Справа № 466/5776/21
Провадження № 2/463/288/22
02 лютого 2022 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді: Стрепка Н.Л.,
з участю секретаря судових засідань: Онишкевича О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
24 червня 2021 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Львова з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № CL-193259 від 22 травня 2019 року в розмірі 105018,41 гривень, що складається з 50430,06 гривень заборгованості за тілом кредиту, 50916,55 гривень заборгованості за відсотками, 3671,8 гривень заборгованості за пенею по простроченому тілу кредиту, а також про стягнення суми сплаченого судового збору в розмірі 2270 гривень та витрат на професійну правову допомогу у розмірі 10501,841 гривень.
Позов мотивує тим, що 22 травня 2019 року між позивачем і відповідачем був укладений кредитний договір № CL-193259, згідно з яким остання отримала кредит в розмірі 110000 гривень, строком на 36 місяців з дати укладення договору, зі сплатою 36,99% річних. Відповідно до п. 2.4 договору позичальник доручає банку здійснити переказ кредитних коштів на наступні цілі: на поточні потреби в сумі 30220,5 гривень, на погашення (рефінансування) кредитної заборгованості позичальника перед АТ «Альфа-Банк» в сумі 79779,5 гривень. Своїх договірних зобов'язань відповідач не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість. Звернення з приводу погашення заборгованості до відповідача, була нею проігнорована. В обґрунтування позовних вимог посилається на додані до позовної заяви письмові докази, які підтверджують право вимоги до відповідача та розмір заборгованості останньої. Як на підставу задоволення вимог вказує на положення ст.ст. 525, 526, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України.
Матеріали даного позову надійшли до Шевченківського районного суду м. Львова 29 червня 2021 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 14 липня 2021 року матеріали позову скеровано за підсудністю до Личаківського районного суду м. Львова, оскільки останнє відоме зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що є територією Личаківського району м. Львова.
Матеріали даного позову надійшли до Личаківського районного суду м. Львова 23 вересня 2021 року
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 24 вересня 2021 року прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено таку до судового розгляду.
11 листопада 2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову так як вважає, що нею було сплачено більше 100000 гривень в рахунок погашення заборгованості про що свідчить надана позивачем довідка про рух коштів по рахунку. Зазначає, що банк її не поінформував в письмовій формі під час укладення договору про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту. Крім того, на її думку відсутні підстави для стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки відсутній акт виконаних робіт і квитанція про оплату таких.
Представник позивача Павленко С.В., який діяв на підставі довіреності від 31 грудня 2020 року № 11821 в судове засідання не з'явився, в позові просив розгляд справи проводити у відсутності сторони позивача.
Відповідач в судові засідання 24 листопада 2021 року та 2 лютого 2022 року, будучи повідомлено про час і місце їх проведення, не з'явилась. Засобами електронного зв'язку 2 лютого 2022 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача, відповідно до якого розгляд справи просить проводити у її відсутності.
За таких обставин, враховуючи подання стороною відповідача відзиву, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін і ухвалити у справі рішення на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи.
У зв'язку з неявкою сторін відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 22 травня 2019 року між позивачем і відповідачем був укладений кредитний договір № CL-193259, згідно з яким остання отримала кредит в розмірі 110000 гривень, що стверджується меморіальними ордерами від 22 травня 2019 року № 28900581, № 28900594, строком на 36 місяців з дати укладення договору, зі сплатою 36,99% річних.
Відповідно до п. 2.4 договору позичальник доручає банку здійснити переказ кредитних коштів на наступні цілі: на поточні потреби в сумі 30220,5 гривень, на погашення (рефінансування) кредитної заборгованості позичальника перед АТ «Альфа-Банк» в сумі 79779,5 гривень.
Згідно з п. 6.2 кредит повертається шляхом здійснення позичальником 36 щомісячних платежів по 5141 гривні щомісячно, кожного останнього числа відповідного місяця.
Пункт 6.6 договору визначає черговість погашення заборгованості по кредитному договору, а саме: у першу чергу: прострочені платежі по сплаті процентів за користування кредитом, прострочені платежі по поверненню кредиту (основного боргу); у другу чергу: поточні платежі по сплаті нарахованих процентів за користування кредитом, поточні платежі по поверненню кредиту (основного боргу); у третю чергу: прострочені платежі по сплаті комісії та інших платежів, які передбачені кредитним договором, поточні платежі по сплаті комісії та інших платежів, які передбачені кредитним договором, пеня, штрафи та інші види неустойки.
Згідно з п. 7.1 договору за несвоєчасне виконання (прострочення) грошових зобов'язань за цим кредитним договором позичальник відшкодовує банку заподіяні збитки в повному обсязі та сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, розрахованої від суми кожного несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання позичальника, за кожен день прострочення від дати виникнення прострочення до дати, що передує даті погашення заборгованості позичальником. В будь-якому разі розмір пені, нарахованої позичальнику на підставі цього пункту договору не може перевищувати 15% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини. Отже, вказані вище договори породили певні права та зобов'язання сторін.
Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 1048 ЦК України регламентує, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У відповідності з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Взятих на себе зобов'язань відповідач не виконує, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором № CL-193259 від 22 травня 2019 року в розмірі 105018,41 гривень, що складається з 50430,06 гривень заборгованості за тілом кредиту, 50916,55 гривень заборгованості за відсотками, 3671,8 гривень заборгованості за пенею по простроченому тілу кредиту, що стверджується розрахунком заборгованості по кредиту, який складений у відповідності до умов кредитного договору та вимог ЦК України та випискою про рух коштів по рахунку. Хоча відповідач і заперечує розмір заборгованості, однак альтернативного розрахунку заборгованості не надає, як і не подає належних доказів в погашення заборгованості. Крім того, з виписки про рух коштів по рахунку вбачається, що щомісячні платежі відповідача були меншими встановленої суми у відповідності з п. 6.2 кредитного договору. Порядок черговості погашення заборгованості відповідачем не оспорюється. А тому суд бере до уваги наданий стороною позивача розрахунок заборгованості та виписку про рух коштів як належний і допустимий доказ в підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем на підставі описаного вище кредитного договору.
Позивач звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором, що підтверджується копією вимог від 21 квітня 2021 року № 38/2021, яка відповідачем отримана 27 квітня 2021 року, що стверджується повідомлення про вручення поштового відправлення.
Згідно з ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та чинного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, суд приходить до висновку про порушення відповідачами умов кредитного договору № CL-193259 від 22 травня 2019 року, що призвело до неналежного виконання взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У зв'язку з наведеним з відповідача на користь позивача слід стягнути за кредитним договором № CL-193259 від 22 травня 2019 року заборгованість в розмірі 105018,41 гривень.
Судом не беруться до уваги заперечення відповідача щодо не інформування її в письмовій формі під час укладення договору про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, оскільки як вбачається з паспорта споживчого кредиту, який підписаний відповідачем, доказів протилежного не представлено, такий містить інформацію в тому числі про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту.
При цьому у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачені останнім судові витрати у справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що складаються з 2270 гривень судового збору.
Ухвалюючи рішення у справі, суд не вирішує питання судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу, оскільки стороною позивача на момент ухвалення такого не надано належних і допустимих доказів понесення таких.
Керуючись ст.ст. 141, 265, 273, 274 ЦПК України, суд -
ухвалив:
позов Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Кредобанк» 105018 (сто п'ять тисяч вісімнадцять) гривень 41 (сорок одну копійку) копійку, а також 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Акціонерне товариство «Кредобанк», місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 09807862.
Відповідач: ОСОБА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Суддя: Стрепко Н.Л.