04 лютого 2022 року Справа № 915/1567/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
розглянувши матеріали заяви Керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва про забезпечення позову у справі
за позовом: Керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва (54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, буд. 73; адреса електронної пошти: centr@myk.gp.gov.ua)
в інтересах держави в особі: Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; адреса електронної пошти: kancel@mkrada.gov.ua, sov@mkrada.gov.ua)
до відповідачів:
1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса електронної пошти невідома)
2) Фізична особа-підприємець Точилкін Сергій Анатолійович ( АДРЕСА_2 ; адреса електронної пошти невідома)
3) Фізична особа-підприємець Бєглов Олег Юрійович ( АДРЕСА_3 ; адреса електронної пошти невідома)
про: скасування державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, припинення права власності, зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення торгівельного комплексу,
без виклику представників учасників справи,
27.10.2021 Керівник Окружної прокуратури міста Миколаєва звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до відповідачів ОСОБА_1 , Фізичної особи-підприємця Точилкіна Сергія Анатолійовича , Фізичної особи-підприємця Бєглова Олега Юрійовича , з позовною заявою № 51-9209вих-21 від 26.10.2021 (з додатками) в якій просить суд:
1. Відкрити провадження у справі.
2. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нежитлові приміщення торгівельного комплексу загальною площею 130,8 кв.м., що складається з приміщення магазину літ. А-1, магазину літ. В-І, навісу літ. Б-1 за адресою: АДРЕСА_4 (запис №28052312 від 19.09.2018) з одночасним припиненням такого права.
3. Визнати недійсним укладений 17.10.2018 між ОСОБА_1 та Точилкіним Сергієм Анатолійовичу , Бєгловим Олегом Юрійовичем договір купівлі-продажу №847 нежитлових приміщень торгівельного комплексу за адресою: АДРЕСА_4 , з одночасним припиненням права власності на нього (записи №28399488, №28399415 від 17.10.2018).
4. Зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні Миколаївській міській раді земельною ділянкою з кадастровим номером 4810137200:10:016:0015 шляхом знесення самочинно збудованих нежитлових приміщень торгівельного комплексу загальною площею 130,8 кв.м., що складаються з приміщення магазину літ. А-1, магазину літ. В-1, навісу літ. Б-1 за адресою: АДРЕСА_4 .
5. Стягнути з відповідачів на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р UА748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва МФО 820172) сплачений судовий збір за подачу позову.
6. Про дату, час та місце розгляду справи повідомити Миколаївську обласну прокуратуру.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.11.2021 у справі № 915/1567/21 позовну заяву Керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва № 51-9209вих-21 від 26.10.2021 та додані до неї документи у справі № 915/1567/21 було повернуто заявнику.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 у справі № 915/1567/21 ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 01.11.2021 про повернення позовної заяви у справі № 915/1567/21 скасовано, матеріали справи № 915/1567/21 передано Господарському суду Миколаївської області для розгляду.
10.01.2022 матеріали господарської справи № 915/1567/21 було повернуто до Господарського суду Миколаївської області.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.01.2022 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1567/21 за правилами загального позовного провадження.
02.02.2022 до суду від Окружної прокуратури міста Миколаєва надійшла заява № 51-1184ВИХ-22 від 01.02.2022 про забезпечення позову, в якій заявник просить суд:
1. Вжити заходів з метою забезпечення позову керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва. З цією метою:
- накласти арешт на нежитлові приміщення торгівельного комплексу загальною площею 130,8 кв.м., що складається з приміщення магазину літ. А-1, магазину літ. В-1, навісу літ. Б-1 за адресою: АДРЕСА_4 , а також заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нього;
- заборонити Бєглову Олегу Юрійовичу (адреса: АДРЕСА_5 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі Ѕ торгівельного комплексу загальною площею 130,8 кв.м., що складається з приміщення магазину літ. А-1, магазину Літ. В-1, навісу літ. Б-1 за адресою: АДРЕСА_4 ;
- заборонити Точилкіну Сергію Анатолійовичу (адреса: АДРЕСА_6 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь - які дії щодо відчуження та передачі Ѕ торгівельного комплексу загальною площею 130,8 кв.м., що складається з приміщення магазину літ. А-1, магазину літ. В-1, навісу літ. Б-1 за адресою: АДРЕСА_4 ;
- заборонити Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради (адреса: вул. Адміральська, б. 20, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код юридичної особи 41256954) та іншим органам державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію об'єктів нерухомості по АДРЕСА_4 ;
- заборони виконавчому комітету Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код юридичної особи 04056612) присвоювати, змінювати адресу нерухомого майна по АДРЕСА_4 .
2. Стягнути з відповідачів на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р UА748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) сплачений судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову.
За правилами ч. 1, 3-4 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
За результатами дослідження поданої заяви, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також не вбачає наявності виняткового випадку для призначення розгляду даної заяви у судовому засіданні з викликом сторін.
Розглянувши подану заяву відповідно до приписів § 1 глави 5 та глави 10 Розділу І ГПК України, суд дійшов висновків про її часткове задоволення, виходячи з такого:
Відповідно до приписів ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У випадку задоволення позову, судове рішення має бути реалізованим, позаяк це рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13.12.2012).
Відповідно до приписів ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Виходячи з прохальної частини позову, його предметом виступають три вимоги прокурора про: - скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на спірні нежитлові приміщення торгівельного комплексу (запис №28052312 від 19.09.2018) з одночасним припиненням такого права; - визнання недійсним укладеного 17.10.2018 між відповідачами договору купівлі-продажу № 847 нежитлових приміщень торгівельного комплексу, з одночасним припиненням права власності на нього; - зобов'язання ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні Миколаївській міській раді земельною ділянкою з кадастровим номером 4810137200:10:016:0015 шляхом знесення самочинно збудованих нежитлових приміщень торгівельного комплексу.
Отже, предметом позову є вимоги немайнового характеру.
Тому у цій справі має досліджуватися обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову, а також питання, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Прокурор в обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, що підставою для пред'явлення позову стали порушеннями містобудівного, земельного та іншого законодавства під час будівництва торгівельного комплексу за вищевказаною адресою. Відповідно до позову і долучених доказів, спорудження торгівельного комплексу здійснено ОСОБА_1 без містобудівних умов і обмежень на забудову земельної ділянки комунальної власності та без документів про право на здійснення будівельних робіт і введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту. Цим ОСОБА_1 порушив ч. 5 ст. 26, ч.ч. 2, 3 ст. 29, ч. 2 ст. 36, ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Також торгівельний комплекс протиправно збудований на ділянці комунальної власності площею 32 кв.м. з кадастровим номером 4810137200:10:016:0015, яка відводилась в оренду ОСОБА_1 лише для тимчасового розміщення торговельного павільйону без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно. З урахуванням умов договорів оренди землі №1376 від 12.11.2002, №5325 від 06.12.2007 (з подальшими змінами, внесеними договорами №340-12 від 11.12.2012 та №439-15 від 13.11.2015), наявні обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 порушено вимоги ст. 629 ЦК України під час набуття права власності на спірний торгівельний комплекс.
Окрім того, необхідність скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на торгівельний комплекс з одночасним припиненням такого права обґрунтована прокурором незаконністю будівництва спірного об'єкту за рахунок самовільно зайнятої частини земельної ділянки комунальної власності. При цьому, оскільки площа торгівельного комплексу (130,8 кв.м.) в 4 рази перевищує площу орендованої земельної ділянки (32 кв.м.), то на торгівельний комплекс відповідача поширюється правовий режим самовільно побудованого об'єкту.
Прокурор також зазначає, що ОСОБА_1 побудував торгівельний комплекс у межах червоних ліній магістральної вулиці загальноміського значення. Такі дії суперечать ст. 18 Закону України «Про автомобільні дороги», п. 1.3 ДБН В.2.3-5-2001 «Споруди транспорту. Вулиці та дороги населених пунктів», пункту 1.2 глави І частини II Правил використання та забудови території м. Миколаєва, затверджених рішенням Миколаївської міської ради № 15/41 від 17.10.2003 та ін.
Підставою для скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на торгівельний комплекс вказано також ч. 3 ст. 13 ЦК України, що забороняє зловживання цивільними правами. Останні полягали в будівництві відповідачем спірного об'єкту без будь-яких дозвільних документів на земельній ділянці, оренда якої містила чітку заборону оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
З положень ст. 182 ЦК України, ч. 4 ст. З, ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» вбачається, що у разі реєстрації речового права на майно з ним можуть вчинятись будь-які дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення права.
При вчиненні нотаріально засвідчених правочинів, до яких віднесено договори купівлі-продажу, реєстрація переходу права власності відбувається невідкладно після завершення нотаріальної дії (ст.ст. 209, 367, 577, 657, 719, 732, 1031 ЦК України).
Наявність у Бєглова О.Ю. і Точилкіна С.А. правомочностей співвласників зазначеного торгівельного комплексу вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення, розпорядитись спірним об'єктом на користь третіх осіб повністю/частково, реконструювати зі збільшенням площі забудови та ін.
Прокурор стверджує, що вчинення відповідачами будь-якої з указаних дій призведе до неможливості реального виконання судових рішень та захисту інтересів, Миколаївської міської ради, потребуватиме вжиття додаткових заходів до скасування правовстановлюючих документів на об'єкт нерухомості.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, рішення, яким суд забезпечує позов, як ефективний засіб юридичного захисту повинне бути реальним (тобто таким, яке забезпечує дієвий правовий захист від свавілля контрагента) та своєчасним.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім «право на суд», яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі «Кюблер проти Німеччини», заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені «правом на суд».
Згідно зі ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема: забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ГПК України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
У провадженні з розгляду заяви про забезпечення позову суд позбавлений можливості встановлювати законність і обґрунтованість дій відповідачів, позаяк такий предмет розгляду належить здійснювати в порядку позовного провадження. Сутність забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії покликана захистити заявника від неправомірних дій осіб, якщо крім усього такі дії носять непередбачувані, швидкі та невідворотні елементи. Таким чином, у цьому провадженні суд встановлює обґрунтованість заходів забезпечення з урахуванням розумності та адекватності вимог заявника, його доводів, відповідності наведених в приписах підстав із положеннями закону.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
Разом із тим, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є доведення підстав та подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
За правилами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
У відповідності з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів сторонніх осіб.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення особою дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення особи від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
При цьому, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Крім того, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст.137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена постанові від 23.10.2019 у справі №927/432/19).
Обранням належного, відповідно до предмета спору заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Суд наголошує, що заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою ним в ухвалі від 20.08.2018 у справі № 917/1390/17.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.
Звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову у даній справі, прокурором зазначено, зокрема, такі підстави для вжиття заходів забезпечення позову:
- щодо накладення арешту на нежитлові приміщення торгівельного комплексу загальною площею 130,8 кв.м., що складається з приміщення магазину літ. А-1, магазину літ. В-1, навісу літ. Б-1 за адресою: АДРЕСА_4 , а також заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нього, прокурор зазначає, що дане нерухоме майно побудоване з неодноразовими та очевидними порушеннями законодавства, які більш детально розкриті в позові прокурора. Якщо під час розгляду справи або набрання законної сили рішенням суду Бєглов О.Ю. , Точилкін С.А. здійснять поділ чи відчужать у будь-який спосіб спірний об'єкт/його частини на користь інших осіб, це зумовить необхідність звернення до суду з іншими позовами до інших відповідачів. Це призведе до тривалого непоновлення інтересів держави. Крім того, такий вид забезпечення позову унеможливить вжиття будь-яких протиправних дій з боку відповідачів. Накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачам, не позбавить їх конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить їх право реалізувати вказане майно третім особам;
- щодо заборони Бєглову О.Ю. , Точилкіну С.А. укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі торгівельного комплексу загальною площею 130,8 кв.м., що складається з приміщення магазину літ. А-1, магазину літ. В-1, навісу літ. Б-1 за адресою: АДРЕСА_4 , прокурор зазначає, що у такий спосіб існуватиме можливість запобігти зміні предмету спору, сторін у справі та забезпечити реальне виконання рішення суду й поновлення інтересів держави;
- щодо заборони Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради та іншим органам державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію об'єктів нерухомості по АДРЕСА_4 , прокурор вказує на те, що якщо під час розгляду справи Бєглов О.Ю. та Точилкін С.А. реконструюють чи іншим чином змінять торгівельний комплекс, то зможуть оформити право власності на новий об'єкт будівництва, що змінить предмет спору та перешкодить виконанню рішення суду у випадку задоволення позову прокурора);
- щодо заборони виконавчому комітету Миколаївської, міської ради присвоювати, змінювати адресу нерухомого майна по АДРЕСА_4 , прокурор стверджує, що згідно з рішенням Миколаївської міської ради №4/11 від 10.03.2011 надання та зміна адрес об'єктів нерухомості в місті Миколаєві належать до компетенції виконавчого комітету Миколаївської міської ради. Даний спосіб забезпечення позову дозволить запобігти протиправній зміні предмету спору, сторін у справі та забезпечить реальне виконання рішення суду й поновлення інтересів держави у випадку задоволення позову.
З урахування вищевикладеного суд зауважує, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 15.01.2020 по справі № 915/1912/19).
Виходячи з наведеного, співмірними та справедливими в даному випадку суд вважає заходи забезпечення позову щодо накладення арешту на спірні нежитлові приміщення, з забороною органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нього, а також щодо заборони Фізичній особі-підприємцю Бєглову Олегу Юрійовичу та Фізичній особі-підприємцю Точилкіну Сергію Анатолійовичу укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі спірних нежитлових приміщень, оскільки наявність у Фізичної особи-підприємця Бєглова Олега Юрійовича та Фізичної особи-підприємця Точилкіна Сергія Анатолійовича правомочностей власників спірного нерухомого майна (нежитлові приміщення торгівельного комплексу загальною площею 130,8 кв.м., що складається з приміщення магазину літ. А-1, магазину літ. В-1, навісу літ. Б-1 за адресою: АДРЕСА_4 ) вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись спірним об'єктом на користь третіх осіб.
Наведене може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав позивача в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду, у зв'язку з чим суд вважає обґрунтованим припущення прокурора про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні нежитлові приміщення, з забороною органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нього, а також щодо заборони Фізичній особі-підприємцю Бєглову Олегу Юрійовичу та Фізичній особі-підприємцю Точилкіну Сергію Анатолійовичу укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі спірних нежитлових приміщень може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів міської ради, по захист яких прокурор звернувся до суду.
При цьому суд вбачає наявний зв'язок між конкретними заходами забезпечення позову (накладення арешту на нерухоме майно та заборона вчиняти будь-які дії щодо відчуження вказаного майна) та предметом позовних вимог (скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на спірні нежитлові приміщення торгівельного комплексу; визнання недійсним укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу нежитлових приміщень торгівельного комплексу; усунення перешкод Миколаївській міській раді у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованих нежитлових приміщень торгівельного комплексу); співмірність вказаних заходів забезпечення позову і предмету позову.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що вищевказані заходи забезпечення позову відповідають статтям 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, а також вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог.
Крім того, вжиття вказаних заходів забезпечення даного позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди заявнику.
Суд наголошує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті та спрямовані на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті (збереження спірного об'єкта у відповідному правовому статусі) з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову. Враховуючи характер спору, обраний прокуратурою захід забезпечення є співрозмірним до позовних вимог та фактичних обставин господарської діяльності сторін.
Стосовно ж такого заходу забезпечення позову про застосування якого просить прокурор як заборона Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради та іншим органам державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію об'єктів нерухомості по АДРЕСА_4 , суд зазначає, що вказані заходи забезпечення позову не мають правового зв'язку з предметом позовних вимог, під час розгляду яких судом буде досліджуватися саме питання щодо наявності правових підстав для скасування державної реєстрації права власності відповідачів на вказаний об'єкт; визнання недійсним укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу нежитлових приміщень; припинення права власності відповідачів на нерухоме майно; усунення перешкод Миколаївській міській раді у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованих нежитлових приміщень торгівельного комплексу.
За такого, суд не вбачає підстав для застосування вказаного заходу забезпечення позову, як такого, що не узгоджуються з предметом позовних вимог.
Подібна правова позиція викладено Південно-західним апеляційним господарським судом у постанові від 05.08.2021 у справі № 915/458/21.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Отже, з огляду на вищевказані норми та наведені обставини у сукупності, розглянувши заяву Окружної прокуратури міста Миколаєва № 51-1184ВИХ-22 від 01.02.2022 про забезпечення позову, виходячи з характеру обставин справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви.
Відповідно до ч. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
За приписами ч. 1, 2, 4 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Крім того, суд зауважує, що питання розподілу судових витрат вирішується за результатами розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 140, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Окружної прокуратури міста Миколаєва № 51-1184ВИХ-22 від 01.02.2022 про забезпечення позову у справі № 915/1567/21 частково.
2. Вжити заходи забезпечення позову у справі № 915/1567/21, а саме:
- накласти арешт на нежитлові приміщення торгівельного комплексу загальною площею 130,8 кв.м., що складається з приміщення магазину літ. А-1, магазину літ. В-1, навісу літ. Б-1 за адресою: АДРЕСА_4 , а також заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нього;
- заборонити Бєглову Олегу Юрійовичу (адреса: АДРЕСА_5 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь-які дії щодо відчуження та передачі Ѕ торгівельного комплексу загальною площею 130,8 кв.м., що складається з приміщення магазину літ. А-1, магазину Літ. В-1, навісу літ. Б-1 за адресою: АДРЕСА_4 ;
- заборонити Точилкіну Сергію Анатолійовичу (адреса: АДРЕСА_6 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) укладати договори, вчиняти інші правочини, здійснювати будь - які дії щодо відчуження та передачі Ѕ торгівельного комплексу загальною площею 130,8 кв.м., що складається з приміщення магазину літ. А-1, магазину літ. В-1, навісу літ. Б-1 за адресою: АДРЕСА_4 ;
- заборонити виконавчому комітету Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код юридичної особи 04056612) присвоювати, змінювати адресу нерухомого майна по АДРЕСА_4 .
3. В задоволенні заяви Окружної прокуратури міста Миколаєва № 51-1184ВИХ-22 від 01.02.2022 про забезпечення позову в іншій частині - щодо заборони Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради (адреса: вул. Адміральська, б. 20, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код юридичної особи 41256954) та іншим органам державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію об'єктів нерухомості по АДРЕСА_4 - відмовити.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, тобто 04.02.2022.
5. Ухвала є виконавчим документом та може бути пред'явлена до виконання в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», протягом трьох місяців.
6. За даною ухвалою:
Стягувач: Окружна прокуратура міста Миколаєва (54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, буд. 73).
Боржники:
1) Фізична особа-підприємець Точилкін Сергій Анатолійович ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ),
2) Фізична особа-підприємець Бєглов Олег Юрійович ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).
3) Виконавчий комітет Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20; ідентифікаційний код 04056612).
7. Примірник ухвали з гербовою печаткою надіслати:
- Окружній прокуратурі міста Миколаєва (54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, буд. 73);
- Виконавчому комітету Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20).
8. Копію ухвали надіслати Миколаївській міській раді (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), Фізичній особі-підприємцю Точилкіну Сергію Анатолійовичу ( АДРЕСА_2 ), Фізичній особі-підприємцю Бєглову Олегу Юрійовичу ( АДРЕСА_3 ) та додатково на адреси електронної пошти учасників справи, зазначені у вступній частині ухвали.
Ухвала може бути оскаржена у порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
За змістом ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Згідно ч. 4 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Суддя О.Г. Смородінова