ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/19463/20
провадження № 2/753/2809/22
"27" січня 2022 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Заставенко М.О.,
з секретарем судового засідання Проценко Я.Б.,
за участю
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного сумісного майна подружжя,
І. Стислий виклад позицій учасників справи.
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 (далі по тексту - ОСОБА_4 , відповідач), про визнання набутого у шлюбі автомобіля BMW 118D, 2013 року випуску, об'єм двигуна 1995 см3, спільним майном подружжя та його поділ шляхом стягнення грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності в розмірі 150 000 грн. Вимоги позову мотивовані тим, що за нормами сімейного законодавства заявлений до поділу автомобіль є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу виходячи з суми продажу автомобілю, який було відчужено відповідачем після розірвання шлюбу сторонами. Посилалася на те, що автомобіль відчужено після розірвання шлюбу, без згоди позивача за суму 300 000 гривень, які витрачені не в інтересах сім'ї та що про наявність боргових зобов'язань позивачу не було відомо, згоди позивач на отримання коштів не надавала.
Відповідач ОСОБА_4 позов визнав частково, подав відзив на позовну заяву в якому не погодився із розміром стягнення 1/2 вартості продажу автомобіля, визначеної позивачем та зазначеної у відповіді на запит адвоката ТСЦ МВС №3247. Посилався на те, що ним було взято у борг суму грошових коштів у розмірі 230 000 грн. на придбання автомобіля та, відповідно така сума була повернута після його продажу, тому грошові кошти, які залишилися після продажу автомобіля він визнає лише у розмірі 35 000 грн.
ІІ. Процесуальні дії суду та заяви (клопотання) учасників справи.
Ухвалою від 07.12.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в загальному порядку в підготовче засідання на 03.03.2021 (а. с. 26-27).
22.02.2021 позивачем подане клопотання про витребування доказів. (а. с. 117-127).
23.06.2021 ухвалою суду витребувано докази (а. с. 147-149).
12.08.2021 протокольною ухвалою суду підготовче засідання закрито, справа призначена до судового розгляду на 19.10.2021 (а. с. 173).
19.10.2021 в зв'язку із знаходженням судді на лікарняному, розгляд справи відкладено на 17.11.2021 (а. с. 176)
17.11.2021 задоволено клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, судове засідання відкладено на 27.01.2022 року (а. с. 193).
27.01.2022 суд надав вступне слово позивачу, представнику позивача, представнику відповідача, дослідив письмові докази, провів судові дебати, видалився до народної кімнати, по виходу оголосив вступну та резолютивну частину рішення.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, норми права і мотиви їх застосування.
11.11.2006 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб (а. с. 9).
28.08.2018 Ірпінським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київський області шлюб сторін розірвано (а. с.10).
19.01.2019 позивачем було змінено прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 на підставі укладеного шлюбу (а.с. 11).
В період шлюбу 31.01.2017 сторони на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу набули у власність автомобіль BMW 118D, 2013 року випуску, об'єм двигуна 1995 см3, який був зареєстрований за відповідачем. Позивачем надавалася відповідна заява по надання згоди на придбання автомобіля, що вказано у п. 4.2. договору (а. с. 38-39).
Відповідно до інформації наданої ТСЦ МВС №3247 автомобіль BMW 118D, 2013 року випуску, об'єм двигуна 1995 см3, був відчужений відповідачем 29.08.2019 на користь третьої особи - ОСОБА_8 за ціною 300 000 грн. на підставі Договору купівлі - продажу, укладеного в за номером 3246/2019/1641269 від 29.08.2019 (а.с. 14).
Встановлені обставини відповідачем не заперечувалися.
Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності подружжя, яка знайшла своє вираження у статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України), відповідно до положень якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Випадки, коли набуте за час шлюбу майно є особистою приватною власністю дружини чи чоловіка, встановлені статтею 57 цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 зазначеної норми особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Аналіз наведених норм сімейного законодавства та положень процесуального закону щодо обов'язку доказування обставин, на які сторони посилаються як підставу своїх вимог і заперечень (статті 12, 81 ЦПК України), дає підстави для висновку, що у разі придбання майна у період зареєстрованого шлюбу спільність майна презюмується, а тягар доказування відсутності спільного майна покладається на сторону, яка це оспорює.
Відтак, зважаючи на те, що автомобіль був придбаний у період зареєстрованого шлюбу сторін і доказів відсутності спільного майна суду не надано, даний автомобіль набув статусу об'єкта права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до частини 1 статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
Оскільки сторони не домовилися про поділ майна за взаємною згодою, що передбачено частиною 2 цієї статті, даний спір повинен вирішуватися судом.
Способи та порядок поділу майна подружжя визначені статтею 71 цього Кодексу, згідно приписів якої майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, а неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Автомобіль є неподільною річчю і не може бути поділений в натурі.
За загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 70 СК України, при поділі майна частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним контрактом.
Суду не надано доказів наявності між сторонами домовленості або шлюбного договору, які б визначали нерівність їх часток у спільному сумісному майні подружжя, а тому слід виходити з того, що частки подружжя у праві спільної сумісної власності на автомобіль є рівними.
Водночас під час судового розгляду даної справи було встановлено, що відповідач без згоди позивача відчужив спірний автомобіль на користь третьої особи, у зв'язку з чим можливо здійснити його поділ у спосіб визначений позивачем.
При цьому ураховуючи, що після розірвання шлюбу відповідач розпорядився спільним сумісним майном подружжя без згоди і урахування інтересів позивача, а отриманими від реалізації автомобіля коштами розпорядився на власний розсуд, що не заперечував представник відповідача, суд дійшов висновку, що способом захисту порушених прав позивача є стягнення з відповідача грошової компенсації половини вартості автомобіля на момент розгляду справи в розмірі 150 000 грн.(300 000 /2), що не суперечить вимогам частин 2, 4 статті 71 СК України.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного суду від 21.03.2018 року (справа № 726/2165/15-ц) та постанові Верховного суду від 03.05.2018 року (справа № 755/20923/14-ц).
Згідно вимог п. 22 постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. ст. 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між сторонами, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
В судовому засіданні позивач визначила ринкову вартість спірного автомобіля у розмірі 300 000грн., про що не заперечував у судовому засіданні представник відповідача.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Отже , якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Судом встановлено, що автомобіль є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Відповідачем не спростовано спільність сумісного майна подружжя, оскільки тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільності майна подружжя, покладається на того з подружжя, який її спростовує, не доведено, що автомобіль придбаний за кошти, отримані подружжям в позику, що позивачу було відомо та надавалася письмова згода на отримання грошових коштів в борг для придбання автомобіля у спільну сумісну власність.
ІV. Розподіл судових витрат між сторонами.
За загальним правилом, встановленим статтею 141 ЦПК України, суд здійснює розподіл судових витрат між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1 500,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263 - 265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
В порядку поділу майна подружжя стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 вартості транспортного засобу BMW 118D, 2013 р.в., у розмірі 150 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1 500 грн.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя М.О. Заставенко
Повний текст рішення складено 03.02.2022