Ухвала
02 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 295/463/20
провадження № 61-18460ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В. розглянув касаційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 02 грудня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Первинна профспілкова організація інженерно-технічних фахівців, Всеукраїнська профспілка «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв'язку України», про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
08 листопада 2021 року Державне підприємство обслуговування повітряного руху України із застосуванням засобів поштового зв'язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на зазначені судові рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху з підстав пропуску строку на касаційне оскарження та невідповідності касаційної скарги вимогам пункту 5 частини другої статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) щодо зазначення підстав касаційного оскарження, передбачених статтею 389 цього Кодексу.
В ухвалі про залишення касаційної скарги без руху зобов'язано заявника подати клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, надати докази порушення апеляційним судом вимог щодо видачі (надсилання) йому чи його представнику копії оскаржуваної постанови, об'єктивної неможливості у розумний строк вжиття заходів для прискорення процедури касаційного оскарження та подати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, із зазначенням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.
Для усунення зазначених вище недоліків заявниці надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали, а також попереджено про наслідки невиконання ухвали.
Як убачається з матеріалів касаційного провадження копію ухвали Верховного Суду від 06 грудня 2021 року надіслано заявнику на вказану в касаційній скарзі адресу засобами поштового зв'язку та вручено 15 грудня 2021 року. Строк виконання ухвали сплив 25 грудня 2021 року.
24 грудня 2021 року на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху заявник надіслав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та уточнену касаційну скаргу.
Проте заявник не виконав повністю вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, зокрема до виправленої касаційної скарги не додав її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Зазначене підтверджується актом Верховного Суду від 02 лютого 2022 року № 237.
Таким чином, ухвала Верховного Суду від 06 грудня 2021 року про залишення касаційної скарги без руху не виконана, заявник повністю не усунув недоліків касаційної скарги, не додав копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, а отже, скарга не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, що перешкоджає суду вирішити питання про відкриття касаційного провадження.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Golder v. the United Kingdom» (Голдер проти Сполученого Королівства) від 21 лютого 1975 року, пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року).
Отже, зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.
Тому касаційна скаргаДержавного підприємства обслуговування повітряного руху України підлягає визнанню неподаною та поверненню заявнику.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 02 грудня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року вважати неподаною та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Яремко