Справа № 2-816\10
17 травня 2010 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючої - судді Сагайдак І.М.
при секретарі Загоруйко О.В.
з участю: позивача ОСОБА_1 та представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Старокостянтинівської міської ради про скасування рішення Старокостянтинівської міської ради,
В березні 2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись в суд з позовом до ОСОБА_3, Старокостянтинівської міської ради про скасування рішення Старокостянтинівської міської ради №21 від 25.12.2009 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог вказували, що вони та ОСОБА_3 є суміжними землекористувачами. Тривалий час між ними ведуться постійні суперечки за межі землекористування, а з травня 2009 року з цього приводу між ними є судовий спір, який перебуває на стадії касаційного розгляду. Незважаючи на це, 25.12.2009 року на 24 позачерговій сесії Старокостянтинівська міська рада прийняла рішення № 21, яким земельний спір між ними вирішено на користь ОСОБА_3 При цьому, спір вирішено без участі позивачів, яких не запрошували ні на засідання комісії, яка розглядала спір та готувала документи, ні на засідання сесії. Крім того, зазначають, що вирішення даного земельного спору не відносить до компетенції Старокостянтинівської міської ради, а відповідно до ст. 158 ЗК України має вирішуватись виключно судом.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Представники відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проти позову заперечили, пояснивши, що судовий спір, на який посилаються позивачі уже вирішено і він жодним чином не пов»язаний із встановленням меж земельних ділянок сторін. Крім того, на усіх засіданнях комісії з розгляду земельного спору ОСОБА_1 був присутній.
Представник Старокостянтинівської міської ради проти позову заперечила та пояснила, що згідно чинного законодавства органи місцевого самоврядування уповноважені вирішувати земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок. Крім того, ОСОБА_1 в якості представника ОСОБА_2 був присутній на засіданнях комісії при вирішенні земельного спору, однак від запропонованих варіантів розподілу та встановлення меж відмовився, не запропонувавши й свого варіанту. А на заперечення позивачу пояснила, що усі документи перш ніж винести їх на розгляд сесії міської ради погоджуються з юридичним відділом.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до п.й) ч.1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить вирішення земельних спорів.
Відповідно до ч.1 ст. 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Частиною 3 цієї статті визначено, що органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності та користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
До юрисдикції суду не належать спори про встановлення меж земельної ділянки, оскільки відповідно до ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, який посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі, одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, спір вирішується судом (ч.5 ст. 158 ЗК України).
Крім того, відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 року №7, згідно зі ст. 158 ЗК України суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користування громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу влади з питань земельних ресурсів.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником домоволодіння по АДРЕСА_2. Власником домоволодіння по АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 Зазначені будинковолодіння є суміжними. Земельні ділянки, закріплені за даними будинковолодіннями у власність чи у користування власникам цих будинковолодінь у встановленому законом порядку не передавались.
В травні 2009 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про знесення самочинної добудови до будинку АДРЕСА_2, звільнення самовільно зайнятої ними земельної ділянки шириною 0,70 м і довжиною 108 м, а також відновлення межі земельних ділянок шляхом демонтажу встановленої огорожі. Рішенням Старокостянтинівського районного суду від 13.07.2009 року позов було задоволено у повному обсязі. Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 21.09.2009 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 18.02.2010 року, в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Зазначеним судовим рішенням від 21.09.2009 року встановлено, що на час ухвалення цього рішення межі земельної ділянки по вул. АДРЕСА_1 в натурі не встановлювались.
Зазначені обставини підтверджуються свідоцтвом про право власності ОСОБА_2 на будинок по АДРЕСА_2, свідоцтвом про право на спадщину за заповітом на ім»я ОСОБА_3 на будинковолодіння по вул. АДРЕСА_1, рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 21.09.2010 року, ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 18.02.2010 року.
З врахуванням вищезазначених нормативних положень та встановлених обставин, суд вважає, що вирішення земельного спору по встановленню меж земельних ділянок між спірними будинковолодіннями сторін, визначення розміру земельних ділянок та встановлення права користування ними відноситься до виключної компетенції Старокостянтинівської міської ради, оскільки на час прийняття оскаржуваного позивачами рішення №21 від 25.12.2009 року межі між будинковолодіннями сторін не встановлювалися та питання щодо їх встановлення в судовому порядку не піднімалось й відповідно не вирішувалось.
Що стосується доводів позивачів про те, що земельний спір вирішено без їхньої участі, що їх не запрошували ні на засідання комісії, яка розглядала спір та готувала документи, ні на засідання сесії, то вони спростовуються наступним.
Порядок розгляду земельних спорів органами місцевого самоврядування визначено ст. 159 ЗК України.
02.10.2009 року ОСОБА_2 звернулась до міського голови із заявою про передачу їй у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що розташовані по АДРЕСА_2 Зі скаргами звертався також й ОСОБА_3 За результатами розгляду даного питання комісією було підготовлено три варіанти вирішення виниклого між сторонами земельного спору. Згідно доповідної записки по вирішенню земельного спору між власниками домоволодінь по АДРЕСА_1 (а.с. 25-26) вбачається, що розгляд даного питання у відділі містобудування та архітектури виконкому Старокостянтинівської міської ради відбувався за участю представника ОСОБА_2, який надавав відповідні документи: кадастровий план та плани спірних земельних ділянок виготовлені у різні роки. Крім того, при узгодженні між сторонами питання про встановлення межі, представник ОСОБА_2 від погодження запропонованого варіанту розподілу відмовився, а також відмовився запропонувати свій варіант розподілу. Тому, висновку про вирішення даного земельного спору комісія дійшла на підставі ст. 107 ЗК України та зі згоди представника ОСОБА_3
Зазначені обставини підтверджуються, завою ОСОБА_2, доповідною запискою комісії по вирішенню земельного спору, варіантами вирішення земельного спору між сторонами, довіреністю, виданою ОСОБА_2 на ім»я ОСОБА_1, який не заперечив, що при вирішенні земельного спору був присутній на засіданнях комісії та здійснював представництво ОСОБА_2, зафіксованою відмовою ОСОБА_1 на дачу згоди від запропонованого варіанту встановлення меж та відмовою надати свій варіант вирішення спору (а.с. 33 - зворот).
Крім того, представники відповідачів підтвердили, що ОСОБА_1 приймав участь у всіх засіданнях комісії по вирішенню земельного спору між сторонами.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник не змогли висловити свою позицію, щодо того, як саме вони бажають визначити межу між земельними ділянками. При цьому будь-яких позовних вимог щодо встановлення межі між земельними ділянками в судовому порядку не заявляли.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.
За таких обставин, суд вважає, що рішення Старокостянтинівської міської ради від 25 грудня 2009 року №21 про вирішення земельного спору між сторонами є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування в межах доводів, зазначених у позовній заяві не має.
Крім того, судом також не встановлено, яким чином оскаржуване рішення зачіпає права та інтереси ОСОБА_1 як позивача у справі, оскільки встановлено, що спірне будинковолодіння належить його матері ОСОБА_2
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212-215 ЦПК України; ст.12, 107, 158, 159, 160 ЗК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Старокостянтинівської міської ради про скасування рішення Старокостянтинівської міської ради від 25 грудня 2009 року №21 відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Старокостянтинівський районний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя: /підпис/
Копія відповідає оригіналу: суддя І.М. Сагайдак