02 лютого 2022 року Справа № 915/97/22
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
розглянувши матеріали заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нікольська 80» (54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, буд. 80; адреса електронної пошти: kirf@i.ua; ідентифікаційний код 42693156) про забезпечення позову,
особи, що можуть отримати статус учасника справи:
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-диспетчерська служба» (54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, буд. 80; адреса електронної пошти невідома; ідентифікаційний код 13869900)
без виклику учасників справи,
31.01.2022 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нікольська 80» до подання позовної заяви звернулося до Господарського суду Миколаївської області з заявою б/н від 31.01.2022 (вх. № 1450/22) про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на нежитлове приміщення частини підвалу (№73) площею 222.5 кв.м., розташоване під житловим будинком за адресою: вул. Нікольська буд.80, м. Миколаїв 54001, яке на підстави договору купівлі-продажу державного майна від 05.09.1995р. належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-диспетчерська служба», зареєстроване за адресою: вул. Нікольська 80 м. Миколаїв 54001, ідентифікаційний код юридичної особи 13869900.
За правилами ч. 1, 3-4 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
За результатами дослідження поданої заяви, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також не вбачає наявності виняткового випадку для призначення розгляду даної заяви у судовому засіданні з викликом сторін.
Розглянувши подану заяву відповідно до приписів § 1 глави 5 та глави 10 Розділу І ГПК України, суд дійшов висновків про відмову в її задоволенні, виходячи з такого:
Відповідно до приписів ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У випадку задоволення позову, судове рішення має бути реалізованим, позаяк це рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13.12.2012).
У даному випадку заявник звернувся із заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову.
Заявник в обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає таке:
«Згідно договору купівлі-продажу державного майна від 05.09.1995р., укладеного між Представником Фонду державного майна України в м. Миколаїв в особі начальника Представника Зіми В.К., діючого на підстави Положення про Представництво Фонду державного майна Україні в м. Миколаїв з одного боку, і організація орендарів «Інформаційно-диспетчерська служба», зареєстрована Миколаївським міськвиконкомом, реєстраційний № 13369900 в особі голови Бондаренко Ніни Михайлівни, діюча на підставі Положення об організації орендарів, придбала приміщення «Інформаційно-диспетчерська служба», загальною площею 222,5кв.м., яке зареєстроване за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, буд.80.
…
Придбане відповідачем підвальне приміщення має площу 222,5 кв.м., розташоване в багатоквартирному, дев'ятиповерховому житловому будинку та зареєстроване за адресою: вул. Нікольська, 80 кв.73 у м. Миколаєві, при тому, що у будинку 72 житлові квартири, які пристосовані для житла і в них мешкають громадяни.
Необхідно зазначити, що у придбаному відповідачем підвальному приміщені розташовані загально будинкові комунікації для обслуговування цього ж житлового будинку по вул. Нікольська, 80. То ж зазначені приміщення мають статус допоміжного приміщення.
Таким чином, у даному підвальному приміщенні 222-5 кв.м., будинку №80 по вул. Нікольська у м. Миколаєві, ТОВ «Інформаційно-диспетчерська служба» відкрило приватне господарство, яке зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
11.12.2018р., співвласниками квартир будинку № 80 по вул. Нікольська в м. Миколаєві створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нікольська 80», (далі ОСББ), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
…
Загальна сума заборгованості відповідача по внескам за управління будинком та цільових внесків, за період з 01.01.2019 р. по 01.12.2021 р. перед ОСББ «Нікольська 80» складає 38501 грн. 40 коп.
1 лютого 2022 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нікольська 80» подасть до Господарського суду Миколаївської області позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-диспетчерська служба», зареєстроване за адресою: вул. Нікольська 80 кв.73, м. Миколаїв 54001, ідентифікаційний код юридичної особи 13869900 , на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нікольська 80», м. Миколаїв, вул. Нікольська 80, заборгованості по внескам за управління будинком.
Звернення з такою заявою до суду пов'язано з тим, що відповідач ТОВ «ІДС» на зовнішній стіні будинку вивісив оголошення про «продажу приміщення площею 222 кв.м.» допоміжного приміщення будинку - підвалу, розташованого за адресою: вул. Нікольська буд.80 м. Миколаїв.
Продаж допоміжного приміщення - підвалу, площею 222,5 кв.м., розташованого в буд. №80 по вул. Нікольська у м. Миколаїв, може істотно ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду, якщо воно буде прийнято на користь ОСББ «Нікольська 80», в разі не вжиття запобіжних заходів забезпечення позову.
ТОВ «ІДС» з метою ухилення від виконання майбутнього рішення суду може провести відчуження належного майна, на яке може бути звернено стягнення».
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, рішення, яким суд забезпечує позов, як ефективний засіб юридичного захисту повинне бути реальним (тобто таким, яке забезпечує дієвий правовий захист від свавілля контрагента) та своєчасним.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Таким чином, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
За змістом ч.ч. 1, 3-4, 11 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
При цьому, суд зазначає, що адекватність (співмірність) заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
З урахуванням наведеного, суд враховує, що виходячи зі змісту заяви про забезпечення позову, предметом позову з яким заявник має намір звернутися до суду є стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 38 501,40 грн, як заборгованості зі сплати внесків за управління будинком.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.08.2019 у справі №910/4491/19.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, та доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, подаючи позов.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом», проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
За правилами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
У відповідності з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 ГПК України).
За умовами статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на положення статей 13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 12.06.2019 у справі №910/773/19.
При цьому судом враховується, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі №914/120/19.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За такого, суд зауважує, що зі змісту заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нікольська 80» б/н від 31.01.2022 (вх. № 1450/22) про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову не вбачається. Доводи заявника в обґрунтування забезпечення позову стосуються лише можливого укладання відповідачем правочинів щодо відчуження нерухомого майна.
Водночас, саме лише посилання на наявну заборгованість та звернення до господарського суду з позовом про її стягнення, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.
Разом із тим, заявником не надано суду жодних доказів того, що боржник має намір ухилитися від виконання рішення суду.
Також, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що заявник має намір звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача саме грошових коштів у сумі 38 501,40 грн.
Проте, згідно заяви про забезпечення позову заявник просить суд накласти арешт на належне відповідачу нерухоме майно - нежитлове приміщення.
При цьому, заявником не обґрунтовано яким саме чином захід забезпечення позову у вигляді арешту нерухомого майна сприятиме виконанню рішення у даній справі за вимогою про стягнення грошових коштів. Так, на підтвердження наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову заявником не було подано суду доказів, які б підтверджували наявність зв'язку між обраним заходом до забезпечення позову у вигляді арешту нерухомого майна із заявленою позовною вимогою про стягнення з останнього заборгованості.
Відсутня також інформація щодо вартості майна, що унеможливлює встановлення судом співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.
Таким чином, заявником не обґрунтовано наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а також не наведено суду доказів, які б свідчили про співмірність заявлених позовних вимог та відповідного заходу забезпечення позову.
При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Сума підданих арешту грошових коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору (подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 року у справі № 915/870/18 та від 05.09.2019 року у справі № 911/527/19).
Враховуючи наведене, суд зазначає, що заявник, обравши такий захід забезпечення позову як арешт нерухомого майна, не довів суду наявності зв'язку між цим конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги (стягнення грошових коштів), а також не надав суду доказів, які б свідчили, по-перше, про адекватність обраного заходу забезпечення позову (співвідношення ціни позову з вартістю майна, щодо якого заявник просить вжити заходи забезпечення позову), по-друге, зв'язку між арештом нерухомого майна та реалізацією судового рішення про стягнення грошового боргу, а також про відсутність безпосередньо грошових коштів у боржника або можливість їх зменшення на момент виконання рішення.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивачем разом із заявою про забезпечення позову не надано належних у розумінні положень статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження наявності обґрунтованих підстав для вжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач, зокрема, доказів існування реальної загрози утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову.
Аналогічний висновок щодо того, що самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову, викладено в постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №902/483/18 та від 12.06.2019 у справі №909/19/19.
Враховуючи викладене, оцінивши доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нікольська 80» б/н від 31.01.2022 (вх. № 1450/22) про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову у даній справі.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 140, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Нікольська 80» б/н від 31.01.2022 (вх. № 1450/22) про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову у справі № 915/97/22 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та у строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.Г. Смородінова