукупності вказують на підвищену суспільну небезпечність як самого діяння, так і особи обвинуваченого.
При цьому, надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд враховує, що саме внаслідок суспільної небезпечності дій обвинуваченого, у сукупності із тяжкістю покарання та даними про його особу є об'єктивні підстави вважати, що він може переховуватися від суду, в тому числі з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Отже, суд погоджується з доводами прокурора, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КК України продовжує існувати.
При цьому слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справ «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання під вартою може бути виправдане , якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (Летельє проти Франції).
Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
На думку суду у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високий стандартів прав і інтересів суспільства та переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.
Суд також погоджується із доводами прокурора щодо продовження існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки всі свідки по даному кримінальному провадженню ще не допитані. У разі обрання більш м'якого запобіжного заходу щодо обвинуваченого, існує висока вірогідність незаконного впливу на них з боку обвинуваченого,адже за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні, а відтак останній може здійснювати вплив на свідків, з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, що може негативно вплинути на встановлення істини у кримінальному провадженні.
Оцінюючи ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, суд бере до уваги особу обвинуваченого, який раніше судимий вироком Московського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2020 року за ч.1 ст. 185 КК України, неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, зокрема, постановою Червонозаводського районного суду від 21 квітня 2017 року за ст. 130 ч.2 КУпАП та постановою Київського районного суду м. Харкова від 20 липня 2018 року за ст. 130 ч.1 КУпАП, з огляду на те, що на теперішній час ОСОБА_3 обвинувачується у злочині, вчиненому в стані алкогольного сп'яніння, суд приходить до висновку, що вказані обставини об'єктивно свідчать про його схильність до вчинення правопорушень та наявність ризику вчинення ним інших правопорушень, в тому числі пов'язаних з безпекою дорожнього руху, тобто продовжує існувати ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Об'єктивність існування зазначених підстав щодо ризиків вбачається з вищенаведених відомостей, а тому суд не може погодитись з доводами обвинуваченого щодо дієвості інших запобіжних заходів ніж тримання під вартою.
Вищенаведені обставини в сукупності дають суду достатні підстави вважати, що у разі зміни ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, останній, перебуваючи на свободі, може вчинити активні дії щодо переховування від суду, незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення.
В судовому засіданні не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи викладене, оцінивши в сукупності всі обставини, тяжкість покарання, суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінуються обвинуваченому, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, його репутацію, ризик продовження або повторення протиправної поведінки, суд вважає, що ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, не зменшилися та виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Отже, запобіжний захід у вигляді триманні під вартою на даній стадії процесу в повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого є недостатнім, щоб забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків.
Що стосується визначення ОСОБА_3 розміру застави, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, то суд зазначає, що відповідно до положень ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177, 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Відтак, беручи до уваги, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини, підстав для визначення розміру застави немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 197, 199, 331 КПК України, суд,-
Строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, продовжити на шістдесят днів - до 03 квітня 2022 року.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченим - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Суддя ОСОБА_1