вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" січня 2022 р. Справа№ 911/2201/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Чорногуза М.Г.
Полякова Б.М.
при секретарі Пнюшкову В.Г.
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 25.01.2022.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Ліліт-Ка"
на рішення Господарського суду Київської області
від 20.10.2021 (повний текст рішення складено 09.11.2021)
у справі № 911/2201/21 (суддя - Грєхова О.А.)
дочірнього підприємства "Київський Облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна Акціонерна Компанія "Автомобільні Дороги України"
до Приватного підприємства "Ліліт-Ка"
про стягнення 1 021 152,86 грн.
Дочірнє підприємства "Київський Облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - позивач, ДП "Київський Облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "Ліліт-Ка" (далі - відповідач, ПП "Ліліт-Ка", скаржник) про стягнення заборгованості за договором на приготування гарячої дрібнозернистої асфальтобетонної суміші типу Б марки 1 з матеріалів замовника від 17.03.2020 № 02/17/03/20 у розмірі 1 021 152,86 гривень, з яких: 815024,08 гривень основний борг, 177175,85 гривень пеня, 28 952,93 гривень 3% річних.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що відповідач в порушення умов договору за надані позивачем послуги в повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим виникла стягувана сума боргу, що стало підставою для додаткових нарахувань та вимог про стягнення пені та 3% річних.
Рішенням Господарського суду Київської області від 20.10.2021 провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 603 913,79 грн. закрито.
Позов Дочірнього підприємства "Київський Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна Акціонерна Компанія "Автомобільні Дороги України" задоволено частково.
Стягнуто з Приватного підприємства "Ліліт-Ка" на користь Дочірнього підприємства "Київський Облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна Акціонерна Компанія "Автомобільні Дороги України" 211110,29 гривень основного боргу, 58598,06 грн. пені, 28794,00 грн. 3% річних та 13536,25 грн. судового збору.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Ліліт-Ка" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 20.10.2021 у справі №911/2201/21 скасувати в частині задоволення вимог позову щодо стягнення 58 592,06 грн. пені, 28 794,00 грн. 3 % річних та ухвалити в цій частині нове рішення, яким із застосуванням норм статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України зменшити на 95 % штрафні санкції. Решту частин рішення Господарського суду Київської області від 20.10.2021 у справі №911/2201/21 залишити без змін.
Також, скаржник просить поновити строк для подання апеляційної скарги, обґрунтовуючи клопотання тим, що повний текст рішення складено 09.11.2021, як зазначено у самому рішенні, а отримано повний текст 13.11.2021.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що виходячи з того, що між позивачем та відповідачем були зустрічні зобов'язання, строк оплати яких настав, та які не виконував не тільки відповідач, але й позивач по відношенню до відповідача, які й було зараховано судом, що і є винятковими обставинами для звільнення відповідача від штрафних санкцій.
Згідно протоколу передачі справи раніше визначеному головуючому судді від 29.12.2021 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ліліт-Ка" на рішення Господарського суду Київської області від 20.10.2021 у справі №911/2201/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів: Чорногуза М.Г., Полякова Б.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.01.2022 задоволено клопотання Приватного підприємства "Ліліт-Ка" про поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 20.10.2021 у справі №911/2201/21. Відновлено Приватному підприємству "Ліліт-Ка" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 20.10.2021 у справі №911/2201/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Ліліт-Ка" на рішення Господарського суду Київської області від 20.10.2021 у справі №911/2201/21. Призначено справу до розгляду на визначену дату 25.01.2022. Зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 20.10.2021 у справі №911/2201/21 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги.
Представник відповідача зявився в судове засідання 25.01.2022 та надав свої пояснення по суті апеляційної скарги.
Відповідач в судове засідання не зявився. Про поважність неявки в судове засідання суд не повідомив.
Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції:
"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
У зв'язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справи підлягає здійсненню у розумний строк з огляду на ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11, пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки позивач про дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності позивача.
В судовому засіданні 25.01.2022 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 17.03.2020 ДП "Київський Облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (виконавець) та ПП "Ліліт-Ка" (замовник) укладено договір на приготування гарячої дрібнозернистої асфальтобетонної суміші типу Б марка 1 із матеріалів замовника № 02/17/03/20, згідно умов якого:
- у порядку передбаченого даним договором та відповідними нормами чинного законодавства України, замовник зобов'язується надати матеріали виконавцеві, куплені за власний кошт, які необхідні для приготування 3000т гарячої дрібнозернистої асфальтобетонної суміші типу Б, марка 1 (надалі - асфальтобетонна суміш), а саме: бітум, щебінь 5-10, грандвідсів, мазут, мінеральний порошок, дизельне паливо, мастильні матеріали (пункт 1.1.);
- у порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає виконавцеві, а виконавець приймає на себе зобов'язання щодо надання послуг з виготовлення асфальтобетонної суміші з матеріалів замовника та на підставі протоколів підбору суміші наданих замовником (пункт 1.4.);
- термін надання послуги по виготовленню асфальтобетону визначається згідно графіка виготовлення продукції за домовленістю сторін (пункт 2.1.);
- замовник зобов'язується постійно після виготовлення 500 т асфальтобетонної суміші оплатити стовідсотково послуги по приготуванню гарячої дрібнозернистої асфальтобетонної суміші з урахуванням вимоги пункту 4.1. даного договору (пункт 3.1.1.);
- виконавець зобов'язується своєчасно виконувати роботи і надавати послуги, що відповідають умовам цього договору (пункт 3.2.1.);
- вартість послуг за даним договором становить 1215000,00 грн, в тому числі ПДВ - 202500,00 грн. На березень 2020 року вартість виготовлення 1 т асфальтобетонної суміші типу Б, марка 1 складає 405,00 грн, в т.ч. ПДВ - 67,50 грн, тобто без вартості матеріалів. Вартість може переглядатись в односторонньому порядку, про що виконавець повідомляє замовника листом з повідомленням про вручення (пункт 4.1.);
- замовник проводить попередню оплату за послуги в розмірі 30% від загальної вартості робіт (на виготовлення 500 т асфальтобетонної суміші), яка становить 202500 грн, в т.ч. ПДВ - 33750,00 грн (пункт 4.2.);
- розрахунки за надані послуги проводяться у гривнях шляхом перерахування їх вартості на підставі отриманого замовником від виконавця рахунку (надалі - рахунок) протягом 7 (семи) банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання передачі наданих послуг на розрахункові рахунки фактичного виконавця послуг (пункт 4.3.);
- в разі порушення строків оплати виготовленої асфальтобетонної суміші, замовник на вимогу виконавця зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення та штраф у розмірі 0,1 % від суми боргу (сплачується одноразово) (пункт 5.2.5.).
Так, на виконання умов договору позивачем надано обумовлені договором послуги, а відповідач в свою чергу прийняв такі послуги на загальну суму 1185572,70 гривень, що підтверджується актами наданих послуг, які підписані обома сторонами та скріплені печатками, та копії яких містяться у матеріалах справи, а саме:
- від 31.03.2020 № 1 на суму 336668,40 гривень;
- від 30.04.2020 № 2 на суму 284391,00 гривень;
- від 29.05.2020 № 1 на суму 353403,00 гривень;
- від 30.06.2020 № 1 на суму 199000,80 гривень;
- від 31.07.2020 № 4 на суму 12109,50 гривень.
Згідно наявних у матеріалах справи банківських виписок по рахунку позивача та платіжних доручень від 06.05.2020 № 6 на суму 100000 гривень, від 21.05.2020 № 9 на суму 50000 гривень та від 10.06.2020 № 22 на суму 220548,62 гривень, відповідачем на рахунок позивача перераховано грошові кошти у загальному розмірі 370548,62 гривень, із призначенням платежу - за послуги по приготуванню асфальтобетонної суміші.
Позивач стверджує, що відповідач всупереч умовам договору взяте на себе зобов'язання по оплаті наданих послуг у повному обсязі та у строки встановлені договором не виконав, що стало підставою для звернення позивача до суду із розглядуваним позовом із вимогою про стягнення з відповідача боргу у розмірі 815024,08 гривень.
Відповідач заперечуючи проти пред'явлених позовних вимог у своїх заявах по суті справи зазначив, що пред'явлені позовні вимоги визнає в частині існування суми боргу у розмірі 211110,29 гривень, а щодо решти позовних вимог заперечує. Як вказує відповідач, ним, на підставі укладеного з позивачем договору купівлі-продажу (поставки) товарів від 19.03.2020 № 01/19/03/20, на користь позивача було здійснено поставку Асфальтобетонної суміші типу Б, марка 1 на загальну суму 603913,79 гривень, що підтверджується підписаними обома сторонами видатковими накладними від 31.03.2020 № 12 на суму 185698,54 гривень та від 21.05.2020 № 17 на суму 418215,25 гривень. Проте, як стверджує відповідач, оплати за поставлений відповідачем товар, позивачем здійснено не було, з огляду на що відповідачем 15.08.2021 на адресу позивача на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України надіслано заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог. Таким чином, відповідач вважає, припиненим його зобов'язання перед позивачем у розмірі 603913,79 гривень, оскільки у позивача виник обов'язок по оплаті поставленого відповідачем на користь позивача товару на цю суму, тож вимога позивача має бути зарахована в рахунок погашення зустрічної вимоги позивача оплатити вартість поставленого товару.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та доведення матеріалами справи наявності у ПП "Ліліт-Ка" заборгованості перед ДП "Київський Облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні Дороги України" у розмірі 211110,29 грн. основного боргу, 58598,06 грн. пені, 28794,00 грн. 3% річних.
Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку про закриття провадження в частині суми основного боргу у розмірі 603913,79 грн.
Розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ліліт-Ка", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно до ч. 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Приписами ч. 3 ст. 277 ГПК України встановлено виключний перелік підстав норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Так, під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення в частині задоволених позовних вимог та закриття провадження.
Стосовно зменшення розміру штрафних санкцій на 95 %, що є предметом апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 925/1471/16).
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, в обґрунтування як заявленого клопотання, так і апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що останнім погашено частину боргу, що свідчить про його добросовісну поведінку; решта заборгованості не була погашена відповідачем, оскільки у позивача існували зустрічні зобов'язання перед позивачем; позивачем не наведено розміру збитків завданих йому простроченням зобов'язання.
Однак, проаналізувавши правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем не обґрунтовано винятковості випадку у спірних правовідносинах сторін щодо обставин, які спричинили порушення з його сторони строків оплати за надані позивачем послуги встановлених договором.
В контексті вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що наявність господарських правовідносин між позивачем та відповідачем, а також зустрічних зобов'язань, не може вважатися підставою для звільнення відповідача від сплати пені та 3 % річних за прострочення виконання договірних зобов'язань, які є предметом позовних вимог у даній справі.
Водночас, колегією суддів враховано, що сума штрафних санкцій за порушення строків оплати наданих послуг не є значною чи надмірно великою, виходячи із загальної суми отриманих відповідачем послуг.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження поважності причин неналежного виконання зобов'язань, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, а тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій задоволенню не підлягає.
Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 20.10.2021 у справі №911/2201/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Приватного підприємства "Ліліт-Ка" на рішення Господарського суду Київської області від 20.10.2021 у справі №911/2201/21 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ліліт-Ка" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Київської області від 20.10.2021 у справі №911/2201/21 - залишити без змін.
Матеріали справи №911/2201/21 повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Повний текст складено 01.02.2022.
Головуючий суддя В.В. Куксов
Судді М.Г. Чорногуз
Б.М. Поляков