20 січня 2022 року м. Ужгород№ 260/7274/21
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Розмана Сергія Юрійовича до Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправною та скасування постанови, -
29 листопада 2021 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника - адвоката Розмана Сергія Юрійовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (90500, Закарпатська область, м. Тячів, вул. Лазівська, 2, код ЄДРПОУ 34982020), яким просить: "1. Скасувати постанову старшого державного виконавця Тячівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Токар Андрія Васильовича від 16 лютого 2019 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 55680171.".
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року було прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.
Одночасно, вказаною ухвалою було зобов'язано відповідача надати суду належним чином завірені копії виконавчого провадження № 55680171, для приєднання до матеріалів справи, а також докази надіслання, отримання позивачем оскаржуваної постанови та всіх наявних у вказаному виконавчому провадженні доказів листування з позивачем.
Вказану ухвалу відповідачеві було надсилано з використанням системи ЄСІТС та доставлено в його електронний кабінет 06 грудня 2021 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 25).
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року було постановлено витребувати від Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) належним чином завірені копії виконавчого провадження № 55680171, для приєднання до матеріалів справи, а також докази надіслання, отримання позивачем оскаржуваної постанови та всіх наявних у вказаному виконавчому провадженні доказів листування з позивачем.
Вказану увалу відповідачеві було надсилано з використанням системи ЄСІТС та доставлено в його електронний кабінет 16 грудня 2021 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 44).
Позивач зазначає, що на виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження № 55680171 щодо примусового виконання рішення суду про стягнення з позивача на користь стягувача присуджених сум. 28 вересня 2018 року відповідачем прийнято постанову у вказаному виконавчому провадженні № 55680171 про повернення виконавчого документа стягувачу. При цьому, позивач вказує, що в силу статті 40 частини 3 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець повинен був винести постанову про стягнення з позивача виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня, тобто 01 жовтня 2018 року, натомість оскаржувана постанова прийнята державним виконавцем 16 лютого 2019 року, майже через чотири з половиною місяці з дня повернення виконавчого документа стягувачу. Крім того, оскаржувана постанова державного виконавця не відповідає вимогам виконавчого документа, оскільки у ній відсутні відомості щодо місцезнаходження стягувача - юридичної особи. Отже, оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору винесена з порушеннями норм законодавства і прав позивача, а тому підлягає скасуванню.
У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву та витребувані судом матеріали виконавчого провадження не надав.
Статтею 159 частиною 4 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до статті 162 частини 6 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, хоча судом вживалися заходи щодо виклику учасників справи, що передбачені Главою 7 Розділу І КАС України.
20 січня 2022 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла заява від представника позивача, відповідно до якої представник просить розглянути справу без його участі за наявними матеріалами у справі та задовольнити позовні вимоги (а.с. 46).
Враховуючи вимоги статті 287 КАС України щодо особливостей розгляду даної категорії термінових справ та особливості повідомлення учасників справи, визначені статтею 268 КАС України, відповідача було повідомлено про розгляд справи шляхом надсилання з використанням системи ЄСІТС та доставлено в його електронний кабінет 29 грудня 2021 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання (а.с. 45).
Статтею 287 частиною 4 КАС України визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Відповідно до статті 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до статті 129 частини 2 КАС України учасник судового процесу повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується, а телефонне підтвердження записується відповідним працівником апарату суду, приєднується секретарем судового засідання до справи і вважається належним повідомленням учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою учаснику судового процесу з моменту надходження до суду підтвердження про отримання тексту повістки.
Враховуючи вимоги статті 287 КАС України щодо особливостей розгляду даної категорії термінових справ та особливості повідомлення учасників справи, визначені статтею 268 КАС України, судом вживалися заходи направлення учасникам справи повістки про виклик шляхом надсилання на електронну адресу останніх зазначеної та у відповідності до підтвердження про отримання тексту повістки, що надійшло до суду, останні вважається належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду (а.с.а.с. 59-63).
У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до статті 205 частини 9 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
А відтак, оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду даної справи, у відповідності до статті 205 КАС України їх неявка не перешкоджає даної розгляду справи.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Постановою державного виконавця Тячівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області від 28 вересня 2018 року було прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувану у вказаному виконавчому провадженні № 55680171, з примусового виконання виконавчого листа, виданого Тячівським районним судом Закарпатської області 28 вересня 2017 року у справі №307/2648/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ОТП Банк" грошових коштів в загальній сумі 848 917,72 грн на підставі статті 37 частини 1 пункту 1 Закону України "Про виконавче провадження" (за заявою стягувана) (а.с. 6).
16 лютого 2019 року старшим державного виконавцем Тячівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області прийнято постанову у виконавчому провадженні № 55680171 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 84837,77 грн (а.с. 7).
Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач в особі представника звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Згідно зі статтею 19 частиною 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII (далі по тексту - Закон України № 1404-VIII у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) та нормами КАС України.
Так статтею 1 Закону України № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статтею 5 Закону України №1404-VIII примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Статтею 26 Закону України № 1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у етапі 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Відповідно до статті 42 Закону України № 1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця: авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Згідно зі статтею 27 Закону України № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, поверну та, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
За змістом статті 26 частини 5 Закону України № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Статтею 27 частинами 2 та 3 Закону України № 1404-VIII визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, то підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувану за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Аналіз наведеного свідчить про те, що виконавчий збір стягується при відкриті виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору.
У відповідності до пункту 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року № 512/5 про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Відповідно до статті 40 частини 3 Закону України № 1404-VІІІ передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Суд враховує, що Законом України № 1404-VIII по суті визначений можливий порядок вирішення питання стягнення державним виконавцем виконавчого збору, що залежить від тих чи інших умов.
Так, у першому випадку, таке питання вирішується відповідно до статті 26 частини 5 Закону України № 1404-УІІІ на стадії прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, з одночасним зазначенням про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
У іншому випадку, таке питання вирішується в порядку встановленому статтею 40 частиною 3 Закону України № 1404-VІІІ, а саме у випадку закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною 9 статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження приймає постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Тобто, Законом України № 1404-VІІІ визначений правовий порядок винесення відповідних постанов, а саме постанові про стягнення виконавчого збору, якщо така не винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, повинна передувати постанова про повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження).
Аналогічний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 у справі № 580/1328/19.
Судом встановлено, що спірна постанова про стягнення виконавчого збору прийнята 16 лютого 2019 року, позаяк постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі статті 37 частини 1 пункту 1 Закону України № 1404- VІІІ було прийнято 28 вересня 2018 року, що суперечить статті 40 частині 3 Закону України № 1404- VІІІ.
За таких обставин, державний виконавець при прийнятті постанови про стягнення виконавчого збору не дотримав положень статті 40 частини 3 Законом України № 1404-VІІІ.
З огляду на обов'язок державного виконавця винести постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження або у випадках повернення виконавчого документа стягувачу, якщо виконавчий збір не стягнуто не пізніше наступного робочого дня з дня винесення постанови про повернення виконавчого документа, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача підстав для винесення оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору 16 лютого 2019 року.
Крім того, відповідач не надав докази, які б свідчили про повідомлення позивача про наявність оскаржуваної постанови починаючи з лютого 2019 року, за наслідками розгляду даної справи судом не встановленого факт отримання позивачем оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору.
Відповідно до статті 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно вимог статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що відповідач діяв не у спосіб передбачений статтею 2 частиною 2 пунктом 1 КАС України, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 139 її частинною 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що заявлений позов слід задовольнити в повному обсязі.
Керуючись статтями 242-246, 287 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (90500, Закарпатська область, м. Тячів, вул. Лазівська, 2, код ЄДРПОУ 34982020) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Тячівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Токар Андрія Васильовича від 16 лютого 2019 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 55680171.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (90500, Закарпатська область, м. Тячів, вул. Лазівська, 2, код ЄДРПОУ 34982020) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 908 (дев'ятсот вісім гривень) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяС.Є. Гаврилко