Рішення від 02.02.2022 по справі 5023/10655/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2022 р.м. ХарківСправа № 5023/10655/11 (922/4909/21)

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Усатий В.О.

судді: Хотенець П.В. , Яризько В.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оскар Груп" (18006, м. Черкаси, вул. Чехова, буд. 2, код ЄДРПОУ 38868777)

до Державного підприємство "Завод ім.В.О. Малишева" (61001, м.Харків, вул. Плеханівська, буд. 126, код ЄДРПОУ 14315629)

про стягнення коштів в межах справи про банкрутство державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева»

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оскар Груп» звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» про стягнення заборгованості за Договором поставки № 2108-01/657дп від 21.08.2018 у розмірі 112067,02 грн., з яких: сума основного боргу у розмірі 90000,00 грн., пеня у розмірі 5068,71 грн., 3 % річних у розмірі 5497,80 грн. та інфляційні втрати у розмірі 11500,51 грн.

За попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, витрати складаються з суми судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 2270,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500, 00 грн.

В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева», яка розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В. та Яризько В.О.

Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство (вх. № 4909/21 від 13.12.2021) передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В., Яризько В.О.

Ухвалою суду від 15.12.2021 прийнято позовну заяву (вх. № 922/4909/21) до розгляду в межах справи про банкрутство № 5023/10655/11, відкрито провадження у справі №922/4909/21, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з моменту отримання копії даної ухвали. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту його отримання відповідно до положень статті 251 ГПК України.

29.12.2021 до канцелярії Господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву ( вх. № 30690) в якому останній просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі; застосувати строк позовної давності до вимог щодо нарахування пені; зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 1000,00 грн. Відзив з додатком долучено до матеріалів справи.

Позивач своїм правом на подачу відповіді на відзив, передбаченим ст.251 ГПК України не скористався.

В той же час, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

21.08.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оскар Груп» (далі - ТОВ «Оскар Груп» та/або позивач та/або постачальник) та Державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» (далі - ДП «Завод імені В.О. Малишева» та/або відповідач та/або покупець) було укладено Договір поставки №2108-01/657дп (далі - Договір).

Відповідно п. 1.1. Договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець у порядку та на умовах, передбачених даним Договором, зобов'язується прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності, надалі за текстом - "Товар", асортимент, комплектність, кількість та вартість якого визначається сторонами окремо в специфікаціях або в листах, що є невід'ємними частинами Договору.

Умовами п.1.2. Договору, поставка товару буде відбуватись партіями. Для погодження асортименту, комплектності, кількості та вартості кожної партії товару сторони складають та підписують окрему специфікацію або обмінюються листами, що мають в обов'язковому порядку містити посилання на цей Договір та бути підписані уповноваженими представниками сторін. Покупець мас право поставити на листі постачальника резолюцію про його згоду із умовами, викладеними в ньому, в такому разі окремий лист покупцем не складається. За згодою сторін листи від імені покупця (резолюції на листах постачальника) мають юридичну силу додатків до цього Договору лише у разі якщо вони підписані уповноваженими на те особами.

Пунктом 1.4. Договору, сторони погодили, що право власності на товар переходить до покупця з моменту оплати покупцем вартості (в тому числі частково) товару або з моменту передачі товару покупцю, в залежності під того, яка з подій настане раніше.

Відповідно п.2.1. Договору, ціна Договору дорівнює загальній вартості всього товару, поставленого за цим Договором.

Згідно п.2.4. Договору, покупець зобов'язується оплатити постачальнику вартість партії товару протягом 15 банківських днів з дати приймання покупцем партії товару за асортиментом, комплектністю та якістю відповідно до п.4.5. Договору, якщо інші умови та строк оплати на відповідну партію товару не визначені сторонами відповідно до п.1.2. Договору, але в будь-якому випадку не раніше отримання покупцем оригіналу рахунку на такий товар.

Пунктом 2.5. Договору, оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в безготівковій формі.

Згідно п. 2.6. Договору, покупець має право здійснити платіж за реквізитами, визначеними в розділі 10 цього Договору, або в окремих рахунках постачальника за своїм вибором. Постачальник гарантує актуальність (дійсність) банківських реквізитів, визначених в рахунках та/або в цьому Договорі протягом всього строку дії Договору.

Відповідно п. 2.7. Договору, зобов'язання покупця по оплаті вважаються виконаними з моменту списання грошових коштів з рахунку покупця.

Згідно п. 3.1. Договору, постачальник зобов'язаний поставити товар покупцю на умовах DDP-склад покупця, вул. Плеханівська, буд. 126, м. Харків згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс -2010 протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту досягнення сторонами згоди щодо асортименту, комплектності, кількості та вартості партії товару відповідно до положень п.1.2. Договору, якщо інші умови та строк поставки не визначені сторонами в специфікаціях або листах, що є невід'ємними частинами Договору.

Пунктом 3.3. Договору, разом із товаром постачальник зобов'язаний передати покупцю наступні документи на товар: рахунок, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, сертифікат відповідності, паспорт, сервісну книжку (якщо передбачені заводом-виробником), а також інші документи, визначені сторонами на відповідну партію товару або чинним законодавством України.

Згідно п. 4.1. Договору, передача постачальником товару покупцю фіксується шляхом підписання двосторонньої видаткової накладної та/або акту приймання -передачі, товарно-транспортної накладної, у яких зазначають асортимент, комплектність, кількість та вартість товару, що передається постачальником покупцю. Обов'язок по складенню первинних документів покладений на постачальника.

Відповідно до п. 4.2. Договору, передача постачальником товарно-супровідної документації відповідно до п.3.3. Договору покупцю фіксується шляхом прямої вказівки про це в первинному документі, визначеному п.4.1. цього Договору або складення окремого акту приймання-передачі.

Згідно п.4.3. Договору, первинні документи, передбачені п.п. 4.1.,4.2. Договору мають юридичну силу за умови, що вони підписані уповноваженими на це представниками сторін та передачі постачальнику оригіналу довіреності представника покупця на отримання товару та товарно-супровідної документації.

Відповідно п.4.4. Договору, приймання товару за кількістю здійснюється покупцем в момент фактичного отримання товару за видатковою накладною та/або актом приймання-передачі, товарно-транспортною накладною.

Пунктом 5.1. Договору, сторони погодили, що постачальник гарантує належну якість товару протягом гарантійного строку, який складає 12 календарних місяців з моменту приймання покупцем товару за асортиментом, комплектністю та якістю відповідно до положень п.4.5. цього Договору. Гарантійні зобов'язання зберігають чинність у випадку переходу прав на товар до третіх осіб.

Згідно п.6.3.1. Договору, у разі неналежного виконання грошового зобов'язання, прострочення якого триває більше 10 календарних днів, - покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від простроченої до оплати суми, за кожен день такого порушення, але в будь-якому випадку не більше 30 % від суми заборгованості за відповідним зобов'язанням.

У відповідності до п. 8.4. Договору, сторони домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання постачальником своїх зобов'язань за цим Договором припиняється через 3 роки від дня коли такі зобов'язання мали бути виконані.

Згідно п.8.5. Договору, сторони дійшли згоди про те, що строк позовної давності за вимогами Покупця за цим Договором (у тому числі щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) складатиме 3 ( три) роки.

Пунктом 9.1. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його тексту їхніми печатками (у разі їх наявності) і діє до 31 грудня 2018 року, а частині виконання постачальником зобов'язань - до повного виконання. Зобов'язання покупця за цим Договором виникають з моменту оплати ним (в тому числі частково) вартості товару або приймання ним Товару по якості відповідно до, положень п.4.5. цього Договору, в залежності від того, яка з подій настане раніше.

У відповідності до п. 9.11. Договору, Додаткові угоди та додатки до цього Договору, окрім первинних документів та листів, визначених в п. 1.2. Договору, є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками ( за наявності).

Згідно п. 9.12. Договору, цей Договір складений при повному розумінні сторонами його умов та термінології українською мовою у двох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, - по одному для кожної із сторін.

27.08.2019 між Державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оскар Груп" підписано Специфікацію №2 до Договору поставки №2108-01/657дп від 21.08.2018.

Відповідно до вказаної специфікації сторони погодили поставку товару, а саме найменування та комплектність товару - сотовий полікарбонат прозорий 8 мм 12*2,1; кількість, м2 - 1134,00; ціну за одиницю (без ПДВ) - 130,04 грн.; загальну вартість товару ( з ПДВ) 176958,43 грн.

Окрім того, сторони погодили умови та строк оплати: відстрочка платежу 15 діб з моменту отримання товару. Допускається 100% передплата.

Умови та строк поставки: DDP - склад покупця, вул. Плеханівська, буд. 126, м. Харків. До 5 робочих днів з моменту заявки.

24.09.2019 позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру №2409-08 на оплату суми у розмірі 110107,46 грн.

З матеріалів справи вбачається, що поставка товару була здійснена 26.09.2019 на загальну суму 110107,46 грн., що підтверджується видатковою накладною №2609-01 від 26.09.2019.

Відповідно до умов Специфікації №2 до Договору поставки №2108-01/657дп від 21.08.2018 оплата здійснюється з відтермінування платежу на 15 діб з моменту отримання товару.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач повинен був остаточно розрахуватись з позивачем за видатковою накладною №2609-01 від 26.09.2019 до 11.10.2019 року включно.

З матеріалів справи вбачається, що 11.10.2019 відповідачем сплачено на розрахунковий рахунок позивача суму у розмірі 10107,46 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6741 від 11.10.2019, призначення платежу: оплата за будматеріали згідно рах. 2409-08 від 24.09.2019, згідно дог. 2108-01/657дп від 21.08.2018р. (спец.2 від 27.08.2019) в т.ч. ПДВ 1684,58 грн.

Окрім того, 12.11.2019 відповідачем сплачено на розрахунковий рахунок позивача суму у розмірі 10000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №7422 від 12.11.2019 на суму 10000,00 грн., призначення платежу: оплата за будматеріали згідно рах. 2409-08 від 24.09.2019, згідно дог. 2108-01/657дп від 21.08.2018р. (спец.2 від 27.08.2019) в т.ч. ПДВ 1666,67.

Позивач вказує, що остаточно відповідач не розрахувався за прийнятий товар та заборгованість останнього становить 90000,00 грн., у зв'язку з чим, 19.04.2021 позивачем направлено на адресу відповідача Претензію за Вих. №49 від 14.04.2021 з вимогою про сплату заборгованості.

У відповіді на претензію №002-16/013/2671 від 06.05.2021 відповідачем повідомлено, що Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» перебуває у скрутному фінансовому становищі та пропонує провести переговори для врегулювання всіх спірних питань.

23.09.2021 позивачем направлено на адресу відповідача Претензію за Вих. №122 від 21.09.2021 з вимогою про сплату заборгованості.

Проте, позивач вказує, що відповідачем грошові кошти за поставлений товар сплачено не було та станом на день подачі позову до суду заборгованість Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» за Договором поставки №2108-01/657дп від 21.08.2018 становить 90000,00 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку. Вказане стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом, в якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованості за Договором поставки № 2108-01/657дп від 21.08.2018 у розмірі 112067,02 грн., з яких: сума основного боргу у розмірі 90000,00 грн., пеня у розмірі 5068,71 грн., 3 % річних у розмірі 5497,80 грн. та інфляційні втрати у розмірі 11500, 51 грн.

Відповідач в свою чергу заперечує проти задоволення позову, в обґрунтування вказує, що в порушення умов Договору позивачем не надано доказів отримання відповідачем оригіналу рахунку на оплату товару, що є умовою для здійснення остаточного розрахунку, а отже станом на дату подачі позову у відповідача не виникло обов'язку оплати товару за Договором. Зазначає, що оскільки позивачем не надано доказів надання оригіналу рахунку на оплату товару, правові підстави для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних збитків відсутні. Крім того, вказує, що позивачем невірно визначено період нарахування пені та не застосовано строк позовної давності щодо нарахування останньої.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 статті 193 ГК України.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У даному випадку, матеріалами справи підтверджено, що товар на загальну суму 110107,46 грн. був поставлений, переданий відповідачу та прийнятий останнім без будь-яких зауважень. Однак оплата відповідачем проведена не у повному обсязі та заборгованість останнього становить 90000,00 грн.

Відповідач просить відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачем не надано оригіналу рахунку на оплату товару, що передбачено п. 2.4. Договору, тому строк оплати за отриманий ним товар не настав.

Суд не погоджується з такими твердженням відповідача, оскільки порядок створення, отримання та відображення підприємствами у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

За своїм призначенням рахунок-фактура не відповідає ознакам первинного документа, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер.

Слід звернути увагу на те, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є невідкладною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити надані послуги.

Крім того, аналіз приписів статті 655, ч. 1 статті 697 ЦК України дозволяє дійти висновку, що обов'язком продавця є передання товару у власність покупцеві, який у свою чергу зобов'язується сплатити за товар певну грошову суму. Отже, правовідносини купівлі-продажу зумовлюють перехід права власності на товар від продавця до покупця в момент передання товару покупцеві; при цьому, законодавцем визначено можливість збереження товару за продавцем до оплати товару або настання інших обставин, якщо про таке сторони домовилися при укладенні договору купівлі-продажу.

За змістом п. 1.4. Договору вбачається, що право власності на товар переходить до покупця з моменту оплати покупцем вартості (в тому числі частково) товару або з моменту передачі товару покупцю, в залежності від того, яка з подій настане раніше.

Таким чином, сторони погодили перехід права власності на поставлений позивачем товар до покупця як з моменту оплати товару (попередня оплата) так і в момент прийняття ним товару від постачальника, що передує діям відповідача щодо оплати вартості поставленого йому позивачем товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 02 липня 2019 року по справі № 918/537/18.

Отже, доводи відповідача не знаходять свого підтвердження, оскільки останній отримав товар за видатковою накладною №2609-01 від 26.09.2019 по спірному Договору, що зумовило перехід до нього права власності на отриманий товар. Крім того, в матеріалах справи наявний рахунок-фактура №2409-08 від 24.09.2019 на оплату товару на суму 110107,46 грн., та платіжні доручення №6741 від 11.10.2019 та №7244 від 12.11.2019, в яких в призначеннях платежу вказано - оплата за будматеріали згідно рах. 2409-08 від 24.09.2019, згідно дог. 2108-01/657дп від 21.08.2018р. (спец.2 від 27.08.2019), що фактично підтверджує отримання відповідачем рахунку-фактури №2409-08 від 24.09.2019 на оплату товару на суму 110107,46 грн., та спростовує доводи відповідача в цій частині.

Приймаючи до уваги викладені обставини, враховуючи те, що станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість у повному обсязі не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму боргу, останній визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати вартості поставленого товару на суму 90000,00 грн., а позовні вимоги в частині стягнення цієї суми заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення з відповідача пені у розмірі 5068,71 грн. за період 3 22.10.2019 по 22.04.2020, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з ч. 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.6.3.1. Договору, у разі неналежного виконання грошового зобов'язання, прострочення якого триває більше 10 календарних днів, - покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від простроченої до оплати суми, за кожен день такого порушення, але в будь-якому випадку не більше 30 % від суми заборгованості за відповідним зобов'язанням

За розрахунком позивача, сума пені за період з 22.10.2019 по 22.04.2020 становить 5068, 71 грн.

Відповідач заперечує проти стягнення пені у розмірі 5068,71 грн. та просить застосувати строк позовної давності до вимог щодо нарахування пені.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина 1 статті 259 ЦК України).

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» зазначено, що щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. За правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність. Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.

Разом з тим, Верховний Суд України у постанові від 18.05.2016 по справі №6-474цс16 зазначив, що правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Отже, аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі №6-3006цс15 та від 25 травня 2016 року у справі №6-1138цс 15.

Окрім того, законодавством визначено строк (позовна давність), у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України). Так, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України), а для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ст.258 ЦК України).

Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Положення глави 19 ЦК України про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням положень ч.6 ст.232 ГК України, а тому:

1) якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права;

2) з огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію. Положення ст.266, ч.2 ст.258 ЦК України про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду у межах строку позовної давності за основною вимогою, до господарських санкцій не застосовується.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 08.02.2017 у справі № 910/29752/15 та постанові Верховного Суду по справі №910/17753/18 від 28.01.2020.

Відповідно до висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №911/1563/18 від 22 липня 2019 року, положеннями частини шостої статті 232 ГК України передбачено особливість порядку застосування господарських штрафних санкцій, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У відповідності до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Таким чином, якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Разом з тим відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Отже, з огляду на те, що нарахування господарських санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.

Разом з тим, Законом України №540-IX від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України,2003 р., №№40-44, ст.356) доповнено зокрема пунктом 12 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (з наступними змінами та доповненнями) постановлено установити карантин на усій території України з 12.03.2020.

В подальшому відповідними Постановами Кабінету Міністрів України карантин продовжувався та триває до 31.03.22.

Враховуючи те, що позов подано до суду 08.12.2021, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності за вимогою про стягнення пені, оскільки річний строк для заявлення вказаних вимог припадав на період дії карантину .

Окрім того, відповідач у своїх запереченнях вважає, що у зв'язку з тим, що ним була здійснена часткова оплата за поставлений товар, а саме 11.10.2019 на суму 10107,46 грн. (платіжне доручення №6741) та 12.11.2019 на суму 10000,00 грн. (платіжне доручення №7422 ), пеня у відповідності до п.6.3.1. Договору, повинна нараховуватись на наступні періоди: з 12.10.2019 по 11.11.2019 на суму заборгованості у розмірі 100000,00 грн.; з 12.11.2019 по 02.12.2021 на суму заборгованості у розмірі 90000,00 грн.

Суд не погоджується з таким твердженням відповідача у зв'язку з тим, що відповідачем не враховані положення ч. 6 статті 232 ГК України, а саме те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За розрахунком позивача, сума пені за період з 22.10.2019 по 22.04.2020 становить 5068, 71 грн.

Однак, як було встановлено вище судом, поставка товару була здійснена 26.09.2019 , що підтверджується видатковою накладною №2609-01 від 26.09.2019 на суму 110107,46 грн.

Умовами Специфікації №2, та п.2.4. Договору поставки №2108-01/657дп від 21.08.2018 сторони погодили 15 денний строк на оплату товару з моменту його отримання.

Отже, початком перебігу строку оплати за поставлений товар з урахуванням положень ч.2 ст. 116 ГПК України слід вважати 27.09.2019. Враховуючи передбачений умовами Специфікації №2 та п.2.4. Договору поставки №2108-01/657дп від 21.08.2018 15 денний строк на оплату товару з моменту його отримання, останнім днем строку оплати товару слід вважати 11.10.2019, а початком перебігу строку прострочення зобов'язання з оплати товару - 12.10.2019.

Судом здійснено власний розрахунок пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з використанням калькулятора "Ліга-Закон", із урахуванням вимог статті 232 ГК України встановлено, що до стягнення підлягає пеня , нарахована за період з 12.10.2019 по 11.11.2019 на суму 100000,00 грн. та за період з 12.11.2019 по 12.04.2020 на суму 90000, 00 грн.

Приймаючи до уваги, що суду не надано право виходити за межі позовних вимог, то до стягнення підлягає пеня у сумі 5068,71 грн., у межах заявлених вимог, у зв'язку із чим суд задовольняє вимоги у цій частині.

Щодо стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 5497, 80 грн. та інфляційних втрат у розмірі 11500,51 грн., суд виходить з наступного.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи несвоєчасну оплату отриманого товару за Договором поставки №2108-01/657дп від 21.08.2018, позивачем нараховано відповідачу 3% річних на загальну суму 5497,80 грн. за період з 22.10.2019 по 01.11.2021 та інфляційні втрати у розмірі 11500,51 грн. за період листопад 2019 - листопад 2021.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних на загальну суму 5497,80 грн. за період з 22.10.2019 по 01.11.2021 за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з використанням калькулятора "Ліга-Закон", суд встановив, що до стягнення підлягає 3% річних, нараховані за період з 12.10.2019 по 11.11.2019 на суму 100000,00 грн. та за період з 12.11.2019 по 01.11.2021 на суму 90000, 00 грн.

Приймаючи до уваги, що суду не надано право виходити за межі позовних вимог, то до стягнення підлягає 3 % річних у сумі 5497,80 грн., у межах заявлених вимог, у зв'язку із чим суд задовольняє вимоги у цій частині.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 11500,51 грн. за період листопад 2019 - листопад 2021 за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з використанням калькулятора "Ліга-Закон", суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, з урахуванням чого, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 11500,51 грн. за період листопад 2019 - листопад 2021 підлягають задоволенню.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі та стягненню з відповідача за Договором поставки №2108-01/657дп від 21.08.2018 суму основного боргу у розмірі 90000,00 грн., пеню у сумі 5068,71 грн., 3% річних у сумі 5497,80 грн. та інфляційні витрати у сумі 11500,51 грн.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, позивач в прохальній частині позову просив витрати по сплаті судового збору у сумі 2270,00 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 2500,00 грн. покласти на відповідача.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відзиві на позов відповідач просить витрати на правову допомогу зменшити до 1000 грн., оскільки на його думку, справа не є складною, а витрати на правничу допомогу є завищеними.

Однак, суд звертає увагу, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн. позивач надав: копію Договору про надання правової допомоги від 01.11.2021 року, копію рахунку-фактури №34 від 05.11.2021 на суму 2500,00 грн., акт №34 здачі-прийняття наданих послуг від 05.11.2021, платіжне доручення №290 від 09.11.2021 на суму 2500,00 грн.

Приймаючи до уваги надання позивачем всіх необхідних документів, які підтверджують надання послуг адвокатського об'єднання "Юридична компанія"Лойерз Бразерз" позивачу по даній справі, які досліджені судом та визнані належними доказами, а також зважаючи на те, що внаслідок порушення саме відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача, останній був змушений звернутися до адвокатського об'єднання для захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів, суд дійшов висновку, що сума оплати позивачем послуг з правничої допомоги є співрозмірною з ціною позову, а твердження відповідача, викладені у відзиві на позов є необґрунтованими та безпідставними.

Разом з цим, зважаючи на повне задоволення позову, суд вважає, що стягненню з відповідача підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.

Окрім того, вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частинами першою та дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якими визначено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог; якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вказане та повне задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2270,00 грн.

Керуючись статтями 7, 8 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-241 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оскар Груп» - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємство "Завод ім. В.О. Малишева" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд.126, код ЄДРПОУ 14315629) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оскар Груп" (18006, м. Черкаси, вул. Чехова, буд. 2, код ЄДРПОУ 38868777) заборгованість у розмірі 112067,02 грн., з яких: сума основного боргу у розмірі 90000,00 грн., пеня у розмірі 5068,71 грн., 3 % річних у розмірі 5497,80 грн., інфляційні втрати у розмірі 11500,51 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн., та витрати на правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оскар Груп" (18006, м. Черкаси, вул. Чехова, буд. 2, код ЄДРПОУ 38868777).

Відповідач: Державне підприємство "Завод ім.В.О. Малишева" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "02" лютого 2022 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя В.О. Усатий П.В. Хотенець В.О. Яризько