Справа № 761/21652/18
Провадження № 1-кп/761/603/2020
12 лютого 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
судді ОСОБА_2 ,
присяжних ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
за присутності:
запасних присяжних: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Шевченківського районного суду м. Києва кримінальне провадження № 120 171 000 000 001 77, у якому
ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України,
Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_14 за ч. 5 ст. 27, п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 27, п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Рішенням суду від 18.12.2019 продовжений строк тримання обвинувачених під вартою по 15.02.2020, однак завершити судовий розгляд цього кримінального провадження до зазначеної дати не є можливим.
У зв'язку з тим, що завершити судовий розгляд цього кримінального провадження до зазначеної дати не виявилось можливим судом відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України поставлено на обговорення сторін судового провадження питання доцільності продовження застосованого до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор наполягав на необхідності продовження строку дії застосованого запобіжного заходу, тому що, на його переконання, ризики не процесуальної поведінки обвинувачених залишаються актуальними, оскільки з огляду на суворість покарання, що загрожує обвинуваченим, останні можуть переховуватись від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Представник потерпілого покладався на розсуд суду.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_10 заперечувала проти продовження тримання її підзахисного під вартою, вважаючи наведені прокурором ризики необґрунтованими, тому просила застосувати до ОСОБА_8 більш м'який запобіжний захід.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - ОСОБА_11 зазначив, що подальше утримання його підзахисного під вартою є необґрунтованим, тому просив відмовити у продовженні строку застосованого до ОСОБА_9 запобіжного заходу.
Обвинувачені підтримали позицію своїх захисників.
Суд, заслухавши доводи сторони обвинувачення та сторони захисту, дослідивши матеріали судового провадження, дійшов висновку про таке.
Відповідно до ст. 9 КПК під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватись вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та керуватись у своїй діяльності рішеннями Європейського Суду з прав людини(далі ЄСПЛ).
Так, у силу ст. 8 Конституції України Україні визнається і діє принцип верховенства права.
У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 останній визначив, що верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над втручанням у право кожної людини на свободу.
Так, Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував, що стаття 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує основоположне право на свободу та недоторканість, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції.
Водночас, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гарькавий проти України» право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене державою на підставах та у порядку, чітко визначених законом
У рішенні «Вікс проти Сполученого королівства» ЄСПЛ зазначив, що особу може бути позбавлено наведеного вище права лише при дотриманні пункту 1 статті 5 Конвенції, а саме відповідно до процедури, встановленої законом, та якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення (п. «с» п. 1 ст. 5 Конвенції).
Європейський Суд з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» зазначив, що продовжуване утримання особи під вартою може бути виправдане лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи.
Таким чином, при позбавленні особи волі та продовженні такого заходу забезпечення суд, керуючись одним з основоположних принципів верховенства права - принципом справедливості (ріш. Конституційного суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004), повинен враховувати особливості конкретної справи, у якій необхідне тривале утримання особи під вартою, у зв'язку з привалюванням суспільного інтересу та безпеки суспільства над правилом поваги до особистої свободи особи.
Беручи до уваги практику Європейського суду, зокрема, рішення у справі «Ладент проти Польщі», суд враховує, що тримання під вартою у відповідності до підпункту (с) пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольнити вимогу пропорційності.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 19.10.2009 № 26-рп/2009 принцип пропорційності передбачає встановлення обмежень прав і свобод людини і громадянина за умови, що таке обмеження є суспільно необхідним.
З наведеного витікає, що принцип пропорційності, який є складовою принципу верховенства права, діючи у сфері застосування та продовження запобіжного заходу, вимагає, щоб обраний до особи захід забезпечував збалансованість приватних інтересів особи та публічних інтересів, тобто за конкретних обставин справи був необхідним важелем забезпечення належної процесуальної поведінки особи та забезпечення суспільної безпеки.
Отже, суд, розглядаючи питання доцільності подальшого утримання особи під вартою, має встановити актуальність існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинувачених, а також, чи виправдовує подальше обмеження їх прав справжній інтерес суспільства.
Вирішуючи питання щодо реальності зазначених стороною обвинувачення ризиків непроцесуальної поведінки обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 суд бере до уваги, що першою такою підставою ЄСПЛ визначив ймовірність не з'явлення обвинувачених до суду, тобто прийняття останніми заходів, спрямованих на переховування від суду з метою уникнення покарання, що загрожує їм у разі визнання їх винуватими у вчиненні інкримінованих дій.
Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.
Крім того, відповідно до ст. 178 КПК суворість покарання, яке загрожує обвинуваченим у разі доведення їх винуватості у вчиненні інкримінованого злочину є обов'язковою для оцінки судом обставин при вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу.
Таким чином, оцінюючи реальність існування ризику переховування обвинувачених від суду, суд не має права ігнорувати суворість покарання, яке загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у вчиненні інкримінованих дій.
Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_15 та ОСОБА_8 інкриміноване пособництво в умисному заподіянні смерті іншій людині, вчинене на замовлення, з корисливих мотивів та за попередньою змовою групою осіб, тобто дії, які кваліфіковані, як особливо тяжкий злочин, за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що не виключено, що з метою уникнення покарання за інкриміновані їм дії обвинувачені можуть вчинити спроби, спрямовані на ухилення від суду.
Крім того, з огляду на суспільну небезпечність та характер наслідків інкримінованих обвинуваченим дій, суд вважає не безпідставним висновок про наявність високої ймовірності вчинення останніми позапроцесуальних дій з метою створення перешкод судовому розгляду провадження або ж загрози суспільству.
Наявність у обвинувачених певних сімейних зв'язків, постійного місця реєстрації не зменшують ймовірності вчинення ними поза процесуальних дій з метою переховування чи перешкоджання судовому розгляду провадження.
Суд також не може залишити поза увагою актуальність ризику вчинення обвинуваченими іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_8 неодноразово судимий. Крім того, Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за обвинувачення ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 296 та ч. 1,2 ст. 263 КК України.
Зазначене є підставою для висновку про відсутність у обвинувачених критичних висновків щодо їх попередньої протизаконної діяльності та належним чином відчить про їх суспільну небезпечність.
У зв'язку з цим, суд, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, дійшов висновку про наявність факторів, які передбачені ч.1 ст. 194 КПК, що дає підстави для визнання доцільним продовження строку тримання обвинувачених під вартою.
З вказаних підстав суд вважає, що не підлягає задоволенню клопотання захисника ОСОБА_10 про зміну її підзахисному ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід.
При цьому відповідно до положень ч.4 ст. 183 КПК України суд вважає за можливе при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначати розмір застави, оскільки злочин, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , вчинений із застосування насильства.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 177, 178, 180, 181, 194, 331 КПК України, суд
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_10 про зміну обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу відмовити.
Продовжити строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 11 квітня 2020 року включно.
Продовжити строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 11 квітня 2020 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва упродовж семи днів з дня проголошення судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2
Присяжні:
ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5