27 січня 2022 року
м. Харків
справа № 2-9860/10
провадження № 22-ц/818/428/22
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: судді - Тичкової О.Ю.,
суддів- Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря судового засідання - Пасічник Н.В.,
учасники справи:
заявник- Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АССІСТО»
стягувач- Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк»
боржник- ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2020 року, постановлену в складі судді Сугачової О.О.
13.10.2020 представник ТОВ «ФК «АССІСТО» звернувся до суду із заявою, якою просить замінити вибулого стягувача ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на правонаступника - ТОВ «ФК «АССІСТО» за позовом ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №239/08.(а.с.3-7).
Вимоги заяви мотивує тим, що 14.09.2010 Московський районний суд м. Харкова ухвалив заочне рішення, яким з ОСОБА_1 на користь АТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 239/08. 25.03.2020 між ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» та ТОВ «ФК «АССІСТО» укладено договір про відступлення прав вимоги №616802.1435, відповідно до якого ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» відступило ТОВ «ФК «АССІСТО», а останнє набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту 3239/08.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2020 року заяву представника ТОВ «ФК «АССІСТО» задоволено.
Ухвала суду мотивовано тим що, вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду. Тому суд вважає, що заявником доведено право на зміну первісного кредитора в виконавчому проваджені.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу мотивовано тим що, ухвала суду є необґрунтованою та незаконною, судом не встановлено обставини що мають значення для справи, а висновки, наведені в оскаржуваній ухвалі, не відповідають дійсним обставинам справи.
Апелянт зазначає, що заявник подав як докази, до суду першої інстанції, Договір відступлення права вимоги №616802.1435 від 25.03.2020 р. нотаріально посвідчений, зареєстрований в реєстрі за №436 та додаток № 1 до цього договору. При цьому з тексту договору не вбачається, що заявник набув прав вимоги до боржника за договором кредиту №239/08, також цього не вбачається і з додатку №1 до цього договору. За таких умов суд першої інстанції мав витребувати для дослідження оригінали документів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог. Однак дослідження оригіналів судом не відбулось. Таким чином надані заявником докази не є належними, а ухвала суду винесена на їх основі є незаконною.Також в матеріалах справи відсутні відомості щодо належного повідомлення боржника про відступлення права вимоги, а поданий як доказ реєстр згрупованих поштових відправлень, відправлений від імені ТОВ «Вердикт Капітал», а не ТОВ « ФК АСІСТО», також відправлений не за дійсною адресою боржника. Судом також не було повідомлено боржника про час та місце розгляду справи, чим також було порушено процесуальні права боржника.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «ФК «АССІСТО» -Слостін А.Г. просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
В обґрунтування відзиву зазначав, що до матеріалів справи долучено копію Додатку №1 до Договору про відступлення права вимоги №616802.1435 від 25.03.2020 в якому за порядковим номером 1005 міститься посилання на ОСОБА_1 , РНОКПП, номер кредитного договору №239/08, дату договору, валюту видачі кредиту, суму боргу та інше. З приводу повідомлення про відступлення права грошової вимоги, зазначив, що жодні негативні наслідки для кредитора не настають, так як позичальником не сплачено жодних платежів первісному кредитору після відступлення права вимоги. З приводу витребування доказів зазначив, що заявлене клопотання містить ознаки зловживання процесуальними правами та порушують принцип процесуальної економії.
Частиною 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ч.3 ст. 442 ЦПК України суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.
Повідомлення сторін, які беруть участь у справі, про час і місце розгляду заяви повинно здійснюватися відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України.
Згідно з ч.2, 4 ст.128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка не є обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Виходячи із положень статей 128-130 ЦПК України судова повістка - повідомлення повинна бути вручена завчасно, тобто з таким розрахунком, щоб особи, які повідомляються, мали час для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи; учасники справи вважаються повідомленими належним чином щодо яких у суду є відомості про вручення їм судових повісток тощо.
Відповідно до ст. 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Тобто заява про заміну сторони виконавчого провадження може бути розглянута судом без учасників процесу, які беруть участь у справі, але лише у разі їх попереднього повідомлення.
Разом з тим матеріали справи не містять відомостей про належне повідомлення боржника ОСОБА_1 про розгляд заяви ТОВ «Фінансова компанія АССІСТО» про заміну сторони виконавчого провадження.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду заяви про заміну стягувача за його відсутності.
У зв'язку з чим, ухвала суду підлягає скасуванню на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення по суті заяви.
Судом встановлено, що заочнним рішенням Московського районного суду м.Харкова від 14.09.2012 з ОСОБА_1 на користь АТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 239/08 у розмірі 1316823,52 грн., судовий збір у сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.. (а.с. 2).
25.03.2020 між ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» та ТОВ «ФК «АССІСТО» укладено договір про відступлення прав вимоги №616802.1435, відповідно до якого ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» відступило ТОВ «ФК «АССІСТО», а останнє набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту, в тому числі за договором кредиту 3239/08. (а.с. 13-18)
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи з цих норм, зокрема пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку з чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, в тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення права вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі право бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 456/3808/14-ц (провадження № 61-16879св19).
Відповідно до статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Отже, особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Водночас, заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, в тому числі, до відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (тобто, протягом невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто, таке право не є абсолютним і обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. На цій стадії боржник вчиняє дії на виконання рішення суду добровільно або під примусом.
Відповідно до частин 1 та статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»). Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно зі строком пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Заміна сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред'явлення до виконання наказу, означатиме, що стягувач після спливу строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Такі дії можуть порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 року у справі № 910/10031/13, від 30.07.2019 року у справі № 5/128, від 21.08.2020 року у справі № 905/2084/14-908/4066/14.
Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові №2-1818/10 від 14 липня 2021 року, заміна сторони (стягувача) виконавчого провадження (листа) неможлива, якщо заява була подана після спливу строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом.
Матеріали справи також не містять відомостей про те, що виконавчі листи були пред'явлені до виконання, що строк пред'явлення виконавчих листів до виконання переривався, чи було відкрито виконавче провадження, якщо було відкрито то коли. Тому не можливо встановити чи подана заява про заміну сторони виконавчого провадження у межах строку пред'явлення виконавчого документу до виконання.
З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви ТОВ «ФК «АССІСТО» про заміну стягувача у справі за позовом ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №239/08
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Оскільки суд дійшов передчасного висновку про задоволення заяви ТОВ «ФК «АССІСТО» апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви.
Зазначене не позбавляє ТОВ «ФК «АССІСТО» повторно з'явитися до суду з аналогічною заявою одночасно надавши докази існування виконавчого провадження або заяву про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, наявні підстави для стягнення з ТОВ «ФК «АССІСТО» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420,40 грн.
Керуючись ст.ст.374 ч.1п.2, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 04 грудня 2020 року скасувати,ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «АССІСТО» про заміну стягувача - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «АССІСТО» на користь ОСОБА_1 420 (чотириста двадцять) гривень 40 (сорок) копійок судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 02 лютого 2022 року.
Головуючий О.Ю.Тичкова
Судді О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук