Постанова
Іменем України
19 січня 2022 року
м. Київ
справа № 640/15546/17
провадження № 61-20660св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Ступак О. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - публічне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія», ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова у складі судді Сенаторова В. М. від 04 липня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенко І. С.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди та судових витрат.
Позов мотивований тим, що 15 серпня 2015 року о 21 год. 30 хв. ОСОБА_2 керував автомобілем «Мегсеdes-Веnz С 200», номерний знак НОМЕР_1 в районі перехрестя Бєлгородського шосе з вул. Ак. Проскури в м. Харкові, не надав дорогу автомобілю «DAEWOO LANOS», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого сталося зіткнення вказаних транспортних засобів, чим була заподіяна майнова шкода. Вину водія ОСОБА_2 у даному ДТП, внаслідок чого був пошкоджений автомобіль позивача та завдано матеріального збитку, встановлено постановою Київського районного суду м. Харкова від 22 березня 2017 року у справі № 640/17118/15к, де зазначено про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, тобто порушення водієм правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Відносно водія ОСОБА_3 протокол про адміністративне правопорушення уповноваженими особами ОД ВОМ ДТП УДАІ ГУМВС України в Харківській області не складався.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 18 липня 2017 року вищевказану постанову Київського районного суду м. Харкова від 22 березня 2017 року залишено без змін.
Для відновлення свого порушеного права та з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого автомобілю «DAEWOO LANOS», номерний знак НОМЕР_2 в результаті пошкодження при ДТП, позивач звернувся до сертифікованого фахівця. На огляд транспортного засобу телеграмою було викликано ОСОБА_2 . За телеграму ним було сплачено 36,00 грн. Матеріальний збиток було розраховано на підставі звіту від 30 березня 2017 року № 48/2017. Вартість матеріального збитку, завданого автомобілю «DAEWOO LANOS», номерний знак НОМЕР_2 згідно висновку спеціаліста становить загалом 40 478,88 грн. Вартість оцінки в сумі 1 200,00 грн була сплачена позивачем у повному обсязі.
ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія», яка уклала договір обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з ОСОБА_2 , відмовила у здійсненні страхового відшкодування у зв'язку неподанням заяви про страхове відшкодування впродовж одного року.
У зв'язку з цим позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму матеріального збитку в розмірі 40 478,88 грн. Вирішити питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 04 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму матеріального збитку у розмірі 40 478,88 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судові рішення мотивовано тим, що вину водія ОСОБА_2 у ДТП підтверджено постановою Київського районного суду м. Харкова від 18 липня 2017 року по справі № 640/17118/15-к, де встановлено наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, тобто порушення водієм правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, доведено факт наявності майнової шкоди і її розмір згідно дослідження спеціаліста автотоварознавця відповідно до звіту № 48/2017. Крім того, враховано, що позивач звертався до ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» з заявою про виплату страхового відшкодування, проте йому було відмовлено у виплаті страхового відшкодування на підставі підпункту 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У листопаді 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 .
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 листопада 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 липня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 липня 2020 року зупинено касаційне провадження у вказаній справі.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 січня 2022 року відновлено касаційне провадження у вказаній справі.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не надано належної оцінки бездіяльності ОСОБА_1 щодо звернення до страховика, що призвело до відмови страховика у виплаті страхового відшкодування, не звернуто увагу, що складений 31 липня 2019 року висновок судової експертизи має рецензійний характер та повністю базується на звіті від 30 березня 2017 року № 48/2017, виготовленому без огляду пошкодженого транспортного засобу. Заявник вказує, що оскаржувані судові рішення ухвалені без врахування правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18, в якій зазначено, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Відзиву на касаційну скаргу сторонами не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
15 серпня 2015 року о 21 год. 30 хв. ОСОБА_2 керував автомобілем «Мегсеdes - Вепz С 200», номерний знак НОМЕР_1 в районі перехрестя Бєлгородського шосе з вул. Ак. Проскури в м. Харкові, не надав дорогу автомобілю «DAEWOO LANOS», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого сталося зіткнення вказаних транспортних засобів, чим була заподіяна матеріальна шкода.
Власником автомобіля «DAEWOO LANOS», номерний знак НОМЕР_2 є ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .
Вина водія ОСОБА_2 у даному ДТП, внаслідок чого був пошкоджений автомобіль позивача та завдано матеріального збитку, підтверджується постановою Київського районного суду м. Харкова від 18 липня 2017 року по справі № 640/17118/15-к, де вказано про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, тобто порушення водієм правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Вартість матеріального збитку, завданого автомобілю «DAEWOO LANOS», номерний знак НОМЕР_2 згідно дослідження спеціаліста автотоварознавця відповідно до звіту № 48/2017, становить 40 478,88 грн.
Вартість оцінки матеріального збитку, завданого автомобілю, складає 1 200 грн відповідно до квитанції № 939487.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року у справі було призначено судову авто-товарознавчу експертизу, проведення якої було доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса.
Згідно висновку судової авто-товарознавчої експертизи від 31 липня 2019 року величина матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «DAEWOO LANOS», номерний знак НОМЕР_2 , в результаті ДТП, що мало місце 15 серпня 2015 року, складає 48 146,86 грн.
З заяви, наданої приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія», вбачається, що 25 грудня 2014 року між приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» та ОСОБА_2 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/4777977.
Відповідно до умов зазначеного договору застрахована цивільно - правова відповідальність будь-якої особи, яка експлуатує забезпечений транспортний засіб на законних підставах. Забезпеченим транспортним засобом визначено автомобіль «MERSEDES BENZ С200», номерний знак НОМЕР_1 .
18 серпня 2015 року до приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» ОСОБА_2 було оформлено заяву про дорожньо-транспортну пригоду, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування.
26 серпня 2015 року до приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» ОСОБА_3 було надано заяву (повідомлення) про дорожньо-транспортну пригоду, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування.
20 квітня 2017 року до приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 за вх. № 645 було надано заяву про страхове відшкодування з копією постанови Київського районного суду м. Харкова від 22 березня 2017 року стосовно притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 .
Листом від 22 травня 2017 року ОСОБА_1 було відмовлено у здійсненні страхового відшкодування на підставі пункту 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
Згідно з статтею 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 5 вказаного Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961 IV).
Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961 IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 вказував, що ОСОБА_2 є боржником як особа, що завдала майнову шкоду його автомобілю та зобов'язаний її відшкодувати, розмір якої становить 40 478,88 грн. Також позивач просив стягнути на його користь вартість проведеного звіту № 48/2017 від 30 березня 2017 року у розмірі 1 200 грн та 36 грн вартості відправки телеграми.
При цьому судами встановлено, що ДТП, у якому було пошкоджено транспортний засіб позивача, сталося 15 серпня 2015 року.
Також судами встановлено, що 20 квітня 2017 року до приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 за вх. № 645 було надано заяву про страхове відшкодування з копією постанови Київського районного суду м. Харкова від 22 березня 2017 року стосовно притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 .
Листом від 22 травня 2017 року ОСОБА_1 було відмовлено у здійсненні страхового відшкодування на підставі пункту 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій, серед іншого, посилались на постанову Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15.
Разом із тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначила, що враховуючи розподіл у деліктному зобов'язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов'язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити у такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована, який викладено у постановах від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-954цс16.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 із вимогою про відшкодування шкоди, завданої ДТП, у розмірі 40 478,88 грн, тобто в межах ліміту страхового відшкодування відповідно до договору, укладеного 25 грудня 2014 року між приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» та ОСОБА_2 .
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зроблено наступні висновки.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, крім зазначених вище випадків, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).
Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв'язку з пропуском річного строку, має право на пред'явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.
У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.
Таким чином, страхувальник не є належним відповідачем у справах із позовними вимогами про відшкодування матеріальної шкоди, які не перевищують ліміту страхового відшкодування, визначеного у договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів між страховиком та страхувальником.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що навіть у разі пропуску потерпілою особою строку, встановленого у статті 37 Закону № 1961 IV, остання вправі звернутися із позовом про відшкодування майнової шкоди, завданої у ДТП, в судовому порядку безпосередньо до страховика, у разі, якщо розмір завданої шкоди не перевищує ліміт страхового відшкодування, за наявності поважних причин несвоєчасного звернення до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування.
Якщо шкода, завдана потерпілій особі під час ДТП, перевищує ліміт страхового відшкодування то різниця між завданою шкодою та сумою страхового відшкодування покладається на страхувальника.
Враховуючи те, що позивач звернувся до страхувальника із позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка не перевищує ліміт страхового відшкодування згідно укладеного між приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» та ОСОБА_2 договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тому суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення такої шкоди з ОСОБА_2 , оскільки останній є неналежним відповідачем.
Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 75), від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункт 54) та 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18 (пункт 31)).
Так, як вказувалось вище, у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик, тому колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень та відмови у задоволенні позовних вимог у зв'язку із тим, що вказаний позов пред'явлено до неналежного відповідача.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 липня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року скасувати та ухвалити нове.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: публічне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія», ОСОБА_3 , про стягнення матеріальної шкоди, відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. Ю. Сакара
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
О. В. Ступак
С. Ф. Хопта