ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.01.2022Справа № 910/22315/17
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Князькова В. В.,
розглянувши матеріали скарги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м.Києва "Печерськжитло" на бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального юстиції у місті Києві Лісовенко В.А. в межах виконавчого провадження №66721543 з примусового виконання рішення по справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
до відповідача: Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерськжитло"
про стягнення 568 002,59 грн,
Без виклику учасників судового процесу
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задоволено та стягнуто з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Печерськжитло" на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" інфляційні втрати в сумі 519 634,89 грн, 3% річних в сумі 48 367,70 грн та судовий збір в розмірі 8 520,04 грн.
14.03.2018 Господарським судом міста Києва видано наказ на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2018, яке набрало законної сили 14.03.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2019 задоволено заяву Акціонерного товариства "Закритий недиверсіфікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Маріанеллі" у справі № 910/22315/17 задоволено частково. На стадії виконання судового рішення у справі №910/22315/17 замінено стягувача - Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" його правонаступником - Акціонерним товариством "Закритий недиверсіфікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Маріанеллі" в частині вимог про стягнення 519 634,89 грн інфляційних втрат та 48 367,70 грн трьох процентів річних. В частині стягнення 8 520,04 грн судового збору - відмовлено.
06.02.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛДЕВ СОЛЮШН" звернулось до суду з заявою про заміну стягувача правонаступником у справі № 910/22315/17.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛДЕВ СОЛЮШН" призначено до розгляду у судовому засіданні на 17.02.2020.
Ухвалою від 17.02.2020 Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛДЕВ СОЛЮШН" про заміну стягувача задоволено; замінено стягувача Акціонерне товариство "Закритий недиверсіфікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Маріанеллі" щодо виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2018 у справі №910/22315/17 в частині інфляційних втрат у розмірі 519 634,89 грн та 3% річних у розмірі 48 367,70 грн на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Колдев Солюшн".
27.01.2022 до Господарського суду міста надійшла скарга Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м.Києва "Печерськжитло" на бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального юстиції у місті Києві Лісовенко В.А. в межах виконавчого провадження №66721543 з примусового виконання рішення по справі, в якій скаржник просив:
- визнати бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального юстиції у місті Києві Лісовенко В.А. протиправною в частині відмови щодо невнесення змін до постанови про стягнення сум судового збору у постанові про відкриття виконавчого провадження №66721543 від 07.09.2021 у справі №910/22317/17;
- скасувати постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального юстиції у місті Києві Лісовенко В.А. про відкриття виконавчого провадження №66721543 від 07.09.2021 у справі №910/22317/17 в частині стягнення судового збору в сумі 8520,04 грн.
Розглянувши матеріали означеної скарги, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для залишення останньої без розгляду з урахуванням такого.
Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129 1 Конституції України).
Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно з частиною 1 статті 340 Господарського процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Статтею 341 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
У постанові Верховного Суду від 20.10.2020 по справі № 5019/337/11 наведено висновок про застосування норм права, суть якого полягає в тому, що порівняльний аналіз змісту термінів "дізналася" та "повинна була дізнатися", що містяться у положеннях статті 341 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 113 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1, 4 та 7 статті 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Як вбачається зі змісту скарги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м.Києва "Печерськжитло" 30.09.2021 останнім на адресу Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального юстиції у місті Києві було направлено адвокатський запит №30/з/2021, в якому висловлено вимогу про виправлення помилки у постанові про відкриття, в тому числі, виконавчого провадження №66721543 з примусового виконання наказу по справі №910/22315/17 шляхом виключення вимоги про стягнення судового збору в сумі 8520,04 грн.
У відповідь на вказаний адвокатський запит Печерським відділом державної виконавчої служби у міста Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) листом №66723572/9 від 08.10.2021 було повідомлено заявника про те, що резолютивна частина виконавчих документів передбачає стягнення з боржника судових витрат, у заявах про примусове виконання рішення не було зазначено про зменшення суми боргу в частині судового збору. До вказаного листа було додано копії постанов про відкриття виконавчих проваджень, в тому числі, виконавчого провадження №66721543 з примусового виконання наказу по справі №910/22315/17.
У розглядуваній скарзі вказано, що лист №66723572/9 від 08.10.2021 Печерського відділу державної виконавчої служби у міста Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) було отримано Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Печерського району м.Києва "Печерськжитло" 02.11.2021, а отже, за висновками суду, саме з 02.11.2021 скаржник є обізнаним про порушення його прав та законних інтересів, а саме повідомленим про відмову у внесенні виправлень до постанов державного виконавця в частині визначення суми боргу, на захист яких останнім було подано 27.01.2022 скаргу на бездіяльність державного виконавця.
Таким чином, з огляду на приписи п.п."а" ч.1 с.341 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що скарга Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м.Києва "Печерськжитло" на бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального юстиції у місті Києві Лісовенко В.А. в межах виконавчого провадження №66721543 подана із пропуском встановленого вказаною вище правовою нормою строку більш як на два місяці.
Одночасно, суд вважає необґрунтованим та безпідставним обрахування скаржником строку на подання скарги на бездіяльність державного виконавця із отриманням відповіді №66723572/19 від 05.01.2022 Печерського відділу державної виконавчої служби у міста Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на адвокатський запит від 28.12.2021, оскільки станом на вказаний момент Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м.Києва "Печерськжитло" вже було обізнане про порушення своїх прав та законних інтересів, а саме відмову державного виконавця у внесення виправлень до постанови про відкриття виконавчого провадження.
Суд зауважує, що повторне звернення до виконавчої служби та отримання відповіді про відмову у внесенні виправлень до постанов державного виконавця в частині визначення суми боргу ніяким чином не змінює перебігу та не відновлює строку звернення із відповідною скаргою, що передбачений ст.341 Господарського процесуального кодексу України.
Жодних поважних причин пропуску встановленого приписи п.п."а" ч.1 с.341 Господарського процесуального кодексу України скаржником не наведено, заяви про його поновлення до скарги не додано.
Наразі, суд звертає увагу на те, що у статті 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ураховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, ЄСПЛ у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.
У рішенні від 04.12.1995 у справі "Белле проти Франції" (Bellet v. France) ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Основною складовою права на суд є право доступу до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 37-38 рішення у справі «Мушта проти України», заява N 8863/06, Страсбург, 18 листопада 2010 року).
Практика ЄСПЛ щодо України стосовно гарантій, закріплених статтею 6 розділу І Конвенції, знайшла своє відображення у справах, які стосуються права доступу до суду та справедливого судового розгляду.
Аналізуючи таку практику у контексті гарантій, закріплених статтею 6 розділу І Конвенції, можна зробити висновок, що причини порушення прав людини частіше за все полягають у недосконалому законодавстві або в його практичному застосуванні державними органами та судовими інстанціями.
ЄСПЛ у рішенні від 06.09.2005 у справі "Салов проти України" зауважує, що однією з вимог, яка постає з вислову "передбачений законом", є передбачуваність відповідних заходів. Та чи інша норма не може вважатись "законом", якщо її не сформульовано з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку: він повинен мати можливість (за необхідності й за належної правової допомоги) передбачити наслідки, до яких може призвести певна дія. Крім того, ЄСПЛ підкреслює, що рівень передбачуваності значною мірою залежить від змісту заходу, сфери, яку він має охопити, а також кількості й статусу тих, до кого він застосовується.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м.Києва "Печерськжитло" звернулося до суду із пропуском десятиденного строку, встановленого пунктом "а" частини першої статті 341 Господарського процесуального кодексу України, про зміст якої скаржник не міг не бути обізнаним, адже Господарський процесуальний кодекс України є основним нормативним актом, який регулює здійснення судочинства господарськими судами і відповідно визначає процесуальний порядок звернення з такими скаргами та їх розгляду судом.
З огляду на все вищенаведене, застосування відповідних процесуальних обмежень у даному випадку відповідає принципу юридичної визначеності.
Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що скарга Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м.Києва "Печерськжитло" на бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального юстиції у місті Києві Лісовенко В.А. в межах виконавчого провадження №66721543 з примусового виконання рішення підлягає залишенню судом без розгляду.
Крім того, суд вважає за доцільне звернути увагу скаржника на прохальну частину скарги, в якій останнім фактично вказано про виконавче провадження №66721543 від 07.09.2021 по справі №910/22317/17, тоді як фактично скаргу заявлено в межах справи №910/22315/17.
Одночасно, суд звертає увагу скаржника на те, що право на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця передбачене ст.339 Господарського процесуального кодексу України розміщена у розділі VІ вказаного кодексу "Судовий контроль за виконанням судових рішень".
За приписами ч.2 ст.170 Господарського процесуального кодексу України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Проте, всупереч викладеного скаржником доказів направлення копії скарги на адресу позивача й Товариства з обмеженою відповідальністю "Колдев Солюшн" - стягувача, як сторони виконавчого провадження) не надано.
Відповідно до частини четвертої статті 170 Господарського процесуального кодексу України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Керуючись ст. ст. 118, 119, 170, ст. 234, ст. ст. 341, 342 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м.Києва "Печерськжитло" на бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального юстиції у місті Києві Лісовенко В.А. в межах виконавчого провадження №66721543 з примусового виконання рішення по справі №910/22315/17, яку було подано до Господарського суду міста Києва 27.01.2022 - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 31.01.2022.
Суддя В. В. Князьков