Справа № 405/3626/21
2-ві/405/3/22
01 лютого 2022 року м. Кропивницький
Ленінський районний суд міста Кіровограда у складі:
головуючого судді Драного В.В.
при секретарі Дятел О.В.
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Іванової Л.А. у цивільній справі № 405/3626/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,-
13.12.2021 року ОСОБА_1 подано заяву про відвід судді Ленінського районного суду м. Кіровограда Іванової Л.А. у цивільній справі № 405/3626/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою. Заява про відвід судді мотивована тим, що під час судового розгляду представником відповідача подано клопотання про витребування доказів по справі, яке подане без дотримання вимог встановлених законом щодо строків подання такого клопотання, а також форми та змісту. Отже, правові підстави для задоволення даного клопотання відсутні. Втім, суддя Іванова Л.А. на місці ухвалила задовольнити клопотання представника відповідача про витребування доказів. В подальшому, суддя Іванова Л.А. шляхом винесення процесуальних документів особисто зайнялась збиранням доказів замість сторони відповідача. Суддя протягом понад шість місяців проводить підготовче судове засідання. Вказує, що дії судді викликають сумнів в неупередженості судді, що в силу п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України є самостійною підставою для відводу судді. За вказаних обставин просить про відвід судді Іванової Л.А. від розгляду вказаної справи.
За наслідками розгляду вказаної заяви про відвід судді Іванової Л.А. суд, який розглядає цивільну справу, дійшовши висновку про необґрунтованість відводу. Заяву ОСОБА_1 для вирішення питання про відвід судді передано у порядку ч.1 ст. 33 ЦПК України для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу.
Згідно ч. 3 ст. 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Вивчивши доводи заяви, дослідивши матеріали справи та докази, надані в обґрунтування заяви про відвід судді, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
В свою чергу, положеннями Цивільного процесуального кодексу України передбачено процесуальне право осіб, які беруть участь у справі, заявити відвід судді, в провадженні якого знаходиться справа. Підстави для відводу судді визначені ст. 36 ЦПК України, за якими суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя (ч.ч. 2, 3 ст. 36 ЦПК України).
Статтею 37 ЦПК України передбачено недопустимість повторної участі судді в розгляді справи.
Згідно ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим.
Аналізуючи підстави заявленого ОСОБА_1 відводу судді вбачається, що останні зводяться до незгоди заявника з процесуальними діями судді Іванової Л.А. під час розгляду цивільної справи 405/3626/21, щодо вирішення судом, під час підготовчого провадження у справі, заявленого представником відповідача клопотання про витребування доказів.
Судом відзначається, що вказані доводи заяви ОСОБА_1 не можуть бути підставою для відводу судді, оскільки частиною 4 ст. 36 ЦПК України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу судді. Також не може бути підставою для відводу незгода сторони з порядком ведення суддею судового процесу та прийняття або не прийняття процесуальних рішень в судовому провадженні.
Відповідно до ч.1 ст.6, ч.1 ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
В процесуальному судочинстві діє презумпція безсторонності суду, яка може бути спростована.
Право учасника справи на відвід судді є однією із гарантій права на справедливий суд.
Проте, право на відвід не являється абсолютним. В інакшому випадку воно перетвориться у свавільне обрання суддів для розгляду справи та спосіб процесуального зловживання, що суперечитиме інтересам інших учасників справи та суспільним інтересам загалом.
Крім того, відвід має бути обґрунтований посиланням на факти, які вказують на залежність, упередженість або необ'єктивність судді щодо сторін чи будь-кого з них.
Лише за таких обставин відвід буде правомірним і убезпечить сторони від залежного, упередженого або необ'єктивного суду.
Згідно з вимогами ч.ч.2, 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, а також запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Окрім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 214 ЦПК України при одноособовому розгляді справи суддя, який розглядає справу, є головуючим у судовому засіданні. При колегіальному розгляді справи головуючим у судовому засіданні є суддя-доповідач, визначений Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час розподілу справи. Головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.
Судом відзначається, що відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Крім того, надання учасниками справи доказів, заяв та клопотань є правом учасників справи, визначеним ч. 1 ст. 43 ЦПК України.
Більш того, відповідно до ст. ст. 196, 197 ЦПК України у підготовчому судовому засіданні суд, серед іншого, вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання; вирішує заяви та клопотання учасників справи.
Суд також може оголосити перерву у підготовчому засіданні, зокрема, у випадках витребування нових (додаткових) доказів.
Положеннями ст.222 ЦПК України також визначено, що під час розгляду судом справи по суті учасники справи не позбавлені можливості подавати заяви та заявляти клопотання, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Крім того, відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення в порядку, визначеному положеннями ЦПК України.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава - учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити перетворення судового процесу у безладний рух.
Також судом відзначається, що доводи ОСОБА_1 щодо сумнівів у неупередженості судді Іванової Л.А. ґрунтуються на виключно суб'єктивних припущеннях за відсутності наведення з боку заявника належного обґрунтування такого припущення, що не може бути підставою для відводу судді відповідно до положень ст. 36 ЦПК України, та розцінюється судом, як засіб впливу на суддю в зазначений спосіб під час здійснення правосуддя, схилення судді до винесення рішення на користь позивача.
Частиною 2 ст. 126 Конституції України визначено гарантії незалежності і недоторканності суддів, згідно з якими, вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.
У висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред'являються їм у зв'язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду і визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції.
З огляду на викладене, суд вважає, що доводи ОСОБА_1 про відвід судді не містять об'єктивних обставин, які можуть слугувати підставою для задоволення поданої заяви про відвід судді, заявлений відвід не вмотивований належним чином, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для відводу судді Іванової Л.А. у цивільній справі № 405/3626/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.
Інших обставин, які б викликали сумнів в об'єктивності та неупередженості судді, не встановлено.
Керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 260, 261 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Іванової Л.А. у цивільній справі № 405/3626/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя Ленінського районного суду
м. Кіровограда В.В.Драний