вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"31" січня 2022 р. Справа№ 910/11127/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Євсікова О.О.
Демидової А.М.
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Стрім»
на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2021
у справі № 910/11127/21 (суддя Ярмак О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клін Стрім»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Стрім»
про стягнення 144 191,43 грн,
Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Клін Стрім» (надалі- позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Стрім» (надалі- відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки №02/07/18 від 02.07.2018 у сумі 144 191,43 грн, з яких 127 761,36 грн основного боргу, 4471,64 грн 3% річних, 11 958,43 грн інфляційних втрат за період прострочення сплати заборгованості з 29.02.2020 по 06.05.2021.
Позов мотивовано невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати вартості отриманого товару по договору поставки №02/07/18 від 02.07.2018.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 у справі №910/11127/21 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Стрім» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Клін Стрім» 127 761 грн 33 коп основного боргу, 4 471 грн 64 коп 3% річних, 11 958 грн 43 коп інфляційних втрат, 2 269 грн 99 коп витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.
Суд виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог у задоволеній частині.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Стрім» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 у справі №910/11127/21 скасувати повністю та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Відповідач у доводах апеляційної скарги наголошував про недоведення факту поставки товару на спірну суму належними засобами доказування.
Зокрема, заперечуючи вказав про надання позивачем неналежних доказів на підтвердження наявності боргу, оскільки до позову додано: Акт звірки з відміткою лише відповідача; видаткові накладні, які відповідачем не підписані, що відповідно свідчить, що фактично поставка не відбулась; експрес-накладні ТОВ «Нова пошта» із зазначенням товару «Косметика», у той час, як по договору мали бути поставлені дезінфікуючі засоби в різних формах.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Демидова А.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2021 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11127/21 та невідкладено надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи №910/11127/21. Копію ухвали надіслано Господарському суду міста Києва.
08.11.2021 матеріали справи №910/11127/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Він Стрім» пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 у справі №910/11127/21. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про здійснення розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 17.12.2021. Зупинено дію оскаржуваного рішення до закінчення його перегляду в апеляційному порядку. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 17.12.2021.
Розгляд апеляційної скарги здійснено після виходу судді Євсікова О.О. з відпустки.
Розгляд клопотань.
19.01.2021 через відділ документального забезпечення суду відповідач подав клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, оскільки наполягає на дослідженні у судовому засіданні оригіналів документів у справі.
Розглянувши подане клопотання, колегія суддів дійшла висновку відмовити у його задоволенні за відсутності підстав. При цьому суд враховує, що вказана справа відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України відноситься до малозначних справ. Виходячи із положень ч. 13 ст. 8 ГПК України, перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Обставин необхідності розглянути скаргу у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи суд не встановив.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив скаргу відхилити, та оскаржене судове рішення залишити без змін, як правильне та обґрунтоване.
Також у відзиві позивач заявив про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції у сумі 12 700,00 грн.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
У відповідності до ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову не менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимога про стягнення заборгованості в розмірі 144 191,43 грн, вказана справа, у відповідності до приписів ГПК України, відноситься до малозначних справ.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Виходячи із зазначених правових норм, перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, враховуючи викладені пояснення у відзиві, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
02.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Він Стрім» (покупець за договором, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КлінСтрім» (постачальник, позивач) було укладено договір поставки №02/07/18 (далі - договір), згідно п.1.1 якого, постачальник зобов'язався передати, а покупець - прийняти та оплатити продукцію, яку виготовляє постачальник ( товар) на умовах, визначених в цьому договорі
У відповідності до п.1.2 договору, найменування, асортимент та кількість товару визначаються у видаткових накладних, які складаються сторонами при прийманні-передачі кожної партії товару.
Партією товару вважається найменування, кількість та асортимент товару, зазначені в одній видатковій накладній (п. 1.3 договору).
Пунктом 2.1 договору сторони встановили, ціна кожної одиниці товару визначається постачальником та вказується у видаткових накладних.
Відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 договору, поставка товару здійснюється на підставі заявок покупця окремими партіями протягом строку дії цього договору. Заявки покупця повинні бути зроблені останнім в усній або письмовій формі за допомогою телефонного, факсимільного зв'язку або на визначену електрону адресу постачальника. В заявці повинні бути зазначені: найменування, асортимент та кількість товару та в окремих випадках кінцеві споживачі (найменування, адреса доставки, контактна особа отримувача).
Згідно п.4.1 договору, розрахунки за товар здійснюються за кожною поставленою партією товару шляхом оплати покупцем вартості партії товару на умовах: попередня оплата в розмірі 50% від вартості замовленого товару в день замовлення, залишок в розмірі 50% вартості замовленого товару в день відправлення замовлення.
Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до "31" грудня 2019 року, а відносно грошових зобов'язань - до повного їх виконання. По закінченню терміну дії даний Договір вважається автоматично пролонгованим строком на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах при відсутності письмового повідомлення про його припинення, направленого однією Стороною іншій. Таке письмове повідомлення направляється другій Стороні не пізніше ніж за один місяць до дати фактичного припинення (розірвання) даного Договору (п.10.2 договору).
Додатком №1 до договору поставки №02/07/18 від 02.07.2018 сторонами було погоджено перелік товару.
Додатковою угодою від 01.10.2019 до договору поставки встановлено: покупець зобов'язаний купувати у постачальника товар не менше 5 тон на місяць; постачальник реалізує свою продукцію виключно через покупця. У випадку порушення даного пункту додаткової угоди постачальник відшкодовує покупцю понесенні збитки у розмірі вартості товару, який проданий третій особі. У випадку порушення покупцем пункту 1 даної додаткової угоди Постачальник має право в односторонньому порядку розірвати договір поставки №02/07/18 від 02.07.2018. Покупець зобов'язаний купити товару у постачальника протягом 2020 року не менше 50 тон. У випадку порушення даного пункту додаткової угоди покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі непридбаного обсягу товару. Постачальник має право збільшити вартість товару лише з обґрунтованим поясненням.
Договір, додаток 1 та додаткову угоду підписано представниками сторін та їх підписи скріплені печатками підприємств.
Звертаючись до суду із даним позовом позивач вказав про наявність невиконаного відповідачем зобов'язання з оплати поставленої продукції по договору №02/07/18 від 02.07.2018 у розмірі 127 761,36 грн, а за прострочення виконання зобов'язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача 4471,64 грн 3% річних, 11 958,43 грн інфляційних втрат.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
На підтвердження факту поставки товару на суму 127 761,36 грн позивачем додано видаткові накладні за період січень - лютий 2020 року, експрес накладні ТОВ «Нова пошта», а також акт звірки взаєморозрахунків з якого вбачається, що заборгованість ТОВ "Він Стрім" станом на 29.02.2020 на користь ТОВ "Клін Стрім" становила 127 761,33 грн.
В ході розгляду спору, судом враховано, що додані до позову видаткові накладні відповідачем не підписані, містять підпис та печатку лише збоку позивача.
Однак з цього приводу суд зауважує, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Такий факт повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства.
У зв'язку з цим необхідно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів. Отже, судам у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з'ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.
Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Наявними у матеріалах справи первинними документами, встановленими обставинами та поясненнями сторін в сукупності підтверджується факт поставки відповідачу товару по договору поставки № 02/07/18 від 02.07.2018: «Дезинфікуючі засоби» у січні - лютому 2020 року.
Також відповідно до Акту звірки взаєморозрахунків між сторонами, примірник якого додано до позову, заборгованість відповідача станом на 29.02.2020 склала 127 761,33 грн. Вказаний акт підписано відповідачем та скріплено печаткою юридичної особи.
Крім того, судом встановлено, що між сторонами по договору поставки №02/07/18 від 02.07.2018 існував спір щодо понесення ТОВ «ВІН СТРІМ» збитків та відповідно нарахування ТОВ «КЛІН СТРІМ» штрафних санкцій у зв'язку із реалізацією товару через третіх осіб.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.04.2021 у справі №906/987/20, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Він Стрім" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клін Стрім" про стягнення 688508,75 грн відмовлено.
Зазначеним рішенням суду, яке набрало законної сили після апеляційного перегляду справи, встановлено, що сторонами у період з жовтня 2019 по лютий 2020 виконувались умови договору, у тому числі умови додаткової угоди щодо поставки відповідачем позивачу товару не менш 5 тон на місяць, зокрема, у жовтні 2019 придбано товару 6182,66л на суму 402727,60грн, у листопаді - 8166,15л на суму 545254,07грн, у грудні 2019 10546,11л. на суму 669043,84грн, у січні 2020 - 5006,41л на суму 355055,84грн, у лютому 2020 року - 7529,45л на суму 453066,14 грн. З березня 2020 поставки товару припинились.
Тобто, вказаним судовим рішенням у справі №№906/987/20 встановлено, що сторонами виконувались умови договору в частині здійснення поставки товару, в тому числі у період січень - лютий 2020 року, який є спірним у межах даної справи (у січні 2020 - 5006,41л на суму 355055,84грн, у лютому 2020 року - 7529,45л).
Крім того, у рішенні також встановлено, що позивач у справі №906/987/20 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Він Стрім") підтвердив наявність заборгованості у сумі 127 761,33 грн.
Це рішення набуло законної сили.
Частиною 4 статті 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Приймаючи до уваги ч. 4 ст. 75 ГПК України вирішуючи спір у даній справі, суд виходить також із фактів встановлених у рішенні Господарського суду Житомирської області від 14.04.2021 у справі №906/987/20 та не підлягають повторному доказуванню.
Таким чином, за відсутності доказів оплати боргу, у т.ч. станом на час розгляду справи по суті спору, вимоги позивача щодо стягнення основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 127 761,33 грн, оскільки наданими доказами та встановленими вище обставинами, що мають преюдиціальне значення у даній справі, підтверджено невиконання зобов'язання у розмірі 127 761,33 грн, однак у прохальній частині позовної заяви позивачем заявлено до стягнення 127 761,36 грн і відповідне збільшення боргу на 0,03 грн (3 коп) жодними доказами не підтверджено.
Відповідно до статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 13 ГПК України).
Відповідачем відсутність підстав для покладення на нього обов'язку із оплати отриманого товару на спірну суму не доведено.
У доводах апеляційної скарги, як під час розгляду справи у суді першої інстанції фактично заперечення відповідача ґрунтуються не на аргументах, що товар ним не отримано, а на твердженнях про те, що факт поставки товару не підтверджений підписаними обома сторонами первинними бухгалтерськими документами. Зазначені аргументи не приймаються судом до уваги через недоведеність та спростовується встановленими обставинами договірних відносин, матеріалами справи.
Між тим, також не заслуговують на увагу твердження відповідача про відсутність заявок покупця на отримання товару. Ці аргументи самі по собі не спростовують факту поставки товару, підписання відповідачем акту звірки станом на 29.02.2020, а також обставин встановлених судовим рішенням у справі № 906/987/20.
Окрім основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 4 471,64 грн 3% річних та 11 958,43 грн інфляційних втрат за період прострочення сплати заборгованості з 29.02.2020 по 06.05.2021.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань підтверджений матеріалами справи та відповідачем належними і допустимими засобами доказування не спростований, вимоги про стягнення 4 471,64 грн 3% річних та 11 958,43 грн інфляційних втрат за період з 29.02.2020 по 06.05.2021 є обґрунтованими, доведеними та правомірно задоволенні судом першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого суду про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 127 761,33 грн основного боргу, 4471,64 грн 3% річних, 11 958,43 грн інфляційних втрат. В решті позову (0,03 грн (3 коп) належить відмовити.
Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржником не наведено.
Всім встановленим обставинам, які мають значення для правильного вирішення спору надана належна правова оцінка.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Проаналізувавши текст оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про вмотивованість судового рішення, враховуючи, що доводи та аргументи сторін були почуті, судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується його рішення, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заявив про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, наданих у суді апеляційної інстанції в сумі 12 700,00 грн.
21.01.2022 через відділ документального забезпечення суду надійшло клопотання у якому відповідач просив зменшити заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, вважаючи обґрунтованою до стягнення суму 2 500,00 грн. Відповідач наголосив на тому, що заявлений розмір витрат не є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних робіт, ціною позову тощо. Вказав, що послуги зазначені в пункті 2-4 акту не мають підтвердження.
Розглянувши заяву позивача, колегія суддів дійшла висновку її задовольнити частково, враховуючи наступне.
За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим згідно ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу ).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно п.1 ч.ч. 4, 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями ч.ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, у справі від 22.11.2019 року у справі № 902/347/18, у додатковій постанові Великої палати Верховного Суду у справі № 9901/350/18 від 12.09.2019 року.
При цьому, суд враховує, що надані копії документів на підтвердження адвокатських послуг, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17.
Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачем на підтвердження ним понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 700,00 грн було надано наступні докази: договір № б/н від 05.05.2021 про представництво та надання юридичних послуг, акт здавання-приймання послуг за надану правову допомогу від 15.11.2021 на суму 12 700,00 грн, а також платіжне доручення № 1106 від 09.12.2021, ордер №1019117.
Відповідно до означеного акту від 15.11.2021 на суму 12 700,00 грн виконавець надав, а замовник прийняв послуги, здійснені відповідно до договору, а саме:
- вивчення апеляційної скарги та характеру спірних правових відносин для формування правової позиції сторони; (5 год., 2500 грн)
- підготовка проекту відзиву; (10 год., 5000 грн)
- супроводження розгляду справи в апеляційній інстанції, контроль щодо надання додаткових пояснень, інше; (10 год., 5000 грн)
- понесення фактичних витрат на відправку відзиву, пояснень тощо. (200 грн)
Щодо суті заяви суд зазначає наступне.
Колегія суддів враховує, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.
Така ж правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.
Дослідивши заяву позивача, суд зазначає, що наданий акт прийому передачі виконаних робіт не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони. Суд виходить з того, що розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17.
Так, дослідивши перелік послуг вказаних у акті, суд зазначає, що обґрунтованими, доведеними та підтвердженими є послуги:
- вивчення апеляційної скарги та характеру спірних правових відносин для формування правової позиції сторони, 1 год. - 500,00 грн;
- складення відзиву на апеляційну скаргу, 4 год, вартість - 2000,00 грн.
В іншій частині зазначені послуги суд вважає недоведеними та надмірними, такими, що не відповідають критеріям реальності та розумності, тому не підлягають відшкодуванню з відповідача. При цьому в контексті зазначеного колегія суддів зауважує, що позиція учасників справи залишилась незмінною, апеляційна скарга не є об'ємною.
Крім того, представником позивача включено до розрахунку такий вид послуги, як супроводження розгляду справи в апеляційній інстанції, контроль щодо надання додаткових пояснень, інше (10 год., 5000 грн). Вимоги заяви в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки в ході апеляційного розгляду справи відповідачем було подано лише апеляційну скаргу та розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику до судового засідання) учасників справи, відтак, включаючи витрати на суму 5000,00 грн тривалістю 10 год., заявник не зазначив, які конкретно послуги останній надав.
Відтак, суд апеляційної інстанції, ураховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги, заперечення відповідача щодо неспівмірності заявлених витрат на правничу допомогу із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт адвокатом позивача, а також те, що отримання правничої допомоги є правом кожної юридичної або фізичної особи, дійшов висновку, що заява позивача підлягає задоволенню частково в сумі 2000,00 грн, оскільки цей розмір судових витрат відповідно до ст. 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Щодо заяви позивача в частині стягнення 200,00 грн витрат на «понесення фактичних витрат на відправку відзиву, пояснень тощо» колегія суддів зазначає, що до відзиву позивач, як доказ надсилання відповідачу відзиву надав опис вкладеного від 17.12.2021, поштову накладну від 17.12.2021 та квитанцію на суму 34,00 грн, які долучені до справи в оригіналі.
Надані позивачем докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування судом поштових витрат в сумі 34,00 грн, оскільки цей розмір судових витрат відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. В іншій частині витрат в цій частині слід відмовити через їх необґрунтованість та недоведеність. Позивач не надав суду будь-яких доказів щодо надсилання інших процесуальних документів у справі.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає за необхідне частково задовольнити заяву представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 2500,00 грн та 34,00 грн поштових витрат, понесених у зв'язку з апеляційним розглядом справи №910/11127/21, а в решті вимог - відмовити.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 у справі №910/11127/21 залишити без змін.
3. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Клін Стрім» про розподіл судових витрат задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Стрім» (01113, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 14/1, кім.511, код ЄДРПОУ 42215547) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Клін Стрім» (10019, м. Житомир, вул. Слобідська, буд. 27, код ЄДРПОУ 39353694) 2 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстнції, 34,00 грн поштових витрат.
У задоволенні решти заяви - відмовити.
Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
4. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.О. Євсіков
А.М. Демидова