Справа № 527/1410/21 Номер провадження 33/814/17/22Головуючий у 1-й інстанції Олефір А.О. Доповідач ап. інст. Корсун О. М.
31 січня 2022 року м. Полтава
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Корсун О.М., з участю секретаря судового засідання Радько О.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його представника - адвоката Завезіона Є.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференціїї справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Завезіона Є.Л., в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Глобинського районного суду м. Полтава від 09 вересня 2021 року, -
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт Градизьк Кременчуцького р-ну Полтавської обл., проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 454 гривні судового збору на користь держави.
За постановою суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 06 липня 2021 року о 04 годині 28 хвилин по вул. Раїси Кириченко, 2 в смт. Градизьк Полтавської обл., у порушення вимог п.2.9«а» ПДР України керував автомобілем ВАЗ-2106, н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння.
В апеляційній скарзі адвокат Завезіон Є.Л., в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , просить скасувати постанову Глобинського районного суду м. Полтава від 09 вересня 2021 року та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що: доказами в матеріалах провадження не підтверджено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом; за змістом протоколу про адміністративне правопорушення до нього не долучався відеозапис, а тому останньо згаданий доказ є неналежним та недопустимим; газоаналізатор «Drager Alcotest 6810» відсутній у державному реєстрі медичної техніки та виробів медичного призначення, його калібрування проводилось з порушенням шестимісячного строку, а тому результати, отримані за результатом застосування цього технічного засобу щодо стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 є недопустимим доказом.
Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності та його представника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апелянта, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про таке.
Згідно зі ст.294 КУпАП судове рішення переглядається у межах доводів апеляційної скарги.
Статтею 251 КУпАП визначено поняття та джерела доказів у справі про адміністративне правопорушення. Доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, в тому числі тими, що використовуються особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Адміністративна відповідальність за статтею 130 КУпАП настає, зокрема, за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.9 «a» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме у керуванні ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними у матеріалах справи належними, допустими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми доказами, та є обґрунтованим.
Так, згідно з даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №246600 від 06 липня 2021 року, цього дня приблизно о 04 годині 28 хвилин по вул. Раїси Кириченко, 2 в смт. Градизьк Полтавської обл. ОСОБА_1 у порушення вимог п.2.9«а» ПДР України керував автомобілем ВАЗ-2106, н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, що встановлений шляхом проведення огляду на місці із застосуванням спеціального технічного засобу «Драгер» (а.с. 2).
Зазначений у протоколі стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 підтверджується роздруківкою технічного приладу «Drager Alcotest 6810», яким проводилось освідування, та актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, якими встановлено, що в порушника було 1,87 проміле алкоголю в крові (а.с. 1, 3). Сам ОСОБА_1 у суді першої інстанції підтвердив факт вживання ним алкоголю в день адміністративного правопорушення о 03 годині.
Наведені вище докази об'єктивно узгоджуються з даними відеозапису від 07 червня 2021 року, записаному на технічному носієві інформації, яким зафіксовано процес проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці з установленими вище результатами. Сам порушник поряд з тим, що спочатку повідомляв про те, що не керував транспортним засобом, у подальшому підтвердив виконання ним функцій водія, пояснивши, що їхав та задрімав за кермом, оскільки не спав 2 доби, пересувався з невеликою швидкістю, бо в протилежному випадку зніс би паркан на велику відстань. Свідки на місці події також указували на ОСОБА_1 як на особу яка керувала автомобілем ВАЗ-2106, н.з. НОМЕР_1 , та втекла з місця ДТП, паралельно пасажири цього транспортного засобу - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заперечували керування ними автомобілем, що відповідає наданим ними письмовим поясненням від 06 липня 2021 року. У цих поясненнях ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтвердили, що вони перебували на задньому сидінні, а транспортним засобом ВАЗ-2106, н.з. НОМЕР_1 , керував ОСОБА_1 (а.с. 4-5). На користь зазначеного свідчить і поведінка ОСОБА_1 , який після ДТП залишив місце події.
Указані докази безперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння й об'єктивних підстав не довіряти їм немає.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні місцевого суду про те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем спрямовані на сприяння останньому уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки ці свідки перебувають у службових стосунках з ОСОБА_1 , такі показання спростовуються відеозаписами, та більш того власними поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на місці події, які вони надавали відразу ж після ДТП, без можливості узгодити їх між собою та з ОСОБА_1 , а тому останньо згадані пояснення, які підтверджуються іншими доказами у справі, не викликають сумнівів у своїй достовірності.
Також цей суд правомірно піддав критичній оцінці показання свідка ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем, оскільки як пояснила ОСОБА_4 вона вийшла з будинку вже після ДТП, коли транспортний засіб було відкочено, а отже об'єктивно не могла бачити подію, щоб засвідчити чи спростувати факт керування порушником автомобілем.
За таких обставин, доводи апелянта про те, що доказами не підтверджено керування ОСОБА_1 транспортним засобом є неспроможними, а відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення посилання на наявний у матеріалах провадження відеозапис не є тим релевантним фактором, який свідчить про недопустимість відеозапису від 06 липня 2021 року як доказу.
Так само безпідставними є доводи апелянта про неможливість застосування поліцейськими технічного приладу «Drager Alcotest 6810» при проведенні огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 .
У відповідності до положень п.п.1,3 Розділу ІІ Інструкції
про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9.11.2015 №1452/735 за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Спеціальним технічним засобом для проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння є алкотестер - прилад для швидкого визначення концентрації алкоголю в крові людини шляхом аналізу повітря, яке вона видихає.
Згідно з наказом МОЗ України від 10 лютого 2010 року №95 прилад електродіагностичний Alcotest 6810 внесено до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення України та дозволено для застосування в медичній практиці, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію № 7261/2007, строк дії якого вказано до 10 лютого 2015 року.
Одночасно у повідомленні заступника генерального директора ДП "Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів" зазначено, що Законом України «Про метрологію, метрологічну діяльність», який набрав чинності 01 січня 2016 року, засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, є законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки. До таких засобів вимірювальної техніки відносяться і вимірювачі вмісту алкоголю в крові в повітрі, що видихається. Пунктом 1 ст.17 Закону встановлено, що законодавчо врегульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Законом не встановлено вимог до законодавчого регулювання засобів вимірювальної техніки, що вже перебувають у експлуатації, пов'язаних з наявністю чинних сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу, які видавалися Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до 01 січня 2016 року. Таким чином, газоаналізатори виробництва компанії «Drager Safety AG & Co. KGaA, Німеччина», що вже перебувають в експлуатації, можуть експлуатуватись і надалі за умови своєчасного проведення їх періодичної повірки та повірки після ремонту. Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 №1747 і становить 1 рік.
З роздруківки технічного приладу «Drager Alcotest 6810» убачається, що останнє повірка (калібрування) цього спеціального технічного засобу здійснена 01 жовтня 2020 року, а тому наступна обов'язкова повірка (калібрування) даного засобу повинна бути проведена не пізніше 01 жовтня 2021 року (а.с.1). Тобто, на момент проведення поліцейськими огляду 06 липня 2021 року вказаний алкотестер був використаний поліцейськими в межах міжповірочного інтервалу для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що становить 1 рік, а не 6 місяців, про що помилково йдеться в апеляційній скарзі.
Через усе зазначене підстав ставити під сумнів результати «Drager Alcotest 6810» у місцевого суду не було.
Отже, цей суд дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
При перегляді оскаржуваної постанови в порядку апеляційної процедури судом апеляційної інстанції встановлено описку, допущену судом першої інстанції в часі вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення (неправильно зазначено годину), яка як убачається з матеріалів провадження має технічний та редакційний характер, не впливає на суть прийнятого рішення та доведеність винуватості ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, і може бути виправлена за ініціативою суду або учасників судового провадження.
Згідно п. 1.10 ПДР України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є водієм, що підтверджується довідкою сервісного центру МВС №5347 від 13 липня 2021 року, за даними якої ОСОБА_1 має посвідчення водія серії НОМЕР_2 (а.с. 15).
Отже, суд першої інстанції, з урахуванням положень ст.33 КУпАП, правильно наклав стягнення на ОСОБА_1 відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яка є безальтернативною.
Судом апеляційної інстанції не встановлено неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Отже, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Завезіона Є.Л., в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Глобинського районного суду м. Полтава від 09 вересня 2021 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду О.М. Корсун