01 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 908/871/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. - (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення господарського суду Запорізької області від 04.08.2021 (рішення підписано - 16.08.2021)
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2021
у справі № 908/871/21
за позовом акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Мокрянський кам'яний кар'єр № 3"
про стягнення 22 350,00 грн,
Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.08.2021 (рішення підписано - 16.08.2021), яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2021 зі справи № 908/871/21, відмовлено у задоволенні позову акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") до товариства з обмеженою відповідальністю "Мокрянський кам'яний кар'єр № 3" про стягнення штрафу за невірно зазначену у накладній масу вантажу у сумі 22 350,00 грн.
АТ "Українська залізниця" 18.01.2022 (відповідно до відмітки на поштовому конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 04.08.2021 (рішення підписано - 16.08.2021) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2021 у справі № 908/871/21, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Разом з тим, у касаційній скарзі скаржник також просить поновити строк на касаційне оскарження судових рішень.
Дослідивши матеріали касаційної скарги АТ "Українська залізниця" у справі № 908/871/21, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною сьомою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року - 2 270 гривень.
Позов у справі подано у 2021 році. Предметом спору у справі № 908/871/21 є стягнення штрафу у сумі 22 350,00 грн, отже, ціна позову у цій справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Таким чином, перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, зокрема, у справах з ціною позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наведений у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України, є вичерпним.
Скаржник не погоджується з рішеннями місцевого та апеляційного господарських судів, зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували та не здійснили належного дослідження наявних у матеріалах справи доказів, що стосуються стягнення штрафу за невірно зазначену масу вантажу у провізних документах з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів. У поданій касаційній скарзі, обґрунтовуючи наявність підстави для відкриття касаційного провадження, скаржник посилаючись на підпункти "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має суспільний інтерес для залізниці в цілому, вказує на неоднорідну правозастосовчу практику у подібних правовідносинах. Крім того, вказує на виняткове значення справи, а саме: необхідність складання комерційних актів виникає у діяльності залізниці практично кожного дня; комерційні акти складаються для підтвердження фактів неправильного внесення інформації в перевізний документ; всі ці акти на станціях підписуються практично одними й тими ж працівниками залізниці та складаються на проміжних станціях.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Скаржник, вказуючи на фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики не навів обґрунтованих доводів та не надав жодних доказів кількісного та якісного виміру наявності/відсутності питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Поряд з цим наведені скаржником доводи, викладені в касаційній скарзі, у контексті прийнятих у цій справі судових рішень щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга має виняткове значення для скаржника. Разом з тим власне твердження, що справа має суспільний інтерес для скаржника не обґрунтовано іншими доводами та не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюються приписи підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Аргументи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення скаржником норм законодавства; зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, скаржник вдається до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої названими судами оцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Також Європейський суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18) зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на викладене, враховуючи, що скаржником не наведено обґрунтування наявності обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Українська залізниця" на рішення господарського суду Запорізької області від 04.08.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2021 у справі № 908/871/21, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у Суду немає підстав для розгляду клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження.
Керуючись статтями 234, 287, 293 ГПК України, Касаційний господарський суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду Запорізької області від 04.08.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2021 у справі № 908/871/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Малашенкова