29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"20" січня 2022 р. Справа № 924/912/21
Суддя господарського суду Хмельницької області Заярнюк І.В., за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши матеріали справи
за позовом товариство з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "Приват" м.Київ
до акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" м.Хмельницький
про стягнення 1587596,07 грн. - інфляційних втрат, 642075,98 грн. - 3% річних.
Представники сторін:
від позивача не з'явився
від відповідача В.В. Чуловський - представник
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі згідно з ч. 1 ст. 240 ГПК України.
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 1587596,07 грн. - інфляційних втрат, 642075,98 грн. - 3% річних. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що він є переможцем конкурсних торгів на закупівлю послуг, проведених ПАТ "Хмельницькобленерго", однак останнє, незважаючи на неодноразові звернення ТОВ "ЗК "ПРИВАТ", направлення проекту договору та інші дії, спрямовані на укладення договору, ухиляється від його укладення, тоді як обов'язковість його укладення передбачено законодавством України
Зазначає, що у вересні 2016р. позивач звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовною заявою про визнання договору про закупівлю укладеним 23.09.2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "ПРИВАТ" та публічним акціонерним товариством "Хмельницькобленерго" на умовах поданого товариством з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "ПРИВАТ" проекту цього договору. Рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.02.2017р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2017р. та постановою Вищого господарського суду України від 09.08.2017р. позов задоволено частково. Визнано укладеним з дня набрання законної сили рішенням договір про закупівлю між товариством з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "ПРИВАТ" (м. Київ, вул. Макіївська, 7, кв. 165, код ЄДРПОУ 3629257) та публічним акціонерним товариством "Хмельницькобленерго" (м. Хмельницький, вул. Храновського, 11а, код ЄДРПОУ 22767506) на умовах поданого товариством з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "ПРИВАТ".
Позивач зазначає, що AT "Хмельницькобленерго" зверталось до Господарського суду міста Києва про визнання недійсним нікчемного договору про закупівлю укладеного за рішенням суду. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 року у справі №910/17541/17 (залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 року, Постановою Верховного суду від 18.04.2018 ) у задоволенні позову відмовлено.
Наголошує також на тому, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 21 лютого 2018 року у справі №924/1048/17 (залишеним без змін Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.06.2018) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "Приват" до публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" про стягнення 8 606 022 грн. 12 коп. було задоволено частково: стягнено з Відповідача на користь Позивача 7 147 231 грн. 86 коп. основного боргу, 903 880 грн 06 коп. неустойки, 430 959 грн. 58 коп. інфляційних втрат, 109 264 грн. 53 коп. річних та 128 870 грн. 04 коп. витрат по сплаті судового збору.Рішенням господарського суду Хмельницької області від 05.11.2018р. у справі № 924/672/18 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "Приват", м. Київ до акціонерного товариства "Хмельницькобленерго", м. Хмельницький про стягнення 545840,54 грн. - інфляційних втрат, 164484,24 грн. - 3% річних задоволено. Вирішено стягнути з публічного акціонерного товариством "Хмельницькобленерго" (м. Хмельницький, вул. Храновського, 11а, код ЄДРПОУ 22767506) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "ПРИВАТ" (м. Київ, вул. Макіївська, 7, кв. 165, код ЄДРПОУ 3629257) 545840,54грн. (п'ятсот сорок п'ять тисяч вісімсот сорок гривень 54 коп.) інфляційних втрат, 164484,24 грн. (сто шістдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят чотири гривні 88 коп.) 3% річних, 10654,88 грн. (десять тисяч шістсот п'ятдесят чотири гривні 88 коп.) витрат по оплаті судового збору.
Стверджує, що AT "Хмельницькобленерго" своїх зобов'язань щодо здійснення передплати в розмірі 50% від виконання робіт згідно календарного плану, що становить 7147231,86 грн. не виконав, ТОВ "ЗК "ПРИВАТ" заявляє до стягнення інфляційні втрати за період з липня 2018 по червень 2021 та 3% річних за період з 25.07.2018р. по 22.07.2021.
Таким чином вказує, що внаслідок порушення публічним акціонерним товариством "Хмельницькобленерго" свого зобов'язання, товариство з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "Приват" було вимушене звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх порушених і охоронюваних законом інтересів.
Представник позивача в судове засідання не з'явився.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив. Також подав суду пояснення, у яких наголошує на тому, що 3% річних та інфляційні нарахування здійснено щодо суми, яка стягується з AT «Хмельницькобленерго» на підставі рішення суду від 21.02.2018 року по справі 924/1048/17 (набрало чинності 04.06.2018р.) і Позивачем пред'явлено до виконання відповідний судовий наказ до виконавчої служби. Відповідно до пункту 7, частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» постановою другого відділу ДВС міста Хмельницький зупинено виконавче провадження щодо стягнення з AT «ХМЕЛЬНИЦЬКОБЛЕНЕРГО» на користь ТОВ ЗК «ПРИВАТ» коштів в розмірі 7147 231грн. в межах виконавчого провадження. Відтак, поданий ТОВ ЗК «ПРИВАТ» до Другого відділу ДВС міста Хмельницький виконавчий лист і перебуває у виконавчій службі.
Зауважує, що ЗУ «Про виконавче провадження» не передбачається добровільне виконання рішень суду, згідно яких належить стягнути кошти із боржника на користь стягувача. Зважаючи на викладене обов'язок щодо виконання рішень суду покладається на Державну виконавчу службу, до якої подано виконавчий лист. Оскільки строк виконання зобов'язання зупинено, відсутні підстави притягнення до відповідальності боржника за невиконання такого зобов'язання (в тому числі - грошового).
Також просить зменшити розмір нарахованих Позивачем 3% річних до максимально можливого мінімуму, оскільки на користь Позивача задоволено значний розмір 3% річних (по справі №924/1048/17 - 128 870,04 грн.; по справі №924/672/18 - 164 484, 24 грн.), попри те, що Позивач згідно правочину, визнаного укладеним судом, не зазнав жодних негативних обставин від несплати авансу за умовами договору. Додаткове стягнення 3% річних у розмірі 1 587 596,07 грн. за позовною вимогою ТОВ «ЗК «ПРИВАТ» в межах даної судової справи значно погіршить стан AT «Хмельницькобленерго» як боржника та спричинень подальше накопичення заборгованості перед Позивачем.
Також просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності, оскільки у випадку розрахунку строку позовної давності до моменту звернення Позивача до суду, підлягають застосуванню наслідки спливу строку позовної давності щодо позовних вимог, які розраховані за період до 02 вересня 2018 року (загальний строк позовної давності - 3 роки).
Дослідивши фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, надані по справі докази та пояснення, судом встановлено та приймається до уваги таке.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.02.2017р. по справі №924/949/16 частково було задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "ПРИВАТ" до публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" про визнання договору про закупівлю укладеним 23.09.2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "ПРИВАТ" та публічним акціонерним товариством "Хмельницькобленерго" на умовах поданого товариством з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "ПРИВАТ" проекту цього договору. Визнано укладеним з дня набрання законної сили рішенням договір про закупівлю між товариством з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "ПРИВАТ" (м. Київ, вул. Макіївська, 7, кв. 165, код ЄДРПОУ 3629257) та публічним акціонерним товариством "Хмельницькобленерго" (м. Хмельницький, вул. Храновського, 11а, код ЄДРПОУ 22767506) на умовах поданого товариством з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "ПРИВАТ". Постановою Вищого господарського суду України від 09.08.2017р. було залишено без задоволення касаційну скаргу ПАТ "Хмельницькобленерго", а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2017р. та рішення господарського суду Хмельницької області від 22.02.2017р. по справі №924/949/16 - без змін.
Як встановлено рішенням господарського суду Хмельницької області від 21 лютого 2018 року у справі №924/1048/17 (залишеним без змін Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.06.2018) відповідно до п. 1.1. договору про закупівлю (далі - договір) виконавець (ТОВ "Землевпорядна компанія "ПРИВАТ") зобов'язується виконати з дотриманням вимог законодавства проектно-вишукувальні роботи (далі - роботи) комплекс земельно-кадастрових робіт з оформлення права користування земельними ділянками для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів електричних мереж Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго", а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи.
Згідно з п. 2.1. договору загальна вартість робіт за цим договором становить 14294463,72 (чотирнадцять мільйонів двісті дев'яносто чотири тисячі чотириста шістдесят три гривні 72 коп.) гривні, у тому числі ПДВ 2382410,62 (два мільйони триста вісімдесят дві тисячі чотириста десять гривень 62 коп.).
Пунктом 2.2. договору передбачено, що замовник на протязі 3 робочих днів, починаючи з дня укладення договору, зобов'язується сплатити кошти (передплата 50% від виконання робіт згідно календарного плану) виконавцю у розмірі 7147231,86 (сім мільйонів сто сорок сім тисяч двісті тридцять одна гривня 86 коп.) гривень.
Згідно з п. 2.3. договору замовник протягом 180 банківських днів з дня отримання ним робіт згідно календарного плану та підписання акта приймання-передачі робіт зобов'язується здійснити повну оплату виконавцю робіт згідно календарного плану.
Виконавець надає замовникові послуги, а замовник сплачує за наданні послуги за цінами та у термін, які зазначені у специфікації, що надається до цього договору і є його невід'ємною частиною (п. 2.4 договору).
Відповідно до п. 2.6. договору розрахунки за надані послуги здійснюються з розрахункових рахунків ПАТ "Хмельницькобленерго" в два етапи: 1 етап - передплата 50% від виконання робіт згідно календарного плану; 2 етап - залишок коштів 50% на умовах відстрочки платежу на термін не менше 20 банківських днів після підписання акту виконання послуг. Замовник здійснює оплату наданих послуг виконавцю на підставі виставленого рахунку-фактури згідно календарного плану виконання робіт.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що початок робіт - з моменту укладення договору та передачі вихідних даних замовником, закінчення - 30.06.2019 року.
Згідно з п. 5.1. договору за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно із законодавством та цим договором.
У разі затримки сплати коштів замовником, замовник сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно сплачених коштів за договором за кожний день затримки (п. 5.3.договору).
Договір про закупівлю дійсний до 30.06.2019 року, а у частині грошових зобов'язань - до повного виконання (п. 9.7. договору).
Відповідно до п. 11. невід'ємною частиною договору є: додаток 1 - Технічне завдання на виконання робіт; додаток 2 - Календарний план; додаток 3 - Протокол погодження договірної ціни; додаток 4 - Кошторис на виконання робіт.
13.03.2017р. ТОВ "Землевпорядна компанія "ПРИВАТ" звернулося з листом №0313/2 до ПАТ "Хмельницькобленерго", в якому повідомило, що позивач розпочав роботи відповідно до п. 4.1. договору про закуплю, з моменту укладення договору та передачі вихідних даних замовником. Також просив у разі наявності вихідних даних передати їх для пришвидшення виконання робіт на належному рівні.
Позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №130317/1 від 13.03.2017р. на суму 7147231,86 грн. (передоплата 50% від виконання робіт). Лист та рахунок-фактура направлені відповідачу цінним листом 15.03.2017р., що підтверджується фіскальним чеком від 15.03.2017р. та описом вкладення у цінний лист.
12.04.2017р. ТОВ "Землевпорядна компанія "ПРИВАТ" звернулося з листом №0412/2 до ПАТ "Хмельницькобленерго", в якому повідомило, що позивач розпочав роботи по договору про закуплю, укладеного між ПАТ "Хмельницькобленерго" (замовник) та ТОВ "Землевпорядна компанія "ПРИВАТ" (виконавець). Також позивачем повторно було виставлено відповідачу для оплати рахунок-фактуру №120417/1 від 12.04.2017р. на суму 7147231,86 грн. (передоплата 50% від виконання робіт). Лист та рахунок-фактура направлені відповідачу цінним листом 12.04.2017р., що підтверджується фіскальним чеком від 12.04.2017р., описом вкладення у цінний лист та отримані ПАТ "Хмельницькобленерго" 18.04.2017р., про що свідчить повідомлення про вручення поштової кореспонденції від 12.04.2017р.
В листі від 25.05.2017р. №0525/2 ТОВ "Землевпорядна компанія "ПРИВАТ" повідомило ПАТ "Хмельницькобленерго", що виконавець власними та залученими силами виконує роботи згідно пунктів 6.1.1., 6.1.2, 6.1.3, 6.2.1., 6.2.2., 6.2.3, 6.2.4., 6.3.1 додатку 1 до договору, зокрема: аналіз наявних вихідних даних; підбір проектних, картографічних матеріалів, необхідних для виконання роботи (робота з архівними матеріалами); обстеження земельних ділянок в натурі (на місцевості); проектно-вишукувальні роботи; виконання (уточнення) розрахунків розмірів та площ земельних ділянок; складання каталогів координат меж земельних ділянок у вершинах кутів поворотів сторін (каталог координат меж земельних ділянок повинен бути виконаний в системі координат СК - 63 (УСК - 2000), при використанні спеціалізованого програмного забезпечення та складено у вигляді таблиць); оформлення кадастрових планів земельних ділянок у масштабі, який забезпечує чітке зображення всіх елементів і написів; підготовка графічних матеріалів з позначенням місця розташування земельних ділянок та їх орієнтованими розмірами; підготовка проектів клопотань замовника до відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями "Про надання дозволу на розробку документації із землеустрою". В зазначеному листі позивач посилаючись на великий обсяг робіт, стислі терміни та ситуацію, що склалася довкола виконання договору про закупівлю, запропонував відповідачу виконати зобов'язання за договором та сплатити кошти в розмірі 7147231,86 грн. на підставі виставленого рахунку-фактури №250517/1 від 25.05.2017р. Лист та рахунок-фактура направлені відповідачу цінним листом 25.05.2017р., що підтверджується фіскальним чеком від 25.05.2017р., описом вкладення у цінний лист та отримані ПАТ "Хмельницькобленерго" 09.06.2017р., про що свідчить повідомлення про вручення поштової кореспонденції від 25.05.2017р.
06.06.2017р. позивач звернулася з листом №0616/2 до ПАТ "Хмельницькобленерго", в якому посилаючись на прострочення виконання грошового зобов'язання за договором про закупівлю, з метою уникнення судових процесів та зважаючи на листи ТОВ "ЗК "ПРИВАТ" від 13.03.2017р. №0313/2, від 12.04.2017р. №0412/2 та від 25.05.2017р. №0525/2, просило відповідача вирішити питання щодо погашення заборгованості у розмірі, передбаченому договором. Лист з копіями листів від 13.03.2017р. №0313/2, від 12.04.2017р. №0412/2 та від 25.05.2017р. №0525/2 направлені відповідачу цінним листом 12.04.2017р., що підтверджується фіскальним чеком від 12.04.2017р. та описом вкладення у цінний лист.
11.09.2017р. ТОВ "Землевпорядна компанія "ПРИВАТ" звернулося до ПАТ "Хмельницькобленерго" з претензією №0911/2, в якій наголошувало, що договір про закупівлю між ТОВ "ЗК "ПРИВАТ" та ПАТ "Хмельницькобленерго" вважається укладеним 11.04.2017р., з дня набрання законної сили рішенням. Посилаючись на те, що станом на 11.09.2017р. відповідач жодним чином не виконало свій обов'язок щодо сплати грошових коштів у розмірі, передбаченому договором, позивач вимагав сплатити 7889564,88 грн., з яких 7147231,86 грн. - відповідно до п. 2.2. договору (передплата 50% від виконання робіт) та 742333,02 грн. - відповідно до п. 5.3. договору (неустойка). Претензія направлена відповідачу цінним листом, що підтверджується фіскальним чеком від 11.09.2017р., описом вкладення у цінний лист та отримана ПАТ "Хмельницькобленерго" 19.09.2017р., про що свідчить повідомлення про вручення поштової кореспонденції від 11.09.2017р.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2017р. у справі №910/17541/17 в позові публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" до товариства з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "Приват" про визнання недійсним нікчемний договір про закупівлю (укладений між ТОВ "Землевпорядна компанія "Приват" та ПАТ "Хмельницькобленерго") відмовлено. Постановою від 30 січня 2018 р. Київського апеляційного господарського суду та Постановою Верховного суду від 18 квітня 2018 року рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2017р. у справі №910/17541/17 залишено без змін. Під час розгляду вищевказаної справи суди дійшли висновку, що ст. 41 Закону України "Про здійснення державних закупівель", на яку посилався позивач (ПАТ "Хмельницькобленерго") в даному випадку не підлягає застосуванню, оскільки спірний правочин було укладено за рішенням суду. Також зазначено, що пропуск строку укладення договору сталося у зв'язку із діями самого товариства, оскільки ТОВ "Землевпорядна компанія "ПРИВАТ" саме через неукладення договору ПАТ "Хмельницькобленерго" звернулося до суду для захисту своїх прав та законних інтересів. Разом з тим, судом враховано, що під час розгляду справи №924/949/16, судами не було виявлено ознак нікчемності договору в силу ст. 41 Закону України "Про здійснення державних закупівель.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.02.2018р. по справі №924/1048/17 позов ТОВ "Землевпорядна компанія "Приват" м. Київ до ПАТ "Хмельницькобленерго" м.Хмельницький за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонду державного майна України м. Київ про стягнення 8606022,12 грн., з яких: 7147231,86 грн. - основний борг, 918566,15 грн. - неустойки, 430959,58 грн. - інфляційних втрат, 109264,53 грн. - 3% річних задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Хмельницькобленерго" (м. Хмельницький, вул. Храновського, 11а, код ЄДРПОУ 22767506) на користь ТОВ "Землевпорядна компанія "ПРИВАТ" (м. Київ, вул. Макіївська, 7, кв. 165, код ЄДРПОУ 3629257) 7147231,86 грн. основного боргу, 903880,06 грн. неустойки, 430959,58 грн. інфляційних втрат, 109264,53 грн. 3% річних, 128870,04 грн. витрат по оплаті судового збору. В решті позову відмовлено. Зазначене рішення Постановою від 04 червня 2018 року Рівненського апеляційного господарського суду залишено без змін.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 05.11.2018р. у справі № 924/672/18 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "Приват", м. Київ до акціонерного товариства "Хмельницькобленерго", м. Хмельницький про стягнення 545840,54 грн. - інфляційних втрат, 164484,24 грн. - 3% річних задоволено. Вирішено стягнути з публічного акціонерного товариством "Хмельницькобленерго" (м. Хмельницький, вул. Храновського, 11а, код ЄДРПОУ 22767506) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "ПРИВАТ" (м. Київ, вул. Макіївська, 7, кв. 165, код ЄДРПОУ 3629257) 545840,54грн. (п'ятсот сорок п'ять тисяч вісімсот сорок гривень 54 коп.) інфляційних втрат, 164484,24 грн. (сто шістдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят чотири гривні 88 коп.) 3% річних, 10654,88 грн. (десять тисяч шістсот п'ятдесят чотири гривні 88 коп.) витрат по оплаті судового збору.
Враховуючи, що AT "Хмельницькобленерго" своїх зобов'язань щодо здійснення передплати в розмірі 50% від виконання робіт згідно календарного плану, що становить 7147231,86 грн. не виконав, ТОВ "ЗК "ПРИВАТ" заявляє до стягнення інфляційні втрати за період з липня 2018 по червень 2021 та 3% річних за період з 25.07.2018р. по 22.07.2021.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.02.2017р. визнано укладеним з дня набрання законної сили рішенням договір про закупівлю між товариством з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "ПРИВАТ" (м. Київ, вул. Макіївська, 7, кв. 165, код ЄДРПОУ 3629257) та публічним акціонерним товариством "Хмельницькобленерго" (м. Хмельницький, вул. Храновського, 11а, код ЄДРПОУ 22767506) на умовах поданого товариством з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "ПРИВАТ". Постановою Вищого господарського суду України від 09.08.2017р. було залишено без задоволення касаційну скаргу ПАТ "Хмельницькобленерго", а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2017р. та рішення господарського суду Хмельницької області від 22.02.2017р. по справі №924/949/16 - без змін. Таким чином, договір про закупівлю між ТОВ "Землевпорядна компанія "ПРИВАТ" та ПАТ "Хмельницькобленерго" є укладеним 11.04.2017р.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.02.2018р. по справі №924/1048/17 позов ТОВ "Землевпорядна компанія "Приват" м.Київ до ПАТ "Хмельницькобленерго" м.Хмельницький за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонду державного майна України м. Київ про стягнення 8606022,12 грн., з яких: 7147231,86 грн. - основний борг, 918566,15 грн. - неустойки, 430959,58 грн. - інфляційних втрат, 109264,53 грн. - 3% річних задоволено частково. Зазначене рішення Постановою від 04 червня 2018 року Рівненського апеляційного господарського суду залишено без змін. При цьому, у рішення суду судом встановлено, що відповідач зобов'язаний був провести передплату в розмірі 50% від вартості виконання робіт до 15.04.2017р., тобто кінцевий термін проведення передплати є 14.04.2017р.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 05.11.2018р. у справі № 924/672/18 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "Приват", м. Київ до акціонерного товариства "Хмельницькобленерго", м. Хмельницький про стягнення 545840,54 грн. - інфляційних втрат, 164484,24 грн. - 3% річних задоволено. Вирішено стягнути з публічного акціонерного товариством "Хмельницькобленерго" (м. Хмельницький, вул. Храновського, 11а, код ЄДРПОУ 22767506) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "ПРИВАТ" (м. Київ, вул. Макіївська, 7, кв. 165, код ЄДРПОУ 3629257) 545840,54грн. (п'ятсот сорок п'ять тисяч вісімсот сорок гривень 54 коп.) інфляційних втрат, 164484,24 грн. (сто шістдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят чотири гривні 88 коп.) 3% річних, 10654,88 грн. (десять тисяч шістсот п'ятдесят чотири гривні 88 коп.) витрат по оплаті судового збору.
Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
Згідно з преамбулою та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини та згідно з рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є джерелом права.
Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Аналогічні положення знайшли своє відображення в пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова №18), згідно якої не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Тому судові рішення у справі №924/949/16, №924/1048/17, 924/672/18 не можуть бути поставлені під сумнів, а прийняте рішення не може їм суперечити, обставини, встановлені у рішенні №924/949/16, №924/1048/17, 924/672/18 не потребують доказування.
Відповідно до п. 1.1. договору виконавець (ТОВ "Землевпорядна компанія "ПРИВАТ") зобов'язується виконати з дотриманням вимог законодавства проектно-вишукувальні роботи (далі - роботи) комплекс земельно-кадастрових робіт з оформлення права користування земельними ділянками для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів електричних мереж Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго", а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи. Зі змісту укладеного договору слідує, що за своєю правовою природою це є договір про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 2.2. договору передбачено, що замовник на протязі 3 робочих днів, починаючи з дня укладення договору, зобов'язується сплатити кошти (передплата 50% від виконання робіт згідно календарного плану) виконавцю у розмірі 7147231,86 (сім мільйонів сто сорок сім тисяч двісті тридцять одна гривня 86 коп.) гривень.
Обов'язок відповідача провести передплату в розмірі 50% від виконання робіт згідно календарного плану передбачено також в п. 2.6. договору.
При цьому відповідно до п. 2.1. договору загальна вартість робіт за цим договором становить 14 294 463,72 грн., у тому числі ПДВ 2382410,62 грн.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Враховуючи, що договір про закупівлю є укладеним 11.04.2017р., відповідач зобов'язаний був провести передплату в розмірі 50% від вартості виконання робіт до 15.04.2017р., тобто кінцевий термін проведення передплати є 14.04.2017р.
Як вбачається з матеріалів даної справи та рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.02.2018р. по справі №924/1048/17, позивач неодноразово звертався до відповідача з листами (від 13.03.2017р. №0313/2, від 12.04.2017р. №0412/2, від 25.05.2017р. №0525/2, від 06.06.2017р. №0616/2), в яких посилаючись на п. 2.2. договору просив сплатити кошти в розмірі 7147231,86 грн., а також повідомляв про початок виконання робіт. Разом з листами позивачем надсилалися рахунки-фактури на вказану суму, зокрема: №130317/1 від 13.03.2017р., №120417/1 від 12.04.2017р., №250517/1 від 25.05.2017р. 11.09.2017р. ТОВ "Землевпорядна компанія "ПРИВАТ" звернулося до ПАТ "Хмельницькобленерго" з претензією №0911/2, в якій вимагав сплатити 7889564,88 грн., з яких 7147231,86 грн. - відповідно до п. 2.2. договору (передплата 50% від виконання робіт) та 742333,02 грн. - відповідно до п. 5.3. договору (неустойка).
Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" від 31 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності".
Із висновків Європейського суду з прав людини, зроблених в рішеннях у справах "Мелахер та інші проти Австрії" від 19.12.1998, "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26.06.2014, інші, слідує, що під поняттям "майно" розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно із законодавством країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти/належні заявникам на підставі судових рішень, "активи", які можуть виникнути, інші "законні сподівання" особи.
Отже, законне сподівання та виправдане очікування Позивача на отримання коштів за договором теж є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу.
Враховуючи, що відповідач своїх зобов'язань щодо здійснення передплати в розмірі 50% від виконання робіт згідно календарного плану, що становить 7147231,86 грн. не виконав, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати за період з липня 2018 по червень 2021 та 642075,98 грн. 3% річних за період з 25.07.2018р. по 22.07.2021.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При здійсненні перевірки заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат судом враховується, що відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При перерахунку заявлених до стягнення 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання судом встановлено, що останні заявлено правомірно в межах можливих строків нарахування, а тому до стягнення з відповідача підлягає 642075,98 грн. 3% річних.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру 3% річних суд зазначає наступне.
Як зазначалося відповідачем у поясненнях від 19.01.2022р. відповідно до пункту 7, частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» постановою другого відділу ДВС міста Хмельницький зупинено виконавче провадження щодо стягнення з AT «ХМЕЛЬНИЦЬКОБЛЕНЕРГО» на користь ТОВ ЗК «ПРИВАТ» коштів в розмірі 7147 231грн. в межах виконавчого провадження. Відтак, поданий ТОВ ЗК «ПРИВАТ» до Другого відділу ДВС міста Хмельницький виконавчий лист і перебуває у виконавчій службі.
При цьому , ст 34 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі якщо вони вчиняються до оптового постачальника електричної енергії відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії".
Крім цього, відповідач здійснює активну претензійно-позовну роботу по стягненню з кінцевих споживачів їх заборгованості за спожиту електричну енергію. Тому заборгованість контрагентів перед відповідачем та відсутність бюджетних асигнувань поставили відповідача у складне фінансове становище, яке не дає можливості вчасно здійснювати свої грошові зобов'язання за договором перед позивачем.
Розглянувши доводи відповідача стосовно можливості зменшення розміру 3% річних суд дійшов висновку заяву відповідача задовольнити частково, при цьому суд виходить з наступних мотивів.
У розглядуваній справі судом встановлено, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.02.2018р. по справі №924/1048/17 позов ТОВ "Землевпорядна компанія "Приват" м.Київ до ПАТ "Хмельницькобленерго" м.Хмельницький за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонду державного майна України м. Київ про стягнення 8606022,12 грн., з яких: 7147231,86 грн. - основний борг, 918566,15 грн. - неустойки, 430959,58 грн. - інфляційних втрат, 109264,53 грн. - 3% річних задоволено частково. Зазначене рішення Постановою від 04 червня 2018 року Рівненського апеляційного господарського суду залишено без змін. При цьому, у рішення суду судом встановлено, що відповідач зобов'язаний був провести передплату в розмірі 50% від вартості виконання робіт до 15.04.2017р., тобто кінцевий термін проведення передплати є 14.04.2017р.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 05.11.2018р. у справі № 924/672/18 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "Приват", м. Київ до акціонерного товариства "Хмельницькобленерго", м. Хмельницький про стягнення 545840,54 грн. - інфляційних втрат, 164484,24 грн. - 3% річних задоволено. Вирішено стягнути з публічного акціонерного товариством "Хмельницькобленерго" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "ПРИВАТ" 545840,54грн. інфляційних втрат, 164484,24 грн. 3% річних, 10654,88 грн. витрат по оплаті судового збору.
Крім того, діяльність відповідача є соціально-значимою, оскільки як енергопостачальна організація, відповідач забезпечує діяльність важливих соціальних об'єктів.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. (п. 8.33. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).
Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 18.03.2020 № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) дійшла висновку, що, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18).
Таким чином, беручи до уваги практику Великої Палати Верховного суду, а також наявність виняткових обставин, які дають підстави для зменшення нарахованих до стягнення з відповідача річних, суд дійшов висновку зменшити розмір нарахованих позивачем до стягнення 3% річних на 30%.
В частині нарахувань втрат від інфляції судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19. Зокрема, при розрахунку "інфляційних втрат" у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19). Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19).
Також об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.
Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.06.2020р. у справі №905/21/19 зазначив, що такий спосіб розрахунку інфляції за статтею 625 ЦК України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами.
Аналогічного висновку щодо механізму нарахування інфляційних втрат дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020р. у справі №918/631/19.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі №910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем втрат від інфляції за період з липня 2018 по червень 2021, суд дійшов висновку, що останні заявлені в межах максимально можливого розміру, а тому до стягнення з відповідача підлягає 1587596,07 грн. інфляційних втрат. Відповідачем контррозрахунку заявлених до стягнення заборгованості та нарахувань не подано.
Щодо клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності судом враховується наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ч. 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.13 року з останніми змінами за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. А отже, відмова в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 року по справі № 522/1029/18).
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 183/1617/16).
За змістом статті 267 ЦК України, сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб'єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов'язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.
Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.
До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).
Відповідно до ч. 1 ст. 259 цього Кодексу позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Приписами ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1). За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5).
Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (ч.1 ст.260 цього Кодексу).
Згідно зі ст. 253, ч. 1 ст. 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Згідно з положеннями ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Відповідно до п.п. 2.3, 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» (яка є чинною) якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних відносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу. У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.
Водночас, відповідно до частини 5 цієї статті ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.
При цьому саме на позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин.
Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена в пункті 23.6 постанови від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18) та в пунктах 61, 62 постанови від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19).
Підсумовуючи викладене, Верховний Суд у постанові від 01 червня 2021 року , справа № 910/9544/19 дійшов висновку, що вирішуючи про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні за захистом порушеного права суди мають виходити з їх об'єктивного, а не суб'єктивного характеру, тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об'єктивної перешкоди для позивача вчасно звернутись за захистом порушеного права.
Доведення цих обставин покладено на позивача, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об'єктивних перешкод для вчасного звернення позивача із вимогою про захист порушеного права.
А тому суду, з урахуванням положень статті 13 ЦК України ("Межі здійснення цивільних прав") належить також оцінити добросовісність поведінки як позивача, так і відповідача (відповідачів) протягом всього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення із позовом з урахуванням характеру спірних правовідносин між сторонами, особливостей їх нормативного регулювання: наданих сторонам прав та покладених на них обов'язків тощо.
При цьому, на відміну від визначення дати початку перебігу позовної давності, що є юридичним фактом, який встановлюється шляхом надання юридичної оцінки (кваліфікації) встановленим фактичним обставинам справи, визнання поважними причин пропуску позовної давності належить до процесуальних повноважень судів першої та апеляційної інстанцій.
Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 21.03.2018 у справі № 910/27026/14, від 08.05.2018 у справі № 911/2534/17, від 15.05.2018 у справі № 922/2058/17, від 19.09.2018 у справі № 911/2817/17, від 23.07.2019 у справі № 910/9077/18, від 25.07.2019 у справі № 910/14803/17, 17.09.2019 у справі № 910/14469/18, від 22.10.2019 у справі № 910/2968/18, від 03.12.2019 у справі № 916/2553/18, від 23.01.2020 у справі № 916/2128/18, від 09.02.2021 у справі № 5023/5507/12.
Верховний Суд у постанові від 01 червня 2021 року , справа № 910/9544/19 наголошує, що положення статті 625 ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, а тому в разі прострочення виконання зобов'язання, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), якою Велика Палата Верховного Суду підтвердила аналогічний висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 15.04.2015 у справі № 910/2899/14 та у постанові від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15.
Аналіз положень статей 625, 1212 ЦК України у сукупності з положеннями глави 19 "Позовна давність" розділу V "Строки та терміни. Позовна давність" Книги Першої "Загальні положення" ЦК України про позовну давність дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання , передбачених в частині другій статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу), сплив якої, у разі заявлення стороною у спорі про її застосування, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
У цьому висновку Верховний Суд у постанові від 01 червня 2021 року , справа № 910/9544/19 звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), в якій Суд погодився з аналогічними висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16.11.2018 у справі № 918/117/18, від 30.01.2019 у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.
Таким чином, невиконання відповідачем як боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов у товариства з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "Приват" про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України 1587596,07 грн. - інфляційних втрат, 642075,98 грн. - 3% річних виникло з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками (02.09.2018р. - 02.09.2021р.), які передували подачі такого позову.
При цьому, позивачем нараховано 1587596,07 грн. - інфляційних втрат за період липень 2018 по червень 2021р. , 642075,98 грн. - 3% річних за період з 25.07.2018р. по 22.07.2021р.
26.07.21 року до Господарського суду області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "Приват" м.Київ до акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" м. Хмельницький про стягнення 1587596,07 грн. - інфляційних втрат, 642075,98 грн. - 3% річних.
Ухвалою суду від 30.07.2021 р. вищезазначену позовну заяву (справа №924/777/21) залишено без руху, надано позивачу строк у 10 днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків.
Також ухвалою від 30.08.2021р. повернуто позовну заяву разом з доданими до неї документами позивачу - товариству з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "Приват".
02.09.2021р. позивач повторно звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача 1587596,07 грн. - інфляційних втрат, 642075,98 грн. - 3% річних.
Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у Постанові від 29 червня 2021 року по справі № 904/3405/19 щодо не переривання перебігу позовної давності у випадку повернення позовної заяви.
Так, з наведених норм статей 263 та 264 ЦК України вбачається, що переривання перебігу позовної давності відрізняється від зупинення перебігу позовної давності тим, що після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Натомість у випадку зупинення позовної давності від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг цього строку продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Зупинення перебігу позовної давності має тимчасовий характер, коли до її строку не зараховується час існування визначених законодавством обставин, за наявності яких цей строк не спливає. Натомість переривання позовної давності означає анулювання строку, який сплив до моменту вчинення боржником передбачених законодавством дій щодо визнання боргу або іншого обов'язку.
Отже, норма статті 265 ЦК України регулює відносини зупинення перебігу позовної давності в разі залишення позову без розгляду та не регулює відносин переривання або непереривання позовної давності у такому випадку, тому не підлягає застосування до спірних правовідносин.
Ураховуючи вищевикладене тлумачення статей 256, 264, 265 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду не погоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 639/9642/14-ц та у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2020 року у справі № 713/1548/18, щодо переривання перебігу позовної давності у разі пред'явлення позову, який судом було залишено без розгляду, та відступає від них. Таким чином, у зв'язку зі зверненням позивача до суду з позовом, який у подальшому був повернутий позивачу переривання перебігу позовної давності не відбувається.
Однак, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19) № 540-1Х від 30.03.2020р. розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 року, № 40-44, ст. 356) доповнено зокрема пунктом 12 наступного змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19 № 211 від 11.03.2020р. (з наступними змінами та доповненнями) постановлено установити карантин на усій території України з 12 березня 2020 року. На теперішній час встановлений на території України карантин не скасовано.
Таким чином, доводи відповідача про сплив строку позовної давності в частині нарахування інфляційних втрат та 3% річних за період до вересня 2018р., є необґрунтованими.
Дослідивши та надавши правову оцінки вказаним позивачем обставинам на думку суду, позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права у межах строку позовної давності, а тому заява відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності задоволенню не підлягає.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, з огляду на вищенаведені обставини справи та положення законодавства, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового бору у справі покладаються на відповідача .
Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов товариство з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "Приват" м.Київ до акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" м. Хмельницький про стягнення 1587596,07 грн. - інфляційних втрат, 642075,98 грн. - 3% річних задовольнити частково.
Стягнути з акціонерного товариством "Хмельницькобленерго" (м. Хмельницький, вул. Храновського, 11а, код ЄДРПОУ 22767506) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "ПРИВАТ" (м. Київ, вул. Макіївська, 7, кв. 165, код ЄДРПОУ 3629257) 1587596,07 грн. - інфляційних втрат, 449 453,19 грн. - 3% річних, 33445,08 грн. витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 31.01.2022р.
Суддя І.В. Заярнюк
Віддрук.3 прим. :
1 - до справи,
2 - позивачу, товариство з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "Приват" (04114, м.Київ, вул. Макіївська, буд.7 кв. 165) - рек. з пов.;
3 - АТ "Хмельницькобленерго"(29016, м.Хмельницький, вул. Храновського, буд.11а)- рек. з пов;