Номер провадження 2/754/613/22
Справа №754/8499/21
Іменем України
11 січня 2022 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого - судді Галась І.А.,
при секретарі - Дуб С.І.
за відсутності сторін
розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
Позивач - ОСОБА_1 , через представника - адвоката Філатова П.О. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. Свої позовні вимоги обґрунтовуючи тим, що в березні 2019 року ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 кошти в сумі 6 000,00 доларів США строком до 27.08.2020 року, що підтверджується розпискою. В зазначений в розписці строк Відповідач не повернув позичені кошти та станом на день подання позовною заяви до суду ухиляється від повернення позики.
Позивачем зазначено, що між сторонами виникли правовідносини за договором позики, укладення якого підтверджується наданою Відповідачем розпискою, що відповідає ч.2 ст. 1047 ЦК України.
Посилаючись на викладені обставини просить суд: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 6 000,00 доларів США та понесені витрати на оплату судового збору в сумі 1 645,69 грн.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 07 червня 2021 року відкрито провадження в справі призначено підготовче засідання по названій справі з викликом сторін. Визначено строк для подання відповідачем відзиву на позов.
Сторона позивача протягом розгляду справи в підготовчому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити та призначити справу до розгляду по суті.
Відповідач не скористався своїм правом в порядку ст.178 ЦПК України та не подав до суду Відзив. Заяв чи клопотань також на адресу суду не надходило.
19 листопада 2021 року закрито підготовче провадження та призначення справу до судового розгляду по суті.
Позивачем 01 січня 2022 року подано заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Відповідач в судові засідання не з'являлась. Заяв чи клопотань також на адресу суду не надходило.
Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності сторін, за наявних у справі матеріалів.
Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Судом встановлено, що між сторонами наявний спір про грошові зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, в березні 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір позики, на підставі якого Позивачем було надано Відповідачу позику у розмірі 6 000,00 доларів США.
Відповідно до змісту розписки, яка була укладена в березні 2019 року грошові кошти отримані Відповідачем та згідно цієї розписки мають бути повернуті Позивачу до 27.08.2020 року.
Згідно із ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі , визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визнаних родовими ознаками.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий до виконання сторонами.
Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати боргу за договорами позики відповідач порушує покладені на себе зобов'язання.
Згідно з положеннями ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Як встановлено при розгляді справи, на даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов'язань і заборгованість за договорами позики не погашає.
Оскільки, відповідач належним чином добровільно не виконав умови договорів позики та всупереч вимогам цивільного законодавства до цього часу не повернув борг за вказаними договорами суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу за договором позики, який був укладений в березні 2019 року у розмірі 6 000,00 доларів США.
Таким чином, доведеність факту порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договорами позики щодо своєчасної, у погоджений сторонами строк, виплати суми позики, тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1645,69 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 280-284 ЦПК України, ст. 509, 510, 525, 526, 527, 625, 1046, 1048, 1050, 1052 Цивільного кодексу України, суд -
Позов за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 21.08.1997 Нікопольським МВС України в Дніпропетровській обл..) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики у розмірі 6 000,00 доларів США та судовий збір в розмірі 1 645 гривень 69 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Суддя: І.А. Галась