Справа № 761/21652/18
Провадження № 1-кп/761/619/2021
19 серпня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
судді ОСОБА_2 ,
присяжних ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
за присутності:
запасних присяжних: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Шевченківського районного суду м. Києва кримінальне провадження № 120 171 000 000 001 77, у якому
ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України,
Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 27 п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 27 п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Строк дії застосованого до обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спливає 23.08.2021, однак завершити розгляд кримінального провадження до цієї дати не можливо через складність провадження та необхідність дослідження значного обсягу доказів.
Викладене у силу ч. 3 ст. 331 КПК України покладає на суд обов'язок вирішити питання доцільності продовження застосованого до обвинувачених запобіжного заходу.
Прокурор вважав, що ризики неналежної поведінки обвинувачених, зокрема, переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення не зменшилися та продовжують існувати.
Захисник ОСОБА_10 просила суд відмовити у продовженні строку застосованого до ОСОБА_8 запобіжного заходу, наполягаючи, що наведені державним обвинувачем ризики не доведені, просила змінити ОСОБА_8 запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який.
Захисник ОСОБА_11 заперечувала проти продовження тримання її підзахисного під вартою, вважаючи позицію прокурора необґрунтованою через недоведеність ризиків непроцесуальної поведінки ОСОБА_9 .
Обвинувачені підтримали думки своїх захисників.
Суд, заслухавши доводи сторони обвинувачення та сторони захисту, дослідивши матеріали судового провадження, дійшов висновку про таке.
Відповідно до ст. 9 КПК під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватись вимог КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та керуватись у своїй діяльності рішеннями Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
У силу ч. 3 ст. 331 КПК незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності тримання обвинувачених під вартою до спливу продовженого двомісячного строку дії цього запобіжного заходу. За наслідками розгляду цього питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Глава 18 КПК, визначаючи порядок вирішення наведеного вище питання, передбачає, що на стадії досудового розслідування встановленню підлягає низка чинників: чи є підозра обґрунтованою; чи є достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.
Водночас, Главою 28 КПК визначено, що судовий розгляд кримінального провадження здійснюється з метою встановлення, чи доведена вина особи поза розумним сумнівом. Тобто, оцінка обґрунтованості підозри на цій стадії судового провадження виключається.
Таким чином, суд, розглядаючи питання щодо доцільності подальшого тримання особи під вартою, має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки цієї особи, а також, чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.
Відповідно до позиції ЄСПЛ, викладеної у рішенні «Бузаджи проти Республіки Молдова», питання про розумність тримання обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі окремо на підставі відповідних фактів та із врахуванням її особливостей. Тривале тримання під вартою може бути виправданим у конкретній справі тільки за наявності чітких ознак існування суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений у статті 5 Конвенції.
У цьому контексті ЄСПЛ наголосив, що органи державної влади зобов'язані захищати права фактичних і потенційних потерпілих від насильницьких нападів відповідно до статей 2, 3 та пункту 1 статті 5 Конвенції.
Крім того, у своєму рішенні у справі «Мерчеп проти Хорватії» ЄСПЛ, досліджуючи строк, протягом якого підозрюваний обмежується у свободі у зв'язку з його триманням під вартою, зазначив, що в деяких випадках стосовно особливо тяжких злочинів великого значення набувають характер і тяжкість обвинувачень, висунутих обвинуваченому, які свідчать на користь тримання його під вартою.
Тобто суд, розглядаючи питання щодо продовження тримання особи під вартою, має взяти до уваги суспільні умови, у яких розглядається справа, наявність у суспільстві напруженості та втечі обвинувачених в інших аналогічних резонансних справах.
Так, обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 інкриміноване пособництво у вчиненні умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, вчиненого на замовлення, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Отже, характер інкримінованого обвинуваченим злочину свідчить про наявність обґрунтованих підстав для критичної оцінки моральних якостей останніх та актуальність ризику свідомого перешкоджання останніми судовому розгляду, зокрема, шляхом переховування.
Також, з огляду на суспільну небезпечність вчиненого злочину, а саме смерть людини, суд вважає не безпідставним висновок про наявність реальної загрози суспільству у разі застосування до обвинувачених запобіжного заходу, не пов'язаного з їх триманням під вартою.
Наявність у обвинувачених певних сімейних зв'язків, постійного місця реєстрації не зменшують вищевикладені ризики до такого ступеню, щоб повністю виключити їх.
Крім того, відповідно до ст. 178 КПК суворість покарання, яке загрожує обвинуваченим у разі доведення їх винуватості у вчиненні інкримінованих злочинів,є обов'язковою для оцінки судом обставин при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу.
На теперішній час будь-які обставини, які б спростували попередні висновки суду під час продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не встановлені.
Крім того, актуальним є ризик вчинення обвинуваченими іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_8 має не зняту та непогашену судимість, відносно ОСОБА_9 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 296 та ч. 1, 2 ст. 263 КК України.
ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя людини, який призвів до її загибелі, що свідчить про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а тому застосування більш м'яких запобіжних заходів не може забезпечити їх належної процесуальної поведінки.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 177, 178, 180, 194, 331 КПК України, суд
Продовжити строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 17 жовтня 2021 року включно.
Продовжити строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 17 жовтня 2021 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду упродовж п'яти днів з дня проголошення судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2
Присяжні:
ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5