29 грудня 2021 року Чернігів Справа № 620/1416/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Непочатих В.О.,
при секретарі Плигун А.І.,
за участю представника позивача Зубенка В.М., представника відповідача Паншиної І.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Ніжинський жиркомбінат» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Приватне акціонерне товариство «Ніжинський жиркомбінат» звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області, а саме:
- від 10.01.2020 № 00000160500 (форми «В1») щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованої на рахунок платника у банку у сумі 5144654,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 1286164,00 грн.;
- від 10.01.2020№00000130500 (форми «Р») щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств (11021000) у сумі 6068407,00 грн., яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 4854726,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 1213681,00 грн.;
- від 10.01.2020 № 00000170500 (форми «Н») щодо застосування штрафу за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних у сумі 102228,18 грн.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.09.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2021, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 22.04.2021 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.01.2021 у справі № 620/1416/20 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що висновки, викладені в акті перевірки від 28.12.2019 № 286/05/00373942 не відповідають дійсності, оскільки надані позивачем первинні документи не були прийняті відповідачем до уваги при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки. При цьому, вказані первинні документи в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій між ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» та ТОВ «Інтеграл Системний Менеджмент» протягом 2016 - 2017 років, а тому відсутні будь-які підстави для виключення зі складу податкового кредиту сум які були витрачені на придбання товарів, що використовуються у господарській діяльності позивача. Зазначає, що в акті перевірки відповідач не визначив чіткого розрахунку збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» у сумі 4854726,00 грн. та зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у сумі 5144654,00 грн. За вказаних обставин позивач вважає, що документальна позапланова виїзна перевірка, що проводилася відповідачем у період з 17.12.2019 по 21.12.2019 та на підставі якої винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, носила виключно формальний характер, а контролюючим органом не було дотримано вимог пункту 19-1.1 статті 19-1 та пункту 21.1.2 статті 21 Податкового кодексу України щодо сумлінного проведення документальної планової виїзної перевірки та документальної позапланової виїзної перевірки позивача. Також наголошує на тому, що контролюючий орган прийшов до безпідставного висновку про те, що за відсутністю підтвердження фактичного отримання ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» нафтопродуктів (чеків з АЗС), вказані операції не є господарською діяльністю платника податку, що свідчить про порушення підприємством пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, оскільки підприємством надано до перевірки пакет всіх необхідних первинних документів на підтвердження реальності вчинення господарських операцій за відповідний період.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову посилаючись на те, що на перевірку позивачем не надано договір від 04.07.2017 № 174, зазначений в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631, за яким було оформлено постачання товарів на 2780,4 тис. грн., що унеможливлює ідентифікування умов поставки товарів. Також до перевірки не надані сертифікати, що посвідчують якість поставлених товарів, передбачені умовами договору від 13.09.2017 № 1309 (пункт 2.1), оформленого між ТОВ «Інтеграл Системний Менеджмент» та ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат». За даними бухгалтерського обліку підприємство сформувало витрати на придбання соняшнику, сої, ріпаку та олії у ТОВ «Інтеграл Системний Менеджмент» на суму 26194,8 тис. грн. Проте, дані видаткових накладних не відповідають даним, зазначеним у податкових накладних. До видаткових накладних надані товаро-транспортні накладні з дефектами. Вказані недоліки, допущені при оформленні видаткових накладних, свідчать про порушення позивачем статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». За результатами проведеного оперативного відпрацювання не підтверджено рух соняшника, сої та ріпаку по ланцюгу постачання та встановлено, що ТОВ «Інтеграл Системний Менеджмент» документально оформлює придбання соняшника, ріпаку, сої від СГД, що мають ознаки фіктивності.
Також зазначає, що при дослідженні первинних документів було встановлено, що у підприємства частково відсутні чеки з АЗС, які являються підтвердженням фактичного отримання палива. В ході проведення перевірки не надано документи, що підтверджують фактичне отримання дизпалива, бензину та скрапленого газу від ПП «ТТ-НАФТА», ТОВ ВКФ «Агронафтопродукт», ПП «АМІК Україна», ТОВ «Газ-Авто-Сервіс» на суму ПДВ 221331,52 грн. Тому, за відсутності підтвердження фактичного отримання нафтопродуктів (чеків з АЗС) та відсутністю його в залишках товарно-матеріальних цінностей, відповідач переконаний, що вказані операції не є господарською діяльністю платника податку.
ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» не було відображено податкові зобов'язання при використанні придбаного у ПП «ТТ-НАФТА», ТОВ ВКФ «Агронафтопродукт», ПП «АМІК Україна», ТОВ «Газ-Авто-Сервіс» пального поза межами господарської діяльності підприємства, що свідчить про порушення підприємством пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з не нарахуванням податкових зобов'язань з ПДВ.
За вказаних обставин відповідач вважає, що доводи, наведені позивачем у позовній заяві, не спростовують правильність висновків акту перевірки, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що ненадання договору поставки від 04.07.2017 № 174 при проведенні документальної планової виїзної перевірки в період з 24.09.2019 по 22.10.2019 жодним чином не могло вплинути на рішення контролюючого органу щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість або збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за результатами такої перевірки, оскільки договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.
Також зазначив, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. При проведенні перевірки уповноваженими представниками податкового органу не було встановлено таких недоліків у первинних документах, які б перешкоджали можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, або не містили відомості про зміст господарської операції, або товар, який відвантажувався та його ціну. З огляду на положення частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» наявність чи відсутність відтиску печатки контрагента на видатковій накладній, за наявності особистого підпису уповноваженої особи контрагента, жодним чином не робить неможливим ідентифікацію усіх складових фінансово-господарської операції.
Щодо невідповідності даних у видаткових накладних даним, що містяться у податкових накладних, позивач вказує, що невідповідність дат та сум видаткових та податкових накладних є цілком закономірною та законодавчо обґрунтованою, а податкова накладна складається постачальником не «до видаткової накладної», а на дату першої з подій, у відповідності до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України. Починаючи з 01.07.2017, визначення суми з податку на додану вартість у податковій накладній є достатньою підставою для віднесення покупцем такої суми до податкового кредиту.
Щодо ненадання товарно-транспортних накладних до деяких видаткових накладних позивач зазначив, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей не є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки, вони є обов'язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. В даному випадку саме видаткові накладні є належним доказом факту передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього.
Однією із умов формування податкового кредиту покупцем є факт реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність такої реєстрації виключає можливість формування податкового кредиту за такою податковою накладною. Оскільки ТОВ «Інтеграл Системний Менеджмент» не виконав свій обов'язок - не зареєстрував податкові накладні на поставлений товар, ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» не було сформовано податкового кредиту на незареєстровані суми.
Позивач стверджує, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.
Відповідно до положень чинного законодавства України, здійснення господарських операцій підтверджується первинними, а не розрахунковими документами, а чек з АЗС є розрахунковим документом. За умовами договорів, укладених з ПП «ТТ-НАФТА», ВКФ «Агронафтопродукт», ПП «АМІК Україна», ТОВ «Газ-авто-сервіс», відпуск товару здійснюється відповідно до товарних (видаткових накладних) та паливних карток. Підприємством надано до перевірки пакет всіх необхідних первинних документів на підтвердження реальності вчинення господарських операцій за відповідний період.
В наданих до суду письмових поясненнях позивач вказав, що TOB «Інтеграл Системний Менеджмент» було видано податкову накладну № 130 до видаткової накладної від 07.09.2017 №9/20-01 тільки 20.09.2020. Позивачу не відомі причини надання йому ТОВ «Інтеграл Системний Менеджмент» податкової накладної на суму меншу, ніж йому контрагентом фактично було передано товару за видатковою накладною від 07.09.2017 № 9/20-01.
При включенні сум податку, визначених у податкових накладних від 17.07.2017 на загальну суму 732584,40 грн. до складу податкового кредиту за звітний період липень 2017 року позивач правомірно виходив з того, що, по-перше, обидві податкові накладні від 17.07.2017 є зареєстрованими ТОВ «Інтеграл Системний Менеджмент» в Єдиному реєстрі податкових накладних, та, по-друге, ці податкові накладні були зареєстровані у липні 2017 року. Таким чином вважає, що ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» не було допущено порушення норм Податкового кодексу України щодо правильності визначення податкового кредиту у липні 2017 року та розрахунку суми бюджетного відшкодування за вказаний звітний період з залученням податкових накладних від 17.07.2017 № 94 та № 95.
Вважає, що в актах перевірки, відзиві на позов відповідач не навів жодних належних і допустимих доводів щодо фактичної відсутності у позивача товаро-матеріальних цінностей та їх подальшого використання у господарській діяльності. Усі надані первинні документи підтверджують фактичну реальність господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Інтеграл Системний Менеджмент».
В наданих до суду письмових поясненнях відповідач зазначив, що оскільки ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» з 01.07.2016 по 30.11.2018 постійно декларувало від'ємне значення, то всі донарахування з податку на додану вартість спочатку зменшували від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного Звітного (рядок 21), а у випадку, коли суми донарахувань перевищували цей показник з врахуванням від'ємного значення попередніх періодів, то зменшували суми від'ємного значення, що підлягають бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2). Такі перевищення відбувалися у квітні 2017 року та у серпні 2017 року.
У грудні 2018 року та у лютому 2019 року підприємство не декларувало від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (рядок 21). Вся сума від'ємного значення була заявлена підприємством до відшкодування. Таким чином донарахування, що були здійснені за вказані періоди з врахуванням від'ємного значення попередніх періодів, зменшили суми від'ємного значення, що підлягають бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2).
Вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
На підставі наказу Головного управління ДПС у Чернігівській області від 11.09.2019 № 72 та направлень на перевірку від 24.09.2019 №№ 55, 56, 57 і від 02.10.2019 № 95 відповідачем з 24.09.2019 по 22.10.2019 проведена документальна планова виїзна перевірка ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за період з 01.07.2016 по 30.06.2019 (т. 5, а.с. 157-161).
За результатами перевірки відповідачем складено акт від 29.10.2019 № 94/14/00373942 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат», в якому, зокрема, зафіксовано наступні порушення:
- заниження суми податку на прибуток - всього 4854726,00 грн., у тому числі за 2016 рік на суму 83169,00 грн., за 2017 рік на суму 4771557,00 грн;
- заниження суми податку, що підлягає сплаті до бюджету - всього 12020,00 грн., у тому числі за січень 2019 року на суму 2394,00 грн., за березень 2019 року на суму 1746,00 грн., за квітень 2019 року на суму 6435,00 грн., за травень 2019 року на суму 1445,00 грн.;
- завищення суми податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню на загальну суму 5144654,00 грн., у тому числі за січень 2017 року на суму 120000,00 грн., за лютий 2017 року на суму 85000,00 грн., за березень 2017 року на суму 304133,00 грн., за квітень 2017 року на суму 111504,00 грн., за травень 2017 року на суму 433538,00 грн., за червень 2017 року на суму 545075,00 грн., за липень 2017 року на суму 767757,00 грн., за серпень 2017 року на суму 1928531,00 грн., за вересень 2017 року на суму 462823,00 грн., за грудень 2018 року на суму 384712,00 грн., за лютий 2019 року на суму 1581,00 грн.;
- завищення суми від'ємного значення з податку на додану вартість на 1272,00 грн. за червень 2019 року;
- не зареєстровано податкові накладні (т. 1 а.с. 40-154).
Не погоджуючись з висновками відповідача, викладеними в акті планової перевірки (у частині заниження суми податку на прибуток всього 4715062,00 грн. за 2017 рік та завищення суми податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню на загальну суму 4936614,38 грн. по господарських операціях з ТОВ «Інтеграл Системний Менеджмент»), позивачем 12.11.2019 подано контролюючому органу письмові заперечення на акт планової перевірки, за результатом розгляду яких відповідачем прийнято рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» щодо правомірності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість (т. 1 а.с. 155-170).
На підставі наказу Головного управління ДПС у Чернігівській області від 21.11.2019 № 610 та направлення на перевірку від 12.12.2019 № 980 відповідачем з 17.12.2019 по 21.12.2019 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток, податку на додану вартість за період з 01.07.2016 по 30.06.2019 в частині питань, викладених у запереченнях від 12.11.2019 та від 13.11.2019 (т. 1, а.с. 171, 172; т. 5 а.с. 155, 156).
За результатами перевірки відповідачем складено акт від 28.12.2019 № 286/05/00373942 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» (т. 1, а.с. 173-241; т. 2, а.с. 1-14), в якому зафіксовані порушення:
1) пунктів 4, 5, 6, 7, 9, 11, 20 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.1999 №318; пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим було занижено суму податку на прибуток всього у сумі 4854726,00 грн., у тому числі за 2016 рік на суму 83169,00 грн., за 2017 рік на суму 4771557,00 грн.;
2) пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим платником:
- занижено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 12020,00 грн., в тому числі за січень 2019 року на суму 2394,00 грн., за березень 2019 року на суму 1746,00 грн., за квітень 2019 року на суму 6435,00 грн., за травень 2019 року на суму 1445,00 грн.;
- завищено суму податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню на загальну суму 5144654,00 грн., в тому числі за січень 2017 року на суму 120000,00 грн., за лютий 2017 року на суму 85000,00 грн., за березень 2017 року на суму 304133,00 грн., за квітень 2017 року на суму 111504,00 грн., за травень 2017 року на суму 433538,00 грн., за червень 2017 року на суму 545075,00 грн., за липень 2017 року на суму 767757,00 грн., за серпень 2017 року на суму 1928531,00 грн., за вересень 2017 року на суму 462823,00 грн., за грудень 2018 року на суму 384712,00 грн., за лютий 2019 року на суму 1581,00 грн.;
- завищено суму від'ємного значення з податку на додану вартість на 1272,00 грн., в тому числі за червень 2019 року - 1272,00 грн.;
3) пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України - не зареєстровано податкові накладні.
На письмові заперечення позивача від 12.11.2019, після проведення позапланової перевірки, відповідачем надано відповідь позивачу від 03.01.2020 №109/10/25-01-05-01-06, в якій зроблено висновок, що позиція платника не є обґрунтованою та не підлягає задоволенню (т. 2, а.с. 15-18).
10.01.2020 Головним управлінням ДПС у Чернігівській області винесено податкові повідомлення-рішення:
- № 00000160500 (форми «В1») щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованої на рахунок платника у банку у сумі 5144654,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 1286164,00 грн., за порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (т. 1, а.с. 34-35; т. 5, а.с. 203, 204);
- № 00000130500 (форми «Р») щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств (11021000) у сумі 6068407,00 грн., яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 4854726,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 1213681,00 грн., за порушення пунктів 4, 5, 6, 7, 9, 11, 20 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.1999 № 318; пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 Податкового кодексу України (т. 1, а.с. 36-37);
- № 00000170500 (форми «Н») щодо застосування штрафу за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у сумі 102228,18 грн. (т. 1, а.с. 38-39).
Позивачем оскаржено спірні акти індивідуальної дії в адміністративному порядку, але рішенням Державної податкової служби України від 18.03.2020 № 9813 про результати розгляду скарги, оскаржені податкові повідомлення-рішення від 10.01.2020 № 00000160500 та № 00000130500 залишено без змін, а скаргу без задоволення (т. 2, а.с. 19-47, 48-54).
Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Відповідно до пункту 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Положеннями пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) згідно з абзацом одинадцятим статті 1 якого первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
За приписами статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Наведені норми підтверджують висновок про те, що первинні документи для цілей оподаткування повинні містити відомості про факти реальної підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.
Абзацом другим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 визначено, що господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
З аналізу викладених норм слідує, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
За змістом підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Статтею 135 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат, витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання, яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).
Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
В силу вимог пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з пунктами 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно із пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум витрат та складу податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.
У той же час, норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.
Як вбачається з матеріалів справи, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено, зокрема, з огляду на не підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Інтеграл Системний Менеджмент», як постачальником сільськогосподарської продукції: соняшник, соя, ріпак та олія, за якими позивач сформував витрати на суму 2619480,00 грн. та податковий кредит по податку на додану вартість на суму 4936614,38 грн., з метою формування витрат, які не мають реального характеру.
Так, судом встановлено, що у період з січня-вересня 2017 року позивач мав господарські взаємовідносини, зокрема, з контрагентом ТОВ «Інтеграл Системний Менеджмент».
Між даними суб'єктами господарювання були укладені договори поставки № 2 від 29.05.2017, № 169 від 22.06.2017, № 14 від 26.06.2017, № 180 С від 01.08.2017, № 16 від 22.08.2017, № 18 від 28.08.2017, № 1309 від 13.09.2017 (т. 2, а.с. 55-75).
Згідно із пунктом 3.2. кожного з цих договорів датою поставки вважається дата видаткової накладної на відповідну партію товару.
За умовами кожного з цих договорів передача товару повинна супроводжуватися товаро транспортною накладною.
Також, відповідно до пункту 6.1. кожного з цих договорів право власності та ризик випадкової втрати або пошкодження Товару, поставка якого є предметом кожного з цих договорів, переходить від ТОВ «Інтеграл Системний Менеджмент» (Постачальника) до Позивача (Покупця) в момент поставки товару у відповідності з умовами поставки, визначеними відповідним договором.
На виконання умов вказаних договорів ТОВ «Інтеграл Системний Менеджмент» на адресу ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» було поставлено протягом січня-серпня 2017 року соняшнику в кількості 1899,95 т, у період серпень-вересень 2017 року - ріпаку у кількості 558,23 т та протягом травня-вересня 2017 року - сої у кількості 421,89 т, а також 13.09.2017 олії ріпакової нерафінованої в кількості 53,6 т.
Факт поставки підтверджується оформленими ТОВ «Інтеграл Системний Менеджмент» видатковими накладними та товарно-транспортними накладними (т. 2, а.с. 144-240, т. 3, а.с. 1-88).
Оплата за товар здійснена відповідно до копій рахунків на оплату та платіжних доручень (т. 3, а.с. 89-182).
З огляду на положення пунктів 3.2 кожного з договорів поставки право власності на товар перейшло від контрагента до ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» у дату, визначену у видаткових накладних.
Також, факт реальності господарських операцій між ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» та ТОВ «Інтеграл Системний Менеджмент» за період з січня 2017 року по вересень 2017 року підтверджується виробничо-технічними звітами з виготовлення із товару, поставленого ТОВ «Інтеграл Системний Менеджмент» на адресу ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат», як сировини, готової продукції (т. 3, а.с. 183-194), та видатковими накладними, митними деклараціями (т. 8, а.с. 163-234).
Регістри бухгалтерського обліку, на яких обліковувалися рух товару від його надходження до переробки та отримання доходу були надані позивачем контролюючому органу, але не були враховані відповідачем при оцінці реальності правовідносин між ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» та ТОВ «Інтеграл Системний Менеджмент».
Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивач мав наявні основні засоби для зберігання (склади), що підтверджується свідоцтвом про право власності, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та технічними паспортами на будівлі (т. 8, а.с. 93-162).
Таким чином, суд приходить до висновку, що господарські операції між ТОВ «Інтеграл Системний Менеджмент» та ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» є реальними (фактичними) операціями з придбання товарів, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків договорах.
Отже, ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» правомірно та з дотриманням вимог статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», підпунктів 2.4, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 було сформовано показники податкової звітності щодо податку на прибуток приватних підприємств.
Щодо інших порушень про які зазначає відповідач.
Суд вважає безпідставними посилання відповідача на окремі недоліки в оформленні видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, оскільки чинне законодавство України не містить вимог щодо форми видаткової накладної. Тому форму видаткової накладної кожне підприємство розробляє власноруч, керуючись переліком обов'язкових реквізитів для формування первинних документів згідно до частини 2 статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а саме: назву документа (форми), дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
При цьому норми абзацу 9 частини 2 цієї ж статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» визначають, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Вказаних недоліків у первинних документах, які б перешкоджали можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, або не містили відомості про зміст господарської операції, або товар, який, відвантажувався та його ціну, перевіркою встановлено не було.
Відповідно до положення частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» наявність чи відсутність відтиску печатки контрагента на видатковій накладній, за наявності особистого підпису уповноваженої особи контрагента жодним чином не робить неможливим ідентифікацію усіх складових фінансово-господарської операції, яка була виконана контрагентом на користь ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат».
При цьому, певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, в тому числі товарно-транспортних накладних, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками або за формою, іншою, ніж, зокрема, передбачено вимогами Інструкції, але містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичність здійснення таких операцій.
Також Верховний суд України у постанові 18.12.2018 у справі № 816/1118/17 прийшов до висновку, що сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю. Окремі недоліки у оформленні первинних документів не є беззаперечним свідченням фіктивності господарської операції.
Отже, посилання контролюючого органу на окремі недоліки в оформленні видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, як на підставу для збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств та зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованої на рахунок платника у банку є протиправними.
Крім того, відсутність товарно-транспортних накладних, тим не менш, не може бути самостійною підставою вважати господарську операцією такою, що не відбулася, а причини відсутності товарно-транспортних накладних у кожному конкретному випадку мають бути досліджені судом.
Питання щодо наявності товарно-транспортних накладних, а також правильності її оформлення має оцінюватися в сукупності з іншими документами, створеними в процесі здійснення господарської операції.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16.05.2019 у справі № 813/552/15.
В даному випадку, оцінюючи в сукупності з іншими документами та обставинами проведених господарських операцій, не дає підстави погодитися з доводами податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій.
Європейський суд з прав людини, розглянувши справу «Інтерсплав проти України», вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Не можуть бути прийнятими доводи владної сторони за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що платник податку був безпосередньо залучений до таких зловживань.
Такий висновок відповідає принципу індивідуального застосування відповідальності, в тому числі за порушення правил оподаткування.
Сама собою наявність або відсутність окремих документів, таких як товарно-транспортні накладні, документи щодо якості товару, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, у власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.
Разом з тим, доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.
Суд зазначає, що висновки про відсутність у контрагента трудових та матеріально-технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої податкової інформації, наявної в базі даних ДПС та податкової інформації, наданої іншим контролюючим органом, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.
Суд звертає увагу, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта оподаткування податком на додану вартість, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.05.2020 у справі № 826/11267/16, від 02.06.2020 у справі № 620/1024/19, від 30.06.2020 у справі № 440/2/426/19, від 10.07.2020 у справі № 120/4723/18-а, від 17.07.2020 у справі № 804/625/16, від 17.11.2020 у справі № 816/5040/14.
Суд також не приймає посилання відповідача на наявність кримінального провадження, у якому фігурантом є ТОВ «Інтеграл Системний Менеджмент», з яким позивач мав господарські відносини, оскільки факт наявності кримінального провадження, без ухвалення судового рішення, яким би було встановлено певні обставини, не може свідчити про фіктивну діяльність підприємств, та сам по собі не вказує на зв'язок кримінального провадження безпосередньо з діяльністю позивача.
Так, відомості, отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків. Докази, на які посилається відповідач (допит свідка), не відповідають вимогам належності на допустимості в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки контролюючий орган не довів, що такі отримано у розпорядження та те, що він має право їх використання у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
Згідно частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Так, відповідачем не наведено доводів щодо постановлення вироку у відповідному кримінальному провадженні.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.01.2019 у справі № 815/4561/16, постанові від 05.02.2019 у справі № 2а-0870/7162/11, постанові від 29.03.2019 у справі № 808/3412/16, постанові від 11.04.2019 у справі № П/811/1761/16 (провадження № К/9901/1185/19), постанові від 03.09.2019 у справі № 810/3790/17, постанові від 24.09.2019 у справі № 520/300/19, постанові від 25.09.2019 у справі № 817/992/15, постанові від 01.10.2019 у справі № 808/4051/14.
Що стосуються відсутності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 204456,36 грн. протягом граничного строку, передбаченого абзацом другим пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового Кодексу України, суд зазначає наступне.
Так, податковим повідомленням-рішенням № 00000170500 від 10.01.2020, що винесене на підставі актів перевірок № 94/14/00073942 від 29.10.2019 та № 286/05/00373942 від 28.12.2019 встановлено відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого абзацом другим пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України, податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 204456,36 грн. застосовано штраф в розмірі 50% у сумі 102028,18 грн.
У актах перевірки № 94/14/00073942 від 29.10.2019 та № 286/05/00373942 від 28.12.2019 зазначено, що перевіркою встановлено, що ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» в перевіряємому періоді перебувало у взаємовідносинах з ПП «ТТ-НАФТА» (код ЄДРПОУ 37021932), ТОВ ВКФ «Агронафтопродукт» (код ЄДРПОУ 22830363), ПП «АМІК Україна» (код ЄДРПОУ 30603572), ТОВ «Газ-Авто-Сервіс» (код ЄДРПОУ 33965511), а саме здійснювало операції з придбання дизельного палива, бензину та газу скрапленого.
При дослідженні первинних документів було встановлено, що у зв'язку з частковою відсутністю у позивача чеків з АЗС та відсутністю палива в залишках товарно-матеріальних цінностей, відповідачем зроблено висновок, що вказані операції не є господарською діяльністю платника податку.
Відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару. У розрахунковому документі зазначається інформація про форму здійснення розрахунку. Розрахунки за продані нафтопродукти із застосуванням згідно з договорами талонів чи відомостей на відпуск нафтопродуктів здійснюються виключно через установи банків. Фактом купівлі товару є розрахунковий документ, який видається разом з одержаними нафтопродуктами на повну суму проведеної операції та в якому зазначається форма здійснення розрахунку.
Разом з тим, відповідно до положень чинного законодавства, здійснення господарських операцій підтверджується первинними, а не розрахунковими документами.
За пунктом 44.1. статті 44 Податкового Кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.»
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Пунктом 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).
За підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац перший, другий пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України).
ІІрАТ «Ніжинський жиркомбінат» було надано суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт реального вчинення господарських операцій з придбавання палива, що є підставою для формування платником податкового обліку: копії договорів, видаткових накладних, рахунків та платіжних доручень (т. 3, а.с. 195-240, т. 4, а.с. 1-185).
В Актах перевірок контролюючим органом не заперечується правильність оформлення первинних документів, які складалися ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат», водночас, Головне управління ДПС у Чернігівській області посилається на те, що у ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» відсутні чеки з АЗС на підтвердження фактичного отримання у ТОВ «ВКФ Агронафтопродукт», ПП «ТТ Нафта», ТОВ «Газ-авто-сервіс» нафтопродуктів, що вказує на те, що вказані операції не є господарською діяльністю позивача.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Отже, чек з АЗС є перш за все розрахунковим документом. Його головне призначення - підтвердити факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів.
Разом з тим, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 825/3731/15-а суд вважає протиправними посилання контролюючого органу на відсутність у позивача чеків, оскільки позивачем придбання бензину відбувалось з використанням талонів, а розрахунки за бензин проводились через банківські установи, підтвердженням чого є відповідні платіжні доручення.
При цьому, умовами договорів на закупівлю паливно мастильних матеріалів передбачався їх продаж за паливними картками, та зберігання залишків паливно мастильних матеріалів у продавця, що пояснює відсутність їх залишків за даним обліку покупця та відсутність фіскальних чеків.
Таким чином, суд дійшов висновку щодо невірного посилання відповідача на те, що за відсутністю підтвердження фактичного отримання ПрАТ «Ніжинський жиркомбінат» нафтопродуктів (чеків з АЗС), вказані операції не є господарською діяльністю платника податку, що свідчить про порушення підприємством пункту 198.5 статті 198 Податкового Кодексу України, оскільки підприємством надано до перевірки пакет всіх необхідних первинних документів на підтвердження реальності вчинення господарських операцій за відповідний період.
Стосовно інших посилань відповідача, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищевикладене, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 10.01.2020 № 00000160500 (форми «В1»), від 10.01.2020 № 00000130500 (форми «Р»), від 10.01.2020 № 00000170500 (форми «Н») прийняті відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є протиправними і підлягають скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов Приватного акціонерного товариства «Ніжинський жиркомбінат» необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Приватного акціонерного товариства «Ніжинський жиркомбінат» судові витрати в розмірі 21020,00 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Приватного акціонерного товариства «Ніжинський жиркомбінат» (вул. Прилуцька, 2, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, код ЄДРПОУ 00373942) до Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 10.01.2020 № 00000160500 (форми «В1»), від 10.01.2020 № 00000130500 (форми «Р»), від 10.01.2020 № 00000170500 (форми «Н»).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Приватного акціонерного товариства «Ніжинський жиркомбінат» судовий збір в розмірі 21020,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12.01.2022.
Суддя В.О. Непочатих