Справа №2-162/ 2010 р.
Іменем УКРАЇНИ
15 червня 2010 року Віньковецький районний суд Хмельницької області
в складі
головуючого - судді: Волкової О.М.
при секретарі -- Заєць М.З.
без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Віньківці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного Фонду України у Віньковецькому районі про стягнення недовиплаченої грошової допомоги як дитині війни за 2007- 2009 роки ,
встановив :
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом ,у якому просив зобов'язати відповідача-управління Пенсійного фонду України у Віньковецькому районі Хмельницької області вчинити дії по нарахуванню та виплаті йому щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням раніше виплачених сум за вказаний період .
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував , що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року , знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного Фонду України у Віньковецькому районі , отримує пенсію за віком, на підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус « дитина війни » , тобто особою , яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни ( 02 .09. 1945 року ) було менше 18 років , а отже має право на пільги , передбачені цим Законом , зокрема на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яку відповідач в порушення вимог зазначеного Закону не виплачував.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року у справі № 1-29/2007 ( справа про соціальні гарантії громадян ) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними ) положення Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" пункту 12 статті 71 , яким зупинялася дія ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22. 05. 2008 р. визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними ) пункт 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни до ст. ст. 5 ,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, після прийняття вказаних рішень Конституційним Судом України, відповідач зобов'язаний був проводити нарахування та виплату підвищення до пенсії щомісячно у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у 2007 році починаючи із 09 липня 2007 року, у 2008 році починаючи із 22 травня 2008 року, та повністю у 2009 р.
Позивач у судове засідання не з»явився , про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, у поданій до суду позовній заяві просив справу розглянути за його відсутності , та задовольнити позов.
Представник відповідача за дорученням Рибак В.В. у судове засідання також не з'явився , подав до суду заяву про розгляд справи без його участі , вказавши, що позовні вимоги не визнає.
Дослідивши матеріали справи , з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 належить до категорії дитина війни, що підтверджується наданими документами до матеріалів справи та визнано відповідачем.
Законом України “Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18.11.2004, який набрав чинності з 01.01.2006, встановлено правовий статус дітей війни і визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Згідно ст. 6 зазначеного закону дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (у справі № 1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян)) зупинення дії статті 6 на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України від 19.12.2006 № 489-V та положення ст. 111 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним).
Щодо заявлених позовних вимог за 2007 рік суд бере до уваги те, що рішення Конституційного Суду України по справі N 6-рп/2007 набрало законної сили 09.07.2007 року.
У відповідності до положень статті 147 Конституції України Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Статтею 150 Конституції України визначено повноваження Конституційного Суду України віднесено, зокрема: вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність); законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
За змістом статті 152 Конституції України врегульоване процедурне питання, у відповідності до якого, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, право позивача на нарахування за 2007 рік відновилося з дня прийняття рішення Конституційним Судом України по справі N 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, тобто з 09.07.2007 року, при цьому в тому правовому режимі, який існував до дня набрання сили змін, визнаних в подальшому неконституційними. Аналіз вищевикладеного дає підстави суду зробити висновок про неправомірність дій відповідача щодо не нарахування підвищення до пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року .
Таким чином, нарахування підвищення має бути вчинено з дня ухвалення вищевказаного рішення Конституційного Суду України, тобто з 09.07.2007 року.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року N 107-VI у Законі України "Про соціальний захист дітей війни" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 4, ст. 94; 2006 р., N 9 - 11, ст. 96. N 19 - 20, ст. 166; 2007 р., N 7 - 8, ст. 66): текст статті 6 викладено в такій редакції:
«Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II,
пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Суд керується положеннями частини 2 статті 152 Конституції України, у відповідності до якої закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, рішення Конституційного Суду України не мають зворотної сили, а закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Суд бере до уваги, зокрема, пункт 4 рішення Конституційного Суду України "У справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України "Про чинність Закону України "Про Рахункову палату", офіційного тлумачення положень частини другої статті 150 Конституції України, а також частини другої статті 70 Закону України "Про Конституційний Суд України" стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України)" (№ 15-рп/2000 від 14.12.2000). Конституційний Суд України, зокрема, зазначає, що органи державної влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові та службові особи, громадяни та їх об'єднання, іноземці, особи без громадянства повинні утримуватись від застосування чи використання правових актів або їх положень, визнаних неконституційними. Незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Крім того, суд бере до уваги зміст пункту 4 мотивувальної частини і пункт 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України "Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій)" (№ 8-зп від 24.12.1997).
Конституційний Суд України в четвертому пункті мотивувальної частини зазначає, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. 3а цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.
Прояв зазначеного правового змісту дії рішення Конституційного Суду України у часі був покладений у пункт 3 резолютивної частини цього рішення.
Таким чином, враховуючи особливість юридичних наслідків визнання неконституційним нормативно-правового акту (яка проявляється в тому, що не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність) суд вважає, що рішення Конституційного Суду України зворотної дії у часі не мають і не можуть у зв'язку з цим бути поширеними на правовідносини, які мали місце на час дії відповідної правової норми, до дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про її неконституційність.
Отже, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що дії суб'єктів владних повноважень, які були вчинені у відповідності до вимог законів, інших правових актів або їх окремих положень, до моменту визнання останніх неконституційними, є законними і такими, що відповідають вимогам частини 2 статті 19 Конституції України.
А тому право позивача на нарахування за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. відновилося з дня прийняття рішення Конституційним Судом України по справі N 10-рп/2008 від 22.05.2008 р., при цьому в тому правовому режимі, який існував до дня набрання сили змін, визнаних в подальшому неконституційними. Таким чином, нарахування підвищення має бути вчинено з дня ухвалення вищевказаного рішення Конституційного Суду України, тобто з 22.05.2008 року, на підставі положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у редакції, що діяла до 01.01.2008 року.
Прийнятий 26 грудня 2008 року Закон України «Про Державний Бюджет України на 2009 рік» не містить положень, що зупиняють дію Закону України «Про соціальний захист дітей війни» чи його окремих норм, тому зазначена вище надбавка підлягає виплаті і за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.
Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Однак, враховуючи той факт, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для розрахунку зазначеного підвищення до пенсії. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячного підвищення до пенсії, передбаченого Законом України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячного підвищення до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З огляду на викладене положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону не може застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання підвищення до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни. "
Згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. Даним законом також визначено розмір мінімальної пенсії за віком, який дорівнює розміру прожиткового мінімуму + 1%.
Однак , всупереч вказаним нормам закону у 2007 році нарахування та виплата дитині війни -- ОСОБА_2 підвищення до пенсії відповідачем здійснювалося у такому розмірі : з 01.01.2007 року 19.00 грн., з 01.04.2007 року - 20.30 грн., з 01.10.2007 року - 20 .55 грн.
Статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" на 2008 рік затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Проте позивач отримував надбавку до пенсії у 2008 році у відповідності до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" у такому розмірі : з 01 січня по 31 березня -- 47 грн. , з 01 квітня по 30 червня - 48.10 грн. , з 01 липня по 30 вересня - 48.20 грн. , з 01 жовтня по 31 грудня - 49.80 грн.
Стаття 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" встановлює у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у грудні 2008 року - 498 гривень.
Відповідно до Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20 жовтня 2009 року N 1646-VI, прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність з 1 листопада 2009 року становить 573 гривень
Протягом 2009 р. відповідачем було нараховано та виплачено позивачу підвищення до пенсії у розмірі по 49.80 грн. щомісячно.
Дані обставини підтверджуються відповідними довідками управління Пенсійного Фонду України у Віньковецькому районі від 23 .03.2010 року.
Водночас, пунктами 3, 4 положення "Про Пенсійний фонд України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 р. № 1261, призначення (перерахунок) та виплата пенсій віднесено до обов'язків та функцій органів Пенсійного фонду України.
Відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення "Про Пенсійний фонд України", здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є Управління Пенсійного фонду України У Віньковецькому районі Хмельницької області.
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача вчинити дії по нарахуванню та виплаті надбавки до пенсії позивачу за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 01 січня по 31 грудня 2009 року.
Керуючись ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 8 , 10, 60, 212-215 ЦПК України суд, -
Позов задовольнити повністю .
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Віньковецькому районі Хмельницької області вчинити дії по нарахуванню та виплаті щомісячної державної соціальної 30 % надбавки до пенсії як дитині війни ОСОБА_2 за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 01 січня по 31 грудня 2009 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням раніше виплачених сум за вказаний період.
Рішення суду в повному обсязі складено 18 червня 2010 року.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Хмельницької області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання зави про апеляційне оскарження через Віньковецький районний суд.
Головуюча суддя О.М.Волкова