25 червня 2010 року Носівський районний суд в складі:
головуючого районного судді Дикого В.М.
при секретарі Герасимчук Н.Ю.
з участю прокурора Герасименко О.Б.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Носівського районного суду кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженки і жительки АДРЕСА_1 громадянки України, українки, освіта вища, працюючої директором Носівського РЦСССДМ, раніше не судимої, обвинувачуваної по ст..191 ч.2, ст..366 ч.1 КК України,
ОСОБА_1 з 9 січня 1998 року постійно обіймає посаду директора Носівського районного центру соціальних служб для сім»ї, дітей та молоді, пов»язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов»язків, являючись таким чином, службовою особою.
Протягом 2008 року спеціалістами Носівського районного центру соціальних служб для сім»ї, дітей та молоді в рамках роботи спеціалізованих формувань: служби соціальної підтримки сімей та мобільного консультаційного пункту соціальної роботи в сільській місцевості та віддалених районах міста здійснювались виїзди у населенні пункти Носівського району та віддалені райони міста Носівки. При цьому директор Носівського районного центру соціальних служб для сім»ї, дітей та молоді ОСОБА_1, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, з метою заволодіння бюджетними грошовими коштами складала завідомо неправдиві договори про надання транспортних послуг фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, а також завідомо неправдиві акти прийому-передачі послуг, заволодівши таким чином бюджетними грошовими коштами в сумі 3615 гривень, що були виділені з державного бюджету на виконання планів роботи спеціалізованих формувань Носівського районного центру соціальних служб для сім»ї, дітей та молоді та перераховані на рахунки вищевказаних фізичних осіб-підприємців за надання ними нібито транспортних послуг.
Допитана як підсудна ОСОБА_1 винною себе по ст..191 ч.2, ст.366 ч.1 КК України визнала повністю та дала показання, що вона працює директором Носівського районного центру соціальних служб для сім»ї, дітей та молоді з 1998 року. У Носівському РЦ СССДМ для здійснення соціальної роботи створені спеціалізовані формування: служба соціальної підтримки сімей та мобільний консультаційний пункт. В рамках роботи спеціалізованих формувань спеціалістами Носівського РЦСССДМ здійснюються виїзди по селах району та у віддалені райони міста Носівки, де спеціалісти проводять обстеження умов проживання сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах. Крім цього, спеціалісти центру проводять лекційно-тренінгові заняття у школах та проводять профілактичну роботу. Вони також здійснюють соціальний супровід сімей та осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах, тобто допомагають подолати їм виниклі у них труднощі та вирішити їх проблеми. Виїзди здійснювались як службовим автомобілем ВАЗ 2121, так і іншим транспортом, зокрема просили своїх знайомих. Договори з ОСОБА_3, ОСОБА_2 про надання транспортних послуг дійсно укладались, але не завжди орендований транспорт фактично використовувався для здійснення роботи спеціалізованих формувань. Орендований транспорт використовувався для інших потреб центру, зокрема для поїздок у м.Чернігів з метою перевезення гуманітарної допомоги, транспортування комп»ютера для переустановки програми. Іноді орендований транспорт також використовувався для поїздок на семінари в м.Чернігів та інші райони області.Гроші як на орендований автотранспорт для потреб спеціалізованих формувань так і для забезпечення роботи службового автомобіля виділялись з районного бюджету.
Згідно ст.299 КПК України суд за клопотанням підсудної визнав недоцільним допит свідків стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.
Проаналізувавши матеріали кримінальної справи суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 своїми діями, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем вчинила злочин, передбачений ст..191 ч.2 КК України.
Крім того, ОСОБА_1 своїми діями, які виразились у складанні службовою особою завідомо неправдивих документів вчинила службове підроблення, тобто злочин, передбачений ст..366 ч.1 КК України.
Крім показів підсудної її вина по ст.191 ч.2, ст..366 ч.1 КК України підтверджується: договорами про надання транспортних послуг та актами прийому-передачі послуг, які фактично не надавались (т.1 а.с.160-166, 180-185, 199, 201, 211-212, 227-228, 249-254, 259-264, 277-282, 298-303), підписаними ОСОБА_1 кошторисами витрат на проведення заходів спеціалізованими формуваннями Носівського РЦСССДМ, на підставі яких виділялися бюджетні кошти на оренду транспорту, хоча фактично транспорт не орендувався (а.с.167-168, 186-187, 221, 229, 255-256, 265-266, 283-284, 304-305), платіжними дорученнями про перерахування бюджетних коштів у сумі 3615 гривень на рахунки фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2, ОСОБА_3 на підставі договорів про надання транспортних послуг та актів прийому-передачі послуг, які фактично не надавались (т.1 а.с.169-170, 188-189, 202, 223, 230, 257-258, 267-268, 287-288, 309-310), розпорядженням голови Носівської РДА №2 від 09.01.1998 року, яким ОСОБА_1 призначено директором Носівського РЦСССДМ (т.2 а.с.393).
Таким чином, ОСОБА_1 винна у вчиненні злочинів по ст.191 ч.2, ст.366 ч.1 КК України і підлягає покаранню по вказаних статтях КК України.
Обставиною, що пом»якшує покарання ОСОБА_1 є щире каяття у вчиненому злочині. ОСОБА_1 раніше не судима, одна виховує неповнолітнього сина, позитивно характеризується по місцю роботи. До суду надійшло подання голови Носівської райдержадміністрації, в якому вказано, що ОСОБА_1 за період роботи на посаді директора Носівського РЦСССДМ за успіхи в роботі неодноразово нагороджувалась грамотами Носівської райдержадміністрації, Носівської районної ради, грамотами Чернігівської облдержадміністрації, подякою міністерства праці та соціальної політики України. Голова Носівської РДА в своєму поданні просить не позбавляти ОСОБА_1 права займати посаду директора Носівського РЦСССДМ.
Вказані обставини пом»якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину тому з урахуванням особи винної суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_1 ст..69 КК України - перейти до іншого більш м»якого виду покарання, не зазначеного в санкції ст..191 ч.2 КК України і не позбавляти ОСОБА_1 права займати посаду керівника Носівського РЦСССДМ. Суд приходить до висновку, що підсудній необхідно призначити покарання в вигляді штрафу без позбавлення права обіймати посаду керівника Носівського РЦСССДМ.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст..ст.323, 324 КПК України,
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочинів по ст. 191
ч.2, ст..366 ч.1 КК україни і призначити їй покарання: по ст.191 ч.2 КК
України з застосуванням ст..69 КК України штраф дві тисячі гривень без
позбавлення права обіймати посаду директора Носівського РЦСССДМ, по
ст.366 ч.1 КК України з застосуванням ст..69 КК України штраф 850 гривень
без позбавлення права обіймати посаду директора Носівського РЦСССДМ.
Згідно ст.70 ч.1 КК України ОСОБА_1 за сукупністю злочинів шляхом повного складання призначених покарань призначити остаточне покарання по ст.ст.191 ч.2, 366 ч.1, ст. 69 КК України штраф 2850 гривень без позбавлення права обіймати посаду директора Носівського РЦСССДМ.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу не обирати.
На вирок суду може бути подана апеляція протягом п»ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Суддя Дикий В.М.