20 січня 2022 р.м. ХерсонСправа № 821/2093/16
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Кисильової О.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
встановив:
22.12.2016 ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі - відповідач, УМВС України в Херсонській області), в якому просив:
- стягнути з відповідача на користь позивача 1002,12 грн грошової компенсації за не використану відпустку за 2010 рік;
- стягнути з відповідача на користь позивача 204683,01 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що наказом УМВС України в Херсонській області від 26.05.2010 № 381 о/с ОСОБА_1 звільнено з ОВС в запас Збройних Сил України. При звільненні у травні 2010 року відповідач не провів з позивачем повного розрахунку, оскільки не виплатив компенсацію за невикористану у 2010 році відпустку. На переконання позивача, не провівши із ним повного розрахунку при звільненні, відповідач порушив вимоги статті 116 КЗпП України, що, зважаючи на приписи ст. 117 КЗпП, має наслідком стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Із наведених підстав, просить задовольнити позовні вимоги повністю.
У запереченнях на позов від 16.01.2017 відповідач зазначив, що відповідно до пункту 56 Положення про проходження служби особовим складом органів внітрішніх справ у редакції, чинній на момент звільнення позивача, грошова компенсація за невикористану в році звільнення відпустку виплачувалась лише особам рядового та молодшого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням надавалась чергова відпустка. Позивачем невірно здійснено розрахунок грошової компенсації. Компенсація за невикористану відпустку має разовий характер, відтак, у силу Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсація за порушення строків її виплати не передбачена. Із наведених підстав, просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 09.02.2017 позов задоволений частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану відпустку у 2010 році у сумі 791,42 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку відмовлено.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.04. 2017 постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 09.02.2017 залишена без змін.
Верховний Суд постановою від 09.11.2020 скасував постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09.02.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 в частині позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати грошової компенсації за невикористану у 2010 році відпустку, а справу в цій частині направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Після скасування вищезазначених постанов суду, ОСОБА_1 26.08.2020 подав заяву про збільшення позовних вимог та просить стягнути з Управління МВС України в Херсонській області 226 831,44 грн. середнього заробітку з 27.05.2010 по день проведення розрахунку - 06.06.2017 з урахуванням середньоденного грошового забезпечення на день звільнення 88,33 грн.
За наслідками нового розгляду справи Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 02.11.2020 позов задовольнив. Стягнув з Управління МВС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки при звільненні виплати грошової компенсації за невикористану у 2010 році відпустку за період з 27.05.2010 до 06.06.2017 у сумі 79870,22 грн, з відрахуванням обов'язкових платежів та зборів.
П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 30.04.2021 залишив рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02.11.2020 без змін.
Верховний Суд постановою від 11.08.2021 скасував рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02.11.2020 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2021. Справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
Матеріали адміністративної справи № 821/2093/16 надійшли до суду 23.09.2021.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2021 справа передана судді Кисильовій О.Й.
Ухвалою від 28.09.2021 справа прийнята до провадження за правилами спрощеного провадження без виклику сторін у судове засідання (в письмовому провадженні).
Після надходження справи № 821/2093/16 до суду на новий розгляд, позивач не надіслав додаткових обгрунтувань чи уточнень позовних вимог.
19.10.2021 відповідач надіслав суду відзив на позову заяву, в якому заперечує проти задоволення позову, зазначивши, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц за одинакових обставин зменшений стягнутий судом першої інстанції з відповідача на користь позивача розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку з 451148,27 грн до 11000,00 грн. тобто, на думку відповідача, застосовуючи встановлені Великою Палатою Верховного Суду критерії розрахунку розміру
середнього заробітку за час затримки розрахунку, розмір середього заробітку не повинен перевищувати трьох розмірів невиплаченої суми. Із наведених підстав, просить відмовити у задоволенні позову.
Сторонами не заявлені клопотання про розгляд справи за їх участі у судовому засіданні.
Таким чином, суд розглядає дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.08.2021 скасовані рішення Херсонського окружного адміністративного суду від від 02.11.2020 та постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2021, справа № 821/2093/16 направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанцій, суд касаційної інстанції у постанові від 11.08.2021 зазначив, що "…як встановлено у цій справі, відповідач не виплатив ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку в сумі 948,09 грн (сума вказана без утриманих з неї податків і збору). У зв'язку з цим позивач просив (у первісному позові) стягнути з відповідача як компенсацію за невикористану відпустку, так і середній заробіток за час затримки її виплати. Предметом спору у цій справі є останнє, адже саме в цій частині Верховний Суд раніше направив справу на новий розгляд.
Затримка у виплаті вказаної суми, як з'ясували суди попередніх інстанцій, становить 2568 днів. Помноживши цю кількість днів на середньоденний заробіток позивача (88,33 грн), отримали суму 226831,44 грн (яку позивач просив стягнути, подавши заяву про збільшення позовних вимог).
Отож, 226831,44 грн є (повною) сумою середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні (тобто (не)виплати усіх належних сум при звільненні). Така затримка виникла у зв'язку з тим, що позивачеві (при звільненні) не виплатили компенсації за невикористану відпустку (у зв'язку зі звільненням у 2010 році), з приводу чого виник спір і що врешті зумовило звернення до суду.
Зважаючи на розмір заборгованості, за затримку виплати якої потрібно виплатити середній заробіток на підставі 117 КЗпП України (226831,44 грн), суди попередніх інстанцій дійшли висновку про неспівмірність цих сум, тож вважали за необхідне зменшити суму відшкодування.
Враховуючи наведені правозастосовні висновки Верховного Суду, така позиція судів попередніх інстанцій є цілком правильною. Для визначення суми середнього заробітку, яку слід виплатити позивачеві, суд першої інстанції вирішив запозичити підхід, подібний до того, який наведено у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19.
Проте, тут треба звернути увагу, що Верховний Суд відсоткове відношення заборгованості від загальної суми заборгованості проектував на (повний) розмір середнього заробітку (за час затримки розрахунку при звільненні) і таким чином визначав суму середнього заробітку, яка підлягає стягненню. Пояснюється це тим, що спір стосується саме середнього заробітку як відшкодування за затримку розрахунку при звільненні, тож критерії щодо його зменшення треба застосовувати саме до суми цього середнього заробітку, обчисленої відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок №100).
Натомість суди попередніх інстанції сфокусувалися на середньомісячному грошовому забезпеченні позивача і, вирахувавши співвідношення між ним і сумою заборгованості, визначили суму середнього заробітку, яка підлягає стягненню (відповідно до статті 117 КЗпП України) на основі середньоденного заробітку (88,33 грн), помноженого на кількість днів затримки, відтак зменшеному на вирахуваний зазначеним вище способом коефіцієнт 2,84.
Запропонований підхід видається необґрунтованим, адже, враховуючи положення пунктів 2, 8 Порядку № 100, середньомісячний заробіток (грошове забезпечення), визначений за правилами цього Порядку, потрібен для визначення суми середньоденного заробітку, а той, своєю чергою, для нарахування і стягнення середнього заробітку, як-от на підставі статті 117 КЗпП України…
…Підсумовуючи написане колегія суддів зазначає, що:
стягнення середнього заробітку (на підставі статті 117 КЗпП України) у цій справі пов'язане із затримкою виплати позивачеві компенсації за невикористану відпустку (при звільненні у 2010 році) в сумі 948,09 грн (сума указана без утримання з неї податку і збору);
враховуючи те, що питання про виплату вказаної суми вирішувалося в суді, спір між сторонами усе таки був й доводи відповідача в цій частині, як і висновки судів попередніх інстанцій з цього приводу є помилкові;
відтак за правилами частини другої статті 117 КЗпП України відповідач, позаяк суд встановив його обов'язок виплати компенсацію за невикористану відпустку, повинен сплатити позивачеві також середній заробіток за час затримки;
ураховуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, хоча вимоги позивача щодо виплати компенсації (на суму 948,09 грн) задоволено повністю, суд усе ж має право зменшити розмір відшкодування, застосувавши критерії, зазначені в тій же постанові. Суди попередніх інстанцій застосували ці критерії шляхом визначення частки заборгованості у загальній сумі відшкодування (середнього заробітку), проте допустили помилку, визначивши пропорційний сумі заборгованості середній заробіток на основі середньомісячного грошового забезпечення позивача, про що уже написано вище…".
Відповідно до ч. 5 ст. 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Відтак, здійснюючи новий розгляд справи, суд враховує висновки суду касаційної інстанції, викладені у постанові від 11.08.2021.
Вирішуючи цю справу, суд встановив, що спірним, у даному випадку, є питання розміру середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, який належить стягнути на користь позивача, застосовуючи критерії розрахунку суми відшкодування, що визначені судами касаційної інстанції.
Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Вказаними нормами на підприємство, установу, організацію покладений обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
За змістом ч. 1 ст. 117 КЗпП обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Положення ч. 1 ст. 117 КЗпП стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору умисно або з необережності не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.
У свою чергу, ч. 2 ст. 117 КЗпП стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Отже, обов'язок з виплати середнього заробітку відповідно до статті 117 КЗпП виникає у роботодавця у разі не проведення зі звільненим працівником розрахунку у день звільнення.
Як встановлено судом, не нарахування та не виплата ОСОБА_1 при звільнені компенсації за невикористану у 2010 році відпустку в розмірі 948,09 грн є протиправною.
З огляду на це, а також враховуючи висновок Верховного Суду, відповідач має виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку при звільненні.
У свою чергу, у заяві від 26.08.2020 про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 просить стягнути з Управління МВС України в Херсонській області 226 831,44 грн. середнього заробітку за період з 27.05.2010 по день проведення розрахунку - 06.06.2017.
Правила обчислення середнього заробітку для визначення оплати вимушеного прогулу визначені Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінета Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).
Згідно з пунктом 5 Порядка № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
За змістом пункту 8 Порядка № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Розмір середньоденної заробітної ОСОБА_1 складає 88,33 грн, що не заперечується сторонами.
Оскільки у період з 27.05.2010 (наступний день після звільнення позивача) до 06.06.2017 (день повного розрахунку) мало місце 2568 календарних днів, то результат розрахунку середнього заробітку за вказаний період становить 226831,44 грн (88,33 х 2568).
Саме 226831,44 грн позивач просить стягнути на його користь.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц зазначила, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
У зв'язку із цим, враховуючи, що відповідачем порушені строки виплати компенсації за невикористану відпустку у розмірі 948,09 грн, а розрахований розмір середнього заробітку складає 226831,44 грн, що є непропорційним до розміру невиплаченої суми, то суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
При обранні способу зменшення заробітку, суд враховує, що при звільненні позивачу було нараховано 2778,29 грн (сума вказана без утриманих з неї податків і збору), що підтверджується довідкою УМВС № 702 від 11.10.2021 та розрахунковим листом за травень 2010 року, проте, з урахуванням виплати компенсації за невикористану відпустку у розмірі 948,09 грн, до виплати належала б сума 3726,38 грн (2778,29 + 948,09) без утриманих податків і збору. Тому, частка протиправно невиплачених позивачу коштів становить 25,4 % (948,09/3726,38 * 100%).
Відтак, враховуючи вказані вище Великою Палатою Верховного Суду критерії розрахунку розміру простроченої заборгованості, періоду затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, суд вважає, що до стягнення на користь позивача належить 57615,18 грн (25,4 % від 226831,44 грн) (сума вказана без утриманих з неї податків і збору).
За таких обставин, суд частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 08592322, місцезнаходження: 73003, м. Херсон, вул. Лютеранська, 4) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.05.2010 до 06.06.2017 у сумі 57615 (п'ятдесят сім тисяч шістсот п'ятнадцять ) грн 18 коп., з відрахуванням обов'язкових платежів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.Й. Кисильова
кат. 106030000