31.01.2022м. СумиСправа № 920/1435/21
Господарський суд Сумської області у складі:
судді Резніченко О.Ю.,
розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного підприємства «Торговий Дім «Газпроменерго»
до відповідача Комунального підприємства Сумської обласної ради «Паливокомуненерго»
про стягнення 161 829 грн 36 коп.
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Позивач звернувся з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача 161829 грн. 36 коп. заборгованості по договору поставки від 02.01.2018 (надалі - Договір).
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що ним відповідачу було поставлено товар (дрова твердих та м'яких порід деревини довжиною 1 метр) по Договору, відповідачем товар було прийнято, однак за нього сплачено не було. Тому, зазначене є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 161829 грн 36 коп.
Ухвалою суду від 30.12.2021 було відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу без проведення судового засідання.
Ухвала про відкриття провадження у справі, яка була надіслана на адресу, зазначену у позовній заяві, позивачем не отримана та повернута на адресу суду з відміткою на поштовому конверті «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідач ухвалу суду від 30.12.2021 отримав 04.01.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
17.01.2022 від відповідача до суду надійшло клопотання (вх. №171) про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву.
Заява обґрунтована тим, що відповідачем не було отримано позовної заяви та доданих до неї документів, а з матеріалами справи він ознайомився лише 17.01.2022, тому у строки, встановлені судом, він був позбавлений можливості подати відзив.
Суд задовольняє клопотання відповідача про поновлення строку для надання відзиву на позовну заяву.
19.01.2022 відповідачем подано відзив на позовну заяву та додаткові письмові пояснення (вх. №446/22), в яких проти позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не подано жодного належного доказу в обґрунтування позовних вимог.
19.01.2022 від позивача також надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, яке він обґрунтовує необґрунтованістю та значним розміром позовних вимог.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Частиною 6 цієї ж статті передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:
1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Судом прийнято до уваги розмір грошових вимог позивача до відповідача, а також оцінено обсяг письмових доказів, поданих сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, та встановлено, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, у зв'язку з чим відхиляє клопотання відповідача.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
02 січня 2018 р. між ПП Торговий дім «Газпроменерго» (постачальник) і КП Сумської обласної ради «Паливкомуненерго» (покупець) був укладений договір поставки (далі за текстом - «Договір») (а.с. 7-8). Відповідно до п. 1.1. Договору позивач зобов'язується передавати у власність (поставляти), а відповідач - приймати та оплачувати товар (дрова твердих та м'яких порід деревини довжиною 1 метр), якість, загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру, загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначена сторонами у цьому Договорі.
Згідно з п. 3.1. Договору оплата товару здійснюється протягом 7 календарних днів з моменту отримання рахунку для оплати поставленого товару.
Пунктом 4.5. Договору передбачено, що поставка товару вважається виконаною позивачем з моменту отримання відповідачем товару та передачі документації на товар.
Відповідно до п. 9.1 Договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2018.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що станом на 29.12.21 відповідач має заборгованість перед позивачем на суму 161829 грн 36 коп., що підтверджується двостороннім актом звірки взаємних розрахунків від 01.01.2021, який підписаний представниками сторін (а.с. 9).
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.
Крім того, згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Згідно з ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Таким чином, під час розгляду справи по суті судом має бути надана правова оцінка правовідносинам сторін по Договору, досліджено строк дії договору, відповідність первинних документів умовам правочину, порядок дотримання строків поставки, докази передачі майна, докази його оплати та інше.
Судом встановлено, що позивач посилається на єдиний письмовий доказ на підтвердження факту наявності заборгованості відповідача по Договору - Акт звірки розрахунків за період з 01.01.2021-01.01.2021, який підписаний представниками сторін (а.с.9).
У той же час, відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим, а лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Він відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом із тим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.
Підписання акту звірки, в якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами, а сам акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджене Наказом Мінфіну від 24.05.1995р. № 88 первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Згідно з п.2.4. вищезазначеного Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що належними доказами факту приймання-передачі товару за Договором є акти приймання-передачі, які складаються сторонами в момент здійснення господарської операції з поставки товару, видаткові накладні.
Згідно з Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом, затверджених міністерством транспорту України 14.10.1997 № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Відповідно до п. 11.7 вищезазначених правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Таким чином, факт поставки товару автомобільним транспортом підтверджується виключно товарно-транспортною накладною.
Згідно з п 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 в редакції від 29.10.12 накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.
Накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення. Технічні характеристики паперу, призначеного для оформлення накладної повинні забезпечувати придатність для роздруківки на принтері, а також якісне проставлення відміток залізниці на всьому шляху перевезення. Накладна у паперовому вигляді відображенням її електронної копії, яка обов'язково надається на станцію відправлення одночасно з накладною у паперовому вигляді.
Таким чином, факт поставки товару залізничним транспортом підтверджується виключно товарно-транспортною накладною.
Більш того, у п. 5.3. Договору сторони визначились про те, що одночасно з передачею Товару Постачальник надає Покупцеві наступні документи: оригінал видаткової накладної на Товар та оригінал товарно-транспортної або залізничної накладної.
Таким чином, належними доказами на підтвердження факту поставки товару відповідачу є акти приймання-передачі, видаткові накладні, товарно-транспортні чи залізничні накладні, проте зазначені докази в матеріалах справи відсутні.
Крім того, суд не приймає до уваги в якості належних доказів подані відповідачем копію рахунку №04/12 від 22.12.2018 та банківську виписку по рахунку КП СОР «Паливкомуненерго», оскільки з поданих документів неможливо встановити факт того, що вони складені на виконання умов саме договору поставки від 02.01.2018 р. та підтверджують виконання його умов з боку відповідача. До того ж сам відповідач у письмових поясненнях (вх. №446/22 від 19.01.2022) зазначає про те, що протягом 2018 - 2019 років між сторонами укладалось декілька договорів.
Тому, з урахуванням приписів ст.ст. 73-79, 86 ГПК України, здійснивши оцінку доказів за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позивачем в межах заявленого позову не доведено наявність підстав для стягнення з відповідача 161829 грн 36 коп. заборгованості за поставлений товар по договору поставки від 02.01.2018, що є підставою для відмови у позові в повному обсязі.
Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності до вимог позивача, викладеної у додаткових письмових поясненнях (вх. №446/22 від 19.01.2022).
Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості.
І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
А отже, відмова в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.
Таким чином, беручи до уваги те, що судом в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі у зв'язку з відсутністю порушеного права позивача, суд не надає правову оцінку питанню спливу позовної давності.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що судом в позові відмовлено, то на позивача покладаються витрати із сплати судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. У позові Приватного підприємства «Торговий Дім «Газпроменерго» до відповідача Комунального підприємства Сумської обласної ради «Паливокомуненерго» про стягнення 161 829 грн 36 коп. - відмовити повністю.
2. Витрати зі сплати судового збору в розмірі 2427 грн 44 коп. покласти на позивача - Приватне підприємство «Торговий Дім «Газпроменерго».
3. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02.02.2022.
Суддя О.Ю. Резніченко