221/7635/21
3/221/93/2022
31 січня 2022 року cуддя Волноваського районного суду Донецької області Подоляк Я.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Ради адвокатів Донецької області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , начальника відділу Волноваського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Волноваському районі Донецької області Східного межрегіонального Управління Міністерства Юстиції України (м. Харків) за ч. 5 ст. 212-3 КУпАП,-
встановив:
Відповідно до протоколу серія ДН № 0073 від 05.11.2021 року ОСОБА_1 , обіймаючи посаду начальника відділу Волноваського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Волноваському районі Донецької області Східного межрегіонального Управління Міністерства Юстиції України (м. Харків) знаходячись за адресою: вул. Героїв 51-ої ОМБР,9 м. Волноваха, в приміщенні Волноваського районного ВДРАЦС у Волноваському районі Донецької області, в порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 20 та ч.2 ст.24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» листом за №1940/20.46-35 неправомірно відмовила в наданні інформації на адвокатський запит адвоката Ткачук Віри Борисівни від 13.09.2021 р. за вих №б/н, за наступних обставин.
13.09.2021 адвокат Ткачук В.Б., реалізуючи професійне право адвоката, передбачене п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» склала адвоктський запит, що адресовано начальника відділу Волноваського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Волноваському районі Донецької області Східного межрегіонального Управління Міністерства Юстиції України (м. Харків) Самко Ю.С.
Зі змісту адвокатського запиту адвоката Ткачук В.Б. за вих №б/н від 13.09.2021 вбачається, що адвокатом надається правова допомога гр. ОСОБА_2 , яка є відповідачем у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 про надання додаткового строку для прийняття спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті матері гр. ОСОБА_2 - громадянки ОСОБА_4 та складається із земельної ділянки. Позивачем у справі гр. ОСОБА_3 , у якості письмового доказу по справі був долучений дублікат свідоцтва про смерть гр. ОСОБА_4 серії НОМЕР_1 виданий Волноваським районним ВДРАЦС у Волноваському районі Донецької області Східного межрегіонального Управління Міністерства Юстиції України (м. Харків) 03.07.2020, тоді як оригінал свідоцтва ро смерть гр. ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 від 20.06.2013, було видано донці спадкодавиці - гр. ОСОБА_2 .
У запиті адвокат просив надати інформацію про те, хто і коли звертався до ВДРАЦС із заявою про повторну видачу свідоцтва про смерть гр. ОСОБА_4 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Надати копію заяви заявника і документів доданих до заяви, на підтвердження його родинних стосунків із померлою, повноважень на отримання повторного свідоцтва про смерть. Надати копію документу з підписом заявника про отримання ним повторного свідоцтва про смерть ОСОБА_4 виданого 03.07.2020.
18 вересня 2021 року за вих №1940/20.46-35 адвокату Ткачук В.Б. за підписом начальника відділу Волноваського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Волноваському районі Донецької області Східного межрегіонального Управління Міністерства Юстиції України (м. Харків) Самко Ю.С. було надіслано лист, яким було неправомірно відмовлено в наданні інформації та копії документів у відповідь на адвокатський запит, з посиланням про неможливість надання запитуваної інформації, оскільки вона відноситься до конфіденційної.
Таким чином ОСОБА_1 неправомірно відмовила адвокату Ткачук В.Б., в наданні інформації на адвокатський запит, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 статті 2123 КУпАП.
До суду ОСОБА_1 та її захисник Лісодід О.В. не з'явилися, надали заяву про розгляд справу у їх відсутність. ОСОБА_1 надала письмові пояснення в яких зазначили, що свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 212-3 КУпАП не визнає, оскільки відповідь була надана та адвокату було повідомлено, що запитувана нею інформація є інформацією з обмеженим доступом. Крім того зазначила, що згідно зі ст. 19 ЗУ "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" та абзацу 4 пункту 4 розділу IV Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 24 грудня 2010 року №3307/5) визначено свідоцтво про смерть повторно видається другому з подружжя, а також дітям, у тому числі й усиновленим, та їх законним представникам, близьким родичам померлого (братам і сестрам, онукам, діду і бабі як з боку батька, так з боку матері), особі, яка є спадкоємцем за законом або заповітом, представникові органу опіки та піклування у разі виконання ним повноважень з опіки та піклування стосовно осіб, які мають право на отримання такого свідоцтва.
Заявником при отриманні повторного свідоцтва про смерть на гр. ОСОБА_4 не було надано письмової згоди на обробку та розголошення його персональних даних.
Відповідно до ст. 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Також зазначає, що Ткачук В.Б. у своїй заяві до Ради адвокатів Донецької області, про складання протоколу про адміністративне правопорушення, вказує, що до її клієнтки з позовом про надання додаткового строку про прийняття спадщини звернувся гр. ОСОБА_3 , який в додатках надав копію повторного свідоцтва про смерть, при цьому вона правильно посилається на Правила державної реєстрації, стосовно видачі повторного свідоцтва про смерть, яке можливо бути видане спадкоємцеві по заповіту, та і розуміє, що ОСОБА_3 є спадкоємцем за заповітом. Надані у своїй заяві адвокат вказує, що орган РАЦС, щоб приховати свої неправомірні дії (надання повторного свідоцтва про смерть сторонній особі) відмовив у наданні інформації по її запиту, тим більше копія паспорту та РНОКПП ОСОБА_3 у неї є. Таким чином, адвокат сама вказала, що заяву про видачу свідоцтва, як спадкоємець міг подати саме ОСОБА_3 , але при цьому вона повинни припускати, що подати заяву особа могла і через представника, персональні данні якого знаходяться під захистом ЗУ "Про захист персональних даних". Тому вважає, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 212-3 КУпАП, у зв'язку з чим провадження по справі повинно бути закрите.
Потерпіла Ткачук В.Б. до суду не з'явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність. З пояснень потерпілої особи Ткачук В.Б. , наданих у якості свідка вбачається, що до неї, як до правника за правничого допомогою звернулась гр-нка ОСОБА_2 .. Відповідно до договору «Про надання правничої допомоги», нею ведеться представництво довірителя у судах всіх інстанцій, державних установах, органах місцевого самоврядування, приватних підприємствах, щодо визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за Законом, після смерті її матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
До Волноваського районного суду Донецької області звернувся громадянин ОСОБА_3 , місцевий підприємець (орендар паїв) із позовної заявою до ОСОБА_2 «про надання йому додаткового строку для прийняття спадщини».
З метою захисту прав її довірительниці та реалізації її права власності на земельну ділянку, для вирішення цивільної справи № 221/2910/21, яка розглядається Волноваським районним судом Донецької області, виникла необхідність у витребуванні інформації та документів від Волноваського районного відділу реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції м. Харків. 15.09.2021р. вона звернулась із запитом до вищезазначеної державної установи.
В запиті вона вказала, що запитувана інформація не є конфіденційною, або службовою таємницею, тощо. Не запитувала персональних даних сторонніх осіб, зазначила, що позивачем по справі ОСОБА_3 до суду було подано копію свідоцтва про смерть - дублікат ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дублікат серія НОМЕР_3 виданий 03.07.2020р., тоді як оригінал свідоцтва про смерть був виданий ОСОБА_2 , донці померлої, серія НОМЕР_4 виданий 20.06.2013р. а/з 18 Новоандріївською сільською радою.
Таким чином, невідомо, з яких підстав органом РАЦС був наданий дублікат свідоцтва про смерть зовсім сторонній людині ОСОБА_3 , який не є спадкоємцем померлої, близьким родичем сином, братом, представником, яким надано Законом право на отримання свідоцтва про смерть.
Також в запиті прописала, що у зв'язку із необхідністю вирішення цивільного спору в судовому порядку просила надати наступну інформацію: хто і коли звернувся до органу РАЦС із заявою про видачу повторно свідоцтва про смерть ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; надати копію заяви заявника і документів доданих до заяви, на підтвердження його родинних стосунків із померлою, повноважень на отримання повторного свідоцтва про смерть; надати копію документу з підписом заявника про отримання ним повторного свідоцтва про смерть ОСОБА_4 , виданого органом РАЦС 03.07.2020.
Відповідь від Волноваського відділу РАЦС була отримана на електронну скриньку 25.09.2021р. десять діб потому після надання запиту, без підпису уповноваженої особи. У відповіді їй було відмовлено в наданні інформації. Так, орган РАЦС Волноваського району в особі ОСОБА_1 , щоб приховати свої неправомірні дії, (надання повторного свідоцтва про смерть сторонній особі) відмовив у наданні інформації.
Якщо орган РАЦС вважав що в копіях запитуваних документів містяться якісь персональні дані, він мав їх заретушувати. Тим більш, копія паспорта та рнокпп ОСОБА_3 в неї є, так як була надана судом разом із позовною заяво. На підставі викладеного, просила визнати винною ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст. 213-3 КУпАП у зв'язку з порушенням ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави
Суд вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку, що провадження відносно ОСОБА_1 про притягнення її до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 5 ст. 212-3 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.
Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, які пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозиція ч. 5 ст. 212-3 КУпАП, передбачає адміністративну відповідальність за вчинення наступних дій: неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
В даному випадку ОСОБА_1 інкриміновано - неправомірна відмова в наданні інформації на адвокатський запит.
Згідно з положенням статті 5 Закону України "Про інформацію", кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Згідно зі статтею 20 Закону України "Про інформацію", за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь- яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає ЗУ "Про доступ до публічної інформації".
Згідно з положеннями ст. 3 ЗУ "Про доступ до публічної інформації", право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Статею 4 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що доступ до публічної інформації здійснюється на принципах прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень, вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом, рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
Відповідно до ч.2 ст. 5 ЗУ "Про доступ до публічної інформації", доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до ч.1 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Частиною 1 ст.6 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що інформація з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.
Стаття 7 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" визначає, що конфіденційна інформація - інформація доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.
Згідно з частиною другою ст. 21 ЗУ" Про інформацію", конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
Зі змісту частинах 1-3 статті 11 ЗУ "Про інформацію" інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, під час здійснення повноважень щодо верифікації та моніторингу державних виплат не потребує згоди фізичних осіб на отримання та обробку персональних даних.
Конституційний суд України в пункті 3.3. рішення від 20 січня 2012 року у справі №2-рп/2012 даючи офіційне тлумачення частин першої, другої ст. 32 Конституції України, зазначив, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема з членами сім'ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов'язану зі здійсненням функції держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім'ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробути та прав людини.
Згідно зі статтею 2 (а) Дериктиви 95/46/ ЄС Європейського Парламенту і Ради "Про захист фізичних осіб при обробці персональних даних і про вільне переміщення таких даних" від 24 жовтня 195 року "персональні дані" означають будь-яку інформацію, що стосується встановленої особи чи фізичної особи, яку можна встановити ("суб'єкт даних"); особою, яку можна встановити, є така, яка може бути встановленою прямо чи непрямо, зокрема, за допомогою ідентифікаційного коду або одного чи більше факторів, притаманних фізичним, фізіологічним, розумовим, економічним, культурним чи соціальним аспектам її особистості.
В ч. 2 ст. 22 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» дано визначення неправомірній відмові в наданні інформації, а саме: відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Тобто, аналізуючи вищезазначені терміни, для того, щоб настала адміністративна відповідальність за ч. 5 ст. 212-3 КУпАП, а в даному випадку за неправомірну відмову в наданні інформації на адвокатський запит, особа в якої запитується інформація, повинна вчинити наступні дії:
надати письмову відповідь, особі яка запитує інформацію зазначивши в ній, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або надати письмову відповідь не по суті запиту.
Як вбачається з матеріалів справи та зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 була надана відповідь на запит, та повідомлено, що згідно зі ст. 19 ЗУ "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" та абзацу 4 пункту 4 розділу IV Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 24 грудня 2010 року №3307/5) свідоцтво про смерть повторно видається другому з подружжя, а також дітям, утому числі й усиновленим, та їх законним представникам, близьким родичам померлого (братам і сестрам, онукам, діду і бабі як з боку батька, так з боку матері), особі, яка є спадкоємцем за законом або заповітом, представникові органу опіки та піклування у разі виконання ним повноважень з опіки та піклування стосовно осіб, які мають право на отримання такого свідоцтва. Оскільки заява про видачу повторного свідоцтва містить персональні дані, доступ до якою обмежено фізичною особою, розпорядник інформації ОСОБА_1 з посиланням на ч.6 ст. 6 ЗУ "Про захист персональних даних" відмовила у наданні запитуваної інформація з посиланням на її конфіденційність.
В своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 наданих до суду, зазначає що заявником при отриманні повторного свідоцтва про смерть на гр. ОСОБА_4 не було надано письмової згоди на обробку та розголошення його персональних даних. Окрім того зазначає, що подати заяву особа могла і через представника, персональні данні якого знаходяться під захистом ЗУ "Про захист персональних даних".
Тобто за своїм видом, інформація, яку запитувала адвокат Ткачук В.Б. (хто і коли звертався до ВДРАЦС із заявою про повторну видачу свідоцтва про смерть гр. ОСОБА_4 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ; надати копію заяви заявника і документів доданих до заяви, на підтвердження його родинних стосунків із померлою, повноважень на отримання повторного свідоцтва про смерть; надати копію документу з підписом заявника про отримання ним повторного свідоцтва про смерть ОСОБА_4 виданого 03.07.2020) не відноситься до публічної інформації, а є інформацією про фізичну особу, збирання, зберігання, використання та поширення якої без її згоди, окрім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини -заборонено.
Також, судом не встановлено, що запит Ткачук В.Б. від 13 вересня 2021 року б/н містить обставини та/або виключення передбачені частиною 6 статті 6 Закону України "Про захист персональних даних" та ч.2 ст.7 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" які б дозволяли розпоряднику інформації надання конфіденційної інформації відносно особи, яка звернулася за отриманням повторного свідоцтва про смерть.
Згідно наявних у суду матеріалів вбачається, що інформацію, яку запитувала адвокат Ткачук В.Б. відноситься до конфіденційної інформації, тобто є інформацією з обмеженим доступом, про що у відповіді начальника відділу Волноваського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Волноваському районі Донецької області Східного межрегіонального Управління Міністерства Юстиції України (м. Харків) Самко Ю.С. було зроблено відповідне посилання на зазначені правові норми, а не дотримання начальником відділу ч.4 ст. 22 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" в частині не роз'яснення порядку оскарження такої відмови, не спростовує факту віднесення запитуваної інформації до категорії інформації з обмеженим доступом, при цьому відсутні підстави вважати, що вказана відповідь не відповідає суті запиту та яку слід вважати неправомірною відмовою в наданні інформації в розумінні ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».Ті обставини, що отримана інформація не влаштовує запитувача, або він з нею не погоджується не може свідчити про неправомірну відмову в наданні інформації.
За таких обставин, на думку судді, відмова була правомірною, тому в діях ОСОБА_1 відсутні вказані у протоколі порушення.
За таких обставин, вважаю, що провадження відносно ОСОБА_1 слід закрити, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 212-3 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 247, 291, 294 КУпАП,-
постановив:
Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 212-3 КУпАП в зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення - закрити.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження (внесення подання прокурора) цієї постанови.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 КУпАП, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Скарга, подання прокурора подаються до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя Я.М.ПОДОЛЯК