Ухвала
Іменем України
25 січня 2022 року
м. Київ
справа № 462/1561/21
провадження № 61-636ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 жовтня 2021 року в справі за позовом Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за надані послуги,
Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго» (далі - ЛКП «Залізничнетеплоенерго») звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01 травня 2017 року по 31 травня 2020 року в розмірі 58 532,49 грн.
Ухвалою Залізничного районного суду міста Львова від 09 квітня 2021 року відкрито провадження в цій справі та постановлено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 09 червня 2021 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на користь ЛКП «Залізничнетеплоенерго» 58 532,49 грн заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01 травня 2017 року по 31 травня 2020 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
09 червня 2021 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про застосування позовної давності, а 11 червня 2021 року - клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Залізничного районного суду міста Львова від 14 червня 2021 року подані ОСОБА_1 заяву про застосування позовної давності та клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження повернено йому без розгляду.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 26 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 14 червня 2021 року залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 454 грн. При цьому заявнику було роз'яснено про наслідки невиконання вимог ухвали суду.
Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 14 червня 2021 року без руху, апеляційний суд також роз'яснив заявнику про помилковість його посилання на частину третю статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» як на підставу для звільнення його від сплати судового збору, оскільки вказана норма стосується позивачів, а він є відповідачем у справі, тому повинен сплатити судовий збір.
17 вересня 2021 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву, в якій зазначив про помилковість залишення його апеляційної скарги без руху, так як він звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів».
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 22 жовтня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 14 червня 2021 року визнано неподаною і повернено заявнику.
Визнаючи неподаною і повертаючи ОСОБА_1 його апеляційну скаргу на ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 14 червня 2021 року, апеляційний суд виходив з того, що в ухвалі суду від 14 червня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_1 було роз'яснено про помилковість його доводів про звільнення від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» та необхідність сплатити судовий збір, однак, отримавши 09 вересня 2021 року ухвалу суду про залишення його апеляційної скарги без руху, у відведений судом строк заявник не усунув недоліків його апеляційної скарги, натомість подав до суду заяву, в якій повторно зазначив про те, що він звільнений від сплати судового збору згідно із Законом України «Про захист прав споживачів».
10 січня 2022 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 жовтня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , подана на підставі абзацу 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), мотивована тим, що при підготовці касаційної скарги він з'ясував, що оскаржена ним в апеляційному порядку ухвала місцевого суду не може бути переглянута апеляційним судом з огляду на зміст статті 353 ЦПК України, тому йому не потрібно було сплачувати судовий збір, а включити заперечення на згадану ухвалу до апеляційної скарги на рішення суду.
Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.
Згідно з частиною другою статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої, частини п'ятої 353 ЦПК України до апеляційної скарги додаються: документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Системний аналіз зазначеної норми права дає правові підстави зробити висновок про те, що від сплати судового збору за подання позовів, апеляційної скарги у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, споживачі звільнені лише у разі, якщо вони виступають у процесуальному статусі позивачів, а не відповідачів. Отже, відповідачі при подачі апеляційної скарги у справах про стягнення заборгованості мають сплачувати судовий збір за ставками, встановленими Законом України «Про судовий збір».Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року у справі № 2-3917/10.
Згідно з підпунктом 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду підлягає сплаті судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи, що ОСОБА_1 є відповідачем в цій справі, апеляційний суд обґрунтовано відхилив його доводи про те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», та правильно зазначив про необхідність сплатити судовий збір за ставкою, передбаченою підпунктом 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».
Частиною другою статті 357 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Згідно з частинами другою, третьою статті 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав ухвалу суду від 26 липня 2021 року про залишення його апеляційної скарги без руху 09 вересня 2021 року, однак у встановлений судом строк не усунув недоліків його апеляційної скарги. Встановивши, що отримавши ухвалу Львівського апеляційного суду від 26 липня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху, у встановлений судом строк ОСОБА_1 не виконав вимог вказаної ухвали, не сплатив судового збору та не усунув недоліків його апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про визнання неподаною і повернення ОСОБА_1 поданої ним апеляційної скарги.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильного застосування апеляційним судом частин другої, третьої статті 185, частини другої статті 357 ЦПК України за обставин невиконання особою, яка подала апеляційну скаргу, у встановлений строк вимог суду щодо усунення недоліків такої скарги.
Оскільки апеляційна скарга на ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 14 червня 2021 року була визнана неподаною і повернена ОСОБА_1 , то останній не позбавлений можливості на власний розсуд реалізувати свої процесуальні права, зокрема викласти зміст його апеляційної скарги на рішення місцевого суду по суті спору з урахуванням інформації, здобутої ним при підготовці цієї касаційної скарги.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Із змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.
Тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення від 23 жовтня 1996 року у справі «Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції», пункти 37, 38 рішення від 19 грудня 1997 року у справі «Бруалла Гомесде ла Торре проти Іспанії»).
Згідно з частиною п'ятою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Львівського апеляційного суду від 22 жовтня 2021 року.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 жовтня 2021 року в справі за позовом Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за надані послуги.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникам.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко