вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" лютого 2022 р. м. Київ Справа№ 910/9640/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Євсікова О.О.
Демидової А.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2021
у справі № 910/9640/21 (суддя Балац С.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 34 257,10 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» (далі по тексту - позивач) звернулося до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі по тексту - відповідач) про стягнення 34 257,10 грн збитків та 2 270,00 грн судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення відповідачем перевезення вантажних вагонів №№60728748, 60725009, 54039243, 61014080, 55531842, 60972809, 5471904, 56340557, 54751045, 56968472, 62003280, 58846320 за залізничними накладними №№52158995, 52192747, 52177284, 52177276, 52280773, 52294709, 52457215, 52317922, 52524980, 52547593, 52535499, 52562238 було виявлено пошкодження (розукомплектування) вагонів власності (оренди) позивача, в результаті чого позивач поніс збитки у зв'язку придбанням деталей на суму 25 045,20 грн та технічним обслуговуванням на суму 9 221,90 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 у справі №910/9640/21 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» збитки в сумі 34 257,10 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270,00 грн. При ухваленні рішення у справі №910/9640/21 судом першої інстанції встановлено, під час здійснення відповідачем перевезення вантажних вагонів №№60728748, 60725009, 54039243, 61014080, 55531842, 60972809, 5471904, 56340557, 54751045, 56968472, 62003280, 58846320 за залізничними накладними №№52158995, 52192747, 52177284, 52177276, 52280773, 52294709, 52457215, 52317922, 52524980, 52547593, 52535499, 52562238 було виявлено пошкодження (розукомплектування) вагонів власності (оренди) позивача, внаслідок чого позивач був змушений передати структурному підрозділу «Лиманське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» аналогічні деталі, які були відсутні на вагонах, для подальшого їх встановлення на вагони на загальну суму 25 045,20 грн, які були придбані на підставі договорів поставки №59/14 від 10.02.2014, № 710/16 від 01.11.2016, №710/16 від 01.11.2016 та здійснено технічне обслуговування на загальну суму 9 221,90 грн.
Таким чином, внаслідок понесених позивачем збитків відповідач відповідно до приписів ст.ст. 1166, 1187 та 1192 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК) та ст.ст. 110, 126 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, зі змінами та доповненнями (далі по тексту - Статут залізниць) несе відповідальність у розмірі фактично завданої шкоди. Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням, Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі по тексту - апелянт) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 у справі №910/9640/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням вимог ст. 238 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК), оскільки судом першої інстанції не було застосовано ст. 110 Статуту залізниць, за якою обов'язки збереження, супроводження та охорони особливо цінних та небезпечних вантажів, перелік яких встановлюється Правилами перевезення вантажів у супроводі провідників відправників (одержувачів), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №611 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №868/5089, зокрема щодо рухомого складу, що відправляється як вантаж на своїх осях, покладаються на відправника. Таким чином, відправник вагонів позивача як вантажу на своїх осях (ТОВ «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ», ПрАТ «ММК ім. Ілліча», ПрАТ «МК «Азовсталь» не виконали обов'язку збереження вантажу, не забезпечивши його супроводження провідником.
Крім того, як вказує апелянт складення форм ВУ-23 по вагонах №№60725009, 55531842, 60972809, 54751904, 56340557, 54751045, 56968472, 62003280 відбулось поза межами їх перевезень, що свідчить про недоведеність позивачем факту незбереження майна під час перевезення по вказаним вагонам.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» у справі №910/9640/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2021 по справі №910/9640/21. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, клопотання, заперечення, скарги до 28.10.2021. 19.10.2021 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов письмовий відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача, за яким позивач просить суд апеляційної інстанції повернути без розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 у справі №910/9640/21 та залишити рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 у справі №910/9640/21 без змін.
У своїх запереченнях на апеляційну скаргу позивач посилається на те, що апеляційну скаргу підписано Малиновським М.А., який за довіреністю №2417 від 18.05.2021 уповноважений на здійснення дій, пов'язаних з діяльністю Регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця», проте апелянтом у даній справі є АТ «Українська залізниця», а тому наявні підстави для неприйняття апеляційної скарги до розгляду судом апеляційної інстанції на підставі п. 1 ч. 5 ст. 260 ГПК.
Щодо суті доводів, викладених в апеляційній скарзі відповідача, то нормативними актами не встановлено такого обов'язку для відправника, як встановлення супроводження рухомого складу відправником. Такий обов'язок за приписами ст.ст. 110, 126 Статуту залізниць покладено на залізницю, яка має відшкодувати позивачу суму збитків, понесених позивачем внаслідок розукомплектуванням вагонів через незбереження схоронності (збереження) майна (вагонів) під час їх курсування залізничними шляхами АТ «Укрзалізниця», тоді як відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження невідповідності технічного стану вагонів.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2021 у зв'язку із перебуванням судді Демидової А.М., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі, з 01.12.2021 по 17.12.2021 у відпустці, справу №910/9640/21 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Євсіков О.О., Ходаківська І.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 у справі №910/9640/21 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 у справі № 910/9640/21 прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Владимиренко С.В., судді: Євсіков О.О., Ходаківська І.П.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2022 у зв'язку із перебуванням судді Ходаківської І.П., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі, на лікарняному з 01.01.2022, справу №910/9640/21 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Євсіков О.О., Демидова А.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 у справі №910/9640/21 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 у справі № 910/9640/21 прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Владимиренко С.В., судді: Євсіков О.О., Демидова А.М. За приписами ч. 10 ст. 270 ГПК апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, у грудні 2020 відповідачем було здійснено перевезення вантажних вагонів власності (оренди) позивача.
На станціях «Кухарівка», «Сіль» та «Сартана» було виявлено пошкодження (розукомплектування) вагонів власності (оренди) позивача, а саме №№60728748, 60725009, 54039243, 61014080, 55531842, 60972809, 54751904, 56340557, 54751045, 56968472, 62003280 та 58846320.
Вказані вагони були направлені на технічне обслуговування внаслідок встановлення відсутності деталей, на підставі чого були оформлені повідомлення форми ВУ-23М, а саме: від 14.12.2020 № 7076, від 17.12.2020 № 7289, від 19.12.2020 № 5159, від 19.12.2020 № 5158, від 16.12.2020 № 1860, від 17.12.2020 № 1889, від 18.12.2020 № 1919, від 22.12.2020 № 2002, від 23.12.2020 № 2032, від 25.12.2020 № 2083, від 14.01.2021 № 2585 та від 12.01.2021 № 2526. (т.1, а.с. 64, 67, 90, 93, 114, 118, 122, 126, 130, 133, 136, 141).
Статтею 129 Статуту залізниць визначено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Відповідно до п. 20 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, акт про пошкодження вагона (контейнера) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні згідно із статтею 124 Статуту залізниць України.
З метою складання актів форми ГУ-22 та актів пошкодження вагонів форми ВУ-25М позивач звернувся до керівництва структурного підрозділу «Волновське вагонне депо», структурного підрозділу «Лиманське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» із заявами про надання акту про пошкодження вагона №8489/ДВ від 22.12.2020, №8512/ДВ від 22.12.2020, №432/ДВ від 19.01.2021, станції «Курахівська» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», станції «Сіль» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» із заявами про надання комерційного акту №8488/ДВ від 22.12.2020, №8511/ДВ від 22.12.2020, №433/ДВ від 19.01.2021, та скаргами до керівництва регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», структурного підрозділу «Служба вагонного господарства» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» №264/ДВ від 15.01.2021, №265/ДВ від 15.01.2021, №286/ДВ від 15.01.2021, №287/ДВ від 15.01.2021, №983/ДВ від 08.02.2021, №984/ДВ від 08.02.2021 (т.1, а.с. 43, 48, 53, 58, 70, 75, 79, 84, 95, 100, 105, 108).
Доказів складання актів про пошкодження вагонів матеріали даної справи не містять.
Як зазначено у п. 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-8/91 від 29.11.2007 «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства» порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус «вантажу», і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.
Таким чином, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус «вантажу», які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, право у разі пошкодження або розукомплектування, або втрати частини вагонів із групи - витребувати у залізниці складання комерційного та інших актів та заявити вимоги про відшкодування збитків у встановлених Статутом залізниць розмірах.
Проте в порушення вимог Статуту залізниць представниками залізниці не було складено акти розукомплектування вагонів.
Відповідно до абз. 1 п. 110 Статуту залізниць, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажів іншому підприємству.
Згідно п. 114 Статуту залізниць, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини підчас перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.
Відповідно до абз. 2 п. 126 Статуту залізниць за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Згідно з п. 20 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, (далі по тексту - Правила користування вагонами і контейнерами) пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин внаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.
Відповідно до п. 6.2.7 Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затвердженої наказом Укрзалізниці № 264-Ц від 28.10.1997, зі змінами та доповненнями, забороняється ставити в состав поїзда вагони, гальмівне обладнання яких має хоча б одну з наступних несправностей: несправні повітророзподільники, електроповітророзподільники, електричний ланцюг ЕПТ (у пасажирському поїзді), авторежим, кінцевий або роз'єднувальний кран, випускний клапан, гальмівний циліндр, резервуар, робоча камера.
Згідно п. 6.2.1 зазначеної Інструкції при технічному обслуговуванні вагонів слід перевіряти: дію автогальм на чутливість до гальмування і відпускання. Повітророзподільники й електроповітророзподільники, що працюють незадовільно, замінити справними.
Таким чином, відсутність частини повітророзподільника є саме пошкодженням вагону, а їх несправність є забороною для постановки такого вагону в состав поїзду.
Внаслідок пошкодження (розукомплектування) вагонів позивач був змушений передати структурному підрозділу «Лиманське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» аналогічні деталі, які були відсутні на вагонах, для подальшого їх встановлення на вагони, оскільки вагони використовуються у господарській діяльності позивача.
Позивачем було придбано відсутні деталі на розукомплектовані вагони на підставі наступних договорів, а саме: договору поставки № 59/14 від 10.02.2014 та специфікації № 58 від 08.07.2020 «Укртранспневматика» було придбано: авторежим 265 А-1 у кількості 3 шт. на загальну суму 11.869,20 грн (вказана продукція була сплачена згідно платіжних доручень № 6794 від 10.07.2020 та № 7216 від 27.07.2020); (т.2, а.с. 4-7, 9, 10); договору поставки № 710/16 від 01.11.2016 та специфікації № 59 від 01.09.2020 у ТдВ «Попаснянський ВРЗ» було придбано: авторежим 265 А-1 у кількості 1 шт. на загальну суму 4 320,00 грн (вказана продукція була сплачена згідно платіжного доручення № 9364 від 30.09.2020) (т.2, а.с. 11-13, 18-19, 21); договору поставки № 710/16 від 01.11.2016 та специфікації № 51 від 02.01.2020 у ТдВ «Попаснянський ВРЗ» було придбано: балочка опорна 100.41.030-0СБ у кількості 9 шт. на загальну суму 8 856,00 грн (вказана продукція була сплачена згідно платіжного доручення № 976 від 07.02.2020) (т. 2, а.с. 15, 17).
Відповідно до п. 21 Правил користування вагонами і контейнерами ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
Судом встановлено, що між позивачем, як замовником та відповідачем, як підрядником, укладено договір № ДОН/В-19500/НЮ-П на технічне обслуговування власних вантажних вагонів з відчепленням від 28.12.2019 та № ДОН/В-21077/НЮ-П на технічне обслуговування власних вантажних вагонів з відчепленням від 30.12.2020 за умовами якого відповідач зобов'язується виконувати технічне обслуговування з відчепленням вагонів позивача. (т.1, а.с. 143-153, 230-240).
У зв'язку із розукомплектуванням вказаних вагонів, їх було відправлено до структурного підрозділу «Покровське вагонне депо» філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», до структурного підрозділу «Лиманське вагонне депо» філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» та до структурного підрозділу «Волноваське вагонне депо» філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» для проведення ремонтних робіт, на якому і були виконані роботи по встановленню деталей на розукомплектовані вагони.
Загальна вартість витрат по встановленню (технічному обслуговуванню вагонів) деталей на вагони становить 9 211,90 грн, про що свідчить акти виконаних робіт від 31.12.2020, №906/726 від 30.12.2020, №27 від 31.12.2020, №2 від 31.01.2021 та сплачені позивачем згідно платіжних доручень №11776 від 11.12.2020, №12074 від 22.12.2020, №11800 від 14.12.2020, №12240 від 29.12.2020, (т. 2, а.с. 200-202, 204, 206, 208, 222-226, 228, 229, 257-260).
Згідно п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами сума збитків за пошкодження вагона складається з витрат на транспортування пошкодження вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів, залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 №551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.1999 за №828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування; вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин; витрати на перевезення вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо від ремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надаються разом з розрахунком збитків; плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням, визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил. Згідно ст. 908 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК) перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК) умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 193 ГК суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статутом залізниць визначено обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Згідно з п. 5 Статуту залізниць на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Відповідно до п. 6 Статуту залізниць накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно п. 5.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, (далі - Правила експлуатації власних вантажних вагонів) перевезення власних вантажних вагонів у завантаженому і порожньому стані в усіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з Правилами оформлення перевізних документів.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, під час здійснення відповідачем перевезення вантажних вагонів №№60728748, 60725009, 54039243, 61014080, 55531842, 60972809, 5471904, 56340557, 54751045, 56968472, 62003280, 58846320 за залізничними накладними №№52158995, 52192747, 52177284, 52177276, 52280773, 52294709, 52457215, 52317922, 52524980, 52547593, 52535499, 52562238 було виявлено пошкодження (розукомплектування) вагонів власності (оренди) позивача, внаслідок чого позивач був змушений передати структурному підрозділу «Лиманське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» аналогічні деталі, які були відсутні на вагонах, для подальшого їх встановлення на вагони на загальну суму 25 045,20 грн, які були придбані на підставі договорів поставки №59/14 від 10.02.2014, № 710/16 від 01.11.2016, №710/16 від 01.11.2016 та здійснено технічне обслуговування на загальну суму 9 221,90 грн.
Згідно з п. 8 Статуту залізниць перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України.
За приписами п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.
Відповідно до п. 4.1 Правил експлуатації власних вантажних вагонів випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).
Інформація про технічний стан власних вантажних вагонів відображається в акті огляду технічного стану вантажних вагонів (додаток 2), який складається працівником вагонного господарства на станції, підприємстві, у депо, де дислоковані вагони. При складанні акта на території України він заповнюється українською мовою, у залізничних адміністраціях інших країн - російською мовою. Число, місяць, рік та місце огляду вагона повинні відповідати фактичній даті та місцю дислокації вагона. Акт не повинен мати будь-яких виправлень і є дійсним протягом двох місяців з дня його складання.
Таким чином, прийняття відповідачем вагонів до перевезення свідчить про те, що останні перебували у технічно справному стані.
Відповідно до п. 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Відповідно до п. 4.6 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, обов'язок охорони вагонів і вантажів на під'їзній колії покладається на підприємство. Якщо під'їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під'їзної колії організовує залізниця.
Згідно з п.п. 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці. Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
Судом встановлено і зазначене підтверджується матеріалами справи, вагони №№ 60728748, 60725009, 54039243, 61014080, 55531842, 60972809, 5471904, 56340557, 54751045, 56968472, 62003280, 58846320 були відремонтовані зі встановленням частин повітророзподільника, що підтверджується відповідними актами, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Згідно з п. 126 Статуту залізниць за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
У відповідності до ст. 623 ЦК боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до ст. 224 ГК учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Згідно з ч. 2 ст. 623 ЦК розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з ч. 3 ст. 314 ГК за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Відповідно до п. 110 Статуту залізниць, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Згідно з абз. 2 п. 126 Статуту залізниць за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Водночас, відповідно до підпункту «е» пункту 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок: 1) таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення; 2) завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція); 3) здачі вантажу до перевезення без зазначення в накладній особливих його властивостей, що потребують особливих умов або запобіжних засобів для забезпечення його збереження під час перевезення; 4) стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.
Визначений вказаним пунктом перелік підстав звільнення залізниці від відповідальності є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, а тому відсутні підстави для звільнення залізниці від відповідальності (подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.01.2020 у справі №910/5827/19).
Судом встановлено, що відповідач прийняв вагони позивача без заперечень та зауважень, у свою чергу, залізниця відповідно до п. 110 Статуту залізниць забезпечує схоронність вагонів від часу їх прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажів іншому підприємству, а тому відповідач несе відповідальність за схоронність вагонів.
При цьому, протиправність поведінки відповідача полягає у бездіяльності та незабезпеченні схоронності (збереження) належних позивачу вагонів під час їх курсування залізничними коліями, чим порушено положення Статуту залізниць та Закону України «Про залізничний транспорт», внаслідок чого вагони були розукомплектовані і позивачу завдані збитки в розмірі вартості їх ремонту та придбаних позивачем для цілей ремонту запасних частин на спірну суму, яка є документально обґрунтованою.
Між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками існує прямий причинно-наслідковий зв'язок, також матеріали справи не містять доказів того, що розукомплектування вантажних вагонів сталося не з вини відповідача, який взяв на себе відповідальність за збереження прийнятих до перевезення вагонів позивача, але не зберіг майно позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст.ст. 76, 77 ГПК належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Приписами ст. 236 ГПК встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, позовні вимоги документально обґрунтовані та є такими, що підлягають задоволенню.
Доводи апелянта про покладення обов'язків збереження, супроводження та охорони особливо цінних та небезпечних вантажів, перелік яких встановлюється Правилами перевезення вантажів у супроводі провідників відправників (одержувачів), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000, зокрема щодо рухомого складу, що відправляється як вантаж на своїх осях на відправника, судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки за приписами Статуту залізниць саме на залізницю покладено обов'язок щодо забезпечення збереження (схоронності) вагонів, в свою чергу, відправник не має обов'язку щодо встановлення супроводження рухомого складу провідником.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 276 ГПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 у справі №910/9640/21 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Згідно ст. 129 ГПК судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 у справі №910/9640/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 у справі №910/9640/21 залишити без змін.
3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Українська залізниця».
4. Матеріали справи № 910/9640/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді О.О. Євсіков
А.М. Демидова