вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" січня 2022 р. Справа№ 910/7358/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів: Буравльова С.І.
Сітайло Л.Г.
за участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.
представників сторін:
від позивача - Кравченко О.П. ( довір. №09/УПНюр/3082 від 08.12.2021);
від відповідача - не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Астейс"
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2021
у справі № 910/7358/21 (суддя Чинчин О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"
до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Астейс"
про стягнення заборгованості у розмірі 95 046, 57грн
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2021 у справі №910/7358/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма «АСТЕЙС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» заборгованість у розмірі 55 625грн 65коп, 3% річних у розмірі 2 382грн 94коп, інфляційні у розмірі 5 044грн 57коп, пеню у розмірі 8 023грн 60коп та судовий збір у розмірі 1 697грн 53коп. В іншій частині позову - відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що:
- на виконання умов договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №440168/юр позивач надав послуги з централізованого опалення до житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Алма-Атинська, 107/2 за період жовтень 2017 року - лютий 2021 року, що підтверджується звітами з показаннями приладів будинкового лічильника теплової енергії за спірний період, актом зняття показників із загально будинкового приладу обліку теплової енергії, актом постановки на комерційний облік приладів теплової енергії, нарядами на включення та відключення вказаного будинку в період опалювального сезону, які підписані уповноваженими представниками споживача;
- відповідачем не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження відключення від теплопостачання житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Алма-Атинська, 107/2, а тому відповідач за умови споживання теплової енергії, має відшкодувати її вартість.
Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою в який просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити частково в сумі основного боргу в розмірі 38954,54грн, в решті позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що:
- оскільки на території України діяв і діє карантин, який то посилюється то пом'якшується, а в будь-якому разі діють обмежувальні заходи (маски, санітарні дистанції, онлайн прийоми) пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги не нараховуються, а задоволена судом першої інстанції пеня у розмірі 8 023,60грн є неправомірною;
- суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в більшому розмірі ніж реальна сума заборгованості відповідача перед позивачем.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2021 колегією суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Буравльова С.І., Хрипуна О.О. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма «Астейс» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2021, справу №910/7358/21 призначено до розгляду на 01.12.2021.
Від позивача (30.11.2021) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає про те, що:
- нараховані позивачем 3% річних та інфляційні втрати не є стягненням неустойки (штрафів, пені), нарахування яких заборонено в розумінні вимоги Закону України від 17.03.2020 №530-1Х «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню короновірусної хвороби», а тому нараховані позивачем правомірно.
У зв'язку з перебуванням головуючої судді Пашкіної С.А. у відпустці з 01.12.2021 по 10.12.2021 розгляд справи № 910/7358/21 не відбувся. Питання про призначення справи №910/7358/21 до розгляду здійснювалось після виходу головуючої судді з відпустки.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 призначено розгляд справи №910/7358/21 на 17.01.2022.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 у зв'язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. у відпустці 17.01.2021 у справі № 910/7358/21 призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2022 у справі № 910/7358/21 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя: Пашкіна С.А., судді: Сітайло Л.Г., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Астейс" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2021 у справі № 910/7358/21.
В судове засідання апеляційного господарського суду 17.01.2022 не з'явився представник відповідача.
Від відповідача (13.01.2022) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, з метою дотримання правил епідеміологічної безпеки та з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, ТОВ ВФ «Астейс» просить вважати вказані обставини поважними для відкладення розгляду справи на іншу дату, яку визначити врахувавши строк дії карантинних заходів.
Колегія суддів, розглянувши в судовому засіданні 17.01.2022 зазначене клопотання відмовила в його задоволенні, оскільки явка представників учасників справи в судове засідання не визнавалась обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного їх повідомлення про місце, дату і час судового розгляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність процесуальних підстав для відкладення розгляду справи та можливість її розгляду за відсутності представника скаржника, з урахуванням його доводів та аргументів, викладених в апеляційній скарзі.
При цьому судова колегія звертає увагу скаржника на те, що саме по собі оголошення карантину внаслідок поширення хвороби COVID-19 не зупиняє роботи судів, адвокатів, і скаржник чи його представники не був(ли) позбавлений(і) можливості взяти участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщенням суду відповідно до частини 4 статті 197 Господарського процесуального кодексу України, проте не скористався своїм правом.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача судовою колегією встановлено.
Відповідно до положень Закону України від 10.04.2014 №1198-VII "Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку по вул. Алма-Атинська, 107/2 у м. Києві, з 01.07.2014 є Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція".
Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма «Астейс» є власником нежилих приміщень з №1 по №12 (групи приміщень №85) (в літ. А), площею 177кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Алма - Атинська, 107/2, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 року по справі №910/14243/16, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2017 року та Вищого господарського суду України від 16.05.2017 року, визнано договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води укладеним в редакції Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція", з виключенням з його тексту дати укладення договору, а також п. 32 розділу "Строк дії договору", у зв'язку з чим пункти 33 та 34 договору вважати пунктами 32 та 33 відповідно, підготовленій на основі Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. №630.
Відповідно до п. 1 договору виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, гарячої води (необхідне підкреслити), а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.
Плата за надані послуги за наявності засобів обліку води і теплової енергії справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10-13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ України №630 від 21.07.05. (п.7 договору).
Згідно з п. 9 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. У разі застосування авансової системи оплати послуг платежі вносяться за ____ місяців у розмірі _______ гривень.
Пунктом 14 договору передбачено, що за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі, встановленому законом.
Споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлений договором строк (п.17 договору).
Цей договір укладається на строк до "24" травня 2017 р. і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду. (п.31 договору).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
За приписами ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.
Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про теплопостачання" він регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Пунктами 4, 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 № 1198 (далі-Правила) Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (п. 1 Правил).
Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Умовами п. п. 4, 14 Правил користування тепловою енергією визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" серед основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №440168/юр позивач надав послуги з централізованого опалення до житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Алма-Атинська, 107/2 за період жовтень 2017 року - лютий 2021 року, що підтверджується звітами з показаннями приладів будинкового лічильника теплової енергії за спірний період, актом зняття показників із загальнобудинкового приладу обліку теплової енергії, актом постановки на комерційний облік приладів теплової енергії,нарядами на включення та відключення вказаного будинку в період опалювального сезону, які підписані уповноваженими представниками споживача.
Відповідачем не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б спростовували наведені в доданих позивачем до матеріалів справи звітах обсяги споживання теплової енергії відповідачем за спірний період.
Крім того, пунктами 23-28 Правил визначено порядок проведення розрахунків за спожиту теплову енергію, а пунктом 40 Правил передбачено, що споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил. А тому, факт споживання відповідачем протягом спірного періоду теплової енергії у визначеному обсязі є доведеним позивачем належними та допустимими доказами. В той же час, відповідач не спростував факту надання йому послуг за період жовтень 2017 року - лютий 2021 року.
Згідно з пунктами 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Відповідно до пункту 40 Правил користування тепловою енергією облік обсягу споживання теплової енергії (затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 №1198) споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Відповідачем не надано належних достовірних доказів на підтвердження відключення від теплопостачання житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Алма-Атинська, 107/2, а тому відповідач за умови споживання теплової енергії, має відшкодувати її вартість.
При цьому, місцевим господарським судом обґрунтовано враховано, що нарахування позивачем наведеної суми боргу здійснювалось, виходячи з обсягів спожитої теплової енергії за показниками приладу обліку теплової енергії та тарифів на теплову енергію, установлених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у відповідні періоди.
Відповідно до п. 3 ч. 2 статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" визначений за допомогою вузла комерційного обліку обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає, зокрема, обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, та розподіляється між споживачами в такому порядку: загальний обсяг теплової енергії розподіляється між споживачами, приміщення/опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об'єму) таких споживачів.
Таким чином, визначений обсяг спожитої теплової енергії у будинку за адресою: місто Київ, вул. Алма-Атинська, 107/2 включає також обсяги теплової енергії на опалення нежитлового приміщення площею 177 кв.м.
Отже, розподіл визначеного загального обсягу теплової енергії між споживачами здійснювався пропорційно до площі споживачів, що узгоджується з нормами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".
Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма «Астейс» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» за договором про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №440168/юр за період жовтень 2017 року - лютий 2021 року становить 73 132грн 80коп, що також підтверджується детальним розрахунком заборгованості відповідача. Докази сплати вказаної заборгованості відсутні.
03.06.2021 року відповідачем надано до суду заяву про застосування строку позовної давності до вимог позивача.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» звернулось до суду з вказаним позовом 05.05.2021 року, що підтверджується накладною Акціонерного товариства «Укрпошта».
Згідно з п. 9 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. У разі застосування авансової системи оплати послуг платежі вносяться за ____ місяців у розмірі _______ гривень.
Враховуючи викладене, з урахуванням того, що Законом «Про теплопостачання» визначено щомісячний строк оплати, обов'язок відповідача по оплаті за послуги з централізованого опалення за період жовтень 2017 року - березень 2018 року на загальну суму 17 507 грн. 15 коп. виник з 21.11.2017 року по 21.04.2018 року відповідно, а тому загальний строк позовної давності за вказаною вимогою на момент звернення до суду сплив 21.04.2021 року.
Статтею 264 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17, від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:назву документа (форми): дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу,яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
В матеріали справи не містять доказів на підтвердження переривання відповідачем строку позовної давності, оскільки матеріали справи не містять належних та достовірних доказів на підтвердження здійснення часткової оплати відповідачем на виконання умов договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №440168/юр, зокрема, первинних доказів у вигляді платіжних доручень, виписок по рахунку позивача, з яких можливо дійти висновку щодо наявності підстав для переривання загального строку позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості за період жовтень 2017 року - березень 2018 року.
Так, із розрахунку суми боргу, долученого до матеріалів позовної заяви, вбачається, що відповідачем у 2017 році здійснювалась часткова оплата за надані послуги з постачання теплової енергії, проте вказаний розрахунок не може бути прийнято на підтвердження вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання боргу, оскільки він складений в односторонньому порядку позивачем та не є первинним доказом в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
А тому до вимог позивача в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма «Астейс» заборгованості за надані послуги з централізованого опалення за період жовтень 2017 року - березень 2018 року на загальну суму 17 507грн 15коп за договором про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №440168/юр підлягають застосуванню загальні строки позовної давності за заявою відповідача.
За таких підстав, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма «Астейс» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» за договором про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №440168/юр за період квітень 2018 року - лютий 2021 року становить 55 625грн 65коп.
атеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження сплати відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» заборгованості за надані послуги з централізованого опалення у розмірі 55 625 грн. 65 коп.
Отже, відповідач, в порушення вищезазначених норм діючого законодавства не здійснив сплату заборгованості за надані послуги з централізованого опалення в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення 55 625грн 65 коп - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки відповідачем оплати за надані послуги з централізованого опалення за загальний період прострочки з 21.01.2018 по 01.04.2021 у розмірі 3 995грн 00коп судова колегія вважає вірним висновок суду, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню.
Так, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у зв'язку з простроченням виконання зобов'язань з оплати наданих послуг за період жовтень 2017 року - березень 2018 року у загальному розмірі 1 606 грн. 52 коп. задоволенню не підлягають, як похідні вимоги від основного зобов'язання, в задоволенні якого обґрунтовано відмовлено, у зв'язку з застосуванням загального строку позовної давності.
Перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки відповідачем оплати за надані послуги з централізованого опалення за загальний період прострочки з 21.05.2018 року по 01.04.2021 року у розмірі 2 388грн 48коп, ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком позивача в частині визначення початку перебігу прострочки відповідача. Позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст.254 ЦК України). Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних за загальний період прострочки з 22.05.2018 року по 01.04.2021 року у розмірі 2 382грн 94коп.
Перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 21.01.2018 року по 01.04.2021 року у розмірі 8 716грн 15коп. колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню. Вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних у зв'язку з простроченням виконання зобов'язань з оплати наданих послуг за період жовтень 2017 року - березень 2018 року у загальному розмірі 3 671 грн. 58 коп. задоволенню не підлягають, як похідні вимоги від основного зобов'язання, в задоволенні якого відмовлено, у зв'язку з застосуванням загального строку позовної давності.
Перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 21.05.2018 по 01.04.2021 у розмірі 5 044грн 57коп, ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі за загальний період прострочки з 22.05.2018 року по 01.04.2021 року.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 14 договору передбачено, що за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі, встановленому законом.
Тобто, вказаний пункт договору не містить положень про розмір неустойки за порушення зобов'язань за договором, а лише містить положення, що споживач несе відповідальність згідно з законодавством у разі несвоєчасного внесення платежів шляхом сплати пені.
Водночас, Законом України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1 % відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу (ст. 1).
Вказаний закон є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини, що виникають при несвоєчасному внесенні плати за комунальні послуги суб'єктами підприємницької діяльності. Отже, зважаючи на норми спеціального законодавства, вимоги про стягнення пені є такими, що заявлені правомірно.
Разом з тим, відповідно до підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Згідно з п.5 ч.1 ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Отже, положення підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" поширюються на взаємовідносини сторін за договором.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин, дія якого тривала в тому числі станом на 31.08.2020.
Враховуючи викладене, за період з 12.03.2020, відповідно до підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
У зв'язку викладеним, позивач неправомірно нарахував пеню за загальний період з 12.03.2020 по 20.05.2020 у розмірі 358грн 52коп на суму боргу 512 грн 77коп за зобов'язаннями жовтня 2019 року, а тому в цій частині вимоги позивача не підлягають задоволенню. При цьому, при здійсненні розрахунку пені за зобов'язаннями жовтня 2019 року позивачем невірно визначено суму боргу, а саме замість 512грн 77коп зазначено 582грн 77коп.
Перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору, за загальний період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 21.11.2019 по 14.04.2021 у розмірі 8 844 грн 10коп колегія суддів погоджується, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком позивача в частині визначення початку перебігу прострочки відповідача. Так, позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача є обґрунтованими на суму в розмірі 8 597грн 23коп за загальний період прострочки з 21.11.2019 по 14.04.2021.
03.06.2021 відповідачем надано до суду заяву про застосування спеціального строку позовної давності до вимог про стягнення пені.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно з ч.ч.3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом 05.05.2021 (згідно з накладною АТ «Укрпошта»), а тому до вимог позивача про стягнення пені за загальний період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 21.11.2019 по 11.03.2020 у розмірі 573 грн. 63 коп слід застосувати спеціальні строки позовної давності за заявою відповідача, так як позивач звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення пені поза межами спеціального строку позовної давності.
За таких підстав, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за загальний період прострочки з 21.11.2020 по 14.04.2021 у розмірі 8 023 грн. 60 коп.
Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2021 не підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Астейс" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2021 у справі №910/7358/21 без змін.
3. Матеріали справи №910/7358/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду відповідно до ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 01.02.2022
Головуючий суддя С.А. Пашкіна
Судді С.І. Буравльов
Л.Г. Сітайло