01.02.2022 м. Дніпро Справа № 904/7156/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),
суддів: Вечірка І.О., Паруснікова Ю.Б.,
секретар судового засідання Крицька Я.Б.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2021 (суддя Первушин Ю.Ю.) у справі № 904/7156/21
за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про визнання неплатоспроможним
1. Короткий зміст обставин справи і рішення суду першої інстанції.
У серпні 2021 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_1 про відкриття справи щодо неплатоспроможності фізичної особи.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2021 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Судове рішення мотивовано тим, що боржником порушено вимоги п. 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ (не витребувано у кредитора найменування оцінювача для визначення ринкової вартості квартири або житлового будинку). Крім того, суд зазначив, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржником долучено лише проект плану реструктуризації боргів, що суперечить п. 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, яким установлено, що господарський суд на підготовчому засіданні розглядає саме план реструктуризації. Поданий боржником проект плану реструктуризації боргів не відповідає ст. 124 КУзПБ, оскільки не передбачає будь-яких конкретних кроків реструктуризації боргів, а містить лише загальні пропозиції щодо реструктуризації боргів, які зводяться до цитування КУзПБ.
2. Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погодившись із ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постановлену 30.09.2021 ухвалу та направити справу для продовження розгляду до місцевого господарського суду.
В обґрунтування заявлених вимог скаржниця посилається на наступне:
- положення КУзПБ, ГК України та ГПК України не містять вимог для проекту плану реструктуризації. Суд посилається на ст. 124 КУзПБ, що передбачає план реструктуризації боргів, а не проект плану. Законодавець передбачив право боржника надати проект плану довільного зразку, який повинен відповідати умовам реструктуризації;
- в порушення ч. 2 ст. 117 КУзПБ суд відсторонився від забезпечення виконання свого обов'язку щодо визнання необхідних відомостей, та подальше їх відображення в ухвалі, для вирішення питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність;
- суд намагається покласти на заявника обов'язки, які він не може виконати за будь-яких обставин, обмежуючи право заявника на доступ до правосуддя;
- суд підмінює поняття «план реструктуризації» та «проект плану реструктуризації», умови реструктуризації. Заявниця не може подати до суду разом із заявою про неплатоспроможність проект плану, відповідно до ст. 124 КУзПБ. На суд покладено обов'язок з вирішення питання щодо визнання вимог кредитора (ів); проведення заходів з виявлення майна, його опису;
- положення ст. 124 КУзПБ передбачають умови розроблення плану реструктуризації, а не проекту плану реструктуризації, який є результатом діяльності суду, кредитора та боржника;
- згідно з п. 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ план реструктуризації затверджується після витребування відповідної інформації від кредитора та боржника; проведення оцінки, що відбувається у проміжку часу між прийняттям заяви до розгляду до підготовчого судового засідання; відмова у затвердженні плану пов'язана виключно із невідповідністю заяви умовам реструктуризації (якщо у боржника є інше житло чи борг за кредитом виник в інший період, чи борг виник не за валютним кредитом та інше). Зміст вказаного пункту не містить виключної підстави - не конкретний план реструктуризації;
- положення ст. 116 КУзПБ передбачають обов'язок боржника подати разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів), а не план реструктуризації;
- проект плану реструктуризації в процесі розгляду справи уточнюється, погоджується кредитором та у відповідності п. 5 Перехідних положень КУзПБ - погоджується і затверджується судом;
- відмова у відкритті провадження є порушенням норм процесуального та матеріального закону, суд відмовив використовуючи норму закону, що передбачає вимоги до оформлення зовсім іншого документа. Відповідно до ст. 119 КУзПБ у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви. Натомість, судом не вирішувались питання витребування у кредитора списку оцінювачів, до яких може звернутись боржник для оцінки іпотечного майна, та подання цієї інформації до суду для включення до плану реструктуризації боргів;
- сума боргу, згідно ухвали, становить 24 532,32 дол. США, тобто є більшою, ніж 30 розмірів заробітних плат, що свідчить про дотримання п. 1 ч. 4 ст. 119 КУзПБ. Вказане свідчить про відсутність, на думку скаржниці, виключних підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність в розумінні ст. 119 КУзПБ та п. 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ;
- п. 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ містить загальні умови реструктуризації. Конкретний план реструктуризації, після витребування необхідної інформації у кредитора та боржника для створення плану, затверджується на підготовчому засіданні;
- суд дійшов висновків про невірне оформлення боржником заяви, які підлягали вирішенню шляхом залишення заяви без руху, та надання строку для усунення недоліків. Отже, підстав для винесення оскаржуваної ухвали не було.
Скаржниця звертає увагу апеляційного господарського суду на той факт, що наразі судова практика з визнання неплатоспроможною фізичну особу на стадії формування, оскільки немає сформованого алгоритму дій боржника, кредиторів у провадженнях з цього питання. В даному випадку, якщо скористатись правом, наданим ст. 39 КУзПБ, подати повторно заяву при відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи з доданим списком найменування оцінювачів для визначення ринкової вартості квартири, відсутні гарантії відкриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи. Вказане, на думку скаржниці, свідчить про пряме порушенням прав людини доступу до правосудця.
3. Узагальнені доводи інших учасників справи.
ПАТ АКБ «Індустріалбанк» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу - без змін, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Просив провести розгляд справи за відсутності його представника.
4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2021 поновлено строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2021 у справі № 904/7156/21; розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 01.02.2022 о 15:15 год.
01.02.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні ним ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскаржувану ухвалу слід залишити без змін з таких підстав.
5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.
30.07.2007 між АКБ «Індустріалбанк» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено Кредитний договір №КRI/0900/343/07, відповідно до умов якого банк надавав боржнику у користування кредитні кошти в розмірі 25 000 дол. США, строком з 30.07.2007 по 25.07.2026 включно (а.с.47-51). Кошти надані з метою придбання житла (квартири), зі сплатою за користування кредитними коштами в розрахунку 12,0 відсотків річних.
З метою виконання взятих зобов'язань за Договором 30.07.2007 банк передав заявниці кошти в сумі 25 000 дол. США.
30.07.2007 у зв'язку з придбанням ОСОБА_1 квартири ( АДРЕСА_2 , загальною площею 20,8 кв.м) на підставі Договору купівлі-продажу ВЕТ №198797 від 30.07.2007 (а.с.82-83), між позичальником (боржником, як іпотекодавцем) та кредитором (банком, як іпотекодержателем) укладено Договір застави нерухомого майна (іпотеки) №КRIZ/0900/149/07 (а.с.46-81), посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Євчук І.Л. за реєстровим №3513 (заборона відчуження за реєстровим №26). Предметом іпотеки є нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , а саме: квартира, що розташована у АДРЕСА_2 .
Пунктом 6.2 Кредитного договору №КRI/0900/343/07 від 30.07.2007 передбачено, що кредитор має право в односторонньому відмовитися від вказаного кредитного договору та/або розірвати (припинити) дію цього Договору, вимагати дострокового повернення кредиту, сплати відсотків та можливої неустойки, і достроково стягнути суму заборгованості за кредитом, нарахованих відсотків і штрафних санкцій, направивши відповідну вимогу у разі затримання сплати частини кредиту та/або відсотків за користування кредитом.
Листом за вих. №1139 від 05.11.2019 банк вимагав достроково повернути кредит, сплатити нараховані відсотки за його користування та пеню в загальній сумі 24 657,04 дол. США в строк до 05.12.2019 (а.с.86-87). Дана вимога боржником виконана не була.
ОСОБА_1 визнає, що у зв'язку зі скрутним фінансовим положенням припинила виконувати зобов'язання за Кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість. Боржниця зазначає, що предмет іпотеки (квартира) з моменту укладання договору купівлі-продажу є єдиним місцем її проживання.
З огляду на невиконання боржником взятих на себе зобов'язань з повернення коштів за Кредитним договором від 30.07.2007, АКБ «Індустріалбанк» 19.08.2020 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (24 532,32 дол. США та 152 585,63 грн.) (а.с.88-96).
Враховуючи обставини неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань погашення фізичною особою, за кредитом в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири, що є єдиним місцем проживання позичальниці, ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про неплатоспроможність.
6. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, як зазначено в преамбулі, встановлюються нормами КУзПБ.
Провадження у справах про банкрутство окремих категорій боржників регулюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 3 ст. 2 КУзПБ).
Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою (ч. 1 ст. 113 КУзПБ).
Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи наведені в частині другій статті 115 цього Кодексу, згідно з якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:
1) розмір прострочених зобов'язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;
2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
3) ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення;
4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
Для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи достатньо навіть однієї або більше однієї підстави у будь-яких комбінаціях, наведених у частині другій статті 115 КУзПБ, оскільки законодавцем імперативно не визначено обов'язковим існування сукупності всіх чотирьох підстав, як умови для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №909/1028/20).
Згідно з частиною першою статті 116 КУзПБ заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.
Приписами частин другої, третьої статті 116 КУзПБ визначено зміст заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та перелік додатків, який має бути додано до заяви.
Таким чином, з урахуванням положень частини третьої статті 13, статей 74, 76, 77 ГПК України, розглядаючи заяву боржника у підготовчому засіданні, місцевий господарський суд повинен перевірити відповідність поданої заяви вимогам до її форми та змісту відповідно до статті 116 КУзПБ та з'ясувати на підставі поданих боржником доказів наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначених частиною другою статті 115 КУзПБ.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 звернулась із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, в обгрунтування вимог якої покладено доводи про те, що заявлені грошові вимоги банку виникли на підставі Кредитного договору від 30.07.2020, є забезпеченими майном боржника (квартирою) та підлягають погашенню за рахунок такого майна позачергово, з урахуванням п. 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ.
В обґрунтування наявності заборгованості ОСОБА_1 перед Банком надано лист від 05.11.2019, зміст якого детально описано в п. 5 цієї постанови.
Факт укладання кредитного договору в іноземній валюті підтверджено змістом кредитної угоди від 30.07.2007, яка забезпечена іпотекою квартири ( АДРЕСА_2 , загальною площею 20,8 кв.м), що належить заявниці на праві приватної власності (частка власності 1/1). За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.85), вказана нерухомість перебуває під обтяженням (заборона відчуження) за реєстраційним №5392269 від 30.07.2007.
Заявниця наголошує на тому, що вказана нерухомість є єдиним місцем її проживання з посилання на данні Декларації про майновий стан (а.с. 16-45).
Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів звертається до змісту п. 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, відповідно до якого протягом п'яти років з дня введення в дію цього Кодексу заборгованість фізичної особи, що виникла до дня введення в дію цього Кодексу, за кредитом в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім'ї боржника, реструктуризується за процедурою неплатоспроможності фізичної особи згідно з планом реструктуризації або з мировою угодою з урахуванням особливостей, встановлених цим пунктом.
У разі якщо єдиним кредитором у процедурі неплатоспроможності фізичної особи є забезпечений кредитор, а боржник володіє на праві власності одним об'єктом нерухомості (квартирою, житловим будинком), що є єдиним місцем проживання сім'ї боржника і перебуває в іпотеці забезпеченого кредитора, такий боржник має право подати заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність відповідно до статті 116 цього Кодексу, але без визначення особи арбітражного керуючого та без надання доказів авансування винагороди керуючому реструктуризацією, передбачених пунктом 12 частини третьої статті 116 цього Кодексу, до якої додається проект плану реструктуризації, що відповідає умовам реструктуризації, визначеним цим пунктом.
У п.6.4. постанови Верховного Суду від 10.08.2021 у справі №918/127/20 наведено наступні правові висновки: «Водночас наведені в п. 5 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ особливості застосовуються судом протягом п'яти років з дня введення в дію цього Кодексу, а провадження у справі про відновлення платоспроможності фізичних осіб за цими особливостями здійснюється (з розглядом та визнанням вимог кредиторів, розробленням, затвердженням та виконанням плану реструктуризації боргів боржника - фізичної особи тощо) за таких передумов:
- заборгованість фізичної особи виникла до дня введення в дію цього Кодексу;
- ця заборгованість фізичної особи виникла за кредитом в іноземній валюті;
- такий кредит забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку;
- предмет іпотеки (квартира або житловий будинок) є єдиним місцем проживання сім'ї боржника.
А тому при розгляді заяв фізичних осіб про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також і на будь-якій іншій стадії провадження у такій справі, тобто і при здійсненні провадження у цих справах (розгляді та затвердженні плану реструктуризації боргів боржника тощо) суду, що розглядає цю справу, у разі, коли боржник - фізична особа обґрунтовує свої вимоги неможливістю погашення заборгованості за кредитом в іноземній валюті, належить дослідити та оцінити, зокрема ті обставини, чи мають місце (підтверджені належним чином) імперативно визначені законом підстави для застосування до відповідних правовідносин та процедур у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи особливостей, передбачених положеннями пункту 5 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ.
У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 25.05.2021 у справі № 904/1454/20.»
Як було встановлено вище, у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржниця обґрунтовує свої вимоги неможливістю погашення заборгованості за кредитом в іноземній валюті та вказувала про обставини передачі в іпотеку житлової квартири, яка є єдиним місцем її проживання, наведені обставини підтверджені матеріалами справи.
Згідно зі ст. 124 КУзПБ план реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника, який вміщує обов'язкові і факультативні складові.
Так, у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні.
План реструктуризації боргів боржника може містити положення про (факультативні складові): 1) реалізацію в процедурі реструктуризації боргів частини майна боржника, у тому числі того, що є предметом забезпечення, черговість, строки реалізації такого майна та кошти, які планується отримати від його реалізації; 2) зміну способу та порядку виконання зобов'язань, у тому числі розміру та строків погашення боргів; 3) відстрочення чи розстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини; 4) виконання зобов'язань боржника третіми особами, зокрема шляхом укладення договору поруки, гарантії та інших правочинів згідно з цивільним законодавством; 5) інші заходи, спрямовані на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів (перекваліфікація, працевлаштування тощо).
Суд апеляційної інстанції, дослідивши умови запропонованого плану реструктуризації (а.с.99), встановив, що боржницею за умовами плану прийнято зобов'язання щодо кредитора, проте план не містить реального та обґрунтованого (послідовного) етапу його виконання. Заявницею не вказано розмір суми, що може бути спрямовано на погашення вимог кредитного зобов'язання від 30.07.2007. В той час, як згідно даних декларацій про майновий стан 2018-2020 ОСОБА_1 отримує регулярний дохід, в т.ч. заробітну плату. Відсутні дані щодо покриття необхідних побутових потреб заявниці та інше.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, що проект плану реструктуризації не відповідає вимогам статті 124 КУзПБ, зокрема, у відповідності до вимог закону щодо форми і змісту проекту плану, що дасть змогу його розгляду судом, можливості прийняття рішення про його затвердження. Розроблення боржником такого документу (плану) є закономірним очікуванням заставного кредитора щодо реального (фактичного) погашення вимог в межах процедури, обумовленої п. 5 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ.
Суд вважає, що відсутність розробленого боржником реального та обґрунтованого плану реструктуризації свідчить, що мета процедури реструктуризації боргів, передбачена вказаними положення КУзПБ, не виконується. Невиконання мети попередньої процедури (реструктуризації боргів) виключає можливість переходу до іншої процедури (погашення боргів) у провадженні про неплатоспроможність фізичної особи.
Крім того, з даних декларацій про майновий стан вбачається наявність у членів сім'ї (мати) наявність прав власності на об'єкти нерухомого майна (земельна ділянка, будинок). Обґрунтувань неможливості використання вказаних об'єктів для проживання заявниця не наводить.
Положеннями пункту 5 Прикінцеві та Перехідні положення КУзПБ поняття "сім'я боржника" характеризується множинністю осіб, а тому єдиним місцем проживання сім'ї боржника у розумінні цих положень КУзПБ вважається не тільки майно (квартира або житловий будинок), що перебуває у власності боржника, а й майно (квартира або житловий будинок), що перебуває у власності членів його сім'ї у розумінні положень КУзПБ, та може бути місцем проживання сім'ї боржника за правилами цивільного, житлового та сімейного законодавства.
У зв'язку із викладеним при дослідженні обставин щодо наявності у сім'ї боржника єдиного місця проживання (квартири або житлового будинку), слід виходити з положень, зокрема частин першої, другої статті 3, статей 60, 61, частини першої статті 75, частин першої, другої статті 173, частин першої, другої статті 176 Сімейного кодексу України та статті 150 Житлового кодексу Української РСР, та враховуватись не тільки майно, що зареєстровано на праві власності за боржником-фізичною особою, а й майно, право власності на яке мають інші члени сім'ї боржника, та яке за своїми ознаками (у тому числі за правилами Сімейного кодексу України та Житлового кодексу УРСР) може належати до місця проживання сім'ї боржника (квартира або житловий будинок) у розумінні положень пункту 5 розділу "Прикінцеві та Перехідні положення" КУзПБ.
При цьому джерелом відповідної інформації (доказовою базою) як для доведення боржником, так і для дослідження судом зазначених обставин, може бути інформація з відповідних Державних реєстрів. Проте, всупереч наведеному, матеріали заяви не містять будь-якої інформації щодо наявності/відсутності у заявниці та членів її сім'ї (мати) об'єктів рухомого/нерухомого майна, окрім тих, що отримано за кредитним договором та продубльовано в деклараціях.
Також, в деклараціях за 2018-2020 роки заявниця зазначає про вартість об'єкта нерухомості, що є предметом іпотеки (станом на дату набуття права власності/за останньою грошовою оцінкою), однак, як вірно встановлено місцевим господарським судом, доказів визначення оцінювачем ринкової вартості квартири, що забезпечує вимоги банку, до заяви надано не було.
Наведене унеможливлює визначити/встановити залишок заборгованості, що підлягає прощенню (списанню) в порядку, визначеному п. 5 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ, інформація про що також відсутня і в плані про реструктуризацію.
Щодо визначеної заявником суми боргу (а.с. 99), то до розміру вимог забезпеченого кредитора, за положеннями п. 5 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ, не включаються штрафні санкції та пеня. Вимоги забезпеченого кредитора ґрунтуються на кредитному договорі в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири від 30.07.2007, проте запропонований боржницею план містить посилання на загальну суму боргу (24 532,32 дол. США), інформація щодо складової вказаної суми відсутня. Відтак, встановити факт дотримання положень п. 5 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ в частині визначення особливості складу грошових вимог забезпеченого кредитора до боржника - фізичної особи, із забороною включення до цих вимог штрафних санкцій та пені, є неможливим.
Господарський суд на підготовчому засіданні розглядає план реструктуризації, доданий до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, без застосування статті 126 цього Кодексу та заперечення кредитора. За результатами розгляду на підготовчому засіданні господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність з одночасним затвердженням плану реструктуризації, передбаченого цим пунктом, або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність через невідповідність поданої заяви умовам реструктуризації, визначеним цим пунктом.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині недотримання боржником положень не тільки вимог ст. 124 КУзПБ, також і п. 5 Прикінцевих та Перехідних його положень, що визначає правовий механізм при введенні процедури банкрутства фізичних осіб, який має на меті надати боржнику можливість реструктуризувати свої боргові зобов'язання для унеможливлення негайної реалізації житла, переданого в іпотеку банкам за валютними кредитом.
7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Скаржницею не спростовано доводи суду щодо невідповідності (проекту) плану реструктуризації передбаченим законом обов'язковим умовам.
Умовами п. 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ визначено, що господарський суд на підготовчому засіданні розглядає план реструктуризації, доданий до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, за результатами суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність через невідповідність поданої заяви умовам реструктуризації, визначеним цим пунктом. Вказаним спростовано посилання скаржниці на відсутність виключної підстави для постановлення оскаржуваної ухвали, як «не конкретний план реструктуризації»;
Господарський суд на підготовчому засіданні розглядає план реструктуризації, доданий до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, без застосування положень ст. 126 КУзПБ, що визначають порядок затвердження запропонованого боржником плану (п. 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ). Вказаним спростовується посилання на уточнення та погодження плану кредитором;
Посилання на перелік підстав, обумовлених ч. 4 ст. 119 КУзПБ для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, та їх невизначеність судом під час прийняття оскаржуваного рішення, є помилковими з огляду на правову оцінку обставин справи та законодавчі положення (п. 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ), що застосовані в п. 6 цієї постанови.
Щодо наявності підстав для залишення заяви ОСОБА_1 без руху, а не відмови у відкритті провадження про неплатоспроможність, цей аргумент скаржниці безпосередньо спростовується п. 5 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, який є спеціальним відносно ст. 119 КУзПБ, а тому саме він підлягає застосуванню.
Висновки місцевого господарського суду щодо надання скаржником саме «проекту плану» замість «плану» хоч і свідчать про формальний підхід до розгляду справи з цього питання, проте, як було зазначено вище, вказаний висновок суду не призвів до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності. Право на доступ до суду не порушено.
Незалежно від того, як назвати цей документ - «план реструктуризації» чи «проект плану реструктуризації», він має вміщувати в собі передбачені законодавцем іманентно властиві йому складові, визначені законодавцем як обов'язкові - зазначені у ч. 2 ст. 124 КУзПБ, а саме: обставини, що спричинили неплатоспроможність боржника, інформацію про майновий стан, про його, боржника, доходи, зокрема, про доходи протягом процедури реструктуризації, розмір суми, яка ним буде виділятися щомісячно для погашення вимог кредиторів та ін.
Скаржниця безпідставно ухилилась від виконання цих вимог законодавця, що є нездоланною перешкодою щодо відкриття провадження у справі.
8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси особи, за захистом яких вона звернулась до суду.
Право скаржника не порушено.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 269, 275-280, 282 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2021 у справі № 904/7156/21 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2021 у справі № 904/7156/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 01.02.2022
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Суддя І.О. Вечірко
Суддя Ю.Б. Парусніков