31 січня 2022 року м.Кропивницький Справа № 340/9475/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ю.П. Пасічника розглянув за правилами спрощеного (письмового) провадження адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр.Соборний, 158-б, м.Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання відмови протиправною та зобов'язати вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом і просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у переведенні ОСОБА_1 на пенсію відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року, яка викладена у рішенні № 129/03-19 від 26 серпня 2021 року №935040143881;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з 17 серпня 2021 року перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09 липня 2003 на інший вид пенсії - пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року.
В обґрунтування вимог позивач вказала, що з 2 вересня 1977 року отримує пенсію як інвалід дитинства III групи.
17 серпня 2021 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про перехід на інший вид з пенсії по інвалідності призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця згідно з пунктами 10,12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 899-У111 «Про державну службу».
Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області надало відповідь про те, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший від 17 серпня 2021 року розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізький області.
Рішенням № 129/03-19 від 26 серпня 2021 року № 935040143881 позивачу відмовлено в переведенні з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком за нормами Закону України «Про державну службу» (далі Закон 3723) з підстав відсутності необхідного стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України 3723 та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Відповідач обчислив стаж державної служби ОСОБА_1 без врахування періоду її роботи в органах державної податкової служби на посадах, на яких були присвоєнні спеціальні звання. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області вказано, що за даними трудової книжки позивачеві з 01 січня 2014 року було присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної служби другого рангу. Робота на зазначеній посаді не зараховується до стажу, що дає право на пенсію державного службовця.
Вважаючи вказану відмову протиправною позивач звернулась до суду з даним позовом.
06.01.2022р. відповідач надав відзив на позов вимоги якого не визнаються з підстав аналогічних тим, які викладені у рішенні №129/03-19 від 26 серпня 2021 року (а.с.45-47).
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач починаючи з 11.08.1999 р. працювала на різних посадах на державній службі в органах податкової служби (а.с.15-23).
Відповідно до матеріалів пенсійної справи позивача, їй з 02.09.1977р. призначено пенсію по інвалідності ІІІ групи інвалід дитинства (а.с.78 зворот, 76).
Згідно протоколу про перерахунок пенсії від 24.02.2021р. страховий стаж позивача з 01.06.1991р. склав 43 років 4 місяці 8 днів; страховий стаж до 2004р. 23 роки 9 місяців 2 дні; страховий стаж після 2004р. 16 років 2 місяці; додатковий стаж 3 роки 5 місяців 6 дні (а.с.116).
17.08.2021р. позивач звернулась до відповідача із заявою про перехід з пенсії по інвалідності, яка призначена за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця згідно з пунктами 10,12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 899-У111 «Про державну службу» (а.с.50-51).
Рішенням відповідача № 129/03-19 від 26 серпня 2021 року позивачу було відмовлено в переведенні з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком за нормами Закону України «Про державну службу» з підстав відсутності необхідного стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України 3723 та іншими актами Кабінету Міністрів України (а.с.53).
Не погоджуючись в вказаною відмовою позивач зазначила, що має необхідний стаж роботи на державній службі.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд дійшов наступних висновків.
Згідно з вимогами ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст. 46 Основного Закону).
Згідно зі ст. 46 Конституції України право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім'ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об'єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.
Обґрунтовуючи свою позицію, позивач зазначає, що право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII, пов'язане лише з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця, визначеним п. 10, 12 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу". Жодних додаткових умов для призначення такої пенсії у п. 10, 12 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII не встановлено.
За приписами ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України "Про державну службу" (далі - Закон №889-VIII).
Відповідно до п. 2 розд. XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII з 01.05.2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" (далі - Закон N 3723-XII), крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, п. 10, 12 розд. XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону N3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 ст. 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Водночас, за приписами ч. 9 ст. 37 Закону №3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (ч. 10 ст. 37 Закону N 3723-XII).
Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (ч. 12 ст. 37 Закону №3723-XII).
Як вже встановлено судом трудовий стаж позивача на державній службі станом на дату набрання чинності Законом № 889-VIII становить не менше 20 років, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_2 (а.с.15-23).
Вказаний висновок узгоджується з висновком Великої палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.02.2019 року у зразковій справі №822/524/18 (Пз/9901/23/18).
Крім того, суд не приймає доводи відповідача про те, що законодавцем визначено правила, які підлягають застосуванню при призначенні пенсії державним службовцям після 01.05.2016 року, тобто, які на думку відповідача, підлягають застосуванню у сукупності норми, визначені п. 10, 12 розд. XI "Прикінцеві та перехідні положень" Закону №889-VIII, і норми, передбачені ч. 1 ст. 37 Закону N 3723-XII, які визначають умови для призначення пенсії державного службовця, а саме: вік (у даному випадку 60 років), стаж державного службовця і страховий стаж.
Тому суд вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки Закон не пов'язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку. При цьому орган пенсійного фонду, як суб'єкт владних повноважень, трактує норми Закону на власний розсуд, і віддає перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства України.
ЄСПЛ у п. 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
З огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення державних службовців, а також з метою реалізації положень ст. 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, суд дійшов висновку, оскільки позивач має стаж на посаді державної служби не менше 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії згідно зі ст. 37 Закону №3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця відповідно до Закону № 3723-XII.
Крім того, для належного захисту порушених прав позивача слід зобов'язати відповідача призначити і здійснити нарахування й виплату їй з дати звернення для переведення на інший вид пенсії, тобто з 17.08.2021 року (ч.4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у розмірі 60 відсотків від заробітку.
За таких обставин суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у розмірі 952 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 КАС України суд,-
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у переведенні ОСОБА_1 на пенсію відповідно до етапі 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року, яка викладена у рішенні № 129/03-19 від 26 серпня 2021 року №935040143881.
Зобов'язати Головне управління Пенсійні фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію державного службовця в розмірі 60% суми заробітної плати, відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року, включаючи всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 17 серпня 2021 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 952 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. Пасічник