Ухвала
25 січня 2022 року
м. Київ
справа № 290/396/21
провадження № 61-20686ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
розглянувши касаційну скаргу Селянського фермерського господарства «Шанс» на рішення Романівського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року в справі за позовом Селянського фермерського господарства «Шанс» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання укладеними додаткових угод про поновлення договору оренди землі,
У травні 2021 року Селянське фермерське господарство «Шанс» (далі - СФГ «Шанс») звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило визнати укладеними додаткові угоди про поновлення договору оренди землі від 29 січня 2007 року із СФГ «Шанс» на 1/24 частину спільних земельних ділянок відповідачів (кадастрові номери 1821481000:13:000:0002 та 1821481000:15:000:0125), які відповідачі успадкували після смерті ОСОБА_3 , на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені згаданим договором.
Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року (повний текст якої складено 26 листопада 2021 року) апеляційну скаргу СФГ «Шанс» залишено без задоволення, а рішення Романівського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2021 року - без змін.
14 грудня 2021 року СФГ «Шанс» подало засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Романівського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення і задовольнити його позовні вимоги або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було подати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу із зазначенням в ній передбаченої (передбачених) статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга. При цьому заявнику було роз'яснено про наслідки невиконання вимог ухвали суду.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, за ідентифікатором поштового відділення 0306307994790, СФГ «Шанс» отримало зазначену ухвалу 04 січня 2022 року.
06 січня 2022 року СФГ «Шанс» подало засобами поштового зв'язку до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу на рішення Романівського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року, з наведеними в ній підставами касаційного оскарження судових рішень. Вимоги ухвали заявником виконано.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 4 частини третьої статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
На обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень СФГ «Шанс» вказало, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 33 Закону України «Про оренду землі», статей 213, 358, 637 Цивільного кодексу України за обставин, коли орендодавець помер під час дії договору оренди, а його спадкоємці оформили спадщину після закінчення строку, на який було укладено договір оренди.
Наведене є обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Разом з цим, посилаючись на пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України, заявник не вказав, які саме обставини, що мають суттєве значення, суди встановили на підставі недопустимих доказів, а також не зазначив, які саме докази є недопустимими. Тому формальне посилання заявника на пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України не свідчить про касаційне оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Отже, касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга подана у встановлений законом строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, оплачена судовим збором.
Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Оскільки наведені доводи касаційної скарги викликають необхідність їх перевірки, то слід відкрити касаційне провадження в цій справі та витребувати матеріали справи.
Керуючись статтями 389, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Селянського фермерського господарства «Шанс» на рішення Романівського районного суду Житомирської області від 03 вересня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року.
Витребувати з Романівського районного суду Житомирської області цивільну справу № 290/396/21 за позовом Селянського фермерського господарства «Шанс» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання укладеними додаткових угод про поновлення договору оренди землі.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 25 лютого 2022 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук
В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко