01.02.2022 року м.Дніпро Справа № 904/7603/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач)
суддів: Кощеєва І.М., Іванова О.Г.
при секретарі судового засідання: Григоренко А.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Єрмілко А. А., виписка з ЄДР, посвідчення № 449 від 15.04.2021, самопредставництво;
від відовідача: Деренівський Р. Б., довіреність № б/н від 12.01.2021, адвокат; Бабак Є. В., ордер АЕ № 1108765 від 08.12.2021, адвокат;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Дніпровської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2021 про відмову у забезпеченні позову (суддя Мельниченко І.Ф.) у справі №904/7603/21
за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Чарівниця", м. Дніпро
про повернення земельної ділянки
У серпні 2021 року Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Чарівниця", в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 02.11.2021, просила:
- повернути земельну ділянку, що розташована за адресою: вул. Січеславська Набережна, 39 Д, м. Дніпро, загальною площею 0,0347 га, кадастровий номер 1210100000:03:344:0034 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 162825612101) власникові - Дніпровській міській раді, звільнивши її від самочинних будівель і споруд, шляхом знесення будівлі для мангалу літ. А-1, навісу літ Б-1, альтанки літ. В-1, вартової № літ. Г-1, навісу літ. г, вартової літ. Д-1, воріт № 1, причалу з літнім майданчиком № 2, сходів № 3, сходів № 4, сходів № 5, огорожі № 6 за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 37 Д в місті Дніпро;
- припинити право власності та скасувати державну реєстрацію прав власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: мангал літ. А-1, навіс літ. Б-1, альтанка літ. В-1, вартова № літ. Г-1, навіс літ. г, вартова літ. Д-1, ворота № 1, причал з літнім майданчиком № 2, сходи № 3, сходи № 4, сходи № 5, огорожа № 6, розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 39 Д, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 18705476 в реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2021 відкрито провадження у справі №904/7603/21 за зазначеним позовом.
23.11.2021 позивачем до місцевого господарського суду подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив:
- накласти арешт на нерухоме майно, а саме: будівлі та споруди, що розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 37Д і складають з: будівлі для мангалу літ. А-1, навісу літ. Б-1, альтанки літ. В-1, вартової № літ. Г-1, навісу літ. г, вартової літ. Д-1, воріт №1, причалу з літнім майданчиком № 2, сходів № 3, сходів № 4, сходів № 5, огорожі № 6;
- заборонити державним реєстраторам, Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Чаріниця" та будь-яким особам вчиняти будь-які дії (купівлі-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на нерухоме майно, а саме будівлі та споруди, що розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 37Д і складаються з: будівлі для мангалу літ. А-1, навісу літ. Б-1, альтанки літ. В-1, вартової № літ. Г-1, навісу літ. г, вартової літ. Д-1, воріт №1, причалу з літнім майданчиком № 2, сходів № 3, сходів № 4, сходів № 5, огорожі № 6 (РНОНМ 162825612101);
- заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії (в тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення записів про накладання арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку, інші дії, передбачені чинним законодавством), окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі щодо нерухомого майна, а саме: будівлі та споруди, що розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 37Д і складаються з: будівлі для мангалу літ. А-1, навісу літ. Б-1, альтанки літ. В-1, вартової № літ. Г-1, навісу літ. г, вартової літ. Д-1, воріт №1, причалу з літнім майданчиком № 2, сходів № 3, сходів № 4, сходів № 5, огорожі № 6 (РНОНМ 162825612101).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2021 у справі №904/7603/21 у задоволенні заяви Дніпровської міської ради про забезпечення позову відмовлено.
Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що подана заява про вжиття заходів забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового забезпечення позову; посилання позивача на те, що відповідач має намір вчинити дії щодо відчуження спірного нерухомого майна, не є достатньою підставою для задоволення його заяви.
Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, Дніпровська міська рада звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2021 у справі №904/7603/21, прийняти нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову від 18.11.2021.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- земельна ділянка по вул. Січеславська Набережна, буд. 37 Д ніколи не передавалась під будівництво, у власність чи користування будь-яким юридичним або фізичним особам;
- право забудови зазначеної земельної ділянки належить міській раді, наявність самочинних споруд на ній створює перешкоди Дніпровській міській раді у реалізації права володіння, користування, розпорядження земельною ділянкою;
- спірні об'єкти на земельній ділянці по вул. Січеславська Набережна, буд. 37 Д є об'єктами самочинного будівництва, тому державна реєстрація права власності на ці об'єкти не спростовує факт самочинності їх зведення та наявності підстав для застосування ст. 376 Цивільного кодексу України;
- Приватне підприємство «Чарівниця» не набуло права власності на об'єкт самочинного будівництва, а можливе подальше відчуження спірного нерухомого майна може покласти на позивача тягар витребування земельної ділянки від осіб, які не залучені до участі у цій справі, що спричинить додаткові витрати для відновлення порушених прав;
- арешт спірного майна як вид забезпечення позову не обмежує суб'єктивні права відповідача, оскільки він не набув права власності на нього в установленому законом порядку;
- забезпечення позову є необхідним, оскільки існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2021 для розгляду справи № 904/7603/21 визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач Орєшкіна Е.В., судді Кощеєв І.М., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.12.2021 зазначеною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2021 про відмову у забезпеченні позову у справі №904/7603/21; розгляд апеляційної скарги призначений у судове засідання на 01.02.2022.
19.01.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробнича фірма «Чарівниця» до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2021 у справі №904/7603/21 без змін. Зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову відповідно до ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов'язком суду; позивач не надав належних та допустимих доказів, з якими діюче законодавство пов'язує доцільність застосування заходів забезпечення позову; під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується; твердження позивача про незаконне заволодіння відповідачем земельною ділянкою спростовується наявним в матеріалах справи №904/76303/21 договором оренди земельної ділянки від 04.11.2013, який укладений між позивачем та відповідачем строком дії до 05.11.2033.
31.01.2022 у зв'язку з відпусткою судді Чус О.В. по справі №904/7603/21 здійснений повторний автоматизований перерозподіл, за результатами якого справу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Кощеєва І.М., Іванова О.Г. та прийнято зазначеною колегією суддів до свого провадження ухвалою суду від 01.02.2022.
У судовому засіданні 01.02.2022 представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2021 про відмову у забезпеченні позову у справі №904/7603/21 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.
Представники відповідача у судовому засіданні 01.02.2022 проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2021 у справі №904/7603/21 залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Частиною 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з ч.1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом наведеної норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення ефективного судового захисту порушених чи оспорюваних прав позивача та у подальшому виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення ефективного судового захисту та гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачеві ефективний захист його порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Тобто, крім того, що суд має дослідити таку підставу вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, також об'єктом дослідження має бути така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 25.02.2019 у справі № 924/790/18, від 11.10.2019 у справі № 910/4762/19, від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 21.05.2020 у справі № 906/20/20, від 30.09.2020 у справі № 910/19113/19, від 30.11.2020 у справі № 910/217/20, від 17.12.2020 у справі № 910/11857/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 13.05.2021 у справі № 916/2761/20).
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи №904/7603/21, предметом спору у ній є, зокрема, припинення права власності та скасуваня державної реєстрації прав власності на об'єкт нерухомого майна, який, на думку позивача, самочинно побудований на земельній ділянці по вул. Січеславська Набережна, буд. 37 Д в м.Дніпрі, що належить Дніпровській міській раді.
Спір у справі №904/7603/21 виник з приводу незаконного, як вважає позивач, заволодіння цією земельною ділянкою шляхом спорудження на ній самочинних будівель та споруд, відчуження яких було здійснено неправомірним способом на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробнича фірма «Чарівниця» на підставі договору купівлі - продажу №362 від 13.02.2008, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Єдаменко О.А.
З огляду на викладене позивачем у заяві про забезпечення позову від 18.11.2021 зазначено, що подальше відчуження самочинно побудованих будівель може покласти на позивача тягар повернення земельної ділянки від третіх осіб, що спричинить додаткові витрати для відновлення порушених прав. Разом з тим, арешт зазначеного нерухомого майна та заборона вчиняти дії відносно нього на час вирішення справи забезпечить його гарантоване збереження у відповідачів до набрання рішенням законної сили.
За змістом ст. ст. 2, 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суть якої зводиться до того, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що будь-яка письмова заява з процесуальних питань повинна містити, окрім іншого, перелік доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Дніпровською міською радою не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту прав позивача, за захистом яких вона звернулася з позовом до суду, у разі задоволення позову.
Як вбачається зі змісту поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову від 18.11.2021, викладені заявником обставини не підтверджені жодними доказами. Таким чином, врахувавши наведені законодавчі приписи та встановивши, що невжиття заходів забезпечення позову щодо неможливості поновлення порушених прав та інтересів позивача, наведених у заяві, є лише припущеннями, які, в свою чергу, не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову у справі №904/7603/21.
Зважаючи на вищенаведене, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірні висновки суду першої інстанції на час прийняття оскаржуваної ухвали.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 255, 269, 270, 271, 275, 276, 281 - 284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2021 про відмову у забезпеченні позову у справі №904/7603/21 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2021 про відмову у забезпеченні позову у справі №904/7603/21 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта - Дніпровську міську раду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню у касаційному порядку.
Повна постанова складена 01.02.2022.
Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя О.Г. Іванов
Суддя І.М. Кощеєв