01.02.2022 м. Дніпро Справа № 904/3795/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),
суддів: Вечірка І.О., Паруснікова Ю.Б.,
секретар судового засідання Крицька Я.Б.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМОТІС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2021 (повний текст складено 18.10.2021, суддя Загинайко Т.В.) у справі № 904/3795/21
за позовом Обласного комунального підприємства "ФАРМАЦІЯ", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМОТІС", м. Нікополь Дніпропетровської області
про розірвання договору суборенди від 01.03.2020, виселення з нежитлового приміщення та стягнення 248 770 грн. 47 коп.
та
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМОТІС", м. Нікополь Дніпропетровської області
до Обласного комунального підприємства "ФАРМАЦІЯ", м. Дніпро
про визнання договору суборенди від 01.03.2020 №1 недійсним
1.Зміст і мотиви оскаржуваного рішення у справі.
Обласне комунальне підприємство "ФАРМАЦІЯ" (надалі - Позивач, ОКП "ФАРМАЦІЯ") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМОТІС" (надалі - Відповідач, ТОВ "АДМОТІС"), враховуючи заяву про збільшення позовних вимог, просило суд:
- розірвати договір суборенди від 01.03.20 № 1, укладений між Обласним комунальним підприємством "ФАРМАЦІЯ" і Товариством з обмеженою відповідальністю "АДМОТІС";
- виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "АДМОТІС" з нежитлового приміщення загальною площею 22,2 м кв., яке розташоване на першому поверсі головного корпусу поліклініки за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Першотравнева, 58 та передати це приміщення Обласному комунальному підприємству "ФАРМАЦІЯ";
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМОТІС" на користь Обласного комунального підприємства "ФАРМАЦІЯ" 174 360 грн. 87 коп. - заборгованості по договору суборенди від 01.03.2020 №1;
- судові витрати покласти на відповідача.
Позовна заява мотивована тим, що між сторонами було укладено договір суборенди нерухомого майна спільної власності громад Дніпропетровської області. У ТОВ "АДМОТІС" утворилась заборгованість перед ОКП "ФАРМАЦІЯ" з плати за користування об'єктом суборенди.
ТОВ "АДМОТІС" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із зустрічною позовною заявою до ОКП "ФАРМАЦІЯ", у якій просило суд:
- визнати недійсним договір суборенди від 01.03.2020 №1, укладений між ОКП "ФАРМАЦІЯ" та ТОВ "АДМОТІС", з моменту укладення.
В обґрунтування зустрічного позову ТОВ "АДМОТІС", посилалось на те, що:
- договір суборенди від 01.03.2020 №1 укладено з порушенням умов договору оренди від 12.07.2018 №341-13/VII/2/81;
- позивачем безпідставно та без згоди орендодавця передано в суборенду нежитлове приміщення, що є об'єктом оренди за договором оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад.
У подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю "АДМОТІС" подало до суду заяву про зміну підстав зустрічної позовної заяви, у якій просило визнати недійсним договір суборенди №1 від 01.03.2020, оскільки на договорі суборенди №1 та акті прийому-передачі відсутній підпис директора ТОВ "АДМОТІС", на підставі чого просило провести судову почеркознавчу експертизу; у зв'язку з відсутністю письмової згоди територіальної громади на передачу майна в суборенду; також просило судові витрати стягнути з ОКП "ФАРМАЦІЯ".
Товариство з обмеженою відповідальністю "АДМОТІС" заявило клопотання про призначення експертизи (вх. №37737/21 від 02.08.2021), в якому просило:
- вважати поважними причини пропуску строку на подання даного клопотання;
- поновити строк на звернення до суду із даним клопотанням;
- зобов'язати директора ТОВ "АДМОТІС" надати суду для проведення експертизи вільні зразки підпису;
- попередити експерта про кримінальну відповідальність, встановлену законом про відповідальність за завідомо неправдивий висновок;
- витрати по проведенню експертизи покласти на відповідача за первісним позовом ТОВ "АДМОТІС";
- на час проведення експертизи зупинити провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМОТІС" про призначення експертизи, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвала мотивована тим, що з метою недопущення суперечностей у встановленні обставин у даній справі, та як вбачається з наявних матеріалів і наданих суду доказів, суд вбачав можливість встановлення обставин у справі, що стосуються предметів доказування за зустрічною та первісною позовними заявами, у сукупності поданих доказів. Тому клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМОТІС" про призначення судової експертизи суд не задовольнив.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2021 у справі № 904/3795/21:
- відмовлено у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМОТІС" до Обласного комунального підприємства "ФАРМАЦІЯ" про визнання договору суборенди від 01.03.2020 №1 недійсним;
- судові витрати по зустрічній позовній заяві віднесено за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМОТІС";
- первісний позов задоволено частково;
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМОТІС" на користь Обласного комунального підприємства "ФАРМАЦІЯ" 248 750 грн. 47 коп. заборгованості;
- розірвано Договір суборенди від 01.03.2020 №1, укладений між Обласним комунальним підприємством "ФАРМАЦІЯ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АДМОТІС";
- виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "АДМОТІС" з нежитлового приміщення загальною площею 22,2 кв.м, яке розташоване на першому поверсі головного корпусу поліклініки за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Першотравнева, 58, та передано це приміщення Обласному комунальному підприємству "ФАРМАЦІЯ";
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМОТІС" на користь Обласного комунального підприємства "ФАРМАЦІЯ" 8 271 грн. 26 коп. - витрати зі сплати судового збору;
- в решті вимог за первісним позовом відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що докази, надані Обласним комунальним підприємством "ФАРМАЦІЯ" на підтвердження обставини дійсності Договору суборенди від 01.03.2020 №1, є більш вірогідними, ніж надані Товариством з обмеженою відповідальністю "АДМОТІС" на підтвердження його недійсності.
2.Короткий і узагальнений зміст апеляційної скарги.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "АДМОТІС" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:
- поновити строк на апеляційне оскарження;
- зупинити дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2021 у справі № 904/3795/21;
- задовольнити клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, відповідно до умов, визначених у клопотанні;
- скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2021 у справі № 904/3795/21 і ухвалити нове, яким у задоволенні первісних позовних вимог відмовити повністю та задовольнити зустрічні позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
- в договорі суборенди та в акті приймання-передачі міститься не підпис директора ТОВ "АДМОТІС";
- ТОВ "АДМОТІС" взагалі не користувалось нежитловим приміщенням за спірним договором суборенди;
- ОКП "ФАРМАЦІЯ" не мало правових підстав для передачі нежитлового приміщення в суборенду;
- суд відмовив у задоволенні клопотання про призначення експертизи, що суттєво вплинуло на результат розгляду справи.
3.Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
ОКП "ФАРМАЦІЯ" просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
4.Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2021 поновлено строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМОТІС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2021 у справі № 904/3795/21; розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 01.02.2022 о 14:15 год.; зупинено дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2021 у справі № 904/3795/21 на час розгляду апеляційної скарги.
22.11.2021 від ТОВ "АДМОТІС" надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.
01.02.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін з таких підстав.
5.Встановлені та неоспорені обставини і відповідні їм правовідносини.
12.07.2021 між Комунальним закладом «Нікопольська центральна районна лікарня» Дніпропетровської обласної ради», як орендодавцем, та Обласним комунальним підприємством "ФАРМАЦІЯ", як орендарем, було укладено договір №341-13/VII-2/81 оренди нерухомого майна спільної власності громад Дніпропетровської області (надалі - Договір оренди).
Об'єктом оренди за Договором №341-13/VII-2/81 є: нерухоме майно (цілісний майновий комплекс, будівля, споруда, приміщення) загальною площею 22,2 кв. м, розташоване за адресою: м. Нікополь, вул. Першотравнева, 58, на 1-му поверсі поліклініки головного корпусу; об'єкт оренди належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області (пункти 2.1, 2.4 Договору оренди).
Згідно з пунктом 4.1 Договору оренди орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі об'єкта оренди.
Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 Договору оренди орендар має право передавати об'єкт оренди в суборенду з письмового дозволу голови Дніпропетровської обласної ради або уповноваженої ним особи.
Матеріали справи містять Акт прийому-передачі б/н, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у належному для експлуатації стані частину нежитлового приміщення загальною площею 22,2 кв. м, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Першотравнева, буд. 58, на 1-му поверсі поліклініки головного корпусу, яке знаходиться на балансі Комунального закладу «Нікопольська центральна районна лікарня»; сторони підтверджують, що зазначене вище приміщення на момент передачі знаходиться в належному для експлуатації стані.
Відповідно до умов Додаткової угоди № 2 від 10.08.2020 до Договору оренди № 341-13/VII-2/81 від 22.06.2018, зазначений Договір оренди доповнено пунктами такого змісту: «п.3.9.1. З моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року №211 (з наступними змінами та доповненнями) орендар звільняється від орендної плати за користування об'єктом оренди - нерухомим майном загальною площею 22,2 кв.м з 12.03.2020 до 24.06.2020».
Також, матеріали справи містять Договір суборенди № 1 від 01.03.2020 (надалі - договір суборенди), укладений між Обласним комунальним підприємством "ФАРМАЦІЯ" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АДМОТІС" в особі директора Борисенка Олексія Володимировича, який діє на підставі Статуту (суборендар).
Предметом Договору суборенди у п.1.1. визначено, що з метою ефективного використання комунального майна орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, далі - об'єкт суборенди, приміщення площею 22,2 кв.м, яким орендар користується на підставі договору оренди №341-13/VII-2/81, для розміщення аптечного пункту.
Відповідно до п. 2.1. Договору суборенди Об'єктом суборенди є: нерухоме майно (цілісний майновий комплекс, будівля, споруда, приміщення) загальною площею 22,2 кв. м, розташоване за адресою: м. Нікополь, вул. Першотравнева, 58, на 1-му поверсі поліклініки головного корпусу.
Об'єкт оренди належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області (пункт 2.4 Договору суборенди).
Договором суборенди визначені вартість і умови оплати за користування об'єктом суборенди.
Згідно з пунктом 4.1 Договору суборенди суборендар вступає у строкове платне користування об'єктом суборенди у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі об'єкта суборенди.
Відповідно до п.10.1. Договору суборенди Договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє з 01.03.2020 по 20.07.2021 включно.
За Актом прийому-передачі від 01.03.2020 (що є невід'ємною частиною договору № 1 суборенди нерухомого майна) орендар передав, а суборендар прийняв у належному для експлуатації стані частину нежитлового приміщення загальною площею 22,2 кв. м, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Першотравнева, буд. 58, на 1-му поверсі поліклініки головного корпусу, яке знаходиться на балансі Комунального закладу «Нікопольська центральна районна лікарня»; сторони підтверджують, що зазначене вище приміщення на момент передачі знаходиться в належному для експлуатації стані.
Матеріали справи містять договір від 01.03.2020 №1-к про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна, укладений між КП "Нікопольська центральна районна лікарня ДОР", як балансоутримувачем, Обласним комунальним підприємством "ФАРМАЦІЯ", як орендарем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "АДМОТІС", як суборендарем, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого балансоутримувач несе витрати, пов'язані з оплатою плати за землю під будівлею, яка розташована за адресою: м. Нікополь, вул. Першотравнева, 58, а також шляхом укладання окремих договорів з виробниками/виконавцями комунальних послуг, несе витрати по утриманню будівлі, її прибудинкової території та внутрішньобудинкових мереж, а суборендар за договором суборенди №1 від 01.03.2020 зобов'язаний частково відшкодувати балансоутримувач понесені ним витрати; площа об'єкта суборенди становить 22,2 кв.м.
Відповідно до відповіді від 13.08.2020 №5/885 "Про звільнення від орендної плати під час карантину" Обласне комунальне підприємство "ФАРМАЦІЯ" повідомило директора Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМОТІС" Борисенка О.В., що на період дії карантину з 12.03.2020 до 24.06.2020 включно рахунки на оплату суборенди за Договором суборенди № 1 від 01.03.2020 ТОВ "АДМОТІС" виставлятись не будуть.
Як убачається з наданих до матеріалів справи розрахунків ОКП "ФАРМАЦІЯ", суборендна плата ТОВ "АДМОТІС" за період з 01.03.2020 по 30.06.2021 складає суму у розмірі 294 323 грн. 69 коп., з яких:
рахунок на оплату № 446 від 26.02.2021 на суму 10 189 грн. 78 коп.;
рахунок на оплату № 545 від 17.09.2020 на суму 22 672 грн. 60 коп.;
рахунок на оплату № 768 від 02.11.2020 на суму 22 785 грн. 97 коп.;
рахунок на оплату № 975 від 27.11.2020 на суму 23 013 грн. 83 коп.;
рахунок на оплату № 43 від 18.01.2021 на суму 23 546 грн. 14 коп.;
рахунок на оплату № 452 від 10.03.2021 на суму 47 824 грн. 97 коп. (а. с. 15-20 1 том);
рахунок на оплату № 709 від 05.04.2021 на суму 24 307 грн. 58 коп. (а.с.33 1 том);
рахунок на оплату № 991 від 12.05.2021 на суму 24 720 грн. 80 коп.;
рахунок на оплату № 1192 від 28.05.2021 на суму 24 893 грн. 84 коп.;
рахунок на оплату № 1451 від 13.07.2021 на суму 24 794 грн. 96 коп. (а.с. 131-133 1 том);
рахунок на оплату № 237 від 20.07.2020 на суму 22 855 грн. 18 коп.;
рахунок на оплату № 2020 від 21.08.2020 на суму 22 718 грн. 04 коп. (а.с. 224-225 1 том).
Відповідно до платіжного доручення № 8729 від 21.10.2020 на суму 22 855 грн. 18 коп. та платіжного доручення № 8728 від 29.10.2020 на суму 22 718 грн. 04 коп. ТОВ "АДМОТІС" оплатило рахунок на оплату № 237 від 20.07.2020 на суму 22 855 грн. 18 коп. та рахунок на оплату № 2020 від 21.08.2020 на суму 22 718 грн. 04 коп., у загальній сумі 45 573 грн. 22 коп.
Таким чином, несплаченими ТОВ "АДМОТІС" за Договором суборенди № 1 від 01.03.2020 залишаються рахунки на суму 248 750 грн. 47 коп., що і було причиною звернення до суду ОКП "ФАРМАЦІЯ".
У свою чергу ТОВ "АДМОТІС" категорично заперечувало проти первісних позовних вимог, вважає Договір суборенди № 1 від 01.03.2020 недійсним, оскільки ОКП "ФАРМАЦІЯ" не було узгоджено вказаний Договір суборенди з власником майна та директор ТОВ "АДМОТІС" не підписував вказаний Договір суборенди.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції ТОВ "АДМОТІС" було заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМОТІС" про призначення експертизи, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
ТОВ "АДМОТІС" оскаржило рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2021 у справі № 904/3795/21 в апеляційному порядку та звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з клопотанням про призначення почеркознавчої експертизи.
6. Доводи, за якими апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.
Як убачається з матеріалів справи, предметом спору в даній справі за первісним позовом є вимога про розірвання договору суборенди, виселення, стягнення заборгованості з орендної плати.
Предметом зустрічних позовних вимог у даній справі є вимоги відповідача про визнання недійсним правочину (Договору суборенди).
Правовідносини, які виникли між сторонами, за своєю правовою природою є договором найму (піднайму).
За приписами частини 1 статті 759 та частини 1 статті 760 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Частинами1-3, 6 статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як убачається з матеріалів справи, сторонами укладено Договір суборенди № 1 від 01.03.2020, об'єктом якого є: нерухоме майно (цілісний майновий комплекс, будівля, споруда, приміщення) загальною площею 22,2 кв. м, розташоване за адресою: м. Нікополь, вул. Першотравнева, 58, на 1-му поверсі поліклініки головного корпусу.
Нормами ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
У відповідності з ч. 1 та 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договором суборенди № 1 від 01.03.2020 сторони узгодили всі істотні умови, зокрема, й визначили вартість і умови оплати за користування об'єктом суборенди.
Згідно із пунктом 4.1 Договору суборенди суборендар вступає у строкове платне користування об'єктом суборенди у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі об'єкта суборенди.
Відповідно до п. 10.1. Договору суборенди Договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє з 01.03.2020 по 20.07.2021 включно.
Як вже вище зазначалось та підтверджено матеріалами справи, Актом прийому-передачі від 01.03.2020 (що є невід'ємною частиною договору № 1 суборенди нерухомого майна), орендар передав, а суборендар прийняв у належному для експлуатації стані частину нежитлового приміщення загальною площею 22,2 кв. м, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Першотравнева, буд. 58, на 1-му поверсі поліклініки головного корпусу, яке знаходиться на балансі Комунального закладу «Нікопольська центральна районна лікарня»; сторони підтверджують, що зазначене вище приміщення на момент передачі знаходиться в належному для експлуатації стані.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Пунктом 11.6 Договору суборенди передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання сторонами своїх обов'язків та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, а відповідно до підпункту 6.1.3 пункту 6.1 Договору суборенди орендар має право вимагати, в тому числі шляхом звернення до суду, при несплаті суборендарем оплати згідно з договором протягом 2 (двох) місяців з дня настання строку платежу дострокового розірвання договору, стягнення заборгованості та примусового виселення суборендаря.
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
У відповідності до статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
За приписами ст. 180 Господарського кодексу України та ст. 628 Цивільного кодексу України зміст господарського договору становить умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно д законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає, що загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. За приписами даної статті правомірність правочину презюмується. Таким чином, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (в даному випадку на позивача за зустрічним позовом).
Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарського договору).
Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені статями 215, 216 Цивільного кодексу України.
За приписами ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Суд критично ставиться до доводів Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМОТІС", що укладений Договір суборенди не узгоджувався з територіальною громадою щодо передачі майна та не підписувався директором товариства, оскільки такі твердження не обґрунтовані та не доведені.
Так, відповідно до Інформаційної довідки від 03.08.2021 №268859797 Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, ОКП "ФАРМАЦІЯ" зареєстровано правокористувачем об'єкта іншого речового права: у літ. А-4 на І поверсі аптечний пункт прим. №ІХ' загальною площею 33,7 кв.м (а.с. 243 т. 1).
Матеріали справи містять лист Дніпропетровської обласної ради від 21.01.2020 №ВИХ-194/0/2-20 "Про розгляд звернення", спрямований директорові ОКП "ФАРМАЦІЯ", стосовно надання дозволу на передачу в суборенду приміщень, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області Дніпропетровської обласної ради, у якому рекомендовано звернутися до Нікопольської міської ради, оскільки Комунальне підприємство "Нікопольська центральна лікарня" Дніпропетровської області передано до спільної власності територіальних громад сіл, селищ Нікопольського району. Даний лист не містить жодних заборон на укладення договору суборенди.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що Товариством з обмеженою відповідальністю "АДМОТІС" не доведено, що неотримання дозволу орендарем від власника об'єкта нерухомого майна порушує його права та інтереси щодо користування об'єктом нерухомості, яке є предметом Договору суборенди.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний висновок ВС викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Товариством з обмеженою відповідальністю "АДМОТІС" було частково сплачені рахунки на оплату, що виставлялися ОКП "ФАРМАЦІЯ" на загальну суму 45 573 грн. 22 коп., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, в яких зазначено платником саме ТОВ "АДМОТІС", призначення платежу: «За суборенду приміщення за липень 2020 згідно рахунку № 237 від 20.07.2020».
Матеріали справи містять Договір від 01.03.2020 №1-к про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна, укладений між КП "Нікопольська центральна районна лікарня ДОР", як балансоутримувачем, Обласним комунальним підприємством "ФАРМАЦІЯ", як орендарем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "АДМОТІС", як суборендарем. Даний Договір укладений у зв'язку з укладанням саме Договору суборенди від 01.03.2020 №1.
Тому, надаючи оцінку всім доказам та доводам позивача і запереченням відповідача у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», судова колегія доходить висновку про те, що докази, надані Обласним комунальним підприємством "ФАРМАЦІЯ" на підтвердження обставини дійсності Договору суборенди від 01.03.2020 №1, є більш вірогідними, ніж надані Товариством з обмеженою відповідальністю "АДМОТІС" на підтвердження його недійсності.
Разом з тим, враховуючи, що саме відповідач є зобов'язаною особою за договором зі сплати за орендований об'єкт, за належний стан майна після припинення оренди, за повернення об'єкту орендодавцю, судова колегія зауважує, що відповідачем не надано доказів на спростування доводів позивача.
Норма права, закріплена в ч. 6 ст. 762 ЦК України, визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у даній статті, можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією як орендодавця, так і орендаря.
У постановах Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №914/1248/18, від 27.08.2019 у справі №914/2264/17 вказано, що для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає.
Відповідачем не подано до суду доказів на підтвердження того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АДМОТІС" з об'єктивних підстав жодного дня не мало змоги використовувати орендоване майно за цільовим призначенням, що орендар був позбавлений можливості доступу до орендованого приміщення і користування ним та, відповідно, здійснив усі необхідні дії для призупинення діяльність на об'єкті оренди як орендар, що могло б бути підставою для повного звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату відповідно до частини 6 статті 762 ЦК України.
Натомість матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати перед позивачем саме у сумі 248 750 (двісті сорок вісім тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 47 коп., а також на момент винесення рішення судом першої інстанції були наявні законні підстави для розірвання договору та, відповідно, виселення орендаря.
Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в апеляційній скарзі.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника з підстав, викладених в пункті 6 цієї постанови, а також з урахуванням наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" (редакція станом на дату прийняття оскаржуваної ухвали) судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Відповідно до ч. 2 ст. 98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
За приписами ч. 1 ст. 100 ГПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Враховуючи, що відповідач заперечує справжність підпису директора товариства на договорі суборенди, останній звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням про призначення почеркознавчої експертизи (вх. №37737/21 від 02.08.2021).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМОТІС" про призначення експертизи, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвала мотивована достатністю доказів у матеріалах справи та відповідачем не оскаржена в апеляційному порядку.
Оскаржуючи рішення господарського суду, одночасно з апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "АДМОТІС" звернулось з клопотанням про призначення почеркознавчої експертизи, яке задоволенню не підлягає, оскільки справжність/підробка підпису директора не свідчить про недійсність оспорюваного договору за умови його подальшого схвалення і виконання.
Посилання скаржника на постанову Верховною Суду від 22.01.2020 у справі №394/301/19 є безпідставними, оскільки судом першої інстанції відмовлено у зустрічній вимозі про визнання договору недійсним з інших підстав.
Щодо посилань скаржника в апеляційній скарзі як на підставу для скасування судового рішення на висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.06.2019 у справі № 145/373/17, та висновки у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 375/1809/17 та від 22.05.2019 у справі № 390/796/17, слід зазначити, що у справі, що переглядається в апеляційному порядку, правовідносини та фактичні обставини справи є відмінними від тих, що мали місце у наведених вище справах, зазначених скаржником в апеляційній скарзі для порівняння, що не може бути підставою для скасування судового рішення, прийнятого по суті спору.
Враховуючи, що висновки оскаржуваного рішення скаржник не спростував, апеляційна скарга не доведена і задоволенню не підлягає.
8. Коли і ким були порушені, оспорені або невизнані права чи інтереси, за захистом яких особа звернулась до суду.
Право скаржника не порушено.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Під час здійснення перегляду справи № 904/3795/21 доводи апеляційної скарги не підтвердились, а міркування відповідача не спростовують законні та обґрунтовані висновки суду першої інстанції.
10. Судові витрати.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-284 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМОТІС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2021 у справі № 904/3795/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2021 у справі № 904/3795/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 01.02.2022
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Суддя І.О. Вечірко
Суддя Ю.Б. Парусніков