Справа № 348/565/18
Провадження № 22-ц/4808/31/22
Головуючий у 1 інстанції Міськевич О. Я.
Суддя-доповідач Пнівчук
31 січня 2022 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої Пнівчук О.В.
суддів: Девляшевського В.А., Томин О.О.
з участю секретаря Мельник О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суд від 10 листопада 2021 року, в складі судді Міськевич О.Я., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі та гідності, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі та гідності, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивувала тим, що відповідач ОСОБА_2 є її рідним братом, з яким вона підтримувала нормальні стосунки до жовтня 2017 року.
28 жовтня 2017 року в період 17-18.00 год. за адресою АДРЕСА_1 , відповідач ОСОБА_2 став обзивати її нецензурними словами та погрожувати, а також поширювати про неї відомості, які не відповідають дійсності, а саме: «що голову відрубає сокирою, щоб погребли її разом із її дітьми на цвинтарі, що групу зніме з неї, що вона лікарів підкупила».
Такі висловлювання відповідача є образливими та неправдивими, оскільки вона являється інвалідом третьої групи загального захворювання з 01 травня 2014 року, що підтверджується довідкою МСЕК № 945, та індивідуальною програмою реабілітації інваліда № 938 від 01 травня 2014 року.
Зазначила, що інвалідність їй встановлена на підставі важкої хвороби.
Також їй присвоєно почесне звання «Мати-героїня», згідно посвідчення № НОМЕР_1 .
А тому просила зобов'язати відповідача ОСОБА_2 спростувати дану інформацію шляхом привселюдного вибачення.
Крім того, в проваджені Надвірнянського районного суду знаходилась цивільна справа № 348/2185/17 за позовом ОСОБА_4 до неї, ОСОБА_5 , Пнівської сільської ради про визнання незаконним рішенням сільської ради про вилучення з користування та надання в користування земельних ділянок.
В судових засіданнях по даній справі представник ОСОБА_2 під час перерви в судовому засіданні в приміщенні Надвірнянського районного суду, почав обзивати її нецензурними словами та погрожувати, а також поширювати про неї відомості, які не відповідають дійсності, а саме: «нендза, брехлива безличниця, мерза, обманщиця та шахрайка».
Адвокат ОСОБА_3., який представляв інтереси позивача в судовому засіданні 01 лютого 2018 року під час перерви у справі в приміщенні Надвірнянського районного суду почав її обзивати нецензурними словами та погрожувати, а також поширювати про неї відомості, які не відповідають дійсності, а саме: «та вона не хвора, та її ще кувалдою не доб'єш».
Внаслідок таких подій стан її здоров'я раптово погіршився, карета швидкої допомоги, доставила її до приймального відділення ЦРЛ Надвірнянського району з діагнозом: гострий розлад мозкового кровообігу. Правобічний геміпарез, що підтверджується карткою виїзду швидкої медичної допомоги № 1345 від 01 лютого 2018 року, довідкою ЦРЛ Надвірнянського району від 28 лютого 2018 року, виписки із медичної картки амбулаторного хворого ЦРЛ Надвірнянського району від 28 лютого 2018 року.
У зв'язку з лікуванням вона понесла витрати на придбання медикаментів в розмірі 9926,78 грн, які підтверджені відповідними квитанціями. Тому вважає, що зазначена сума підлягає стягненню у солідарному порядку з відповідачів на її користь.
01 лютого 2018 року вона зверталась із заявою до Надвірнянського ВП ГУНП з заявою про прийняття мір до ОСОБА_2 , оскільки під час розгляду цивільної справи ОСОБА_2 та його адвокат ОСОБА_3 принижували честь та гідність, обзивали її нецензурними словами, внаслідок чого в неї стався серцевий приступ.
У результаті проведеної перевірки ОСОБА_2 було оголошено офіційне попередження про недопустимість антигромадської поведінки на майбутнє. Також роз'яснено, що у випадку порушень він може бути притягнутий до кримінальної, адміністративної чи цивільно-правової відповідальності згідно з чинним законодавством.
Просила зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спростувати дану інформацію шляхом привселюдного вибачення.
Позивачка вважає, що відповідачі грубо, публічно порушили її права, гарантовані ч. 1 ст. 28 Конституції України, яка гарантує кожному право на повагу до його гідності. відповідачі обзивали її нецензурними словами та погрожувати, а також поширили про неї відомості, які не відповідають дійсності, висловили та поширили про неї завідомо неправдиві вигадки, свої припущення, думки, які її ганьблять і нічого спільного з дійсністю не мають, свідомо, умисно створили хибну громадську думку про неї та її життя. Такі висловлювання завдали їй моральних страждань.
Моральна шкода полягає в суттєвих емоційних, нервових зрушеннях, порушенні психічної рівноваги, які виникли внаслідок образи, порушення честі, гідності, посяганні на належні їй від народження, як громадянину права і блага.
На відшкодування заподіяної моральної шкоди, позивачка просила стягнути з ОСОБА_2 - 15000 грн, з ОСОБА_3 - 5000 грн.
Рішенням Надвірнянського районного суду від 10 листопада 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та неналежне дослідження доказів.
Зазначила, що відповідачі грубо, публічно порушили її права, гарантовані Конституцією України.
Відповідачі обзивали (нецензурними словами) та погрожували їй, поширювали про неї відомості, які не відповідають дійсності, висловили та поширили завідомо неправдиві вигадки, свої припущення, думки які не відповідають дійсності.
В наслідок неправомірних дій відповідачів вона змушена постійно виправдовуватись та спростовувати неправдиву інформацію, що вплинуло на її емоційний стан, спричинило значні переживання, в результаті чого їй заподіяно моральну шкоду.
Зазначає, що судом не враховано показання свідків, які були допитані в судовому засіданні, з тих підстав що вони перебувають у родинних відносинах з позивачем.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 зазначив, що суд дав належну правову оцінку зібраним доказам у справі, а доводи апеляційної скарги обґрунтованості висновків суду не спростовують, просив рішення суду залишити без зміни.
У судовому засіданні апеляційного суду апелянтка ОСОБА_7 та її представник ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги з наведених у ній мотивів.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 заперечив вимоги апеляційної скарги, посилаючись на їх необґрунтованість.
Відповідач ОСОБА_3 надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі, просив рішення суду залишити в силі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає.
Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач не довела, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 поширили щодо неї неправдиву інформацію, яка принижує честь та гідність, та що між діями відповідачів та витратами позивача на лікування не встановлено причинно-наслідкового зв'язку.
З таким висновком суду погоджується колегія суддів з огляду на наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
У статті 201 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.
Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред'явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.
Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
За змістом статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду.
За своїм характером судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої ним думки, що пов'язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.
Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.
Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти, чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб'єктивної оцінки, а відображенням об'єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.
Таким чином, особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення, не може бути зобов'язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачений статтею 10 Конвенції.
Аналіз змісту оспорюваних позивачем повідомлень свідчить про відсутність твердження про конкретні факти (час, спосіб, кількість тощо) і вказує на те, що по суті в них викладені оціночні судження особи. Оцінити правдивість чи правильність такого висновку неможливо, а оціночні судження спростуванню не підлягають.
Суд правильно зазначив про те, що позивач не надала належних та допустимих доказів у розумінні статей 77, 78 ЦПК України того, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 поширили неправдиву інформацію щодо неї.
Судом встановлено, що сторони по справі позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рідні брат та сестра, між якими склалися неприязні відносини, у зв'язку із спором, що виник щодо земельної ділянки в АДРЕСА_1 .
Позивачка, обґрунтовуючи свої вимоги, посилалася на те, що ОСОБА_2 28 жовтня 2017 року в АДРЕСА_1 через спір щодо земельної ділянки погрожував їй, обзивав нецензурними словами та поширював про неї відомості які не відповідають дійсності, зокрема те, що вона нібито підкупила лікарів для отримання третьої групи інвалідності. Разом з тим, на підтвердження зазначених обставин не надала суду жодних доказів того, що ОСОБА_2 обзивав її нецензурними словами та поширював про неї відомості які не відповідають дійсності.
Крім того, позивачка посилалася на порушення її особистих немайнових в ході розгляду 01 лютого 2018 року Надвірнянським районним судом цивільної справи, де під час перерви у судовому засіданні відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обзивали її нецензурними словами, погрожували їй та поширювали про неї відомості що не відповідають дійсності, у зв'язку з чим вона звернулася до Надвірнянського ВП ГУНП.
Так, у заяві ОСОБА_1 від 01.02.2018 року, адресованої начальнику поліції вона зазначала про те, що її брат ОСОБА_2 намагається обманним шляхом заволодіти земельною ділянкою яка перебуває у її користуванні, при цьому разом із своїм адвокатом 01.02.2018 року принижували її честь та гідність, що призвело до погіршення стану здоров'я. ОСОБА_9 (чоловік позивачки) у заяві до Надвірнянської місцевої прокуратури від 02.02.2018 року зазначив, що 01.02.2018 року у залі судового засідання виник словесний конфлікт між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та його адвокатом ОСОБА_3., вважає, що мав місце моральний тиск та приниження гідності.
Згідно висновку дільничного офіцера поліції Надвірнянського ВП ГУНП по заяві ОСОБА_1 від 01.03.2018 року ОСОБА_2 винесено офіційне попередження.
Виходячи із аналізу змісту зазначених письмових доказів, то такі не містять конкретної інформації яким чином відповідачі принизили честь та гідність позивачки чи поширили щодо неї неправдиву інформацію.
При цьому, колегія суддів вважає, що висловлювання відповідачів щодо стану здоров'я позивачки, про те, що вона не є хвора, та як зазначила позивачка зі слів ОСОБА_3 «ти не хвора, тебе кувалдою не доб'єш» є суб'єктивною оцінкою особи стану здоров'я іншої особи (як здорової) та не можна розцінювати як такі, що носять образливий характер, принижують честь і гідність особи, тобто є оціночними судженнями особи, які не підлягають спростуванню.
Позивачкою також не доведено, що погіршення її стану здоров'я, перебування на лікуванні, пов'язані з неправомірною поведінкою відповідачів щодо неї, а відтак її вимоги про стягнення матеріальної шкоди заподіяної її здоров'ю є необґрунтованими.
Позивачкою не надано доказів і спричинення їй моральної шкоди.
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав неналежним доказом покази свідків, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (чоловіка та дочки позивачки), оскільки такі перебувають у родинних відносинах з позивачкою.
Посилання апелянтки на те, що поширені про неї відповідачами відомості не відповідають дійсності, зачіпають її честь, гідність та формують невірну громадську думку про неї, не заслуговують на увагу, оскільки доказів щодо існування у зв'язку з такими діями відповідачів, негативної громадської думки щодо ОСОБА_1 суду не надано.
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Згідно з частиною 2 статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті та ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Надвірнянського районного суду від 10 листопада 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, у випадках передбачених п.2 ч.3 ст. 379 ЦПК України може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 02 лютого 2022 року.
Головуюча О.В. Пнівчук
Судді: В.А. Девляшевський
О.О. Томин