1[1]
19 січня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 13 вересня 2021 року щодо ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12021100100002360,-
Вироком Шевченківськогорайонного суду міста Києва від 13 вересня2021
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Могилів Царичанського району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодноразово судимого, востаннє вироком Святошинського районного суду м. Києва від 25 січня 2021 року за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України начотири місяці арешту та штрафу у розмірі 510 грн., який ухвалено виконувати окремо,
визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків приєднано до покарання за даним вироком приєднано покарання за вироком Святошинського районного суду міста Києва від 25.01.2021 року та остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді 4 років позбавлення волі та штрафу у розмірі 510 грн., який виконувати самостійно.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_6 залишено без змін.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з моменту його затримання - 21.07.2021 року. Вирішено питання щодо речових доказів.
Судом визнано доведеним, що 07 червня 2021 року приблизно о 22 годині 30 хвилин ОСОБА_6 та особа, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, неподалік будинку № 7 по просп. Перемоги у м. Києві, діючи повторно, за попередньою змовою, відповідно до заздалегідь розподілених ролей, під приводом прохання телефону для здійснення дзвінка,відкрито заволоділи телефоном марки Xiaomi Redmi 9С imei: НОМЕР_1 , imei: НОМЕР_2 , який належав ОСОБА_7 , завдавши при цьому потерпіломумайнової шкоди на загальну суму 3 499 (три тисячі чотириста дев'яносто дев'ять) грн 00 коп.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 13 вересня 2021 змінити в частині призначення покарання, призначити більш м'яке покарання або застосувати до нього положення ст. 75 КК України, мотивуючи тим, що суд не врахував пом'якшуючі обставини: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, які свідчать про усвідомлення ним протиправності своєї поведінки та намір стати на шлях виправлення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого; провівши судові дебати, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до частини 1ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_6 у вчинені кримінальногоправопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за обставин, встановлених судом, є правильним, обґрунтованим, і в цій частині ніким із учасників судового провадженняне оспорюється.
З огляду на доведеність винності вірною є й кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Порушень кримінального процесуального закону, які могли би істотно вплинути на висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченого за ч. 2 ст. 186 КК України, колегія суддів не вбачає.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції дотримався вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, його наслідки, обставини, що пом'якшують покарання, в тому числі й ті, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі; відсутність обставин, що обтяжують покарання, та визначив ОСОБА_6 за це кримінальне правопорушення мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 186 КК України; а також, обґрунтовано на підставі ст. 71 КК України визначив остаточне покарання, належним чином вмотивувавши своє рішення у вироку.
Таке покарання, на думку колегії суддів, відповідає засадам призначення покарання та його меті у розумінні ст. 50 КК України, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Підстав для пом'якшення покарання, як і для звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, як про це просить обвинувачений, колегія суддів за результатами апеляційного перегляду не вбачає.
З урахуванням викладеного, підстав для зміни вироку, передбачених ст. 409 КПК України, з наведених апелянтом мотивів колегією суддів не встановлено, а тому апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України колегія суддів,-
Вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 13 вересня 2021 щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той же строк з дня вручення копії судового рішення.
Судді: _______________ ______________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-кп/824/723/2022
Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_8
Доповідач: ОСОБА_1