справа № 1-266/10
3 червня 2010 року Подільський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого - судді Отвіновського П.Л.,
при секретарі - Петрук Л.Ю., з участю прокурора - Отроша В.М.,
підсудного - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Армянськ, Автономної Республіки Крим, українця, громадянина України, освіта середня, офіційно неодруженого, працюючого до затримання монтажником у ТОВ “Будмастер”, маючого на утриманні малолітню доньку, зареєстрованого за адресою: Автономна АДРЕСА_1, до затримання проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, відповідно до ст.89 КК України не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185 та ч. 3 ст. 185 КК України,
7 вересня 2009 року приблизно о 15 годині 30 хвилин ОСОБА_1 знаходячись у приміщенні кабінету директора дитячої школи № 802, яка розташована на вулиці Западинській, 11 в м, Києві, умисно, з корисливих мотивів, скориставшись відсутністю директора, підійшов до столу, звідки таємно викрав мобільний телефон “Самсунг D-900I”, який належав ОСОБА_2, вартістю 1 640 гривень з СІМ-карткою оператора мобільного зв'язку "Київстар", вартістю 25 гривень, на рахунку якої знаходилося 48 гривень передплачених розмов, завдавши збитку останній на загальну суму 1 713 гривень, після чого з місця вчинення злочину втік та викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Окрім того, ОСОБА_1 15 лютого 2010 року приблизно о 2 годині ночі, знаходячись у під'їзді будинку АДРЕСА_3, умисно, з корисливих мотивів, з метою повторного таємного викрадення чужого майна, через незачинені на замок двері, проник на першому поверсі до приміщення консьєржа, та скориставшись тим, що консьєрж ОСОБА_3 спала, повторно, таємно викрав речі останньої, а саме: жіночу сумку, вартістю 300 гривень, гаманець, вартістю 50 гривень, косметичку, вартістю 50 гривень, ліки на загальну суму 100 гривень, гроші в сумі 5 гривень, мобільний телефон «Самсунг М-310», вартістю 500 гривень з СІМ-карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар», вартістю 25 гривень, на рахунку якої було 5 гривень передплачених розмов, а також мобільний телефон «Самсунг», вартістю 700 гривень з СІМ-карткою оператора мобільного зв'язку «Лайф», вартістю 20 гривень, на рахунку якої грошей не було, а також три банківські картки «Приватбанк», які для потерпілої матеріальної цінності не представляють, завдавши таким чином, потерпілій ОСОБА_3, матеріального збитку на загальну суму 1 755 гривень, після чого з місця вчинення злочину втік та викраденим майном розпорядився за власний розсуд.
Допитаний підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 та ч. 3 ст. 185 КК України визнав повністю щиро покаявся та пояснив, що з 2001 року він проживає у цивільному шлюбі із ОСОБА_4 і від цього шлюбу має доньку ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_5.
У вересні 2009 року його попросила дружина підшукати дитячий садок для їх доньки У зв'язку із цим 7 вересня 2009 року він зайшов у дитячий садок №802 і відшуковуючи інформацію про умови прийняття дітей зайшовши в одну із кімнат, на столі якої побачив мобільний телефон Самсунг. Перебуваючи всередині цієї кімнати у нього виник намір на викрадення цього мобільного телефону. Скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає він викрав цей телефон та спокійно вийшов із приміщення дитячого садка. У подальшому він, за допомогою свого родича, заклав цей мобільний телефон у ломбард. Через деякий час по вказаному факту його було викрито та порушено кримінальну справу і обрано запобіжний захід - підписку про невиїзд. 15 лютого 2010 року у нічний час він по своїм справам зайшов у будинок АДРЕСА_3 і через незначний проміжок часу мав намір вийти із під'їзду цього будинку. На виході він звернув увагу на приміщення, де знаходяться консьєржі, двері якого були трохи відчинені. Скориставшись цим він вирішив викрасти цінності, які там знаходились. З цією метою він повністю відчинив двері та зайшов до вказаного приміщення. Там, він помітив консьєржку жіночої статі, яка спала. Скориставшись тим, що консьєржка спить і не спостерігає за його діями він виявив цінності, які там були, взяв їх із собою та вийшов. Викрадені речі він збув, а гроші виручені від цього витратив на власні потреби.
Відповідно до частини 3 ст.299 КПК України та ст.301-1 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розмірів цивільних позовів, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини та розміри цивільних позовів в апеляційному порядку.
Таким чином, суд вважає встановленим, що своїми умисними діями (07.09.2009 р.), які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), ОСОБА_1 учинив злочин передбачений ч. 1 ст. 185 КК України.
Суд також вважає встановленим, що своїми умисними діями (15.02.2010 р.), які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненими повторно, та поєднаними з проникненням у інше приміщення, ОСОБА_1 учинив злочин передбачений ч. 3 ст. 185 КК України.
При кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.ч. 1 і 3 ст.185 КК України суд бере до уваги положення ч.2 ст.33 КК України, де передбачено, що при сукупності злочинів, що має місце у даному випадку, кожен із них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини КК України, а тому дії ОСОБА_1 потрібно кваліфікувати, як за ч.1 ст.185 КК України, так і за ч.3 ст.185 КК України.
Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_1, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд ураховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, один із яких - ч. 1 ст. 185 КК України, згідно ст.12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, а інший - ч. 3 ст. 185 КК України відноситься до тяжких злочинів, особу винного, який відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимий, за місцем проживання характеризувався позитивно, до затримання працював, має малолітню доньку, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває. Також суд ураховує обставину, що пом'якшує його покарання - щире каяття, яка передбачена п. 1, ч.1 ст.66 КК України.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1, згідно ст. 67 КК України судом не встановлено.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_1, як за ч.1 ст.185 КК України, так і за ч.3 ст.185 КК України покарання у виді позбавлення волі, оскільки інші види покарань, передбачені санкціями ч.1 та ч.3 ст.185 КК України, на думку суду, не зможуть виправити підсудного та попередити вчинення ним нових злочинів. Суд вважає, що перевиховання та виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства, з огляду на обставини вчинених злочинів та особу підсудного, є неможливим.
Суд не знаходить підстав для застосування до підсудного ст.ст. 69, 75 КК України.
Заявлені потерпілими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 цивільні позови про відшкодування з ОСОБА_1 матеріальної шкоди на суми відповідно 1 713 грн. та 1 255 грн., суд вважає за необхідне задовольнити як такі, що були визнані підсудним ОСОБА_1 та підтримані прокурором у судовому засіданні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185 КК України та ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 185 КК України у виді двох років позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити без зміни - тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань міста Києва та Київської області.
Строк покарання ОСОБА_1, рахувати з часу фактичного затримання - 08.04.2010 року.
Речовий доказ - мобільний телефон “Самсунг М-310”, який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_3, залишити в її користуванні, оскільки вона є його власницею (т.1 а.с. 22-24).
Цивільні позови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди - 1 713 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 1255 грн.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим у той же строк з моменту отримання його копії.
Суддя П.Л.Отвіновський