27 січня 2022 року
м. Харків
Справа № 639/9058/19
Провадження № 22-ц/818/1357/22
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів- Маміної О.В. Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря судового засідання Жмай Ю.С
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1
відповідачі- ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 13 липня 2021 року, постановленої у складі судді Калиновської Л.В.,-
У грудні 2019 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про встановлення порядку користування нерухомими майном. 27.02.2020 ОСОБА_4 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про встановлення порядку користування нерухомим майном.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 23 червня 2020 року об'єднано в одне провадження зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про встановлення порядку користування нерухомим майном з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про встановлення порядку користування нерухомими майном.
02 липня 2021 року до суду надійшла заява від представника позивача про залишення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про встановлення порядку користування нерухомим майном, без розгляду.
Представник відповідача, ОСОБА_5 , та ОСОБА_2 надали заяву, вказавши, що не заперечують проти задоволення заяви про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду. Крім того, ОСОБА_4 та її представником ОСОБА_5 подано клопотання про відшкодування витрат, у зв'язку з залишенням позовної заяви без розгляду, в якому вони просили стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 понесені нею судові витрати на професійну (правничу) допомогу адвоката сумі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 13 липня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 залишено без розгляду. Відмовлено в задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну (правничу) допомогу.
Ухвала суду мотивована тим що, залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача це форма закінчення справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України, що не містить обмежень у його реалізації. Суд доходить висновку, що звернення позивача до суду із заявою про залишення його позову без розгляду не свідчить про безпідставність та необґрунтованість його позову. Саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не може бути розцінене як необґрунтовані дії позивача, так як це його диспозитивне право, передбачене ЦПК України, яке не містить обмежень у його реалізації. Відповідачем не доведено, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійсненні. На цій підставі суд відмовив у задоволені, заяви про відшкодування витрат на професійну (правничу) допомогу.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_5 , подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати ухвалу суду в частині відмови в задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну (правничу) допомогу, та ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити заяву.
Апеляційна скарга мотивована тим що, ухвала суду в частині відмови у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну (правничу) допомогу винесена з порушенням норм процесуального права.
Необґрунтованість дій позивача ОСОБА_1 проявлялась наступним чином: позивач подав позов ще 23.12.2019 року не за підсудністю до Жовтневого районного суду м. Харкова, після чого ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 09.01.2020 у справі №639/9058/19 вказаний позов передано на розгляд за підсудністю до Дергачівського районного суду Харківської області, що потягло за собою зволікання у розгляді первісного позову ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_4 внаслідок таких дій позивача була вимушена звернутись за правовою допомогою і звернутись до суду із зустрічним позовом щодо порядку користування нерухомим майном для належного захисту своїх прав як співвласника. За клопотанням ОСОБА_1 було заявлено судову будівельно-технічну експертизу нібито для вирішення питань пов'язаних із встановленням порядку користуванням спірними об'єктами нерухомості відповідно до ідеальних часток співвласників, суд першої інстанції призначив ухвалою від 23.06.2020 року судово-будівельну експертизу для вирішення питань пов'язаних із встановленням порядку користування нерухомим майном на направив матеріали справи та ухвалу на виконання до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. Проф. М.С. Бокаріуса, питання були поставлені з боку позивача ОСОБА_1 і відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_4 , кожна сторона взяла на себе зобов'язання сплатити свої питання, які були поставлені на вирішення судової будівельно-технічної експертизи. Відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 витрати з проведення експертизи оплатила, в той час як позивач від зазначеного обов'язку усунувся, у зв'язку із чим судово будівельна - технічна експертиза була знята з виконання. Позовна заява була залишена без розгляду за заявою позивача. Таким чином, всі вище перелічені дії позивача за первісним позовом свідчать про необґрунтованість його дій, які виразилися у зволіканні та затягуванні розгляду справи № 639/9058/19 у період із 23.12.2019 по 13.07.2021 , у зв'язку із чим ОСОБА_4 зазнала витрат за надання професійної (правничої) допомоги наданої їй адвокатом . Але суд першої інстанції не звернув на ці обставини справи, та помилково дійшов висновку щодо відмови у задоволенні на підставі ч.5 ст.142 ЦПК України витрат на професійну (правничу) допомогу.
Відзив на апеляційну скаргу до суду сторін у справі не надходив.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, посянення сторін у справі, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з таких підстав.
У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Частиною 9 ст.141 ЦПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Під зловживанням процесуальними правами законом визначено наступне. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. В залежності від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. (ч.ч.1-5 ст. 44 ЦПК України).
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що звернення позивача до суду із заявою про залишення його позову без розгляду не свідчить про безпідставність та необґрунтованість його позову. Саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не може бути розцінене як необґрунтовані дії позивача, так як це його диспозитивне право, передбачене ЦПК України, яке не містить обмежень у його реалізації.
Таким чином судова колегія доходить висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Проте відповідач не позбавлена можливості звернутися з заявою про розподіл судових витрат у загальному порядку передбаченому відповідно до ст. 144 ЦПК України за результатами розгляду заявленого нею зустрічного позову в дійсній справі.
З огляду на вищевикладене апеляційну скаргу в оскаржуваній частині належить залишити без задоволення, а ухвалу суду - залишити без змін.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384, 390, 391 ЦПК України, суд-
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 13 липня 2021 року в часині відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 02 лютого 2022 року.
Головуючий - О.Ю. Тичкова
Судді: О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук