ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.02.2022Справа № 910/17618/21
Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/17618/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДТЕХСВІТ" (вул. Київська, буд. 95, м. Бровари, Броварський район, Київська область, 07400)
До Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОМІЛ" (Печерський узвіз, буд.13, оф.23, м. Київ 21, 01021)
про стягнення 130746, 70 грн
Суддя Бондаренко-Легких Г.П.
Без виклику представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДТЕХСВІТ" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОМІЛ" про стягнення 132118, 02 грн за договором, з яких 110497, 84 грн основної заборгованості, 6139, 44 грн 3 % річних, 15480, 74 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором поставки № 13/03 від 11.03.2019 в частині оплати поставленого за договором товару у строк, визначений договором. Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.
05.11.2021 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з дня вручення ухвали від 05.11.2021.
16.11.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 05.11.2021, до якої позивач подає новий розрахунок інфляційних витрат та якою позивачем зменшено позовні вимоги.
Ухвалою від 22.11.2021 Господарський суд міста Києва з урахуванням зменшених позовних вимог за якими позивач просить стягнути з відповідача 130 746, 70 грн (110 497, 84 грн - основної заборгованості, 6 139, 44 грн - 3 % річних, 14 109, 42 грн- інфляційних втрат) відкрив провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/17618/21 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
I. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).
11.03.2019 між ТОВ «Будтехінвест» (надалі - постачальник, позивач) та ТОВ «Техноміл» (надалі - покупець, відповідач) укладено Договір поставки №13/03 (надалі - Договір), згідно умов п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити покупцю в порядку та на умовах, визначених цим Договором Порошок мінеральний неактивований МП-1 для асфальтобетонних та органомінеральних сумішей (надалі за текстом «Товар»), а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах цього Договору.
Так, сторони погодили наступні умови Договору:
Пункт 2.4. - загальна вартість товару визначається на підставі видаткових накладних, підписаних у період дії цього Договору.
Пункт 2.5. - розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника 100 % попередньої оплати вартості товару (у тому числі його навантаження та доставки).
Пункт 3.6. - постачальник має право не очікуючи надходження на свій поточний рахунок оплати повної вартості узгодженого товару поставити його покупцю.
Пункт 2.6. - у випадку поставки товару на умовах п. 3.6. цього Договору покупець повинен оплатити повну вартість поставленого товару протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки.
Речення друге пункту 2.7. - приймання-передача товару здійснюється шляхом підписання відповідної видаткової накладної уповноваженими представниками сторін.
Пункт 2.10 - зараховані на поточний рахунок постачальника кошти незалежно від призначення платежу, зазначеного в платіжних документах покупця, розподіляються у наступній черговості: 1) Погашення існуючої заборгованості за поставлений товар згідно цього Договору; 2) Оплата поставленого товару у звітному періоді; 3) Оплата товару, що поставляється у період зарахування коштів; 4) аванс.
Пункт 3.7. - обов'язок постачальника щодо поставки товару покупцю вважається виконаним з моменту надання у розпорядження (передачі) товару покупцю
Підпункт 4.2.5. - покупець зобов'язується своєчасно та в повному обсязі провести оплату вартості товару на умовах цього Договору.
Пункт 6.1. - договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє протягом дванадцяти місяців, а в частині грошових зобов'язань - до їх повного виконання.
На виконання умов Договору позивачем впродовж липня-грудня 2019 року було здійснено поставку товару загальною вартістю 400335, 31 грн за видатковими накладними:
№ 86 від 08.07.2019 на суму 35 757, 49 грн;
№ 91 від 12.07.2019 на суму 39 677, 14 грн;
№ 101 від 24.07.2019 на суму 54 097, 55 грн;
№ 109 від 01.08.2019 на суму 45 305, 29 грн;
№ 146 від 06.09.2019 на суму 32 900, 94 грн;
№ 147 від 07.09.2019 на суму 40 237, 15 грн;
№ 168 від 23.09.2019 на суму 33 320, 95 грн;
№ 213 від 26.10.2019 на суму 34 886, 40 грн;
№ 227 від 19.11.2019 на суму 46 754, 40 грн;
№233 від 16.12.2019 на суму 37 398, 00 грн.
Означені видаткові накладні були підписані та скріплені печатками сторін без зауважень з боку відповідача (покупця) щодо кількості та якості поставленого товару.
Відповідач не здійснював попередню оплату товару, а відтак, в силу п. 2.6. Договору зобов'язаний був сплатити вартість поставленого товару протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, вказує на те, що відповідач провів лише часткову оплату за поставлений товар. Зокрема, 8 540, 96 грн за останнім платежем від 23.12.2019 (платіжне доручення №497) було зараховано в погашення заборгованості за видатковою накладною №213 та залишається не оплаченим товар на решту суми 26 345, 44 грн, а також товар за видатковими накладними №227 на суму 46754, 40 грн, №233 на суму 37398, 00 грн. Загальна сума заборгованості за поставлений товар становить 110497, 84 грн.
За таких обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 110 497, 84 грн, 3 % річних, що нараховано на сукупну заборгованість за період з 20.12.2019 по 25.10.2021 у розмірі 6 139, 44 грн, інфляційні втрати (за видатковою накладною №213 за період з 01.11.2019 по 25.10.2021; за видатковою накладною №227 за період з 24.11.2019 по 25.10.2021; за видатковою накладною №233 за період з 21.12.2019 по 25.10.2021) у сукупному розмірі 14 109, 42 грн.
II. Предмет позову.
Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу за прострочення грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого товару у сукупному розмірі 130 746, 70 грн, з якого: основний борг 110 497, 84 грн, 3 % річних 6 139, 44 грн та інфляційні втрати 14 109, 42 грн.
III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.
(1) 11.03.2019 між позивачем та відповідачем укладено Договір поставки №13/03, згідно умов якого позивач зобов'язаний був поставити товар, а відповідач прийняти та оплатити товар на умовах цього Договору.
(2) Позивачем виконано обов'язок з поставки товару та було поставлено впродовж липня-грудня 2019 року товар загальною вартістю 400 335, 31 грн та такий товар був прийнятий відповідачем без зауважень щодо його кількості та якості, про що свідчить підпис та печатка покупця на видаткових накладних.
(3) Згідно п. 2.6. Договору відповідач зобов'язаний здійснювати оплату вартості поставленого товару протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки.
(4) Всупереч умовам Договору відповідач здійснив лише часткову оплату товару, та залишається не оплаченим товар за видатковими накладними №213 від 26.10.2019 на суму 26 345, 44 грн, №227 від 19.11.2019 на суму 46 754, 40 грн, №233 від 16.12.2019 на суму 37 398, 00 грн.
(5) Відповідач зобов'язаний сплатити позивачеві суму основного боргу у розмірі 110 497, 84 грн, 3 % річних у розмірі 6 139, 44 грн та інфляційні втрати у розмірі 14 109, 42 грн.
IV. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.11.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: Печерський узвіз, буд. 13, оф. 23, м. Київ, 01021.
Як вбачається з календарного штемпеля на наявному в матеріалах справи поштовому поверненню ухвала суду від 22.11.2021 не була вручена відповідачеві 02.12.2021, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, ухвала суду від 22.11.2021 вважається врученою відповідачу 02.12.2021.
При цьому, суд зазначає, що всі ризики не знаходження за офіційною адресою місцезнаходження, зазначеного у відкритому ЄДРПОУ, несе сама юридична особа.
Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
V. Оцінка доказів судом та висновки суду.
Спір у даній справі виник внаслідок невиконання відповідачем умов Договору поставки №13/03 в частині повної оплати поставленого товару в обумовлені Договором строки за видатковими накладними №213 на суму 26 345, 44 грн, №227 на суму 46 754, 40 грн, №233 на суму 37 398, 00 грн.
Отже, на переконання суду, для вирішення справи по суті суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору:
- чи підтверджений факт укладання між сторонами Договору поставки;
- чи мало місце передання позивачем відповідачеві товару за спірними видатковими накладними №213, 227, 233;
- чи настав строк виконання відповідачем зобов'язань по договору з оплати поставленого товару;
- чи підтверджена сума виниклої основної заборгованості та чи правильно здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, а відтак в якій частині позовні вимоги підлягають задоволенню;
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір.
У відповідності до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Також, відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити вартість товару. До відносин поставки неврегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (аналогічна норма міститься в ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Матеріалами справи підтверджено, що 11.03.2019 між сторонами було укладено Договір поставки №13/03.
Згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних, що підписані та скріплені печатками сторін без зауважень з боку відповідача щодо кількості та якості отримано товару, позивач поставив відповідачеві впродовж липня-грудня 2019 року товар за видатковими накладними:
№ 86 від 08.07.2019 на суму 35 757, 49 грн;
№ 91 від 12.07.2019 на суму 39 677, 14 грн;
№ 101 від 24.07.2019 на суму 54 097, 55 грн;
№ 109 від 01.08.2019 на суму 45 305, 29 грн;
№ 146 від 06.09.2019 на суму 32 900, 94 грн;
№ 147 від 07.09.2019 на суму 40 237, 15 грн;
№ 168 від 23.09.2019 на суму 33 320, 95 грн;
№ 213 від 26.10.2019 на суму 34 886, 40 грн;
№ 227 від 19.11.2019 на суму 46 754, 40 грн;
№233 від 16.12.2019 на суму 37 398, 00 грн.
Умовами укладеного Договору сторони узгодили оплату товару на умовах попередньої оплати у розмірі 100 % (п. 2.5. Договору), втім постачальник вправі поставити товар не очікуючи надходження коштів від покупця (п. 3.6. Договору), та в такому разі оплата товару повинна бути здійснена - протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки (п. 2.6. Договору).
Спір у справі виник щодо неоплати відповідачем вартості поставленого товару за видатковими накладними № 213 від 26.10.2019 на суму 26 345, 44 грн (часткова оплата у розмірі 8 540, 96 грн зарахована за платіжним дорученням №497 від 23.12.2019, копія якого долучена до позову), № 227 від 19.11.2019 на суму 46 754, 40 грн, №233 від 16.12.2019 на суму 37 398, 00 грн.
Суд встановив, що керуючись п. 2.6. Договору відповідач повинен був сплатити вартість поставленого товару:
- за видатковою накладною №213 від 26.10.2019 до 30.10.2019 включно;
- за видатковою накладною №227 від 19.11.2019 до 22.11.2019 включно;
- за видатковою накладною №233 від 16.12.2019 до 19.12.2019 включно.
Втім, матеріали справи не містять доказів повної оплати відповідачем вартості поставленого товару згідно спірних накладних, а відтак і виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, та відповідач доказів протилежного суду не надав, твердження позивача у встановлений ГПК України спосіб не спростував, з огляду на що, суд вважає доведеним факт не виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати поставленого товару сукупною вартістю 110 497, 84 грн, а позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу такими, що підлягають задоволенню.
Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з порушенням відповідачем грошових зобов'язань в частині оплати вартості поставленого товару, позивач нараховує відповідачу 3 % річних в сукупному розмірі 6 139, 44 грн та інфляційні втрати в сукупному розмірі 14 109, 44 грн.
Разом з тим, з проведених позивачем розрахунків вбачається, що позивач здійснює нарахування 3 % річних на сукупну суму основного боргу за борговий період з 20.12.2019 по 25.10.2021, а не окремо згідно кожної видаткової накладної.
Пунктом 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність про порушення грошових зобов'язань" господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому, суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Суд зазначає, що позивачем не вірно визначений борговий період при обрахунку 3 % річних, так позивачу слід було проводити розрахунки за кожною виниклою заборгованістю окремо.
Судом встановлено, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання:
- за видатковою накладною №213 від 26.10.2019 - з 31.10.2019;
- за видатковою накладною №227 від 19.11.2019 - з 23.11.2019;
- за видатковою накладною №233 від 16.12.2019 - з 20.12.2019.
Крім того, в матеріалах справи міститься платіжне доручення №497 від 23.12.2019 згідно якого відповідачем було здійснено оплату по Договору на суму 15 000, 00 грн та 8 540, 96 грн з яких були зараховані в якості часткової оплати за видатковою накладною №213.
Таким чином, 3 % річних повинні були бути нараховані позивачем з урахуванням трьох боргових періодів (за кожною спірною видатковою накладною окремо) та з урахуванням суми часткової оплати за видатковою накладною №213.
З огляду на ч. 2 ст. 237 ГПК України суд не вправі виходити за межі позовних вимог, в тому числі виходити за межі визначеного позивачем боргового періоду, а отже суд вважає за необхідне провести власний розрахунок 3 % річних по кожній видатковій накладній окремо, втім з урахуванням боргового періоду, що визначений позивачем, а саме з 20.12.2019 по 25.10.2021.
Таким чином, суд за допомогою «ІПС Ліга:Закон» провівши власний розрахунок 3 % річних з урахуванням часткової оплати в межах визначеного позивачем боргового періоду встановив, що дійсна сума 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 6 132, 46 грн, а не 6 139, 44 грн як визначено позивачем, а відтак суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних на суму, що визначена судом.
При цьому, при розразунку інфляційних втрат позивач визначає боргові періоди окремо за кожною накладною станом на 25.10.2021. Втім, судом встановлено, що позивачем не вірно визначено початок боргових періодів. Зокрема, позивач зазначає, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за видатковою накладною №213 з 01.11.2019 (а не з 31.10.2021), за видатковою накладною №227 з 24.11.2019 (а не з 23.11.2019), за видатковою накладною №233 з 21.12.2019 (а не з 20.12.2019).
Втім, з огляду на ч. 2 ст. 237 ГПК України суд не вправі виходити за межі визначеного позивачем боргового періоду (тобто збільшувати його), а отже суд вважає за необхідне провести власний розрахунок інфляційних втрат з урахуванням боргових періодів, що визначений позивачем.
Крім того, позивач здійснив обрахунок інфляційних втрат за видатковою накладною №213 за період з 01.11.2019 по 25.10.2021 з урахуванням заборгованості 26 435, 44 грн, що фактично утворилась лише 23.12.2019 (після часткової оплати здійсненої відповідачем), а не 01.11.2019. Таким чином по 22.12.2019 заборгованість за вказаною накладною становила 34 886, 40 грн.
Суд за допомогою «ІПС Ліга:Закон» провівши власний розрахунок інфляційних втрат з урахуванням часткової оплати в межах визначених позивачем боргових періодів встановив, що дійсна сума інфляційних втрат становить 15 238, 52 грн, втім з огляду на приписи ч. 2 ст. 237 ГПК України, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі, що визначений позивачем та становить 14 109, 42 грн.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що, згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
За таких обставин, у зв'язку тим, що спір виник внаслідок порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, факт чого встановлений судом вище, суд покладає понесені позивачем судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 2270, 00 грн на відповідача.
На підставі вище викладеного суд, керуючись 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДТЕХСВІТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОМІЛ" про стягнення 130 746, 70 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОМІЛ" (Печерський узвіз, буд.13, оф.23, м. Київ 21, 01021; ідентифікаційний код: 41523699) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДТЕХСВІТ" (вул. Київська, буд. 95, м. Бровари, Броварський район, Київська область, 07400; ідентифікаційний код: 41907983) 110 497 (сто десять тисяч чотириста дев'яносто сім) грн 84 (вісімдесят чотири) коп. - основного боргу, 6 132 (шість тисяч сто тридцять дві) грн 46 (сорок шість) коп. - 3 % річних, 14 109 (чотирнадцять тисяч сто дев'ять) грн 42 (сорок дві) коп. - інфляційних втрат, а також 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. - судового збору.
3. Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 6, 98 грн 3 % річних.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г. П. Бондаренко-Легких