03 лютого 2022 року м. ЧернівціСправа № 926/875/21
Суддя Миронюк Сергій Олександрович, розглянувши матеріали заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі
за позовом Державної екологічної інспекції Карпатського округу
до Національного природного парку "Вижницький"
про відшкодування шкоди в сумі 120465,00 грн., заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев на території об'єкту природно-заповідного фонду
Представники сторін:
від стягувача - Деметрук О.І. - представник.
від боржника - не з'явився.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 21.04.2021 р. за позовом екологічної інспекції Карпатського округу до Національного природного парку "Вижницький" про відшкодування шкоди в сумі 120465,00 грн., заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев на території об'єкту природно-заповідного фонду позов задоволено.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 р. рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.04.2021 р. у справі № 926/875/21 залишено без змін.
На виконання вищевказаного рішення та постанови 28.12.2021 р. видано накази.
25.01.2022 р. Національний природний парк "Вижницький" подав заяву про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню, оскільки, частиною 1 ст. 606 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі, а з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що держава є засновником як кредиторів так і боржника по виконанню наказів у даній справі. Також, Національний природний парк "Вижницький" просить зупинити виконання за наказами від 28.12.2021 р.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 27.01.2022 р. заяву про визнання наказів Господарського суду Чернівецької області від 28.12.2021 р. такими, що не підлягають виконанню призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.02.2022 року.
Представник заявника в судове засідання не з'явився.
Представник стягувача в судовому засіданні 03.02.2022 року підтримав заперечення подані ним 01.02.2022 р.
Розглянувши заяву Національного природного парку "Вижницький" про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 червня 2004 року у справі "Півень проти України" вказано, що право на судовий розгляд, гарантований статтею 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (параграф 35).
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 Конституційний Суд України).
Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується зі статтею 326 цього кодексу, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Розділом V Господарського процесуального кодексу України врегульовано процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у господарських справах.
Згідно частин 1, 3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
Відповідно частини 1 статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч.2 ст.328 ГПК України).
В постанові Верховного Суду від 16.01.2018 по справі № 755/15479/15-ц було наголошено, що підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Враховуючи імперативні приписи статті 129-1 Конституції України, статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язковості виконання судового рішення, що набрало законної сили, положення статті 328 Господарського процесуального кодексу України визначає можливість визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, лише за наявності для цього безумовних і безспірних підстав, тобто є процедурною нормою, що врегульовує правовідносини між боржником і стягувачем на стадії виконання рішення.
Отже, дослідженню, в даному випадку, підлягають обставини наявності визначених процесуальним законодавством підстав визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
В даному випадку, підставою звернення Національного природного парку "Вижницький" до суду із заявою про визнання виконавчих документів у справі № 926/875/21 такими, що не підлягають виконанню, визначено, зокрема те, що суд, в порушення вимог ч.5 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України, в одному з наказів стягнув на користь різних одержувачів грошові суми, зокрема на користь спеціального фонду місцевого самоврядування Винницької ТГ, спеціального фонду місцевого самоврядування Берегометської ТГ, спеціального фонду Чернівецького обласного бюджету, Державного бюджету України, що, на думку заявника, вимагає вчинення окремих дій щодо кожного з них, а тому по відношенню до кожного одержувача грошових коштів повинен бути виданий окремий наказ.
Відповідно до частини 5 статті 327 Господарського процесуального кодексу України якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів чи проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька наказів, у яких зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Позивачем (стягувачем) у даній справі є Державна екологічна інспекція Карпатського округу, відповідачем (боржником) - Національний природний парк “Вижницький”.
Рішення господарського суду Чернівецької області від 21.04.2021 року у справі № 926/875/21 прийнято на користь одного позивача - Державної екологічної інспекції Карпатського округу та проти одного відповідача - Національного природного парку “Вижницький”. Вказані сторони зазначені у виданих судом наказах. Виконання рішення суду у даній справі не проводиться в різних місцях. Також вказаним рішенням суду не передбачено вчинення кількох дій.
Враховуючи зазначене, накази від 28.12.2021 року № 926/875/21, видані на виконання рішення господарського суду Чернівецької області від 21.04.2021 року, яке набрало законної сили на підставі постанови Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 року про відшкодування шкоди в сумі 120465,00 грн, відповідає вимогам частини 5 статті 327 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, порядок зарахування грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища та розподілення таких стягнень визначені Бюджетним кодексом України.
Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Суд не приймає до уваги твердження боржника про те, що у резолютивній частинні рішення суду та спірних наказах зазначено орган, через який повинні перераховуватись грошові кошти, оскільки таке посилання в них відсутнє. Натомість у резолютивній частинні рішення суду від 21.04.2021 року та спірних наказах зазначено реквізити щодо стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської, що відповідає вимогам статті 4 Закону України “Про виконавче провадження”.
Безпідставними є також доводи боржника про те, що накази від 28.12.2021 року не підлягають виконанню з підстав поєднання боржника і кредитора в одній особі - Держава Україна.
Відповідно до статті 606 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.
Стаття 606 Цивільного кодексу України повинна застосовуватися судом до спірних правовідносин у разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить зобов'язання іншої особи, яка є кредитором у цьому зобов'язанні, відповідно до будь-якої підстави, зазначеної в законі. При цьому один із суб'єктів правовідношення у зв'язку з обставинами, зазначеними в законі, стає одночасно і боржником, і кредитором у тому ж самому зобов'язанні.
Наявними в матеріалах справи витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується, що позивач Державна екологічна інспекція Карпатського округу та відповідач Національний природній парк “Вижницький” є окремими юридичними особами.
Таким чином, в даному випадку поєднання боржника і кредитора в одній особі, у розумінні статті 606 Цивільного кодексу України, не відбулося, а тому правові підстави для припинення зобов'язань відсутні.
Враховуючи вищевикладене, випливає, що заявник не довів належними та допустимими доказами наявності підстав, наведених в статті 328 ГПК України, для визнання спірних виконавчих документів таким, що не підлягає виконанню, а тому у задоволенні заяви Національного природного парку "Вижницький" про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню слід відмовити.
Керуючись статтями 232 - 235, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволені заяви Національного природного парку "Вижницький" про визнання наказів Господарського суду Чернівецької області від 28.12.2021 р. такими, що не підлягають виконанню (вх. № 318 від 25.01.2022 р.) - відмовити.
2. Ухвалу надіслати учасникам справи на електронну адресу, а вразі її відсутності засобами поштового зв'язку.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Ухвала набрала законної сили "03" лютого 2022 року та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України..
Суддя С.О. Миронюк