Постанова
Іменем України
19 січня 2022 року
м. Київ
справа № 350/1376/19
провадження № 61-10016св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Ступак О. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2020 року у складі Максиміва І. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 червня 2020 року у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Бойчука І. В., Девляшевського В. А.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія») про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 січня 2018 року приблизно о 13 год. 40 хв. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ 21063», номерний знак НОМЕР_1 у с. Рожнятів, поблизу магазину «Апельсин», здійснюючи розворот, не надав переваги в русі керованому ним транспортному засобу марки «Opel Astra», номерний знак НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, в результаті чого відбулося зіткнення вказаних автомобілів.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 належний йому автомобіль «Opel Astra», номерний знак НОМЕР_2 зазнав технічних пошкоджень на суму 45 146 грн 25 коп.
28 грудня 2018 року Рожнятівским районним судом Івано-Франківської області винесено постанову, якою ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, а провадження у справі закрито за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Вказував, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 йому завдано матеріальних збитків на загальну суму 47 114 грн 65 коп., з яких: 45 146 грн 25 коп. - вартість відновлюваного ремонту автомобіля, 1200 грн - вартість послуг експерта.
Враховуючи наведене просив суд стягнути з відповідачів на його користь завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальну шкоду в розмірі 45 146 грн 25 коп., 1 200 грн витрат на проведення автотоварознавчої експертизи та судові витрати, понесені по справі.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 04 червня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 45 146 грн 25 коп. матеріальної шкоди, 1 200 грн витрат на послуги експерта на проведення оцінки матеріального збитку, 768 грн 40 коп. сплаченого судового збору, а всього 47 144 грн 65 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» із заявою про виплату страхового відшкодування з пропуском річного строку, передбаченого підпунктом 34.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для стягнення шкоди, завданої внаслідок ДТП, із страхової компанії.
Разом із тим, суди дійшли висновку, що позивач має право на відшкодування завданої майнової шкоди безпосередньо з особи, яка її завдала, тобто з ОСОБА_2 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У липні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .
Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 січня 2022 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30 березня 2020 року у справі № 521/3555/17, провадження 61-13913св19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до страхової компанії 23 січня 2018 року, після чого 29 січня 2018 року представником страховика було проведено огляд транспортного засобу, який належить позивачу. Отже, покладений на нього Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок повідомлення про ДТП, місцезнаходження свого транспортного засобу, пошкодженого майна та інші відомості він виконав у повному обсязі, тобто сприяв у відшкодуванні шкоди.
Разом із тим, позивач, нехтуючи своїми правами та не зважаючи на передбачені Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» наслідки, звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування тільки 03 травня 2019 року, тобто з пропуском встановленого законодавством строку.
Заявник вказує, що він, будучи особою, відповідальність якої застрахована на випадок ДТП, не є зобов'язаною особою у вказаних правовідносинах, оскільки з моменту укладення договору із страховою компанією такий обов'язок лежить на страховику.
Крім того, зазначає, що покладення обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Відзиву на касаційну скаргу сторонами не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18 січня 2018 року приблизно о 13 год. 40 хв. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ 21063», номерний знак НОМЕР_1 у с. Рожнятів, поблизу магазину «Апельсин», здійснюючи розворот не надав переваги в русі керованому ним транспортному засобу марки «Opel Astra», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого відбулося зіткнення вказаних автомобілів. У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 28 грудня 2018 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчинення 18 січня 2018 року адміністративного правопорушення, передбачено статтею 124 КУпАП, провадження у справі закрито за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
У вказаній постанові судом встановлено, що водій ОСОБА_2 порушив правила дорожнього руху, здійснюючи маневр розвороту, виїхав на проїжджу частину не надав перевагу в русі «Opel Astra», яким керував ОСОБА_1 , в результаті чого сталось зіткнення автомобілів.
Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку № 95 від 25 квітня 2018 року, складеного судовим експертом Романюком В. К., вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу «Opel Astra», номерний знак НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових частин автомобіля, складає 45 146 грн 25 коп.
Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу «ВАЗ 21063», номерний знак НОМЕР_1 на момент скоєння ДТП застраховано в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на підставі полісу № АК/6805579 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 19 червня 2017 року.
ОСОБА_1 23 січня 2018 року звернувся до страховика ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» із письмовим повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, а 03 травня 2019 року з заявою про страхове відшкодування.
21 травня 2019 року ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» надало письмову відповідь ОСОБА_1 , згідно якої останньому у виплаті страхового відшкодування відмовлено на підставі підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Встановлено, що потерпілий звернувся до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» із заявою, а саме 03 травня 2019 року, про виплату страхового відшкодування після спливу одного року з дня настання ДТП 18 січня 2018 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
Згідно з статтею 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 5 вказаного Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961 IV).
Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961 IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи позовні вимоги, виходили із того, що відсутні підстави для стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, із страхової компанії, оскільки позивач звернувся до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» із заявою про виплату страхового відшкодування з пропуском річного строку, передбаченого підпунктом 34.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Разом із тим, суди дійшли висновку, що позивач вправі стягнути завдану майнову шкоду із страхувальника, тобто особи, яка безпосередньо завдала таку шкоду.
Колегія суддів із вказаними висновками судів попередніх інстанцій погодитись не може з огляду на таке.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20), ухваленої після подання касаційної скарги у вказаній справі, зроблено наступні висновки.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, крім зазначених вище випадків, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).
Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв'язку з пропуском річного строку, має право на пред'явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.
У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.
Таким чином, враховуючи те, що позивач звернувся із позовними вимогами про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка не перевищує суму страхового відшкодування, згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 19 червня 2017 року, укладеного між страховиком та страхувальником, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог до ОСОБА_2 .
Вирішуючи питання щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» суди виходили із того, що оскільки позивачем пропущено строк, визначений підпунктом 34.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тому такі вимоги задоволенню не підлягають.
Проте, як вказувалось вище, потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв'язку з пропуском річного строку, має право на пред'явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності, а тому висновки судів в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача до страховика є передчасними.
При цьому враховуючи те, що на час розгляду вказаної справи судами попередніх інстанцій був відсутній вищевказаний висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та те, що касаційна скарга ОСОБА_2 стосується задоволених відносно нього позовних вимог, колегія суддів у зв'язку недопущенням порушення права позивача на відшкодування майнової шкоди відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України виходить за межі доводів касаційної скарги й, відповідно, скасовує судові рішення у частині позовних вимог до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія». Наведене обумовлено передчасністю висновків щодо відмови у задоволенні позовних вимог до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» без з'ясування питання добросовісності.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано норми матеріального права та не повно встановлено фактичні обставини справі, яка мають значення для правильного вирішення справи, тому такі не можуть вважатися такими, що відповідають вимогам закону.
Згідно з частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, або встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Враховуючи те, що апеляційний суд наділений достатніми процесуальними повноваженнями щодо дослідження доказів та з урахуванням принципу процесуальної економії, Верховний Суд вважає, що справу доцільно направити на новий апеляційний розгляд для усунення вищезазначених порушень.
При цьому апеляційному суду під час розгляду справи необхідно врахувати вищевикладений висновок Великої Палати Верховного Суду та з'ясувати обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме встановити причини пропуску позивачем річного строку для звернення до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, чи були об'єктивні причини, які перешкоджали зверненню із вказаною заявою, чи здійснювалися останнім заходи для отримання такого відшкодування й, відповідно, ухвалити судове рішення, яке відповідає вимогам закону.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04 червня 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. Ю. Сакара
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
О. В. Ступак
С. Ф. Хопта