Справа № 161/11925/21 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В. Ф.
Провадження № 22-ц/802/175/22 Категорія: 68 Доповідач: Бовчалюк З. А.
31 січня 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бовчалюк З.А.,
суддів - Здрилюк О.І., Шевчук Л.Я.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 листопада 2021 року,
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 листопада 2020 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти у розмірі 2 000,00 грн. щомісячно на утримання їх доньки - ОСОБА_3 . Аліменти присуджені з 03 серпня 2020 року.
Позивач зазначає, що відповідач з серпня 2020 року ухилявся від сплати аліментів у зв'язку з чим за період з 18 листопада 2020 року по 17 червня 2021 року утворилася заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 19 870,79 грн, яку відповідач сплатив лише у червні 2021 року.
З наведених підстав та посилаючись на приписи ст.196 СК України, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочення сплати аліментів у сумі 19 870,79 грн.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 листопада 2021 року позов в даній справі задоволено частково.
Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 24 березня 2021 року по 17 червня 2021 року у розмірі 1 702,58 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до вимог ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.5 ст.268, ст.381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 листопада 2020 року у цивільній справі №161/12157/20, яке залишено без змін постановою Волинського апеляційного суду від 24 березня 2021 року, стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 гривень, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, від дня подання позовної заяви, тобто з 3 серпня 2020 року, до досягнення дитиною повноліття (а.с.4-5).
Вказане рішення набрало законної сили 24 березня 2021 року та з 25 травня 2021 року знаходиться на примусовому виконанні у Луцькому районному відділі державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), ВП №655448217 (а.с.6).
З наданого державним виконавцем розрахунку заборгованості вбачається, що в період з 03 серпня 2020 року по травень 2021 року відповідач аліменти не сплачував, у зв'язку з чим заборгованість становила 19 870,79 грн. Фактично ця заборгованість була погашена відповідачем у червні 2021 року, що сторонами не заперечується (а.с.8).
Частинами 1-2 статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Суд першої інстанції правильно врахував правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року по справі № 333/6020/16 та визначив, що пеня за прострочення сплати аліментів за виконавчим листом № 161/12157/20 від 23 квітня 2021 року за період з 24 березня 2021 року по червень 2021 року становить 1702,58 гривень.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не правильно було визначено період нарахування пені, а саме що пеню необхідно обраховувати з 03 серпня 2020 року не заслуговують на увагу. Рішення суду першої інстанції від 17 листопада 2020 року, яким з відповідача на користь позивача ухвалено стягувати аліменти, набрало законної сили 24 березня 2021 року, та саме з цього періоду у відповідача настав обов'язок сплачувати аліменти. Що ж до наявної заборгованості по аліментах станом до 24 березня 2021 року, суд першої інстанції правильно зазначив, що дана заборгованість утворилась не з вини відповідача, як того вимагає ч. 1 ст. 196 СК України.
Крім того відповідач в короткий проміжок часу після відкриття виконавчого провадження погасив залишок заборгованості, в тому числі за період з 03 серпня 2020 року по 23 березня 2021 року, який охоплює час судового провадження у справі про стягнення аліментів, у зв'язку з чим будь-якої недобросовісності в його діях за цей період суд не вбачає.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що обраховуючи пеню по аліментах, позивач в своїх розрахунках безпідставно зазначав кожного місяця всю суму заборгованості * 1%* кількість днів у відповідному місяці. Пеня вираховується саме від суми заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць ( в даному випадку 2000 гривень), а не з усієї суми заборгованості.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення пеня за прострочення сплати аліментів в розмірі 1702,58 гривень. Такі висновки суду зроблені з врахуванням приписів ст.196 СК України, яка передбачає право одержувача аліментів на стягнення неустойки (пені) саме у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками.
Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Висновки суду ґрунтуються на повно і всебічно з'ясованих обставинах справи, перевірених належними доказами, на які є покликання в рішенні суду і яким суд дав правильну юридичну оцінку.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За змістом частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття постанови у даній справі є 31 січня 2022 року, тобто дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: