Справа № 646/680/21
№ провадження 1-кп/646/260/2022
03.02.2022 м.Харків
Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю прокурорів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
потерпілої - ОСОБА_4 ,
потерпілої - ОСОБА_5 ,
представника потерпілих - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченої - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
секретарі судового засідання - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020220000001128 від 12.09.2020 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Харків, громадянки України, з вищою освітою, незаміжньої, яка має на утриманні малолітню дочку ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працює, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
11 вересня 2020 року близько 13 годині 20 хвилин ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем Daewoo Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухалась по пр-т Гагаріна зі сторони вул. Руставелі в напрямку вул. Плеханівська в м.Харкові зі швидкістю 40 км/год. Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого біля будинку 1 по пр-т Гагаріна в м.Харкові, проявила неуважність, діючи необережно, своєчасно не зменшила швидкість руху, не зупинила керований автомобіль та не надала дорогу пішоходам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які переходили проїжджу частину по вищевказаному пішохідному переходу справа наліво по ходу руху автомобіля під керуванням ОСОБА_7 , та допустила наїзд на вказаних пішоходів, чим порушила вимоги п.18.1 Правил дорожнього руху України згідно з яким:
п.18.1 «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної події пішохід ОСОБА_4 згідно з висновком судово-медичної експертизи №12-14/937-А/20 від 21 грудня 2020 року отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді забитих ран лобово-тім'яної і потиличної областей, забитої рани лівого надпліччя, бічної поверхні шиї зліва, компресійних переломів тіл 6 і 9 грудних хребців, перелому остистих відростків 5 і 6 шийних хребців, двостороннього перелому дужок 6-го шийного хребця, перелому поперечного відростка 7 -го шийного хребця, перелому верхнього суглобового відростка зліва 7-го шийного хребця.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи №12-14/936-А/20 від 21 грудня 2020 року внаслідок дорожньо-транспортної події, яка мала місце 11 вересня 2020 року, пішохід ОСОБА_5 отримала ушкодження середнього ступеня тяжкості у вигляді перелому хірургічної шийки лівої плечової кістки з відривом великого горбика, краєвого перелому виростка лівої великогомілкової кістки.
Відповідно до висновку автотехнічної експертизи №СЕ-19/121-20/22177-ІТ від 22 грудня 2020 року у даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «Daewoo Lanos», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 є невідповідності вимогам п.18.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною подією.
Дії ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесні ушкодження, потерпілій ОСОБА_4 - тяжкі тілесні ушкодження.
Обвинувачена ОСОБА_7 у судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала повністю, у скоєному щиро покаялася, публічно вибачилась перед потерпілими, фактичні обставини справи не оспорювала, пояснила, що 11 вересня 2020 року біля 13 години 20 хвилин рухалась на автомобілі Деу Ланос, державний номер НОМЕР_1 по пр-т Гагаріна у бік вул. Плеханівської у правому крайньому ряду зі швидкістю приблизно 40 км/год. Погода була сонячна. Під час руху її нічого не відволікало. Полоса руху, по якій вона рухалась, мала дві смугу руху в одному напрямку. Перед нею також рухались автомобілі. Перед пішохідним переходом справа були припаркові автомобілі, які трішки закривали огляд пішохідного переходу. Перед пішохідним переходом вона подивилась направо та наліво, пішоходів не було, швидкість руху не знижувала, оскільки перед нею також їхала автівка - джип. Потерпілих на пішохідному переході ОСОБА_7 не бачила, а побачила їх тільки у момент зіткнення. Удар прийшовся на передню частину автомобілю. Коли відбувся удар, автомобіль, на якому їхала ОСОБА_7 , «заглох». ОСОБА_7 вийшла з автомобілю, одразу не зорієнтувалась, що трапилось, потім почала викликати поліцію, а чоловік, який був поруч, викликав швидку. ОСОБА_7 пояснила, що має водійський стаж 10 років, це її перша аварія.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_7 визнала частково: матеріальну шкоду визнала в повному обсязі, а розмір моральної шкоди визнала частково, пояснивши, що не має матеріальної можливості компенсувати потерпілим шкоду у визначеному ними розмірі, оскільки офіційно не працює, крім того має на утриманні малолітню дитину. Зазначила, що намагалася частково компенсувати шкоду потерпілим та засобами поштового зв'язку відправляла грошові кошти на їх адреси, про що свідчать надані копії квитанцій від 11 травня 2021 року про переказ коштів, однак потерпілі відмовилися отримувати грошові кошти поштою.
Крім повного визнання обвинуваченою своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, підтверджується сукупністю зібраних у ході досудового розслідування з додержанням вимог КПК України та досліджених у судовому засіданні доказів.
Так, допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 пояснила, що 11 вересня 2020 року в обідню перерву біля 13 години пішла зі своєю подругою ОСОБА_5 прогулятись у парк. Вони підійшли до пішохідного переходу на пр-т Гагаріна, біля будинку 1, пропустили автомобілі та почали рухатися по переходу. Дійшовши приблизно до розмежувальної лінії, їх збив автомобіль Деу Ланос, під керуванням ОСОБА_7 . Перед пішохідним переходом є невеличка парковка, метрів за 6-7 до переходу, там були припарковані автомобілі, але вони не закривали огляд переходу. У результаті ДТП ОСОБА_4 отримала струс головного мозку, переломи шийних та грудних хребців, пройшла двотижневе стаціонарне лікування у лікарні, потім один місяць лежала в хребетному корсеті, після цього довгий час носила шийний корсет. Зараз вона постійно відчуває головний біль, не може довго стояти, що є наслідком отриманих під час ДТП травм. Крім того, у результаті струсу головного мозку у неї лопнула барабанна перетинка, внаслідок чого погіршився слух. ОСОБА_4 працює бухгалтером, але після отриманих травм не може довгий час працювати за комп'ютером. Зазначила, що ОСОБА_7 у лікарню відвідати її не приходила, дійсно переказувала їй гроші, але ОСОБА_4 спочатку їх не прийняла, оскільки це було більше ніж через півроку після аварії, коли вона дійсно потребувала матеріальної допомоги на лікування.
Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 пояснила, що 11 вересня 2020 року в обідню перерву, після 13 години вийшла зі своєю подругою ОСОБА_4 прогулятись у парк. Дорогою до парка необхідно було перейти проїжджу частину на пр-ті ОСОБА_12 . Підійшовши до пішохідного переходу, жінки переконались, що автомобілі відсутні, почали переходити дорогу. Дійшовши майже до середини переходу, ОСОБА_5 обернулась і в цей момент відчула удар автомобілю. Після удару ОСОБА_5 не могла піднятись та побачила, що ОСОБА_4 також лежить трохи далі від неї. ОСОБА_7 до них не підходила, їм допомагали люди, які були поруч та викликали швидку. Після ДТП ОСОБА_5 та ОСОБА_4 швидка відвезла до лікарні невідкладної швидкої допомоги. У ОСОБА_5 був перелом плеча та ноги, 4 місяці їй прийшлося ходити у бандажі, на теперішній час вона відчуває наслідки травм, отриманих під час ДТП. Зазначила, що дійсно перед пішохідним переходом була стоянка, на якій були припарковані автомобілі, але вона не може визначити, на якій відстані від переходу. Вважає, що на дорозі нічого не заважало водію ОСОБА_7 побачити їх на пішохідному переході. Вона побачила автомобіль Деу Ланос вже під час удару, вважає, що він їхав швидко. Зазначила, що ОСОБА_7 у лікарню відвідати її не приходила, дійсно переказувала їй гроші, але ОСОБА_5 їх не прийняла, оскільки це вже було невчасно, не у той момент, коли вона дійсно потребувала матеріальної допомоги на лікування.
Аналізуючи показання обвинуваченої та потерпілих, які були допитані під час судового розгляду, суд розцінює їх показання як правдиві, оскільки вони стабільні, узгоджуються між собою, перед допитом потерпілі попереджались про кримінальну відповідальність за завідоме неправдиві показання. Крім того, вказані свідчення у своєму системному взаємозв'язку узгоджуються з дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, якими повністю підтверджується винуватість ОСОБА_7 у фактично скоєному, а саме:
- даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 11 вересня 2020 року з наданою до нього схемою до протоколу огляду місця ДТП від 11 вересня 2020 року, та ілюстрованою фототаблицею, в якому зафіксована ділянка проїжджої частини по АДРЕСА_2 , на якій відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Daewoo Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , із зображенням на схемі положення вказаного автомобіля та напрямку його руху на місці пригоди, наявність механічних пошкоджень транспортного засобу;
- даними акту огляду транспортного засобу, який знаходиться на тимчасовому відповідальному зберіганні з 11 вересня 2020 року, в якому зафіксовані виявлені несправності автомобіля Daewoo Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
- висновком судової автотехнічної експертизи №7/1419СЕ-20 від 12 листопада 2020 року, відповідно до якого на момент експертного огляду рульове керування та ходова частина автомобіля Daewoo Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 перебувала у працездатному стані, при якому були відсутні будь-які несправності, які могли б впливати на їх вихідні параметри, на момент експертного огляду робоча гальмівна система автомобіля Daewoo Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебувала у працездатному стані;
- висновком судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/121-20/22177-ІТ від 22 грудня 2020 року, згідно з яким у даній дорожній обстановці водій автомобіля Daewoo Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_7 повинна була діяти відповідно до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці водій автомобіля Daewoo Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_7 повинна була діяти відповідно до вимог п18.1 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці водій автомобіля Daewoo Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_7 мала технічну можливість запобігти ДТП шляхом виконання вимог п.18.1 Правил дорожнього руху України. У діях водія автомобіля Daewoo Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 вбачаються невідповідності вимогам п.18.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходяться у причинному зв'язку з настанням ДТП;
- висновком судово-медичної експертизи №12-14/937-А/20 від 14 грудня 2020 року, згідно з яким у ОСОБА_4 мали місце пошкодження: забиті рани лобово-тім'яної і потиличної областей, забита рана лівого надпліччя, бічної поверхні шиї зліва, компресійні переломи тіл 6 і 9 грудних хребців, перелом остистих відростків 5 і 6 шийних хребців, двосторонній перелом дужок 6-го шийного хребця, перелом поперечного відростка 7-го шийного хребця, перелом верхнього суглобового відростка зліва 7-го шийного хребця. Перераховані пошкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, могли виникнути в умовах ДТП, при обставинах, викладених у постанові, в своїй сукупності, відносяться до категорії тяжких тілесних пошкоджень по критерію небезпеки для життя;
- висновком судово-медичної експертизи №12-14/936-А/20 від 14 грудня 2020 року, згідно з яким у ОСОБА_5 мали місце пошкодження: перелом хірургічної шийки лівої плечової кістки з відривом великого горбика, краєвий перелом виростка лівої великогомілкової кістки. Перераховані пошкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, могли виникнути в умовах ДТП, при обставинах, викладених у постанові, відносяться до тілесних пошкоджень середньої тяжкості, що призвели за собою тривалий розлад здоров'я;
- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеним 11 вересня 2020 року о 20 годині 30 хвилин, відповідно до якого у ОСОБА_7 ознак алкогольного та наркотичного сп'яніння не виявлено;
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 11 грудня 2020 року за участю свідка ОСОБА_7 та схеми до протоколу, у ході проведення якого ОСОБА_7 повідомила про обставини дорожньо-транспортної події, яка мала місце 11 вересня 2020 року по пр-т Гагаріна біля будинку №1 за участю автомобіля «Daewoo Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під її керуванням, вказавши напрямок та характер руху, а також швидкість, з якою рухалася на вказаному автомобілі до зіткнення;
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 14 грудня 2020 року за участю потерпілої ОСОБА_4 та схеми до протоколу, у ході проведення якого потерпіла повідомила про обставини дорожньо-транспортної події, яка мала місце 11 вересня 2020 року по пр-т Гагаріна біля будинку №1 за участю автомобіля «Daewoo Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 , вказавши напрямок та характер руху, а також швидкість, з якою рухався автомобіль до зіткнення;
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 14 грудня 2020 року за участю потерпілої ОСОБА_5 та схеми до протоколу, у ході проведення якого потерпіла повідомила про обставини дорожньо-транспортної події, яка мала місце 11 вересня 2020 року по пр-т Гагаріна біля будинку №1 за участю автомобіля «Daewoo Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 , вказавши напрямок та характер руху, а також швидкість, з якою рухався автомобіль до зіткнення;
- копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , з якого вбачається, що власником автомобіля Daewoo Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_13 ;
- даними полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-201178626, згідно з яким цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Daewoo Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ПАТ «Страхова група «ТАС», строк дії договору з 09.09.2020 по 08.09.2021.
Аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки вони містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у справі та передбачені як джерела доказування чинним КПК України, зібрані у відповідності з процесуальним законодавством. Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості не викликають.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точку зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку про те, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, доведена повністю.
Вивченням даних про особу ОСОБА_7 встановлено, що вона раніше не судима, незаміжня, має на утриманні малолітню дочку ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштована, однак працює водієм таксі, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується позитивно.
Суд також приймає до уваги досудову доповідь від 21 грудня 2021 року стосовно обвинуваченої ОСОБА_7 , відповідно до якої, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченої, її спосіб життя, історію правопорушень, а також низьку ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства. На думку органу пробації, виконання покарання у громаді можливо за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень: виконання всіх вимог індивідуального плану роботи (відвідування профілактичних заходів у відділі пробації) із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладення на правопорушника обов'язків, передбачених п.2 ч.3 ст. 76 КК України.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченої відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченої, яке виразилось в усвідомленні нею своєї провини та засудженні своєї протиправної поведінки, часткове відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_4 .
Відповідно до ст. 67 КК України обставини, що обтяжують її покарання, відсутні.
Відповідно до вимог ч. 2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При обранні виду та міри покарання обвинуваченій ОСОБА_7 суд згідно з вимогами статей 65-67 КК України з додержанням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання враховує характер і ступінь тяжкості скоєного правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, необережну форму вини, характер діяння, ступінь вини обвинуваченої, наявність пом'якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючої покарання обставини, а також, дані про особу обвинуваченої, її поведінку як до вчинення інкримінованого їй правопорушення, так і після цього, ставлення до скоєного, враховуючи також ту обставину, що обвинувачена у ході судового розгляду просила вибачення у потерпілих, намагалась перерахувати кошти потерпілим в рахунок відшкодування шкоди, які останні з особистих моральних мотивів не прийняли, після чого частково відшкодувала потерпілій ОСОБА_4 шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, а також враховує вік та стан здоров'я, репутацію та майновий стан обвинуваченої, яка офіційно не працевлаштована, однак пояснила суду, що на даний час працює водієм таксі, що є єдиним джерелом її доходу, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судима.
З урахуванням вищезазначених обставин, даних про особу обвинуваченої ОСОБА_7 , інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, призначити їй основне покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч.2 ст. 286 КК України.
При цьому, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, той факт, що ОСОБА_7 кримінальне правопорушення вчинила вперше, вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала повністю, у вчиненому щиро розкаялася, вибачилась перед потерпілими, частково відшкодувала завдану шкоду, а також беручи до уваги позицію сторони обвинувачення та захисту, які просили застосувати відносно обвинуваченої положення ст.75 КК України та позицію потерпілих, які не заперечували проти призначення обвинуваченій покарання із застосуванням положень ст.75 КК України, і звільнити її від відбування призначеного покарання з випробуванням, а також положення диспозитивності кримінального судочинства, суд вважає за можливе звільнити обвинувачену ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням.
На думку суду, призначена міра покарання надасть можливість обвинуваченій сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчиненні нею протиправні діяння у майбутньому, що буде в свою чергу достатньою превентивною мірою.
Разом з тим, санкція ч.2 ст. 286 КК України, за якою обвинувачується ОСОБА_7 , передбачає додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
Пленум Верховного Суду України у пункті 21 своєї постанови №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначив, що у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286, ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
Питання про доцільність призначення додаткового покарання вирішується на розсуд суду з урахуванням обставин конкретної справи і з обов'язковим мотивуванням у вироку прийнятого рішення.
Вирішуючи питання про доцільність призначення обвинуваченій додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд враховує, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченою шляхом порушення правил дорожнього руху під час керування транспортним засобом, а наслідком її дій стало спричинення потерпілим тяжких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що значно підвищує суспільну небезпеку зазначеного кримінального правопорушення, одночасно з цим, суд враховує особу обвинуваченої, яка за місцем проживання характеризуються виключно позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря- нарколога не перебуває, раніше не судима, у повному обсязі визнала позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та частково - моральну шкоду, що свідчить про бажання обвинуваченої виправити наслідки вчиненого злочину, щире каяття обвинуваченої, а також те, що ОСОБА_7 є незаміжньою та має на утриманні малолітню дитину, хоча офіційно не працевлаштована, однак працює водієм таксі, її робота безпосередньо пов'язана з керуванням транспортним засобом, що є єдиним джерелом її доходу, утримання родини, за 10 років водійського стажу вперше порушила Правила дорожнього руху, у зв'язку з чим суд вважає за можливе не застосовувати до ОСОБА_7 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, щоб також надати можливість відшкодувати потерпілим шкоду, завдану кримінальним правопорушенням.
Позбавлення обвинуваченої права керування транспортними засобами призведе до втрати нею джерела доходу та не сприятиме скорішому відшкодуванню завданої потерпілим шкоди.
Суд, з огляду на викладене, вважає за необхідне не застосувати додаткове покарання до обвинуваченої.
При вирішенні питання щодо заявлених цивільних позовів суд виходить із такого.
Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до положень ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
За змістом cт. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Збитки відшкодовуються у повному обсязі.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «розгляд справ, що виникають при відшкодуванні шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, має здійснюватися у точній відповідальності із законом та установлені для цього строки. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Суд під час розгляду справи встановив, що внаслідок ДТП, яка сталася з вини обвинуваченої ОСОБА_7 , потерпілі отримали тілесні ушкодження, у зв'язку з чим потребували певного лікування та відповідно понесли витрати на лікування.
Що стосується наявності шкоди, завданої здоров'ю потерпілих внаслідок вчиненого кримінального правопорушення, то ці обставини учасниками кримінального провадження не оспорюються. Спірним у даному випадку є розмір заподіяної шкоди.
Згідно з ч.2 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень ст.ст. 76, 77, 78 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Обов'язок доказування покладається на сторін. Це положення є найважливішою складовою принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. Доведеність під час судового розгляду підстав цивільного позову зобов'язує суд при ухваленні обвинувального вироку задовольнити цивільний позову у розмірі, підтвердженому дослідженими у судовому засіданні доказами та відмовити в задоволенні цивільного позову, у тій частині, яка не доведена.
Потерпілою ОСОБА_4 заявлено цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_7 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 51 342 гривні 04 копійки та моральної шкоди у розмірі 100 000 гривень, який обвинувачена у частині відшкодування матеріальної шкоди визнала повністю, а у частині моральної шкоди - частково.
В обґрунтування позовних вимог потерпіла ОСОБА_4 зазначила, що внаслідок ДТП вона отримала тяжкі тілесні ушкодження, у зв'язку з чим понесла витрати на лікування у розмірі 51 342 гривні 04 копійки, на підтвердження чого надала квитанції на придбання ліків та виробів медичного призначення.
Однак, відповідно до матеріалів справи потерпілою ОСОБА_4 документально підтверджено понесені останньою витрати на лікування лише у розмірі 18 269 гривень 04 копійки.
Крім того, суд приймає до уваги той факт, що обвинувачена частково відшкодувала потерпілій ОСОБА_4 шкоду у розмірі 6000 гривень, що остання підтвердила у судовому засіданні, тому суд вбачає підстави для задоволення цивільного позову в частині стягнення з обвинуваченої на користь потерпілої майнової шкоди у сумі 12 269 гривень 04 копійки.
Потерпілою ОСОБА_5 заявлено цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_7 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 3 473 гривні 53 копійки та моральної шкоди у розмірі 50 000 гривень, який обвинувачена у частині відшкодування матеріальної шкоди визнала повністю, а у частині моральної шкоди - частково.
В обґрунтування позовних вимог потерпіла ОСОБА_5 зазначила, що внаслідок ДТП, вона отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, що призвели за собою тривалий розлад здоров'я, у зв'язку з чим вона понесла витрати на лікування у розмірі 3 473 гривні 53 копійки, на підтвердження чого надала квитанції на придбання ліків та виробів медичного призначення.
Однак, відповідно до матеріалів справи потерпілою ОСОБА_5 документально підтверджено понесені останньою витрати на лікування лише у розмірі 1 773 гривні 86 копійок, тому суд вбачає підстави для задоволення цивільного позову в частині стягнення з обвинуваченої на користь потерпілої майнової шкоди лише у цій сумі.
Щодо вимог потерпілих про стягнення моральної шкоди з обвинуваченої суд приходить до такого висновку.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
В силу положень п.п. 9.10 даної Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди може бути зменшений судом з урахуванням ступеня вини заподіювача і потерпілого та майнового стану відповідача. При заподіянні особі моральної шкоди обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
Суд враховує характер правопорушення - дорожня-транспортна пригода за участю водія і пішохода, де, по зрівнянню з водієм, пішохід є найменш захищеним. При цьому, у першу чергу, на водія покладається обов'язок забезпечити дотримання правил безпеки руху, слідкувати за дорожньою обстановкою і своєчасно приймати відповідні заходи у разі її зміни. Вказаних вимог водій ОСОБА_7 не дотрималась і допустила порушення Правил дорожнього руху, у результаті чого вона наразила на небезпеку життя та здоров'я людини, які відповідно до ст.3 Конституції України визнаються найголовнішими соціальними цінностями.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд також виходить з того, що не може бути точних критеріїв майнового виразу фізичного і душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз і його визначення не піддається математичним формулам.
Потерпіла ОСОБА_4 вимогу про стягнення моральної шкоди обґрунтовує тривалим лікуванням, фізичними болісними стражданнями, які вона перенесла, внаслідок отриманих під час ДТП травм, та які продовжує наразі відчувати, а також неможливістю жити повноцінним життям, ходити на роботу.
Суд вважає доведеним заподіяння моральної шкоди потерпілій ОСОБА_4 внаслідок отриманих під час дорожньо-транспортної пригоди тяжких тілесних ушкоджень, які заподіяли цілком природні фізичні та моральні страждання, тривалість лікування, глибину душевних страждань потерпілої, погіршення її здібностей та позбавлення можливості їх реалізації, що негативно вплинули на її фізичний та психічний стан, вимагали додаткових зусиль для організації життя, а також враховуючи стан здоров'я, вік та матеріальне становище потерпілої, яка по теперішній час проходить медичну реабілітацію, через наслідки отриманих травм не може повноцінно працювати повний робочий день, у якої у результаті струсу головного мозку після ДТП лопнула барабанна перетинка, внаслідок чого погіршився слух, суд приходить до висновку, що визначений потерпілою розмір моральної шкоди є розумним і справедливим, тому стягує з обвинуваченої на користь потерпілої моральну шкоду у розмірі 100 000 гривень.
На переконання суду, вказана сума буде достатньою для відшкодування усіх фізичних та душевних страждань потерпілої, у зв'язку із порушенням нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, а також незручностей, пов'язаних із проходженням нею лікування.
Потерпіла ОСОБА_5 моральну шкоду обґрунтовує тривалими стражданнями, які вона перенесла внаслідок отриманих під час ДТП травм та продовжує наразі відчувати, а також неможливістю жити повноцінним життям, ходити на роботу.
Судом об'єктивно встановлено, що потерпілій ОСОБА_5 внаслідок протиправних дій обвинуваченої були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинило фізичні болісні відчуття, потягло необхідність лікування та перенесення у зв'язку з цим душевних страждань, що порушило нормальний життєвий ритм потерпілої. Ці обставини в їх сукупності свідчать про заподіяння потерпілій з вини обвинуваченої моральної шкоди. Суд вважає, що вказані наслідки ДТП з вини обвинуваченої призвели до значного порушення звичного способу життя потерпілої і вона вимушена докладати значних додаткових зусиль для його організації та відновлення свого душевного стану.
Дотримуючись принципу розумності та справедливості, суд вважає, що внаслідок вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, потерпілій ОСОБА_5 була завдана моральна шкода, яку суд оцінює у розмірі 50 000 гривень, у зв'язку з чим позовні вимоги потерпілої про стягнення з обвинуваченої моральної шкоди підлягають задоволенню в повному обсязі.
Таким чином, пред'явлені потерпілими цивільні позови підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з обвинуваченої на користь потерпілої ОСОБА_4 матеріальної шкоди у розмірі 12 269 гривень 04 копійки та моральної шкоди у розмірі 100 000 гривень та на користь потерпілої ОСОБА_5 - матеріальної шкоди у розмірі 1 773 гривні 86 копійок та моральної шкоди у розмірі 50 000 гривень.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Питання щодо витрат, пов'язаних із проведенням експертиз по кримінальному провадженню, суд вирішує на підставі ст.124 КПК України.
Відповідно до вимог статті 374 КПК України суд при постановленні вироку вирішує питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2020 року накладений арешт на автомобіль марки Daewoo Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перебуває у власності ОСОБА_13 , суд скасовує вказаний арешт, оскільки він був накладений у порядку ч.3 ст.170 КПК України з метою збереження речових доказів, оскільки ця потреба наразі відпала.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349,368,370,373-374 КПК України, суд
ОСОБА_7 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України, і призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід відповідно до видів, передбачених ст. 131 КПК України, не обирався.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 12 269 (дванадцять тисяч двісті шістдесят дев'ять) гривень 04 копійки, у рахунок відшкодування моральної шкоди - 100 000 (сто тисяч) гривень.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_14 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 1773 (одну тисячу сімсот сімдесят три) гривні 86 копійок, у рахунок відшкодування моральної шкоди - 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави в особі Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України витрати на залучення експерта для проведення судових автотехнічних експертиз №7/1419СЕ-20 від 12 листопада 2020 року та №СЕ-19/121-20/22177-ІТ від 22 грудня 2020 року у загальному розмірі 3922 (три тисячі дев'ятсот двадцять дві) гривні 80 копійок.
Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2020 року на автомобіль марки Daewoo Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_13 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .
Речові докази - автомобіль Daewoo Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , після набуття вироком законної сили повернути власнику - ОСОБА_13 .
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Червонозаводський районний суд м. Харкова протягом 30 діб з дня його проголошення, а засудженим - в той же строк з часу отримання копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1