Справа № 756/3939/20 Головуючий у 1-й інст. - Жук М.В.
Апеляційне провадження 22-ц/824/2273/2022 Доповідач - Рубан С.М.
25 січня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Заришняк Г.М., Кулікова С.В.
при секретарі Діденко А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргупредставника Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс» - Шеремет Марії Олегівни на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Василенка Олега Анатолійовича про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та витребування майна з чужого володіння, -
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 та ТОВ «Мегаінвест Сервіс», приватного нотаріуса КМНО Василенка О.А. про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та витребування майна з чужого володіння.
Посилався на те, що 04 листопада 2005 року ним укладено з АБ «АЖІО», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», кредитний договір № 77, за яким одержано кредит у розмірі 60 000 доларів США з остаточною датою його повернення згідно узгодженого графіку у строк до 03 листопада 2025 року. Одержані у кредит грошові кошти ОСОБА_1 використані для придбання квартири АДРЕСА_1 , яку в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором позивачем передано банку в іпотеку за договором від 04 травня 2005 року.
Протягом строку дії указаного кредитного договору позивачем своєчасно та у повному обсязі вносились грошові кошти на погашення строкової заборгованості.
У березні 2020 року позивач дізнався, що 21 лютого 2020 року на підставі протоколу електронного аукціону ТОВ «Національна електронна біржа» № UA-EA-2019-12-20-000011-b від 10 лютого 2020 року між ПАТ «Фідобанк» та ТОВ «Мегаінвест Сервіс» укладено договір № GL3N015205 про відступлення права вимоги за кредитним договором № 77 від 04 листопада 2005 року, в якому зазначено розмір заборгованості позичальника у сумі 6 646 доларів США 25 центів, з яких 6 621 доларів США 36 центів заборгованість за кредитом та 24 долари США 89 центів заборгованість за процентами, що за курсом НБУ становить 162 684 грн. 91 коп.
Крім того, 21 лютого 2020 року банком відступлено право вимоги за договором іпотеки ТОВ «Мегаінвест Сервіс», яке 26 лютого 2020 року звернуло стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу квартири ОСОБА_2 , за якою було зареєстровано право власності на цю квартиру.
Посилався на те, що відчуження належної йому на праві власності квартири відбулося з порушенням ЦК України в частині визначених вимог щодо договору купівлі-продажу, ст. 38 Закону України «Про іпотеку», ст. 55 Закону України «Про нотаріат», п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року № 1127, зокрема, він не мав простроченої заборгованості за кредитним договором, йому не надсилались письмові повідомлення про звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру, продаж здійснено без його згоди як іпотекодавця за ціною, яка значно нижча за ринкову ціну цієї нерухомості.
Позивач просив суд визнати недійсним договір купівлі - продажу квартири, укладений 26 лютого 2020 року між ТОВ «Мегаінвест Сервіс» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Василенком О.А., а також витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на його користь спільну квартиру.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 17 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Василенка Олега Анатолійовича про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та витребування майна з чужого володіння - задоволено.
Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 26 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс», як іпотекодержателем за договором іпотеки № 2984 від 04 листопада 2005 року, та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенком Олегом Анатолійовичем та зареєстрованого в реєстрі за № 1504, визнано недійсним.
Витребувано з володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .
Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс» 5 675 грн. 40 коп. судового збору та 28 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу, а всього 33 675 грн. 40 коп.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 5 675 грн. 40 коп. судового збору та 28 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу, а всього 33 675 грн. 40 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду, 24 вересня 2021 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс» - Шеремет Марія Олегівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Посилається на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги пояснення представника ТОВ «Мегаінвест Сервіс» Шеремета М.О. про те, що письмове повідомлення іпотекодавцю надсилалося ще ПАТ «Фідобанк». Зазначає те, що ПАТ «Фідобанк» направляв 16 січня 2019 року на поштову адресу позивача «Повідомлення про усунення порушення основного зобов'язання та надання копій платіжних документів про сплату страхових внесків за кредитним договором № 77 від 04 листопада 2005 року та договору іпотеки від 04 листопада 2005 року, а позивачем її було отримано 22 січня 2019 року, у вимозі було чітко зазначено, що у разі не усунення порушень буде звернуто стягнення на предмет іпотеки у спосіб визначений ст. 38 ЗУ «Про іпотеку». Тому 30 денний термін з моменту повідомлення боржника про наміри реалізувати предмет іпотеки було витримано.
Крім того, позивач не долучив жодної квитанції до матеріалів справи щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитним договором та жодним письмовим доказом не довів, що ним належним чином виконано інші умови кредитного та іпотечного договору.
Посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги , що згідно Договору про відступлення права вимоги від 04 лютого 2020 року всі права та обов'язки за кредитним договором №77 від 04 листопада 2005 року та договору іпотеки від 04 листопада 2005 року, перейшли від ПАТ «Фідобанк» до ТОВ «Мегаінвест Сервіс».
Від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.
Посилається на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ТОВ «Мегаінвест Сервіс» на було надано повідомлення або іншої вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 38 ЗУ «про іпотеку», а також не надано доказів відправлення та отримання такого повідомлення ОСОБА_1 .
Крім того, ТОВ «Мегаінвест Сервіс» не надано доказів, що відповідно до трекінгу №0160208054187, який зазначено в Договору купівлі - продажу квартири 26 лютого 2020 року, було відправлено повідомлення ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» та не надано доказів, що таке відправлення взагалі існує.
Посилається на те, що повідомлення від 16 січня 2019 року про усунення порушення основного зобов'язання за кредитним договором № 77 від 04 листопада 2005 року та докази його відправлення та отримання ОСОБА_1 , подані ТОВ «Мегаінвест Сервіс» разом з апеляційною скаргою в порушення ч.3 ст. 367 ЦПК України.
В судовому засіданні представники ТОВ «Мегаінвест Сервіс» - Шеремет М.О. та Мацкевич Д.А. підтримали апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просили задовольнити.
ОСОБА_1 та представник ОСОБА_3 заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Мегаінвест Сервіс» не набуло права звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку позасудового врегулювання шляхом відчуження предмета іпотеки іншій особі, а тому вимога позову про визнання спірного договору купівлі-продажу квартири недійсним підлягає задоволенню.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.
Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та апеляційним судом перевірено, що 04 листопада 2005 року ОСОБА_1 придбано за договором купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1 , що також підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів (а.с. 24,25).
04 листопада 2005 року між АБ «АЖІО» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 77, за умовами якого банком надано кредит ОСОБА_1 у розмірі 60 000 доларів США для придбання трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 зі строком остаточного повернення до 03 листопада 2025 року з нарахуванням відсотків за користування кредитом за узгодженою відсотковою ставкою LIBOR (а.с. 14-17).
Крім того, 04 листопада 2005 року між АБ «АЖІО» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, згідно п. 1.2 якого в забезпечення виконання зобов'язань іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку об'єкт нерухомого майна, а саме трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 78,70 кв.м, житловою площею 41,70 кв.м (а.с. 19-23).
Відповідно до п. 1.3 договору іпотеки сторони оцінили предмет іпотеки у 454 500 грн., що по курсу НБУ станом на 04 листопада 2005 року становить 90 000 доларів США; оцінка предмета іпотеки визначена за згодою сторін з урахуванням ринкових цін та обсягу можливих витрат, пов'язаних з його реалізацією (або оцінкою незалежного експерта - за вибором іпотекодержателя).
Пунктом 2.2 договору іпотеки визначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем своїх зобов'язань по кредитному договору, іпотекодержатель має право звернути стягнення та задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи відсотки, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання, необхідні витрати на утримання предмету іпотеки, витрати на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги, а також компенсувати всі інші витрати із вартості предмета іпотеки в порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»; право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає у разі порушення іпотекодавцем будь-яких умов цього договору.
Іпотекодержатель набуває право дострокового звернення стягнення на предмет іпотеки в період користування іпотекодавцем кредитом у тому разі, якщо іпотекодавець порушує умови кредитного договору та/або умови цього договору; іпотекодержатель має направити кошти, виручені від реалізації предмета іпотеки, на погашення простроченої заборгованості по кредиту та відсотках, на дострокове повернення всієї суми кредиту, а також витрат, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки (п. 2.3 договору іпотеки).
Згідно п. 2.4 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися іпотекодержателем, зокрема шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленого ст. 38 Закону України «Про іпотеку».
Відповідно до п. 2.5 договору іпотеки сторони домовилися, що у разі прийняття іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом його продажу відповідно до ст. 38 Закону «Про іпотеку» - іпотекодавець передає договір купівлі-продажу, технічну та іншу документацію іпотекодержателю для оформлення договору купівлі-продажу предмета іпотеки із покупцем; документація передається на протязі 3-х робочих днів з моменту виникнення у іпотекодержателя права продажу предмета іпотеки.
21 лютого 2020 року між ПАТ «Фідобанк», який є правонаступником АБ «АЖІО», та ТОВ «Мегаінвест Сервіс» укладено договір № GL3N015205 про відступлення прав вимоги, за умовами якого банк відступає шляхом продажу новому кредитору ТОВ «Мегаінвест Сервіс» право вимоги банку до позичальників та поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору. Новий кредитор ТОВ «Мегаінвест Сервіс» в день укладення цього договору, але в будь-якому разі не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі плати за цим договором, набуває наступні права кредитора за основними договорами: права вимагати належного виконання боржником зобов'язань за основним договором щодо сплати боржником грошових коштів у сумах, вказаних у Додатку № 1 до цього договору та визначених на момент набуття новим кредитором права вимоги, включаючи право вимагати сплати нарахованих і не сплачених на момент набуття права вимоги процентів у розмірах, вказаних у додатку № 1 до цього договору, право вимагати сплати нарахованих і несплачених на момент набуття права вимоги штрафних санкцій, неустойок (штрафів, пені), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань у випадках та на умовах, встановлених основними договорами.
Розмір прав вимоги, які переходить до нового кредитора, вказаний у додатку № 1 до цього договору.
Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора відповідно до цього договору у обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги. До нового кредитора ТОВ «Мегаінвест Сервіс» не переходить право на нарахування процентів за користування боржниками кредитними коштами та право на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржника відповідно до умов основних договорів (п. 2.1. договору) (а.с. 27-32).
Як вбачається з Додатку № 1 до договору № GL3N015205 про відступлення прав вимоги від 21 лютого 2020 року до ТОВ «Мегаінвест Сервіс» перейшло право вимоги ПАТ «Фідобанк» за кредитним договором № 77 від 04 листопада 2005 року в розмірі заборгованості за кредитними коштами у сумі 6 621 долар США 36 центів та заборгованості за нарахованими процентами у сумі 24 долари США 89 центів, а всього 6 646 доларів США 25 центів, що в еквіваленті до національної валюти становить 162 684 грн. 91 коп. (а.с. 33).
Тобто, зміст укладеного ПАТ «Фідобанк» з ТОВ «Мегаінвест Сервіс» договору № GL3N015205 від 21.02.2020 року про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 77 від 04.11.2005 року свідчить про те, що ОСОБА_1 не мав простроченої заборгованості за кредитним договором № 77 від 04 листопада 2005 року.
Відповідно до акту прийняття-передачі оригіналів документів від 21 лютого 2020 року ПАТ «Фідобанк» передало ТОВ «Мегаінвест Сервіс» всі наявні у банку документи кредитної справи № 77 (а.с 34).
Також, 21 лютого 2020 року між ПАТ «Фідобанк» та ТОВ «Мегаінвест Сервіс» укладено договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 04 листопада 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Макаровою О.П. за реєстровим № 50, за умовами якого первісний іпотекодержатель відступив, а новий іпотекодержатель прийняв всі права первісного іпотекодержателя за договором іпотеки від 04 листопада 2005 року, укладеним між банком та іпотекодавцем, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Мельником Р.П. за реєстровим № 2984 ( а.с. 36-39).
26 лютого 2020 року між ТОВ «Мегаінвест Сервіс», в особі директора Мацкевича Д.А., та громадянкою Російської Федерації ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого ТОВ «Мегаінвест Сервіс», діючи відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» продано, а ОСОБА_2 придбано квартиру АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 04 листопада 2005 року № 2981, а право продажу указаної квартири будь якій особі належить ТОВ «Мегаінвест Сервіс» на підставі договору іпотеки від 04 листопада 2005 року № 2984, договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 21 лютого 2020 року № 50. Продавець не менше ніж за 30 днів до укладення цього договору письмово повідомив іпотекодавця, що підтверджується трекінгом № 0160208054187. За домовленістю сторін відчуження квартири за цим договором здійснюється за 182 696 грн 00 коп., яка здійснюється шляхом безготівкового перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця у строк до 01 січня 2024 року (а.с. 195).
Крім того, 26 лютого 2020 року, на підставі заяви ОСОБА_2 приватним нотаріусом КМНО Василенко О.А. прийнято рішення за № 51347476 про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (а.с. 195).
Як вбачається із трекінгу відправлень «Укрпошти», сформованого 23.03.2020 року, дані про відправлення за № 0160208054187 на час запиту відсутні, оскільки не зареєстровані в системі (а.с. 46).
Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 33 ЗУ«Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Згідно з аб. 2 ч. 3 ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір.
Відповідно до ч. 1ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Судом першої інстанції встановлено, що на момент переходу 21 лютого 2020 року права вимоги за кредитним договором від ПАТ «Фідобанк» до ТОВ «Мегаінвест Сервіс» боржник за основним зобов'язанням ОСОБА_1 не мав простроченої заборгованості, однак вже через п'ять днів, всупереч вимогам закону та умовам договору іпотеки без направлення письмового повідомлення, ТОВ «Мегаінвест Сервіс» відчужило предмет іпотеки за спірним договором купівлі-продажу квартири від 26 лютого 2020 року ОСОБА_2 , яка перебуває у родинних відносинах з директором ТОВ «Мегаінвест Сервіс», з відстрочкою платежу до 2024 року.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «Мегаінвест Сервіс» не набуло права звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку позасудового врегулювання шляхом відчуження предмета іпотеки іншій особі, а тому вимога позову про визнання спірного договору купівлі-продажу квартири недійсним підлягає задоволенню.
Крім того, приватний нотаріус КМНО Василенко О.А. посвідчуючи 26 лютого 2021 року спірний договір купівлі-продажу квартири, який містить посилання на те, що продавець ТОВ «Мегаінвест Сервіс» не менше ніж за 30 днів до укладення цього договору письмово повідомив іпотекодавця, що підтверджується трекінгом № 0160208054187, не звернув увагу на те, що ТОВ «Мегаінвест Сервіс» набуло прав іпотекодержателя лише 21 лютого 2020 року, а саме по собі відстеження за трекінгом не свідчить про зміст поштового відправлення та його адресата.
На вимогу суду першої інстанції копії матеріалів нотаріальної справи щодо посвідчення спірного договору купівлі-продажу квартири приватний нотаріус КМНО Василенко О.А. не надав, а матеріали електронної копії реєстраційної справи щодо реєстрації права власності на спірну квартиру за № 2041139480000, надану Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради, письмових повідомлень іпотекодавцю від ПАТ «Фідобанк» не містять.
Судом встановлено, що 26 лютого 2020 року на підставі заяви ОСОБА_2 приватним нотаріусом КМНО Василенком О.А. прийнято рішення № 51347476 про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (а.с. 195).
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно ст. 387 ЦК України,власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Оскільки ОСОБА_2 набула права власності на квартиру АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу, укладеним з ТОВ «Мегаінвест Сервіс», яке не набуло права на продаж цього майна та здійснило його відчуження поза волею власника, який не був стороною правочину, що визнається судом недійсним, висновок суду про задоволення вимоги про витребування майна з чужого володіння правильний.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не довів належним чином виконання умов кредитного та іпотечного договору, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки Договором № GL3N015205 про відступлення (купівлі - продажу) прав вимоги за кредитним договором № 77 від 04 листопада 2005 року та листом ПУ АТ «Фідобанк» № 02-1867 від 08 грудня 2020 року підтверджується відсутність у ОСОБА_1 простроченої заборгованості.
Твердження апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції витребувано від нотаріуса Василенко О.М. матеріали нотаріальної справи в той час коли він припинив свою діяльність, колегія суддів не приймає до уваги , оскільки на момент витребування документів 15 червня 2020 року нотаріус Василенко О.А. здійснював свою нотаріальну діяльність.
Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції з власної ініціативи збирав докази, є необґрунтованими, оскільки на підставі клопотання представника ОСОБА_1 було витребувано документи від Департаменту з питань нотаріату та реєстрації виконавчого округу Київської міської державної адміністрації, що підтверджується ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 10 лютого 2021 року (а.с. 181-182).
Крім того, необгрунтованими є твердження відповідача Мацкевича Д.А. на повідомлення ПУАТ «Фідобанк» від 16.01.2019 року про усунення порушення основного зобов'язання за Кредитним договором №77 від 04.11.2005 року, яке нібито направлялось ОСОБА_1 та яке він свідомо не виконав.
Вказане повідомлення від 16.01.2019 року про усунення порушення основного зобов'язання за Кредитним договором №77 від 04.11.2005 року та докази його відправлення та отримання ОСОБА_1 , подані ТОВ «Мегаінвест Сервіс» разом з апеляційною скаргою в порушення ч. З статті 367 ЦПК України (а.с. 255-256, т.1).
Повідомлення від 16.01.2019 року, яке надано ТОВ «Мегаінвест Сервіс» до апеляційної скарги, не перенесене на офіційний бланк ПУАТ «Фідобанк», не має вихідного номеру, підписано невідомою особою, відсутня печатка, місце знаходження ПУАТ «Фідобанк» не відповідає адресі місцезнаходження, зазначеної в цьому повідомленні, що ставить під сумнів дійсність цього повідомлення.
Крім того, на повідомленні про вручення цього листа, міститься підпис не ОСОБА_1 , а іншої особи, адреса зворотного повідомлення теж зазначена невірно.
Позивач 05.11.2021 року звернувся до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПУАТ «Фідобанк» Білої І.В. з листом про надання інформації щодо направлення ПУАТ «Фідобанк» на адресу ОСОБА_1 повідомлення від 16.01.2019 року, а також просив надати інформацію про справжність такого листа, його вихідний номер та прізвище уповноваженої особи, яка його підписала (а.с. 48-49, т.2).
Відповідно до листа -відповіді від 16.11.2021 року №03-1008, Уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПУАТ «Фідобанк» Білою І.В. повідомлено, що відповідно до проведеної перевірки пов'язаної з отриманням ОСОБА_1 повідомлення від 16.01.2019 року, в журналі вихідної кореспонденції ПУАТ «Фідобанк» за 2019 рік відсутня інформації про реєстрацію та направлення на ім'я ОСОБА_1 повідомлення вказаного змісту (а.с. 60-78-79, т.2).
Виходячи з того, що в журналі вихідної кореспонденції ПУАТ «Фідобанк» за 2019 рік відсутня інформації про реєстрацію та направлення на ім'я ОСОБА_1 повідомлення вказаного змісту, а також те, що дане повідомлення підписане невідомою особою, вказане повідомлення апеляційний суд не приймає до уваги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 висловила правову позицію, згідно якої недотримання вимог ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов'язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя.
Метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.
В іншому випадку іпотекодержатель не набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, зокрема не вправі відчужувати предмет іпотеки іншій особі. За таких умов предмет іпотеки, придбаний іншою особою за договором з іпотекодержателем, є майном, придбаним в особи, яка не мала права його відчужувати. При цьому добросовісна особа, яка придбаває майно в особи, яка не є його власником, має пересвідчитися у наявності в останньої права розпоряджатися чужим майном.
У разі направлення іпотекодержателем іпотекодавцю вимоги про усунення порушення основного зобов'язання відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» з одночасним повідомленням про обраний спосіб задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про іпотеку» (одним документом) необхідно виходити з пріоритету дотримання саме частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку».
Зазначене вище узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17.
Доводи скаржника про порушення позивачем умов кредитного та іпотечного договорів, а саме перепланування квартири, як підставу для звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки доказів перепланування квартири саме позивачем відповідно до приписів статей 77-80 ЦПК України суду не надано та крім того, висновок експерта наданий скаржником, складено експертом після продажу спірної квартири відповідачу ОСОБА_2 , а тому належним доказом позиції відповідачів у даній справі не являється.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Othersv. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За встановлених обставин, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав скаржника.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.
Оскільки рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс» - Шеремет Марії Олегівни- залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 серпня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 04 лютого 2022 року.
Головуючий
Судді