Справа № 2-942/2010р.
іменем України
02 липня 2010 року м. Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого - судді Коваленко А.В.., при секретарі Гапоненко Л.М., з участю представника позивача ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Прилуки цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та відшкодування моральної шкоди,-
встановив:
Позивачка звернулася до суду з позовною заявою в якій вказує, що незважаючи на наявність у неї зареєстрованого права власності на 1\2 частки будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 а також норми ст.317 ЦК України, відповідно до якої власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, відповідач в особі ОСОБА_5, своїми протиправними діями створює перепони для вселення та реального користування за призначенням своєю власністю . Та просить суд: вселити примусово ОСОБА_4 в житловий будинок по АДРЕСА_1 де остання і зареєстрована, в зв'язку з протидіями по вселенню та користуванню зазначеним житловим будинком з надвірно-господарськими будівлями. Заборонити ОСОБА_5 перешкоджати у подальшому ОСОБА_4 у здійсненні нею права володіння, користування та розпорядження належними їй однією другою частинами житлового будинку з надвірно-господарськими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 Зобов'язати відповідача надати екземпляри ключів від житлового будинку та господарсько-побутових приміщень, зокрема ключів від гаражів, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 та у разі подальшої заміни замків, завчасно попереджати та узгоджувати дане питання з співвласником спільного майна, що належить на праві спільної часткової власності. Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошової суми 5 000 (п'ять тисяч) грн. у якості відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення прав користування належними їй однієї другої частини житлового будинку з надвірно-господарськими будівлями.
В судовому засіданні позивачка підтримала заявлені вимоги та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача підтримала позовні вимоги та просила задовольнити їх в повному обсязі та зазначила, що чинячи перешкоди позивачці в користуванні належним їй майном позивачці завдано моральної шкоди, яку вона визначає в розмірі 5000 гривень.
Відповідач у судовому засіданні вказав, що дійсно позивач не мешкає в спільному будинку. Після розлучення ще деякий час з»являлася в будинку, але створювала незручності в проживанні і він вимушений був викликати працівників міліції. В його присутності позивачка до будинку не з»являлася та не намагалася вселитися до будинку, за ввесь час після припинення спільного проживання лише один раз телефонувала. Відповідач зазначив, що він заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки він вважає позивачку суспільно-небезпечною.
Представник відповідача, ОСОБА_2, в судовому засіданні зазначив, що проживання позивачки в спірному будинку неможливе тому, що остання добровільно залишила будинок, після розлучення вона не прикладала жодних зусиль для вселення, не несла витрат на його утримання, втратила інтерес до спірного будинку та на даний час на будинок Державним виконавцем накладено арешт і тому позивачка не може бути вселена до нього до вирішення питання про скасування арешту.
Представник відповідача, ОСОБА_3, в судовому засіданні зазначила, що проживання позивачки в спірному будинку неможливе тому, що після розлучення вона не прикладала жодних зусиль для вселення, між позивачем та відповідачем виникли неприязні відносини, сам факт її реєстрації не є підставою для вселення, позивачка не здійснювала оплати за послуги не піклувалася за будинком, а питання щодо вселення виникло лише після відкриття ДВС виконавчого провадження про стягнення боргу з позивачки та накладення арешту на її частину будинку. Також вселити позивачку неможливо тому, що не встановлено порядку користування будинком. Оскільки ДВС накладено арешт на ? частину будинку , яка належить позивачці то вселити останню можливо лише по рішенню суду тому , що остання залишила будинок добровільно.
Свідок , ОСОБА_6 , в судовому засіданні повідомила, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є її сусідами. Вона особисто бачила, що ОСОБА_4, кілька разів приїздила до будинку в якому вона раніше проживала з ОСОБА_5, стояла біля воріт, стукала , але в двір не заходила та зі слів ОСОБА_4 вона знає, що останню не впускає в будинок її колишній чоловік.
Свідок , ОСОБА_7 , в судовому засіданні повідомила, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є її сусідами. Вона особисто бачила, що ОСОБА_4, кілька разів приїздила до будинку в якому вона раніше проживала з ОСОБА_5 , заходила до неї і горила , що її не впускає в будинок її колишній чоловік. Вона особисто чула, коли це було пригадати не може, що позивач говорив, що відповідачка жити в цьому будинку не буде. 29.06.2010 року свідок особисто була присутня при тому, що ОСОБА_5 не пускав ОСОБА_4 до будинку відпихаючи її від дверей.
Вислухавши сторони, вивчивши документи справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно рішення Прилуцького міськрайонного суду від 18.03.2009 року та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 06.08.2009 року, яким рішення Прилуцького міськрайонного суду від 18.03.2009 року змінено, визнано право власності по ? частині житлового будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 та ОСОБА_4.(а.с.5-11).
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23782079 від 07.09.2009 року ОСОБА_4 належить ? частка будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 (а.с.4).
Згідно Акту опису й арешту майна від 04 червня 2010 року, державним виконавцем Прилуцького міськрайонного управління юстиції, при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-18, виданого Прилуцьким міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 33381 гривень боргу, описано і накладено арешт на ? житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 та встановлено обмеження права користування ним у вигляді заборони: пошкоджувати, псувати, переплати, розпоряджатися ( а.с. 36,37 ).
У судовому засіданні були оглянуті матеріали перевірки Прилуцького МВ УМВС за заявою ОСОБА_5 відмовний матеріал № 3444 від 14.11.2008 року та відмовний матеріал № 1677 від 29.07.209 року. Так, згідно висновку по матеріалах перевірки встановлено, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 виникли неприязні відносини.
Із оглянутого відмовного матеріалу № 1344 від 3.06.2010 року , видно , що ОСОБА_4 зверталася до Прилуцького МВ УМВС з заявою про усунення перешкод у користуванні своїм майном. Згідно даного матеріалу свідки опитані підчас перевірки зазначали, що вони знають про чинення перешкод ОСОБА_4 її чоловіком зі слів останньої. ОСОБА_5 згідно даних ним показів зазначав, що ОСОБА_4 постійно намагається зустрітися з ним, телефонує йому, а він намагається уникнути з нею зустрічі.
Суд не може погодитися з позицією сторони відповідача, що позивачка не може бути вселена в будинок за адресою: АДРЕСА_1,1/2 частка якого належить їй на праві власності з тієї причини, що остання добровільно залишила будинок, втратила до нього інтерес, між сторонами виникли неприязні відносини, оскільки дані аргументи являються безпідставними та не базуються на законі .
Суд вважає, що позиція відповідача, щодо неможливості вселення позивачки до спірного будинку з причини накладення державним виконавцем арешту на її частину , в зв'язку з чим , право відповідачки користуватися будинком обмежено , являється помилковою, оскільки державний виконавець встановив обмеження у вигляді заборони пошкоджувати , псувати, переплати, розпоряджатися , а обмеження на проживання в будинку не має і тому суд вважає, що ОСОБА_4 має законні права на проживання в будинку ? частка якого належить їй на праві власності.
Покази відповідача , ОСОБА_5 , надані в судовому засіданні з того приводу, що позивачка не намагалася зустрітися з ним та лише один раз телефонувала йому, спростовуються показами самого відповідача, які надані в межах розгляду матеріалів справи Прилуцьким МВ УМВС за заявою ОСОБА_4 де відповідач зазначив, що ОСОБА_4 постійно намагається зустрітися з ним, телефонує йому, а він намагається уникнути з нею зустрічі.
Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 383 Црвільного кодексу України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання … .
Відповідно до статті 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до статті 155 Житлового Кодексу України жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.
Оскільки позивачка у встановленому законодавством порядку не була позбавлена права власності , а отже має такі ж права і обов'язки щодо спірного житла як відповідач у даній справі, за виключенням обмежень визначених актом опису та арешту майна, що передбачено ст. 9 Житлового кодексу України, зокрема право проживати в вищезгаданому будинку.
Враховуючи, що відповідач заперечує проти відновлення права позивачки на користування житлом , а саме проживання в ньому як власника частки будинковолодіння, позивачка не може вселитися в квартиру бо їй в цьому перешкоджає відповідач то порушене право підлягає захисту судом шляхом вселення ОСОБА_4 до будинку за адресою АДРЕСА_1 та зобов'язання відповідача надати їй ключі від житлового будинку та господарсько-побутових приміщень, які являються спільною частковою власністю.
Згідно з положеннями ст.1167 Цивільного кодексу України, загальними підставами відповідальності за завдану моральну шкоду є спричинення моральної шкоди, завданої фізичній особі неправомірними діями особи, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно з ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання моральної шкоди іншій особі. Відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої , членів її сім»ї чи близьких родичів. (ст.23 ЦК України).
Згідно ст.60 ЦПК кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Обговорюючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що доказів заподіяння моральної шкоди позивачкою не представлено, а сам по собі факт вчинення перешкод відповідачем позивачу у його вселенні в квартиру не може слугувати беззаперечною і достатньою підставою для відшкодування такої шкоди.
Отже в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Позовні вимоги в частині, заборони ОСОБА_5 перешкоджати у подальшому ОСОБА_4 у здійсненні нею права володіння, користування та розпорядження належними їй однією другою частинами житлового будинку з надвірно-господарськими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають, тому, що згідно чинного законодавства ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні і додаткового судового рішення щодо захисту даного права суд вважає постановлювати немає необхідності.
Відповідно до статті 88 ЦПК України, стороні , на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Оскільки позов складається з чотирьох окремих вимог, а позовні вимоги задоволені лише по двох то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ? частину судового збору (17:2=8,5 грн) та ? частину витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (37:2=18,5 грн.).
На підставі ст.150,155 ЖК України, ст.ст. 23 ,317, 321, 386, 391, 1167 ЦК України Керуючись ст.ст.10,11,60,88,212,213,215,ЦПК України , суд -
вирішив :
Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом примусового вселення та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Вселити ОСОБА_4 в житловий будинок по АДРЕСА_1.
Зобов»язати ОСОБА_5 надати екземпляри ключів від житлового будинку та господарсько-побутових приміщень , які являються спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та у разі подальшої заміни замків, завчасно попереджати та узгоджувати дане питання з співвласником спільного майна ОСОБА_4
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 8,5 грн. витрат понесених за сплату судового збору та 18,5 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи , а всього 27 гривни.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга на рішення суду має бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України .
Суддя А.В.Коваленко