вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541
№ провадження 2/356/33/22
Справа № 356/502/21
25.01.2022 Березанський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Капшученко І. О.
за участю секретаря Харченко Ж. В.
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики
До Березанського міського суду Київської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики. Позовна заява з урахуванням уточнень обґрунтована тим, що 02.01.2019 відповідач ОСОБА_2 позичив у нього на сімейні потреби 2000 доларів США, які зобов'язався повернути до 02.05.2019. На підтвердження договору позики 02.01.2019 ОСОБА_2 написав відповідну розписку, в якій зобов'язався повернути борг, а також в разі затримки сплатити пеню у розмірі 100 доларів за кожен місяць прострочення. Однак у зазначений строк позивальник зобов'язання не виконав. Усні звернення до відповідача з приводу повернення боргу не дали результату. Під час візиту позивача додому до ОСОБА_2 його дружина ОСОБА_3 15.06.2020 визнала цей борг та зобов'язалася повернути його позивачу, про що написала власноручно розписку. Проте станом на сьогоднішній день борг не повернуто. За таких обставин, вважає свої права порушеними, та, посилаючись на положення ст.ст. 549, 1046-1047 ЦК України, просить суд стягнути з солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на свою користь 2000 доларів США за договором позики, а також 1900 доларів США пені, всього 3900 доларів США, що станом на 02.11.2021 еквівалентно 102 531,00 грн. Крім того, просить стягнути з солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на свою користь судові витрати в розмірі сплаченого судового збору.
Позивач в судовому засіданні пред'явлений позов підтримав у повному обсязі з підстав, в ньому наведених, просив його задовольнити, та стягнути заборгованість в іноземній валюті, а саме 3900 доларів США.
Відповідачі в судове засідання повторно не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином, а саме поштою рекомендованим листом з повідомленням, повістки вручені за місцем реєстрації відповідача, яке співпадає з адресою, вказаною позивачем у позовній заяві. Причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило (а.с.45-46,50-51).
Згідно до положення ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
У відповідності до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У відповідності ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення за наявними в справі матеріалами відповідно до положень ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, оскільки позивач проти цього не заперечував, а належним чином повідомлені відповідачі в судове засідання повторно не з'явились, не повідомили причини своєї неявки, відзив не подали.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши та проаналізувавши в сукупності докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно та всебічно з'ясованих обставин прийшов до наступних висновків.
Так, як вбачається зі змісту розписки від 02.01.2019, ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_1 в борг грошові кошти у розмірі 2000 доларів США та зобов'язався сплачувати відсотки щомісячно в сумі 100 доларів США, а також повернути борг до 02.05.2019 (а.с.5).
У зв'язку з невиконанням зобов'язання позивач звернувся до відповідачів з письмовими претензіями від 05.10.2021, в яких просив повернути кошти та повідомив, що у випадку невиконання обов'язку змушений буде звернутися до суду (а.с.7-8).
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18), за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник, зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець, стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Отже, дослідивши надану суду розписку від 02.01.2019, суд вважає, що вона підтверджує факт укладення між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 договору позики, оскільки за своїм змістом містить умови договору, відомості про передачу у власність другій стороні (позичальникові) грошових коштів, а також зобов'язання позичальника повернути позикодавцеві суму позики у визначені строки та у визначеному порядку.
У зазначений строк ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань не виконав, грошові кошти у повному обсязі не повернув.
Водночас, з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України, належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики.
У разі отримання в позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку саму суму грошових коштів (суму позики), тобто таку саму суму коштів в іноземній валюті, яка отримана в позику.
Аналогічний висновок міститься у Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц та від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц.
Суд відмічає, що розписка ОСОБА_3 від 15.06.2020 не свідчить про наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики в розумінні ст. 1046 ЦК України, оскільки не містить відомостей щодо отримання ОСОБА_3 від позивача ОСОБА_1 будь-яких коштів, а відтак, її зобов'язання до здійснення дії - повернення коштів особі - ОСОБА_1 , не тягне за собою виникнення в позивача права вимагати повернення таких коштів. Тому, підстави для стягнення спірної суми з відповідачів солідарно відсутні, оскільки ОСОБА_3 не є стороною спірного правовідношення.
Оцінивши всі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 основного боргу в сумі 2000 доларів США за розпискою від 02.01.2019, підлягають задоволенню, оскільки розмір боргу підтверджується розпискою, визначений нею строк для повернення позики закінчився.
У розписці від 02.01.2019 ОСОБА_2 зобов'язувався сплатити відсотки щомісячно в сумі 100 доларів США (а.с.5).
Однак, як вбачається з позовної заяви, позивач просив стянути на свою користь 1900 доларів США пені.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.
Відповідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються.
Відповідно до приписів статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч.1ст.1048 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За змістом ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У розписці від 02.01.2019 підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
При цьому, відповідач є фізичною особою, тому Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» до зазначених правовідносин не застосовуються.
Таким чином, суд приходить до висновку, що підстави для стягнення пені відсутні.
Згідно з ч.1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відтак, обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, з огляду на часткове задоволення позову, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 526,15грн., підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача судового збору відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України - відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4-5, 12-13, 76-81, 89, 141, 223, 258-259, 263-265, 268, 274-280 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Березанським МВ ГУ МВС України в Київській області 27.09.2004, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , заборгованість за договором позики в розмірі 2 000 (дві тисячі) доларів США.
В решті - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Березанським МВ ГУ МВС України в Київській області 27.09.2004, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , судові витрати в розмірі 526 (п'ятсот двадцять шість) гривень 15 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Повне рішення суду складене 31.01.2022.
Суддя І. О. Капшученко