24.01.2022 року м.Дніпро Справа № 904/4562/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Чередка А.Є., Коваль Л.А.
секретар судового засідання Кандиба Н.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелект Дніпро Телеком" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2021 (суддя Мілєва І.В.)
у справі № 904/4562/21
за позовом Антимонопольного комітету України, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелект Дніпро Телеком", Дніпропетровська область, м. Дніпро
про стягнення 435 300,00 грн., -
Антимонопольний комітет України звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелект Дніпро Телеком" про стягнення 435 300,00 грн., з яких: 217 650,00 грн. - пеня, 217 650,00 грн. - штраф.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2021 позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелект Дніпро Телеком" на користь Антимонопольного комітету України 435 300,00 грн., з яких: 217 650,00 грн. - пеня, 217 650,00 грн. - штраф, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 529,50 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтелект Дніпро Телеком" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2021 у справі №904/4562/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Наголошує, що судом не враховано, що рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2021 у справі № 910/20567/20 було визнано недійсним та скасовано рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 39-р/тк від 04.11.2020 у справі № 54/23-18 повністю.
За твердженням скаржника, обставини, встановлені у справі № 910/20567/20 не потребують доказування при розгляді поточної справи та свідчать про відсутність підстав для накладення штрафу на відповідача і стягнення його в судовому порядку.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано правові висновки Верховного Суду у постанові від 24.12.2019 у справі № 927/914/18, оскільки, на його думку, суд касаційної інстанції виклав позицію, яка стосується правовідносин, в яких приймає участь більше двох суб'єктів, в діях яких вбачаються ознаки узгоджених антиконкурентних дій (змови).
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелект Дніпро Телеком" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2021 у справі №904/4562/21, розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні з викликом сторін на 16.12.2021р. о 14 год. 00 хв.
Відповідачем до суду подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття у судове засідання.
Позивач не забезпечив явку повноважного представника у судове засідання 16.12.2021.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2021 розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 24.01.2022р. на 15:00 год.
20.12.2021 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Від представника Антимонопольного комітету України надійша заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2021 вирішено судове засідання у справі, призначене на 24.01.2022 о 15:00 год. провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із забезпеченням її проведення для представника Антимонопольного комітету України з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).
В судове засідання 24.01.2022 з'явився представник апелянта (відповідача). Представник позивача приймав участь в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Представник відповідача в судовому засіданні 24.01.2022 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове - про відмову в задоволенні позовних вимог. Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, просив суд рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Після виходу колегії суддів з нарадчої кімнати, секретар судового засідання не зміг встановити зв'язок (по технічним причинам) з представником Антимонопольного комітету, що зафіксувала комісія у відповідному Акті «Щодо відсутності можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції» від 24.01.2022.
Апеляційним судом було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та забезпечення процесуальної можливості для висловлення учасниками справи своєї позиції щодо вимог апеляційної скарги.
Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Тимчасова адміністративна колегія Антимонопольного комітету України, розглянувши матеріали справи № 54/23-18 про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелект Дніпро Телеком» законодавства про захист економічної конкуренції, прийняла рішення № 39-р/тк від 04.11.2020 (т. 1 а.с. 6-18), яким визнано, що:
1. ТОВ «Інтелект Дніпро Телеком» вчинило порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки тендерних пропозицій та участі в закупівлі «Інформаційно-комунікаційний комплекс 26.20.1 Машини обчислювальні, частини та приладдя до них (302100000-4 Машини для обробки даних (апаратна частина)», проведеній комунальним підприємством «Інфо-Рада-Дніпро» Дніпровської (Дніпропетровської) міської ради (ідентифікатор закупівлі в системі UА-2016-10-07- 000253-с).
За зазначене порушення на відповідача накладено штраф у розмірі 72 550,00 грн.
2. ТОВ «Інтелект Дніпро Телеком» вчинило порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки тендерних пропозицій та участі в закупівлі «Інформаційно-комунікаційний комплекс з мережевою інфраструктурою функціонуючою в міських закладах охорони здоров'я - 26.20.1 Машини автоматичного обробляння інформації цифрові, подані як системи (32424000-1 Мережеві інфраструктури)», проведеній комунальним підприємством «Інфо-Рада-Дніпро» Дніпровської (Дніпропетровської) міської ради (ідентифікатор закупівлі в системі ІІА-2016-10-03-000215-а).
За зазначене порушення на відповідача накладено штраф у розмірі 72 550,00 грн.
3. ТОВ «Інтелект Дніпро Телеком» вчинило порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки тендерних пропозицій та участі в закупівлі «Система ситуаційного спостереження у м. Дніпро - 26.40,3 (32330000-5 Апаратура для запису та відтворення аудіо- та відеоматеріалу)», проведеній комунальним підприємством «Інфо-Рада- Дніпро» Дніпровської (Дніпропетровської) міської ради (ідентифікатор закупівлі в системі UА-2016-10-02-000003-с).
За зазначене порушення на відповідача накладено штраф у розмірі 72 550,00 грн.
Загальна сума штрафів накладених на відповідача становить 217 650,00 грн.
Рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб (ч. 1 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Позивач листом за № 143-26.13/01-16277 від 26.11.2020 (т. 1 а.с. 19) надіслав відповідачу рішення № 39-р/тк від 04.11.2020 у справі № 54/23-18 для його виконання.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 1 а.с. 20) відповідачем отримано вказане рішення 15.12.2020.
Рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання (ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу (ч. 8 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", відповідач повинен був сплатити штраф у розмірі 217 650,00 грн. відповідно до рішення № 39-р/тк від 04.11.2020 по справі № 54/23-18 у строк до 15.02.2021 включно.
Однак, як зазначає позивач, відповідач в порушення вимог чинного законодавства України штраф не сплатив.
За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України; нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду (ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
У зв'язку із викладеним, позивач на підставі ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 217 650,00 за період з 16.02.2021 по 23.04.2021.
Надавши оцінку обставинам справи та поданим сторонами доказам, перевіривши розміри та граничні строки нарахувань, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі зі стягненням з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 217 650,00 грн та пені у розмірі 217 650,00 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком господарського суду та зазначає наступне з приводу доводів апеляційної скарги.
Предметом доказування у даній справі є встановлення факту чинності рішення органу Антимонопольного комітету України, яким зафіксовано порушення ТОВ «Інтелект Дніпро Телеком» законодавства про захист економічної конкуренції та правомірності накладення штрафу та нарахування пені за порушення антимонопольного законодавства.
Згідно статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Приписами статті 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про державну допомогу суб'єктам господарювання", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.
Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. У разі, якщо вручити рішення немає можливості, зокрема, внаслідок відсутності посадових чи уповноважених представників суб'єкта господарювання за відповідною юридичною адресою, - рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача). Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Згідно частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
Отже, відповідно до вищевказаних норм територіальне відділення АМК України має право та наділене відповідними повноваженнями здійснювати контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції при здійсненні закупівель, а також приймати рішення про визнання вчинення суб'єктом господарювання порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення якого є обов'язковим для виконання.
Відповідно до статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають, зокрема, позови до суду, в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.
Як передбачено частиною 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач листом за № 143-26.13/01-16277 від 26.11.2020 (т. 1 а.с. 19) надіслав відповідачу рішення № 39-р/тк від 04.11.2020 у справі № 54/23-18 про накладення 217 650,00 грн штрафу для його виконання.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 1 а.с. 20) відповідачем отримано вказане рішення 15.12.2020.
Таким чином, кінцевим терміном сплати відповідачем штрафу є 15.02.2021 включно.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ухилився від сплати штрафу в розмірі 217 650,00 грн, накладеного на нього рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від від 04.11.2020 № 39-р/тк у справі № 54/23-18, у двомісячний строк з дня вручення рішення про накладення штрафу (ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), доказів протилежного суду не надав.
Заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено (ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази оскарження ТОВ «Інтелект Дніпро Телеком» рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від від 04.11.2020 № 39-р/тк у справі № 54/23-18.
Натомість, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Господарським судом міста Києва розглядалась справа № 910/20567/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Лінк» до Антимонопольного комітету України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтелект Дніпро Телеком", про визнання недійсним та скасування рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 39-р/тк від 04.11.2020 у справі № 54/23-18 про порушення законодавства по захист економічної конкуренції та накладення штрафу.
Провадження у справі № 910/20567/20 відкрито за позовом ТОВ «Мега Лінк», яке оскаржує Рішення № 39-р/тк, в частині, що стосується безпосередньо ТОВ «Мега Лінк».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2021 по справі № 910/20567/20 визнано недійсним та скасовано рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 39-р/тк від 04.11.2020 у справі № 54/23-18 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Лінк" визнано винним у порушенні законодавства про захист економічної конкуренції та застосовано штраф у загальному розмірі 6 956 178,00 грн.
Відтак, наведеним спростовуються аргументи ТОВ «Інтелект Дніпро Телеком» про повне скасування рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 39-р/тк від 04.11.2020 у справі № 54/23-18.
Слід наголосити, що пунктом 21 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» від 26.12.2011 № 15, роз'яснено, що вирішуючи спори, пов'язані із зобов'язанням виконати рішення Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення або про стягнення коштів (штрафу, пені) на підставі такого рішення, господарським судам необхідно мати на увазі, що сам по собі факт неоскарження рішення особою, якої воно стосується, не є безумовним свідченням законності відповідного акта державного органу. Тобто для того, щоб дійти висновку про обов'язковість виконання рішення названого Комітету чи його територіального відділення, господарському суду потрібно досліджувати це рішення на предмет його відповідності вимогам законодавства, якщо така відповідність заперечується іншою стороною у справі. Однак господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції") 2210-14, з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону 2210-14, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.
Аналогічні за змістом правові висновки послідовно викладалися у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/14222/17, від 14.08.2018 у справі № 922/4374/17, від 30.05.2019 у справі № 904/3535/18, від 23.07.2019 у справі № 924/964/18, від 30.09.2021 у справі № 910/13817/20.
Згідно із ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
За приписами ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, враховуючи зміст позовних вимог у даній справі, предметом розгляду та дослідження в ній могли бути виключно обставини, пов'язані з фактичним виконанням або невиконанням ТОВ «Інтелект Дніпро Телеком» пунктів 3, 6, 9 рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 39-р/тк від 04.11.2020 у справі № 54/23-18, з огляду на чинність такого рішення та обов'язковість до виконання.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 зі справи № 920/1126/17.
В контексті вищенаведеного та кола обставин, що є предметом розгляду та дослідження у цій справі, спростовуються доводи скаржника про преюдиційність обставин встановлених у справі № 910/20567/20, зокрема, щодо відсутності підстав для накладення штрафу на ТОВ «Інтелект Дніпро Телеком» і стягнення його в судовому порядку.
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 217 650,00 грн є обґрунтованими та законними, а відтак правомірно задоволені судом першої інстанції.
Крім того, Антимонопольний комітет України просив стягнути з ТОВ «Інтелект Дніпро Телеком» пеню за прострочення сплати останнім штрафу за період з 16.02.2021 по 23.04.2021 в розмірі 217 650,00 грн., враховуючи при цьому обмеження щодо розміру пені, встановлені частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у Господарському кодексі України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до пункту 1 статті 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У відповідності до абзацу 1 частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Апеляційним судом досліджено розрахунок пені та встановлено, що позивачем враховано обмеження, визначені частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та з нарахованих 218 738,25 грн пені до стягнення заявлено 217 650,00 грн.
Враховуючи допущення відповідачем порушення п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", перевіривши правильність розрахунків та межі граничного строку та розміру нарахування, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення пені та наявності підстав для їх задоволення в межах сум, визначених судом першої інстанції, а саме: 217 650,00 грн.
Стосовно тверджень скаржника про неправильність застосування Господарським судом Дніпропетровської області правових висновків Верховного Суду у постанові від 24.12.2019 у справі № 927/914/18, колегія суддів вважає їх безпідставними, з огляду на таке.
Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
Тимчасова адміністративна колегія Антимонопольного комітету України у Рішенні № 39-р/тк визнала, що ТОВ «Інтелект Дніпро Телеком» як самостійний суб'єкт господарювання, вчинив порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.
За вчинення зазначеного порушення на ТОВ «Інтелект Дніпро Телеком», як самостійного суб'єкта господарювання, було накладено штрафи у загальному розмірі 217 650 грн.
Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 927/914/18 зазначив, що звернення суб'єкта господарювання до господарського суду з позовом щодо визнання недійсним рішення органу АМК, яким притягнуто до відповідальності більше ніж одного суб'єкта господарювання, не є перешкодою для стягнення таким органом штрафу та пені з іншого суб'єкта господарювання, з огляду на те, що рішення органу АМК у частині, яка стосується цього суб'єкта, є чинним, проте ним у добровільному порядку не виконане, а пеня, як і штраф, має індивідуальний характер.
При цьому апеляційний суд зауважує, що правовідносини у справі № 927/914/18 є подібними справі № 904/4562/21, оскільки позовні вимоги стосувалися стягнення органом АМК з суб'єкта господарювання щтрафу та пені за порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Так, судами у справі № 927/914/18 встановлено, що рішенням АМК від 30.11.2017 №668-р у справі № 20-26.13/1-16 визнано, що товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський акумуляторний завод "Владар" (далі - Завод) і Товариство з обмеженою відповідальністю "Новабуд-Інвест" (далі - Товариство) вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону; за вчинене порушення на Завод накладено штраф у сумі 7 035 570 грн., а на Товариство - штраф у сумі 339 999 грн.
Тобто у справі № 927/914/18 мало місце вчинення узгоджених антиконкурентних дій саме двома суб'єктами господарювання, один з яких (Завод) оскаржував в судовому порядку в окремому судовому процесі рішення АМК, а Товариство, до якого був пред'явлений позов Антимонопольного комітету України про стягнення штрафу та пені за цим рішенням, - ні.
Повертаючись до справи, що переглядається №904/4562/21, варто зазначити, що доказів оскарження ТОВ «Інтелект Дніпро Телеком» рішення тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 39-р/тк від 04.11.2020 у справі № 54/23-18 в частині, яка стосується ТОВ «Інтелект Дніпро Телеком» (як самостійного суб'єкта господарювання) матеріали справи не містять, відтак воно є обов'язковим до виконання.
Оскільки резолютивна частина рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2021 у справі № 910/20567/20 стосується безпосередньо ТОВ «Мега Лінк», а отже вказане рішення не є перешкодою для стягнення позивачем штрафу та пені з відповідача, з огляду на те, що рішення органу АМК у частині, яка стосується цього суб'єкта, є чинним, проте ним у добровільному порядку не виконане, а пеня, як і штраф, має індивідуальний характер.
Відтак, доводи скаржника у відповідній частині апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження відповідними доказами та спростовуються наведеним.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Як передбачено ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених обставин, підтверджених відповідними доказами, наявними в матеріалах справи, з огляду на положення ст.ст.74-80, 86 ГПК України та норми законодавства, які застосовуються у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.
Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом під час перегляду справи в апеляційному порядку не встановлено.
З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2021 у справі № 904/4562/21.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на її заявника.
Керуючись статтями 269, 270, 275-279, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелект Дніпро Телеком" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2021 у справі № 904/4562/21 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2021 у справі №904/4562/21 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтелект Дніпро Телеком".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 01.02.2022
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя А.Є. Чередко
Суддя Л.А. Коваль